Мовний розвиток учнів під час вивчення теми”Речення із вставними словами ( словосполученнями, реченнями)” у 8 класі

Мовний розвиток учнів під час вивчення теми”Речення із вставними словами

( словосполученнями, реченнями)”

у 8 класі

          Вставне слово і речення співвідносяться між собою за змістом:  достовірність, яка виражається вставним словом, і ірреальність, що виражається реченням; недостовірність, що виражається вставним словом, і ірреальність, яка виражається реченням.

При взаємодії значення вставних слів і змісту речення утворюються різні типи смислового співвідношення вставного слова і речення. Так, вставне слово із значенням достовірності доповнює значення реальності в реченні: Надвечір їй (Соломії) почувся дим, і вона зраділа: значить, близько люди (М.Коцюбинський). Вставне ж слово із значенням недостовірності доповнює значення можливості у реченні: Чим більше темніло, тим вітер, здавалось, дужчав (М.Коцюбинський); Але шнур, очевидно, не загорівся, бо знову мигнув вогнем (М.Стельмах).

 Вставне слово, взаємодіючи за змістом з реченням, може не тільки доповнювати значення реальності, можливості і бажаності в реченні, а й вступати з цими значеннями в протиріччя, до певної міри змінюючи зміст речення: На щастя, її запросила до себе на село наша тітка (Леся Українка); Я не нездужаю, нівроку, а щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т.Шевченко); Легенькими хвильками озеро набігало на греблю і, очевидно, підточувало її (Ю.Збанацький).

 У наведених реченнях дійсний спосіб дієслів свідчить про те, що  в кожному з них ідеться про реальний факт. У першому реченні вставне слово на щастя  виражає оцінку висловленої  дії запросила ; в другому вставне розмовне слово  нівроку, вжите поряд із дієсловом  не нездужаю,  підкреслює,  що мовець має гарний вигляд; у третьому очевидно  виражає значення недостовірності. Кожне із названих вставних слів відповідно впливає на зміст речень, у які вони введені. Експресія, яку вносять вставні слова в текст, може бути такою сильною, що вставні слова стають експресивним центром речення, на них падає основна емоційна сила його: Іде Катерина у личаках—лихо тяжке!—і в одній свитині (Т.Шевченко).

 Вставні слова широко використовуються в текстах різних функціональних стилів. Учні часто спостерігають використання вставних слів не тільки в текстах художніх творів, а й у текстах підручників з різних шкільних дисциплін. Тому смислову взаємодію вставних слів з реченням і його членами не можна не враховувати у плані розвитку як усного, так і писемного мовлення учнів. Навички використання варіантів смислової взаємодії вставного слова з реченням особливо необхідні учням старших класів під час підготовки до написання творів, доповідей.

 Уже на першому уроці вивчення теми “Речення із вставними словами”

після того, як учні ознайомилися з поняттям про вставні слова та яка їх функція в мові, наголошуємо на тому, що велика група вставних слів, виражаючи різні логічні зв’язки між думками (порядок у розвиткові доведення, зіставлення, протиставлення), може поєднувати різні думки, виражені у формі самостійних речень у єдине ціле—текст.

           Звернімо увагу на побудову такого тексту, в якому вставне слово, сигналізуючи про приєднання ілюстративного повідомлення, з’єднує за смислом суміжні речення: У Києві гарні будинки, широкі вулиці, всі ці вулиці обсаджені деревами. От, наприклад, хоч би бульвар Шевченка. Посеред нього тягнеться довга алея з високих тополь і рясних кущів.

 Смисловий зв’язок між реченнями у цьому тексті виражається за допомогою вставного слова наприклад, частини першого речення і два наступні речення між собою поєднуються займенником, а в першому реченні його частини ще й  повтором слова вулиці.

 Після цього звертаємо увагу учнів на тексти, в яких вставні слова, виражаючи порядок у розвитку думок і встановлюючи ступінь важливості кожного з її етапів, поєднують за смислом речення у текст. Наприклад: Всебічному розвитку особистості сприяє висока культура мови. Це вміння, по-перше, правильно розмовляти і писати і , по-друге, активно використовувати мовні знання і творчо застосовувати їх відповідно до мети і обставин спілкування (І.Вихованець).

 Працюючи над цим текстом, зазначаємо,  що в ньому досить виразно виражена теза—зачин (перше речення) і доведення (друге речення), в якому вставні слова  по-перше, по-друге  зв’язують  його за смислом з першим ( із зачином).

 Указують також на зв’язок між думками, на порядок викладу вставні слова: отже, значить, між іншим, головне, взагалі, зокрема, таким чином, нарешті, перш за все. Наприклад: Лише граматика вказує, як змінювати слова, поєднувати їх між собою і будувати речення. Отже, щоб опанувати мову, необхідно знати граматику (І.Вихованець).

 Вставні слова треба не тільки знати, а й уміти грамотно писати. Тому пропонуємо учням написати невеликий словниковий диктант, до якого ввійдуть ті слова, які вживаються як вставні.

Здається, по-моєму, на думку кого-небудь, по-перше, очевидно, по-друге, звичайно. На жаль, по-третє, нарешті, таким чином, звідси, отже.

Читаючи речення із вставними словами (словосполученнями), пояснюємо учням, що вставні слова (словосполучення) вимовляються швидше, ніж інші слова, які входять до складу речення, і, звичайно, з деяким пониженням тону. Проте паузами вони виділяються не завжди. Вичленовуються паузами в самостійні мовленнєві ланки, як правило, тільки ті вставні  конструкції, які складаються із двох і більше слів. Одиничні слова істотно не впливають на інтонаційно-смислове членування речень. Виділяються сильними логічними наголосами окремі слова тоді, коли треба їх особливо наголосити, підкреслити. Наприклад: Бийся, кажуть, кінь з конем, а віл з волом (Панас Мирний); Здавалось, загримів десь на небі грім (С.Васильченко). Вставні слова кажуть, здавалось читаємо зниженим тоном і трохи швидше, ніж самі речення.

 Шляхом зіставлення і порівняння пояснюємо також учням, що одні і ті самі слова можуть виступати і в ролі вставних слів, і членами речення. Наприклад:

1. Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому (М.Коцюбинський). (Здавалось—вставне слово, виражає сумнів, припущення).

Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка, як своя власна (М.Коцюбинський). (Здавалось—головний член безособового речення).

2.           Він, бачите, був в апаратній(М.Коцюбинський).(Бачите—       

вставне слово, виражає ставлення, міркування  співрозмовника).

              У долині ви бачите, як широко розлилася річка. (Бачите—    присудок).

Робимо висновок: є слова, які в одному випадку виступають вставними, а у другому—у ролі членів речення. Але є і такі слова, що вживаються тільки як вставні, і, нарешті, є слова, які ніколи не бувають у ролі вставних.

Слова, які можуть бути і в ролі вставних слів, і членів речення: здається, може бути, навпаки, зрозуміло, одним словом, на щастя, кажуть, з одного боку, краще сказати, без сумніву, з другого боку, таким чином, видно, дійсно.

Слова, які вживаються тільки як вставні: будь ласка, мабуть, отже, по-перше, по-друге, по-третє.

Слова, які ніколи не бувають вставними: раптом, якраз, між тим, навіть, однак, одначе, приблизно, лише, майже, все-таки, адже, до того ж, принаймні.

Глибшому ознайомленню учнів із семантико-стилістичними особливостями конструкцій із вставними словами (словосполученнями, реченнями), а також у набутті навичок використовувати вставні слова (словосполучення) як засіб зв’язку у побудові тексту сприятиме виконання ними таких вправ.

Матеріали для вправ

Вправа 1. Прочитайте. Визначте головну думку тексту і його стилістичну приналежність. (Знайдіть у тексті вставні слова і зазначте їх значення).

Художня кінематографія існує, як відомо, на базі літератури, кінодраматургії, отже висока якість фільмів обумовлюється передусім творчою повноцінністю сценаріїв. І, найголовніше,--сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалося не тільки у внутрішньому, але й просторовому русі, у повсякчасній зоровій змінності. Якщо певне місце п’єси, фільму не працює на основну думку, не поглиблює її, значить, воно працює проти неї і його слід викинути (О.Довженко).

Вправа 2. Складіть і запишіть речення з вставними словами, які виражають упевненість, припущення, послідовність думок, чужу думку, радість, жаль, сумнів.

Вправа 3.  Утворіть від дієслів читати, працювати, збиратися   форми   трьох способів і з кожною з цих форм     співвіднесіть вставні слова:  звичайно, мабуть, будь ласка. Поясніть випадки, коли таке поєднання неможливе.

Вправа 4. Складіть речення з вставними словами, при введенні яких     змінюється значення реальності в реченні.

Вправа 5. Складіть твір-роздум “Ліс у житті людини” з вставними словами

      ( по-перше, по-друге, отже) як засобом міжфразового зв’язку.

Вправа 6. Складіть по два речення з наведеними нижче словами так, щоб в одному дане слово було членом речення, а в другому—вставним словом. Підкресліть вставні слова, надпишіть, у якому значенні вони вжиті. Зрозуміло, кажуть, видно, здається.

Вправа7. Розгорніть речення Читання книжок, по-перше, розширює кругозір, допомагає краще зрозуміти життя, по-друге, збагачує пам’ять новими знаннями  і, нарешті, підвищує грамотність і розвиває мовлення, вживаючи вставні слова у зв’язний текст.

Вправа 8. Використовуючи у разі можливості вставні слова, словосполучення і речення, складіть твір-роздум на одну з тем “Весняний день рік годує”, “Чому метелик, рятуючись від переслідування, літає зигзагом?”

Вправа 9. Складіть твір-мініатюру на тему “Лист другові (подрузі)”, використовуючи вставні слова: на жаль, на думку, до речі, нарешті, звичайно, мабуть та ін.

Вправа 10.Складіть твір-доповідь, використовуючи вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє; наприклад, в усякому разі, навпаки, таким чином, отже.