17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?

Ми козацького роду нащадки

Про матеріал

Поглибити знання учнів про історичне минуле українського народу, спонукати до ґрунтовного вивчення історії України. 2) Виховувати почуття любові до рідного народу, шанобливе ставлення до національних героїв.

Перегляд файлу

Ми козацького роду нащадки

(Сценарій козацького свята для учнів 5-7 класів)

 

Мета. 1)Поглибити знання учнів про історичне минуле українського народу, спонукати до ґрунтовного вивчення історії України. 2) Виховувати почуття любові до рідного народу, шанобливе ставлення до національних героїв.

Обладнання. Державні символи України, портрети гетьманів України, героїв визвольних змагань, мультимедійна дошка, аудіо- та відеозаписи, зображення козака Мамая.

(Під звуки «Запорозького маршу» Євгена Адамцевича на сцену виходить гурт учнів, одягнених в козацький одяг).

І козак.

Козаки ми, козаки ми, козаки,

Шаблі наші – всеправдешні вояки.

Пізнавали їх і лях, і бусурман,

Нашій суті не властивий, ні, обман.

ІІ козак.

Козаки ми, козаки ми, козаки,

Нашу вроду не спотьмарили віки.

Наша врода – посіваниця в ярах –

Вражу силу обертали миттю в прах.

ІІІ козак.

Дике поле нам за батечка було,

Вольна воля – материнськеє чоло.

Козаки ми, козаки ми, козаки,

Наш прикорінь з-за Дніпра та ще й ріки.

ІV козак.

Наше лицарство відоме у світах,

Наша врода – на калині срібен птах.

Ми – народу незникомо-горда віть,

Козаками нас рекли і ви зовіть.

V козак.

Наша сутність не на мить, а на віки:

Козаки ми, козаки ми, козаки!

(Заходять з книгами в руках учень і учениця, які нібито читають, побачивши козаків, виявляють здивування).

Школяр.

Оце несподіванка! Про козаків читав я чимало, про наш козацький край учитель цікаво розповідав, але і гадки не мав, що зустріну їх тут!

Школярка.

Доброго здоровя! Невже ви справжні козаки? Невже прибули з минулого? А як же вас звати ?

І козак.

Імена у нас звичайнісінькі, а от прізвисько своє кожен отримав у бою. Я – Кмітливець, а мої побратими – Сміливець, Звитяжець, Вернигор, наймолодшого звуть Орликом і недаремно.

V козак. (вказує на наймолодшого).

Лицар, воїн, богатир,

Має він орлиний зір.

Школяр.

І шаблі у вас справжні? А можна її потримати в руках?

(Один козак дає доторкнутися до своєї шаблі).

Козак І. Обережно, хлопче! Це тобі не іграшка!  Вона разом зі мною не в одному бою побувала, не раз голову мою рятувала!

(На сцену вибігають троє учнів і одна учениця, зупиняються від несподіванки).

Школяр.

Тихіше, друзі! Ви не повірите, до нас завітали з минулого наші пращури-козаки!

Школярка.

Розповідають, що вони були відважні і вправні воїни, до того ж, здатні до всякого доброго діла.

Козак І.

Були то лицарі завзяті,

Відважні хлопці – козаки:

Уміли вправно воювати,

Уміли шанувать книжки.

Козак ІІ.

Любили музику і співи,

А як підуть, бува, в танки,

То аж виблискують підкови

Мяких турецьких чобітків.

Козак ІІІ.

За миру молот в руки брали

І працювали на лану,

Величні храми будували –

Красу небесну і земну.

Козак ІV.

У коші школи відкривали,

Дітей навчали ремеслу.

Учили землю захищати,

Вкраїну – матінку свою.

Козак V.

Ходили у морські походи

На бойових своїх човнах,

І люті вороги тремтіли,

«Козак!» – навіювало страх.

Школярка.

Якось дивно зустріти сьогодні справжніх козаків. Чому ж ви вирішили повернутися з минулого у наші часи ?

Козак ІІІ.

Наш козацький дух завжди витає над Україною, яку ми любимо і оберігаємо.

Козак ІІ.

До того ж, у часи, складні для нашого народу, ми з’являємося серед людей, щоб нагадати нащадкам, чиї вони діти, онуки і правуки, щоб  надихнути їх своїм козацьким духом.

Козак ІІІ.

Хай вогонь святий самоповаги

спалахне і більше не згаса,

щоб не вицвітали наші стяги,

«ще не вмерла» рвалось в небеса.

Козак IV.

Щоб коли спитали у дитини,

Звідки родом, як її імя,

прозвучало: – Я із України.

Я козак і українець я!»

(На сцені зявляється учень в образі козака  Мамая, що тримає кобзу чи бандуру в руках).

Козак Мамай.

Витав я тут над дніпровськими порогами і почув вашу розмову. Ми, козаки –невмирущі, наш дух живе у кожному із вас, козачата, пломеніє у наших думах і піснях, у серцях українців. Я, козак Мамай, знаю силу-силенну народних пісень! Їх несли між люди кобзарі, бандуристи, а серед них – і я, разом зі мною завжди був мій коник вороний, а при мені – шабля і бандура. Козака Мамая шанували в кожній українській хаті.

(На медіаекрані демонструються картини (малюнки) із зображенням козака Мамая).

Козак Мамай.

Я з пісні вийшов в пісню й повернусь,

Якщо об чорну кулю не спіткнусь.

Примітний всім – і станом, і ходою,

Вмиваюся живою лиш водою.

Я з пісні вийшов, в неї і подамся,

Нізащо в світі ворогу не здамся,

Ще полем килиїмським погарцюю,

На власному весіллі потанцюю.

(Звучить пісня у супроводі бандури.  Можна використати один із  записів народних пісень «Ой горе тій чайці», «Ой Морозе, Морозенку», «Ой хмелю мій, хмелю» та ін.).

Учениця.

Яка гарна пісня! Дідусь мені не раз розповідав про козака Мамая і старовинну картину показував. На ній –козак дуже схожий на вас (звертається до козака Мамая).

 Учень І. Ще кажуть, що козаки дуже гарно танцювали гопака або козачка. А в поєдинку на шаблях ніхто з ними зрівнятися не міг.

Козак І.

Танцювати гопака ви, козачата, вчіться, а Сміливець і Звитяжець позмагаються на шаблях, вони вправні воїни!

(Двоє козаків інсценізують поєдинок на шаблях).

Учень ІІ.

Як нам пощастило, що ми зустріли справжніх козаків, наших пращурів, які захищали нашу рідну землю від нападників.

Учень ІІІ. Спасибі вам, що ви повернулися з минулого і нагадали нам, нащадкам, про козаків-лицарів, славних захисників нашої прекрасної України!

Учениця.

Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Учень I.

В яку б не пішли ми дорогу –

Ти, пісне, над нами злітай!

Крокуючи гордо і в ногу,

Ми славимо рідний наш край.

Учень ІІ.

Наш приятель – сміливий вітер,

Відвага – це наш заповіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Учень ІІІ.

Україно,соборна Державо,

Сонценосна колиска моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

Школяр.

Ми, юні козачата, пам’ятаємо свої родовідні корені, героїчні сторінки нашої історії і вдячні вам, славні лицарі, за незнищенність козацького духу, за палку любов до України, яку ви передали нам.

Школярка.

Нема у вогні ні стежини, ні броду,

З дніпровського плеса не виплескать воду,

Ми пісню свою не забудемо зроду

Козацькому роду нема переводу.

(Всі разом під фонограму виконують пісню Михайла Назарця «Ми – козаки»,козаки дружно виходять, а школярі привітно проводжають їх).

 

 

 

docx
Додано
22 жовтня 2018
Переглядів
180
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку