18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

"Микола Чайковський - математик, вихователь.громадянин."

Про матеріал

Даний матеріал розповість учням про видатного вченого математика М. Чайковського. Вихідця із Бережанського району Тернопільської області. Ознайомть дітей з його життєвим шляхом.

Перегляд файлу

Сценарій математичного ранку

«Микола Чайковський – вчений  математик, вихователь, громадянин»

 

Мета: Ознайомити учнів з життєвим та науковим шляхом вченого математика, нашого земляка М.А.Чайковського, виховувати в учнів почуття патріотизму, любові до рідного краю, розвивати у них необхідність вивчати його історію, біографії її творців, прищеплювати любов до математичної науки.

 

Хід проведення ранку.

Голос з мікрофона: « Бережани – це в повнім значенні слова провінціальне містечко. До залізниці було шість чи сім миль, ні музею, ні публічної бібліотеки не було. Молодь обмежувалася тим, що давала їй школа, а все ж таки з Бережан протягом одного століття вийшло так багато визначних людей, як, може, із ніякої одної середньої школи краю. Що ж було тому причиною? Гадаю, що в першу чергу дух, який витав над Бережанською гімназією, ота щаслива сполука свободи з почуттям обов’язку. Ученики не могли боятися, але й мусили вчитися. Вони шанували своїх вчителів, але й учителі їх не зневажали. Була традиційна границя, яку ні одні, ні другі не переступали…»[4].

1 ведучий.  Так писав про Бережани, про Бережанську гімназію колись замовчуваний,  а тепер відомий письменник Богдан Лепкий. 125 років тому у цьому місті народився, у цій гімназії вчився відомий математик, син не менш відомого письменника Микола Андрійович Чайковський.

 

2 ведучий. Наукові дослідження Чайковського відносяться до теорії рівнянь, конічних перерізів і конгруенцій. Чайковському належать також методичні посібники  з тригонометрії та алгебри».

 

1 ведучий. Але заслуги Миколи Чайковського перед математикою, перед педагогікою, перед Україною взагалі, набагато більші.

 

2 ведучий. Тому сьогодні ми поговоримо про видатного українського математика, уродженця  міста Бережани Миколу Андрійовича Чайковського.

 

Микола Чайковський. «Давненько це було… Одного разу учитель дав нам домашню роботу на тему «Бережанський став». У великому захопленні написав я таку фразу: «Ні за які скарби світу не віддав би я Бережани!» Прочитавши цю роботу, учитель сердечно сміявся з мого ентузіазму, а я сьогодні, після двох третин сторіччя, з великим зворушенням згадую цю дитячу фразу. Та й не дивуюсь їй: до того часу поза Бережанами я майже нічого не бачив, а те, що був кілька років у нашій «столиці», у Львові, в мене не залишило ніякого іншого враження, крім метушні та шуму. Тоді я почав відчувати ще більшу любов до моїх чистеньких Бережан. А було мені за що їх любити! Тут я народився, тут і провів найкращі вісімнадцять дитячих та юнацьких літ».

 

1 ведучий. Так відзивався про Бережани Микола Чайковський у Бережанській районній газеті «Нове життя» у вересні 1969 року [3,ст.63]. А народився він 2 січня 1887 року у сім’ї відомого українського письменника, адвоката, громадського діяча Андрія Чайковського та вчительки Наталії Гладилович.

 

2 ведучий. У 1894 році в сім’ї Чайковських сталася визначна подія: до батька Андрія Чайковського приїхав сам Іван Франко. Микола Чайковський про це згадував.

 

Молодий Чайковський. «У травні 1894 року до Бережан на запрошення батька завітав Іван Франко, щоб побувати у селі Краснопуща; тут серед лісу стояла дерев’яна монастирська церковця, а в ній був чудово різьблений іконостас… Франко заохочував батька до літературної діяльності…».[3,ст.64].

 

3 ведучий. Микола Чайковський спочатку вчився у початковій школі, а потім у Бережанській гімназії, яку закінчив з відзнакою у 1905 році. Про навчання у ній, як і про Бережани взагалі, у нього щонайкращі спогади залишились на все життя.

 

 

Молодий Чайковський. «Ми, гімназисти, жили своїм специфічним школярським життям. Читали багато, мали свій таємний гурток, і в ньому займалися вивченням української історії та літератури, а також цікавилися суспільними проблемами. Влітку збиралися десь за містом, а взимку сходились у когось на квартирі, бувало, і в нашому домі; ми з братом Богданом мали окрему кімнату. Бувало, розгорілась у нас якась суперечка. Наш батько сидів у сусідній кімнаті та через прочинені двері прислухався до наших гарячих дебатів. Далі не витримував, приходив до нас і брав участь у наших розмовах – як рівний з рівними. Деякий час ми мали також учнівський гурток, розглядали ми в ньому літературу та суспільні питання. Ось такі то були Бережани в мої дитячі та юнацькі роки. Вони перестали бути  «моїми», коли я закінчив гімназію і 26 червня 1905 року здав «матуру», тобто іспит зрілості».[3,ст.66].

 

4 ведучий. Великою популярністю користувалась у родині Чайковських музика. Батьки грали на гітарі і вже з малих років старались прищепити любов музики своїм дітям, з яких Микола був найстаршим. Разом  з братом Богданом та батьком вони співали під акомпанемент гітари популярні на той час українські пісні «Ой пущу я кониченька в саду», «Закувала та сива зозуля», «Ой наступила та чорна хмара» та інші.


 


 


4 ведучий. Спів у гімназії був факультативним предметом: його вели керівники Бережанських хорів. Але концерти готували самі учні. І, навчаючись на двох останніх курсах гімназії, Микола Чайковський вже вправно орудував диригентською паличкою. І ця любов до музики не покидала його протягом усього життя.

 

3 ведучий. З гімназії Микола Чайковський виніс ґрунтовні знання з багатьох предметів. У спогадах «Мої Бережани» він писав:

 

Молодий Чайковський. «Я з малечку жив серед книг; вони стали для мене свого роду святістю. У батька була велика бібліотека – майже вся українська література, правда її тоді ще не було занадто багато»

 

4 ведучий. Ще у молодших класах він починає цікавитися математикою. Одного разу, граючись циркулем, навіть відкрив відому ще в Х столітті істину, що сторона правильного семикутника, вписаного в коло, наближено дорівнює половині сторони правильного трикутника, вписаного в те ж коло. А на останньому курсі гімназії пише першу свою науково-популярну роботу «Сонячні та місячні затьмі», яка публікується в 1905 році в журналі «Руска хата».

 

3 ведучий. На початку жовтня 1905 року Микола Чайковський  після закінчення гімназії залишає «свої Бережани» і наспівуючи на свій манір популярну колись у їхній сім’ї пісню, їде  до Праги для навчання в Німецькій вищій технічній школі, згодом в університеті, де повністю віддає себе улюбленим математиці та філософії.


 


 


5 ведучий. У Празі він сходиться з видатними своїми земляками Іваном Пулюєм, Іваном Горбачевським, знайомиться з сестрою Лесі Українки Ольгою. Але Празький університет не задовольняє його сподівань, і вже через рік молодий Чайковський переходить на навчання в один з найбільших на той час університетів Європи – Віденський, в якому слухає лекції з математики, фізики, астрономії, працює у фізичній лабораторії, займається громадською роботою.

 

6 ведучий. У 1908 році він вже входить до редакції  книги «Альманах Віденський», приурочений 40-річчю товариства «Січ», засновником якого у Бережанах у свій час був його батько, і друкує у ньому свою першу наукову книгу з математики «Розвій чисельних систем в історії людської культури», яка започатковує його плідну працю в галузі математики, її історії, методики викладання, розробки української наукової термінології, бібліографії математики.

 

5  ведучий. Навесні 1911 року Чайковський успішно захищає у Відні дисертацію і здобуває ступінь доктора філософії, а через рік складає іспит на звання вчителя математики і фізики середньої школи. У 1910-1919 роках викладає математику в середніх школах Галичини – у Львові, Тернополі, Раві-Руській, очолює приватні гімназії в Яворові та Рогатині. А з лютого 1919 року як приват-доцент починає читати лекції з вищої математики у Кам’янець-Подільському університеті, заснованому у 1918 році гетьманським урядом України.

 

 

Микола Чайковський. «Я можу з великою гордістю сказати, - що був другим, хто викладав вищу математику українською мовою; першим був Михайло Пилипович Кравчук у Києві…

 

6 ведучий. В 1922-1924 роках Чайковський читає курси вищої математики у Львівському таємному українському університеті. В цей час пише ряд наукових робіт з вищої математики. Але поряд із суто науковими дослідженнями з математики він приділяє багато уваги питанням української наукової і, зокрема, математичної термінології, підготовці підручників з математики українською мовою.

 

5 ведучий. Однак, значні наукові здобутки в галузі математики, неабиякий педагогічний хист М.Чайковського не могли бути затребувані у вищій школі Галичини, яка перебувала тоді у складі панської Польщі. А праця у приватних українських гімназіях приносила лише політичні утиски влади та постійні матеріальні нестатки. Тому у 1929 році він із задоволенням приймає пропозицію одеської української громади приїхати на вакантну посаду професора математики в Інституті народної освіти.

 

6 ведучий.  В Одесі М.Чайковський розгортає широку наукову, педагогічну, організаційну роботу. Бере активну участь в організації фізико-хіміко-математичного інституту, покликаного готувати викладачів вузів, де призначається першим завучем, і працює тут протягом трьох років. Про свою діяльність тут він пише у своїх листах в Галичину. В одному з них, зокрема до відомого в краї математика Володимира Левицького, датованому 16 червня 1932 року читаємо:

 

М. Чайковський. «Роботи у мене, більше, ніж треба. Та нічого не поробиш; такий час, що треба зробити всю цю роботу, якої він вимагає… Моя головна робота тепер – поза лекційною – переважно літературно-підручникова… Я дуже радий,.. бо в нашій бідній Галилеї прийшлось би мені займатись дрібничковою роботою в гімназії. Я ніколи не нарікаю, що знайшов у собі стільки відваги, що переїхати сюди».

 

5 ведучий. Але, отримуючи задоволення від своєї сподвижницької праці, у душі Миколу Чайковського мучили докори сумління, що він покинув рідну землю, своїх стареньких батьків.

 

О мій рідний безталанний краю!

Чи побачу я тебе? Не знаю.

Вечір – зорі – трави – срібні роси.

Де не ступиш – пахнуть сінокоси.

Йдеш, як в казку, й сам ти мов із казки,

Повний туги і щирої ласки.

Повний ласки, що, мов та водиця,

Через край із серця твого ллється.

Сам не знаєш, де ти й звідкіля ти?

Люди – браття, а природа – мати.

О мій рідний безталанний краю!

Чи побачу я тебе? Не знаю…

 

7 ведучий. Однак активна, багатогранна і натхненна праця Миколи Чайковського була раптово перервана. 19 березня 1933 року за сфабрикованою справою Української Військової Організації його арештують і засуджують до 10 років ув’язнення. Покарання відбував спочатку в місті Кемь (Карелія) в таборі горезвісного Біломорсько-Балтійського каналу, а з початком війни був переведений в Архангельську область, де пробув до кінця свого ув’язнення. У тій страхітливій круговерті, М.Чайковський чи не єдиний із західноукраїнських вчених вижив. А врятувало його те, що він добре знав латинську мову, і міг читати етикетки від ліків, рецепти у табірному лазареті, де і годували трохи краще, і де можна було інколи розжитися на ложку риб’ячого жиру.

 

8 ведучий. Про працю Миколи Чайковського після повернення на волю читаємо в його спогадах такі слова:

 

Микола Чайковський. «Мені дозволили поїхати в Томськ, де я сподівався знайти працю в одному з численних тамтешніх вузів. Приїхавши туди, я вже 1 квітня 1943 року приступив до праці – викладав фізику в середній школі № 1; це була школа для дітей «сильних цього світу» - страшне збіговисько розбалованої «галайстри». Довго я там не витримав і після двох місяців «з тріском» вилетів. Тим часом знайшов собі посаду лаборанта кабінету математики в педагогічному інституті з мізерною зарплатою… І тут я довго не втримався, бо декан (фізик) заставив мене і лаборантку-фізичку перевозити фізичну апаратуру з одного приміщення в інше; бувало, треба було запрягатись у звичайний віз і тягти його по горбоватій дорозі… Покинувши педінститут, я влаштувався викладачем математики у вечірньому технікумі… Це теж було свого роду «ходіння по муках». Порятунок прийшов від влади, і мені запропоновано за 10 днів покинути Томськ, який мав стати «режимним містом». На моє щастя, перед тим я прочитав в «Учительской газете» про конкурс на доцента математики в Семипалатинському педінституті (Казахстан), подав туди заяву і перед впливом цих десяти днів отримав звідти виклик. У Семипалатинську, куди прибув у листопаді 1944 року, пробув до літа 1947, потім переїхав до Уральська (теж Казахстан), а у вересні 1956 року повернувся до Львова…» [2,ст.159-160].  

 

7 ведучий. У травні 1954 року Микола Чайковський приїжджає на Україну, відшукує своїх родичів, друзів, зустрічається зі «своїм дитинством» – Бережанами. Саме тут він з великим зворушенням згадував написану колись ще у дитинстві фразу «Ні за які скарби світу не віддав би я Бережан». Тоді ж подає документи на конкурс на заміщення вакантних посад десь в близько десятка вузів України, у яких через своє минуле отримує відмову. Врешті-решт лише влітку 1956 року М.Чайковський був зарахований на посаду доцента Львівського педагогічного інституту, де пропрацював три з половиною роки. У тому ж таки 1956-у військовий прокурор Одеського військового округу повідомив Миколу Чайковського про те, що справа, за якою його було арештовано у 1933 році, припинена за необґрунтованістю звинувачень, і він реабілітований.

 

 

8 ведучий. З 1961 року Микола Чайковський працює доцентом, а з 1962 року – професором Львівського університету.

 

7 ведучий. Микола Чайковський був широко ерудованою, високоосвіченою та надзвичайно працьовитою людиною – щирим другом учнівської та студентської молоді. Вчений математик, він глибоко знав літературу, тонко розумів мистецтво, особливо, музику. Був відомим широким читацьким масам своїми публіцистичними виступами в пресі, статтями з історії з української літератури та мистецтва, які, крім нашої преси, друкувались у Польщі та Канаді.

 

8 ведучий. Протягом всього життя Чайковський був завзятим борцем проти куріння й алкоголю, відзначався гострим почуттям громадянського обов’язку. Велику увагу приділяв своїй сім’ї, вихованню своїх дітей, щиро та вірно протягом всього життя любив свою дружину, з якою прожив більше, ніж 54 роки. І все ж таке насичене багатогранне життя цієї всесторонньо розвинутої, розумово і душевно надзвичайно багатої людини, яка за своє життя зазнала і багато радощів від своєї праці і  немало поневірянь, невблаганно наближалось до завершення.

 

 

Микола Чайковський.

Наздогнати вже не можу літ,

Вихром мчать, немов з припону коні.

Осінь покриває сріблом скроні,

І сліди засипа – в вишні цвіт…

У думках дитинство пробіжить…

Прийде юність по стрімких стежках

Вдумлива, шукаюча дороги,

І кохання перше, і тривоги,

І настій духмяний на вітрах.

Де ви, маків пелюстки червоні,

Слід на травах, вишень білоцвіт?

Наздогнати вже не зможу літ,

Пролетіли, як з припону коні.

(Володимир Вихрущ.)[11].

 

7 ведучий. 7 жовтня 1970 року після 83 років життя Микола Андрійович Чайковський відійшов у вічність. Поховано його на Личаківському кладовищі у Львові.


 


 

docx
Пов’язані теми
Математика, Сценарії
Додано
27 липня 2018
Переглядів
677
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку