Милорад Павич. Оповідання "Скляний равлик"

Його вважають одним із найяскравіших представників постмодернізму і магічного реалізму XX століття. У Франції та Іспанії Павича називають «автором першої книги XXI століття», австрійські критики говорять про нього як про «начштабу європейського модерну», англійсьці називають «оповідачем, рівним Гомеру», а в Південній Америці вважають «найбільш значним письменником сучасності».

Милорад народився 15 жовтня 1929 року в сім'ї скульптора (Зденко Павич) і викладача філософії (Віра Павич), але був не єдиним, хто присвятив своє життя літературі: в родині Павича пишуть вже більше трьохсот років. Одним із перших письменників у родині був Емерік Павич, який опублікував поетичну збірку ще в 1768 році. А сам Милорад з дитинства хотів бути схожим на свого дядька Ніколу Павича, який в середині XX століття був відомим письменником.

Початкову освіту майбутній письменник отримав у школі імені Карагеоргія в Белграді. У 1949 р. вступив до Белградського університету, а в 1954 р. закінчив відділення літератури філософського факультету. Це були значущі роки в житті майбутнього письменника: він отримує різноманітні знання, йде формування світогляду й  особистого світосприйняття. Саме тут, в університеті, Павич починає писати, відпрацьовуючи свій оригінальний стиль. "Тоді я був здатний писати в будь-яку годину дня або ночі,— згадував письменник.— Сьогодні пишу тільки вечорами або з ранку".

Сорбонна Регенсбург Фрайбург Відень Перед тим, як повністю присвятити себе літературній творчості, М.Павич деякий час викладав у різних університетах (у паризькій Сорбонні, у Відні, Фрайбурзі, Регенсбурзі та Белграді). Крім того М.Павич працював у газетах, писав критичні роботи, монографії з історії давньої сербської літератури і поезії символізму, перекладав вірші з європейських мов.  

Павич володів російською, німецькою, французькою, кількома стародавніми мовами, перекладав твори О.С.Пушкіна і Дж.Байрона сербською мовою. Був членом «Sociйtй Europйenne de Culture», членом сербського ПЕН-клубу. Одружений з Ясміною Михайлович (сербська письменниця, літературознавець і літературний критик). Мав двох дітей, сина Івана та дочку Елену.  

Югославський і сербський поет, прозаїк, представник постмодернізму і магічного реалізму, перекладач і історик сербської літератури XVII—XIX ст., фахівець із сербського бароко та поезії символізму Милорад Павич помер 30 листопада 2009 року в Белграді на 81-му році життя від інфаркту міокарда. Похований 3 грудня на Новому кладовищі.

Новий спосіб читання книг Павич Милорад все своє життя вивчав спадщину класиків. Він зробив висновок про те, що класичний спосіб читання книг давно вже вичерпав себе. Тому в своїх творах Павич намагався змінити його, надати більше свободи читачеві. Він бажав дати йому можливість самому вирішувати, де буде починатися і закінчуватися роман, самостійно вибирати зав'язку і розв'язку твору, долю героїв. Свої романи він порівнював  із будинком, потрапити до якого можна з різних сторін: в ньому є кілька виходів і входів. Письменник для кожного твору придумував нову структуру, ще не використану раніше. Не дивно, що всі його твори завжди заворожували і критиків, і читачів. Тому Милорад Павич є одним із найцікавіших сучасних письменників.

Роман-словник У 1984 р. Милорад Павич, твори якого були тоді не настільки популярні, як зараз, здобув світову популярність завдяки своєму роману «Хозарський словник». Книга є яскравим прикладом нелінійної прози. Її переклали практично відразу ж більш ніж двадцятьма мовами. А про письменника почали говорити як про творця нового типу літератури. Унікальність твору полягає в тому, що він представлений у вигляді словника-лексикону, який об'єднує різні мови і культури: юдейську, мусульманську, християнську. Роман є свого роду псевдодокументом, містифікацією, події і люди зображені в творі як реально існуючі. Роман, завдяки формату словника, можна читати безліччю способів, зовсім не обов'язково лінійним - від початку до кінця. Цікаво також і те, що у цієї книги є стать. Прочитати її можна в двох версіях, жіночій та чоловічій. Розрізняються вони тільки одним абзацом. «Хозарський словник» був відразу ж названий читачами манускриптом, в якому нібито зашифрований увесь Всесвіт. До сих пір він вважається одним із найбільш незвичайних творів сучасної світової літератури.

Роман-кросворд   У 1988 р. був опублікований роман під назвою «Пейзаж, намальований чаєм». Він також відноситься до числа найбільш відомих творів сербського письменника. Ця книга створена у вигляді кросворду. Кросворд можна читати як по вертикалі, так і по горизонталі. Павич у романі пише про час, про сьогодення, минуле і майбутнє, про тіло і душу людини, про ненависть, любов, ревнощі, про тлінність і смерть. Причому ці вічні філософські теми в його творі передані у незвичайній, химерній формі. Цю книгу також можна читати з будь-якого місця. Твір є романом-лабіринтом. У ньому перед читачем поступово вимальовуються долі героїв, складається мозаїка.

Роман-клепсидра   У 1991 р. з'явився ще один роман – «Внутрішня сторона вітру». У ньому Павич продовжив експерименти з формою. Свій твір він написав у вигляді роману-клепсидри. Кінець однієї частини є початком іншої. Книгу можна дочитати до середини, а потім перевернути догори ногами і продовжити читання з іншого кінця. «Внутрішня сторона вітру», як і інші твори сербського письменника, не просто гра з формою. Це також нескінченний набір символів, яскравих образів, приголомшливих метафор.

Роман-ворожіння Павич в 1994 році знову здивував читачів твором «Остання любов у Царгороді. Посібник для ворожіння». Це роман-ворожіння. Він складається з 22 глав, що носять назви карт Таро. Від того, як будуть роздані ці карти, залежать долі героїв і послідовність глав. Автор заявив, що за допомогою його твору читач може передбачити власну долю: роман можна читати, не звертаючи уваги на карти. Або ж, не звертаючи увагу на книгу, просто гадати.

Роман з двома фіналами Сербський письменник завжди намагався йти в ногу з часом. На його думку, література наших днів повинна пристосуватися до електронної ери. У 1999 році був опублікований новий роман Павича «Ящик для письмового приладдя». У ньому читачеві пропонується комбіноване читання. Книга має два фінали. З одним можна познайомитися безпосередньо в книзі, а інший існує лише в інтернеті. Автор вказав на сторінках книги електронну адресу. Перейшовши за посиланням, можна познайомитися з альтернативним варіантом фіналу.  

Роман-астрологічний довідник   У списку творів Милорада Павича є і свого роду астрологічний довідник. Автор зазначає, що це своєрідне керівництво з астрології для непосвячених. Роман називається «Зоряна мантія», він був написаний у 2000 році. У книзі є повна характеристика знаків зодіаку, переплітаються різні долі, реальності та епохи.

Роман із порожніми сторінками Милорад Павич у своєму детективному романі «Унікальний роман» (2004) запропонував читачеві в прямому сенсі стати співавтором твору. У книзі є сторінки, які Мілорад спеціально залишив порожніми. Будь-який читач може вибрати на свій смак одну зі 100 можливих розв'язок або ж написати на порожніх сторінках свою власну версію.

Новаторство Милорада Павича Сербський письменник розробив свою особливу мову, власну форму оповідання і стиль. Він, буквально, випередив свою епоху. Тексти Милорада Павича не завжди зрозумілі. Прозу цього автора ніяк не можна вважати літературою для масового читання. Сербський письменник створював гіпертекст, звертаючись до глибоких знань у галузі літератури, фольклору, богослов'я, історії. У чому ж сила його чар? Можливо в тому, що своє натхнення він черпав зі снів, які настільки ж неповторні, дивовижні і нелінійні, як і його твори.

КНИГИ ДЛЯ ТАЛАНОВИТИХ ЧИТАЧІВ Дуже важливо і те, що Милорад Павич, оповідання, повісті та романи якого сьогодні настільки популярні, не бажав писати в стіл. На його переконання, літературу ведуть в майбутнє не письменники, а саме читачі. Павич стверджував, що в світі завжди набагато більше талановитих читачів, ніж талановитих письменників. Він намагався зробити кожного, хто бере в руки книгу, співавтором свого твору. Павич прагнув до того, щоб зробити більш різноманітними способи читання книг. Романи його повинні були стати чимось більшим, ніж твори, схожі на «вулиці з одностороннім рухом». Безумовно, письменник Милорад Павич домігся цього в своїх творах. Він залишив авторам і читачам ХХІ століття цінну спадщину.

«СКЛЯНИЙ РАВЛИК» Автор: Милорад Павич. Рік написання: 1998. Жанр: оповідання. Літературний рід: епос.

ІДЕЯ: Паралельне прочитання історії Давнього Єгипту та сучасності (ХХ століття). ТЕМА: Зображення цікавого перехрещення доль двох людей.

фаталізм Повторення життя Погляд жінки і погляд чоловіка на одні й ті ж речі Перехресність людських доль Обман і самообман

Панна Хатчепсут – продавчиня в магазині жіночої спідньої білизни. Пан Давид Сенмут, архітектор. Пан в шкіряному пальто. Колишня дружина пана Давида Сенмута. Сюжет цього твору є особливим, оскільки автор пропонує декілька його прочитань, дає змогу читачеві самому обирати послідовність розділів для читання.   Існує щонайменше чотири способи (послідовності) прочитання оповідання.

Хатшепсут «Найшанованіша з усіх жінок» — саме так дослівно перекладається ім’я Хатшепсут. Ще в юності дівчина стала верховною жрицею фівського бога Амона, який на той час ототожнювався із головним богом усіх єгиптян Ра. Після смерті свого батька жінка вийшла заміж за свого єдинокровного брата Тутмоса ІІ, який і став фараоном. Як правитель він виявився дуже жорстоким, але фізично — слабким. Через чотири роки Хатшепсут втрачає свого чоловіка, та, заручившись підтримкою жрецтва, захоплює престол.  Хатшепсут правила могутньою державою майже двадцять два роки. Від чого настала її смерть — і досі залишається таємницею. У якості помсти своїй мачусі Тутмос ІІІ наказав зруйнувати майже усі пам’ятки, що залишилися після смерті Хатшепсут. Її ім’я навіть було виключено з офіційних списків фараонів Єгипту, які складалися у храмах. Саме тому життя правительки було та все ще залишається неабиякою таємницею для сучасного світу. Зараз історики вважають Хатшепсут найуспішнішою діячкою з усіх подальших жінок-фараонів та регенток.

Важливу роль в оповіданні відіграє художня деталь - скляний равлик - метафора людини: вона ізольована, замкнута, як равлик у мушлі, і разом із тим дуже вразлива, їй легко зашкодити, як склу. Але скляний равлик — це свічка, яка горить, тобто віддає себе іншим.

 Не оминула равлика участь стати символом. У різні часи та у різних народах равлик уособлював собою ті чи інші чесноти та являвся, та ще й досі являється, символом та знаком. Так, у Єгипті та Вавілоні равлики були символом вічності та родючості. У середньовічній Європі равлики були втіленням гріха та лінощів, тому що народжені з багна та харчуються ним. Але пізніше, у час народження протестантизму стали виразом скромності. Девіз гербу герцогів Гонзага - «Все своє ношу з собою» - символізує равлик та його мушля. В ісламі це символ сумнівів. А для буддистів мушля равлика – це застиглий на тілі живої істоти час, а самий равлик – уособлення терпіння.

Мовою сучасного мистецтва равлики виражають три основні метафори: Перша з них пов’язана зі слухом, так як спіраль равлика нагадує нам будову людського вуха. Друга пов’язана з житлом, адже равлики носять на собі свої домівки. Третя пов’язана з сучасними інформаційними технологіями. Всім відомий символ @ схожий на равлика, і, наприклад, у італійців цей символ так і називається «равлик». А ще відомо, що равлик був одним із фетишів епатажного художника-символіста Сальвадора Далі. На фото його скульптура «Равлик та Ангел».

«Павич – не лише письменник, який блискуче представляє оригінальний підвид фантастичної літератури, але й автор, який ламає наші стереотипи щодо розуміння часу, історії, долі, кохання і того, що ми називаємо логічним розумінням сенсу буття» (Ольга Рось)