Мій Київ - історія розвитку (промисловість, торгівля)

Київ – мала історія (промисловість та торгівля)«Мій Київ» 5 клас. Школа I-III ступенів №219 Оболонського р-ну м. Києва

Розвиток ремесла. Особливо високого рівня розвитку в Київській Русі досягло ремісниче виробництво. Ремісниче виробництво було багатопрофільним, а ремісничі майстерні — спеціалізованими. Існувало понад 60 різних спеціальностей. Центрами ремесел були міста.

Довідка. Відомий історик Петро. Толочко  описав знахідки археологів при розкопках Стародавнього Києва (ІХ-ХІІІ ст.)- більш ніж 30 ремісничих майстерень;- більше 8 тис. залізних предметів – знарядь праці, інструментів, замків, зброї та елементів обладунків, предметів хатнього вжитку, кінської збруї, елементів одягу і прикрас – більш ніж 150 назв;- більше 3 тис коштовних ювелірних виробів з золота та срібла та різних сплавів: хрести, іконки, браслети, сережки, декоративні прикраси кінської збруї та одягу;- велику кількість скляних виробів: браслети, кубки, бокали, чарки, флакони, віконне скло, смальта (кольорові шматочки скла для виготовлення мозаїк);- багато виробів з дерева (незважаючи на те, що воно погано зберігається): різьблені прикраси будинків, миски, ковші, короби, бочки, колесо, поплавки та ін.;- багато виробів з кістки: гребінці, рукоятки для ножів, голки, накладки для лука, писала, іконки, шахи та шашки тощо;

Київ – місто майстрів. Ковальство на кінець XI — початок XII ст. розділилося на низку спеціальностей. Від нього відокремились зброярі, щитники, гвіздочники. Ковальські роботи виконували і майстри, які вже не були безпосередньо пов'язані з металургією Різноманітнішим, порівняно з селом, був і асортимент виробів у місті. Там виготовляли різні речі побутового призначення: ножиці, залізні скриньки для коштовних речей, замки досить складної конструкції, а також інструменти для ремісників різних спеціальностей, зброю і спорядження. Особливо якісними були давньоруські панцирі.

Ковальство

Обладунки воїна. Це – кольчуга. Вона захищала воїна в бою, але майже не заважала його рухам, тому цінувалась дуже високо. Робили її з залізних кілець. Але спочатку треба було виготовити дріт. На одну таку залізну сорочку йшло близько 600 метрів дроту – це вистачить, щоб обернути вашу школу. Дріт скручували в спіраль за допомогою спеціального пристрою Потім її розрубали на кільця. Половину з них зварювали, а в другої половини плющили кінці і робили в них отвори для клепок. Збираючи кольчугу, треба було з’єднати одне розімкнуте кільце з чотирма звареними і склепати його заклепкою, яка була тонше міліметра! Така ювелірна операція повторювалась багато-багато разів, адже на одну кольчугу йшло близько 20 тис кілець. Після цього готовий виріб залишалось лише почистити та відшліфувати. 

Ювелірні вироби замок кольчуга

Вироби ковалів

Обробка деревини Поширеним було деревообробне ремесло. З'явився токарний верстат, на якому обробляли дерево, збільшився асортимент дерев'яних виробів, ускладнилися їхні форми. Майстри навчилися робити дерев'яні колеса зі спицями. Продовжувалося виробництво предметів з кісток і рогів тварин. Кістково-різальні майстерні існували на Замковій, Старокиївській горах і на Подолі в Києві.

Вироби з дерева

Ювелірні вироби

Київські колти

Гончарна справа. У IX—на початку X ст. майже повністю зникає ліпна кераміка, а на зміну їй приходить посуд, виготовлений на ручному гончарному крузі. Дещо пізніше на гончарних виробах почали ставити клейма, зокрема й тризуби.

Урочище Гончарі – Кожум’яки. Давній та сучасний вигляд

Торгівля та грошовий обіг. Визначилися напрямки і шляхи зовнішньої торгівлі. Залізним шляхом рухалися купецькі каравани до Приазов'я, Кавказу, Середньої Азії, Грецьким — до Візантії, Соляним — у Галицьку землю й далі в Західну Європу, системою річок і доріг — на північ. З Київської землі та інших українських територій найбільше вивозилося хутра, воску, меду, шкір, ремісничих виробів. Натомість завозилися коштовні тканини й посуд, зброя, прикраси, інші високохудожні вироби. Поряд з іноземною монетою з'явилася й місцева. Князь Володимир Святославич почав карбувати власні злотники й срібляники. Але з XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня, злиток срібла різної ваги. Київська гривня важила близько 160 г, в інших місцевостях — 95—195 г.

Історія українських грошей

Київ – торговельний центр. Бабин Торжок та Торговище – перші осередки торгівлі в Стародавньому Києві. Пізніше справжнім товарно-грошовим центром стає Поділ. Наявність Контрактового ярмарку, а згодом Контрактового дому найкраще тому підтвердження. На погляд сучасного киянина, у Києві на кінець ХІХ ст. з 265-тисячним населенням базарів було немало, і всі вони були розташовані недалеко один від одного: Печерський, Хрещатицький, Сінний, Житній, Галицький (сучасна площа Перемоги), Володимирський, Троїцький, Бессарабський. Однак мешканці тодішнього Києва вважали інакше.

Територія, де був Бабин Торжок

Контрактовий ярмарок ХІХ століття

Контрактова площа ХХ століття. Контрактова площа ХХІ століття

Володимирський ринок«Толкучий ринок» Володимирський ринок, сучасний вигляд

Житній ринок на Подолі

Сінний ринок

Бессарабський ринок - історичні фото

Евбаз. Сучасна площа Перемоги

Київ - промисловий. Деміївський цукровий завод 1868-1870рр.,пізніше –Київський цукрово-рафінадний завод, сучасна фабрика «Рошен».

Цукровий завод – історія змін

Перший київський машинобудівельний завод існує протягом 137 років, його доля складалася непросто – різні історичні епохи, політичні устрої, покоління, технології. Як відомо, до Жовтневої революції 1917 року він належав акціонерному товариству «Гретер і Криванек», виробляв парові машини й устаткування для цукроварень та інших підприємств. У 1903 році робітники заводу брали участь у загальному страйку робітників півдня Російської імперії, у 1905-му організовували бойові дружини, у жовтні 1917-го воювали проти Тимчасового уряду, в січні 1918-го — з військами Центральної ради. Назву «Більшовик» завод отримав 1922-го року. З тих пір це ім’я міцно закріпилося  у свідомості співвітчизників. Сьогодні у розумінні Киян «Більшовик» - це ковзанка та торгівельний центр. І багато хто навіть не здогадується, що зовсім поруч, за потужними стінами старого заводу. виготовляється унікальне обладнання, машини та лінії. 

Територія заводу «Гретера і Криваника»Від 10 травня 2018 року ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», що перебуває у державній власності, змінило назву на АТ «Перший київський машинобудівний завод» (АТ «ПКМЗ»).

Корпуси заводу «Арсенал»

Завод «Арсенал» 1764 рік прийнято вважати датою заснування Київського арсеналу. В XVIII—XIX ст. завод ремонтує та виготовляє різні види озброєння, оптичну апаратуру, високоякісні фотоапарати для зйомки Землі з космосу

Державне підприємство «Антонов»Створено у 1920 році провідним виробником літаків в Україні. Історія компанії налічує майже 100 років, за цей час було розроблено понад 100 моделей літаків, у тому числі найбільші у світі транспортні літаки Ан-124 (Руслан) та Ан-225 (Мрія). У 2009 р. Антонов було об’єднано з авіаційним заводом Авіант (м. Київ) – це додало до конструкторського бюро виробничі потужності. Наразі основні клієнти Антонова – це кубинські, північнокорейські авіакомпанії. Підприємство виробляє пасажирські літаки (Ан-38, Ан-74, Ан-140, Ан-148) і транспортні літаки (Ан-3, Ан-70, Ан-124-100 Руслан та нещодавно розроблений Ан-178).