Музика країн Далекого Сходу

Музика, танець, театр країн Далекого Сходу

Китайська музична культура

Музичне виховання у КитаїУ Давньому Китаї завжди особлива увага приділялася музичному навчанню й вихованню. Щоб досягти гармонічного сімейного життя, успіху в управлінні нацією і перемоги над ворогами людина, перш за все, має вдосконалювати свою моральність і доброчесність. Музика в Китаї має вищу цінність, оскільки вважається дарунком Богів. Конфуцій писав, що шлях до досконалості має три ступені: поезію, етикет і музику.

Витоки музичної культури Китаю. Музика Китаю — одна з найдавніших у світі. Початком її історії вважають збірник «Шицзін» — «Книга пісень», (XI-VI ст. до н. е.). У ньому міститься 305 гімнів, магічних пісень і од, згадування про 25 музичних інструментів. Пісня, написана від руки імператором Цяньлун

Ієрогліф «Музика»Китайський ієрогліф «Музика » складається з двох частин: дерево (внизу) і натягнуті на ній струни (нитки, вгорі). Коли люди зрозуміли, що не тільки музика, а й лікарські трави можуть лікувати хвороби, до ієрогліфу «Музика» у верхній частині додалася «Трава» і виник ієрогліф «Ліки».

Витоки музичної культури Китаю. Китайська музика поділялася на офіційну музику (конфуціанські церемонії) і простонародну (призначену для розваг). Існували оркестри з величезною кількістю виконавців (від 300 до 800). Крім ритуальних і придворних, були ще військові оркестри. У них головну роль грали ударні і духові інструменти з металу. Китайський жіночий оркестр

Північна і південна школи музики. Протягом ХІІІ-ХІ ст. складаються два стилі в музиці - північні й південні школи. Для північної школи характерна героїчна тематика, простота музичної мови, використання 7-ми звукової система ладів, металеві духові та ударні інструменти. Для південної школи характерно лірика, емоційна мелодика, 5-ти звукова система ладів (пентатоніка), дерев'яні духові інструменти.

Китайські музичні інструменти. Серед музичних інструментів у традиційному оркестрі біля 100 різновидів: струнні, духові, ударні. Їх виготовляли з: шовку— струнні (щипкові, смичкові);бамбука— дерев'яні духові; дерева — ксилофони;каменю— літофони;металу — дзвони, металофони, цимбали, труби;глини — окарина сюнь, ударний фоу;гарбуза — духові з вільною тростиною;шкіри — ударні-мембранофони.

Китайські музичні інструменти. ДіЦзіньху. Гонг. Піпа. Саньсянь. Духовий. Сяо. Чжен

Ладова основа китайської музики. Народна китайська музика переважно одноголоса, основана на пентатоніці (склалася у 7 ст. до н.е), пізніше з'явилася 7- звукова та 12-звукова системи (задовго до європейців).

Ладова основа китайської музики. Спочатку була 12-ступенева система звуків. Кожний з них мав магічне значення: непарні звуки – світлі сили Неба, парні — темні сили Землі. Усі разом вони символізують зміну місяців у році та години у добі. У VІІ ст. до н. е. з цього звукоряду було виділено 5 важливіших звуків з назвами: перший — «палац», другий — «бесіда», третій — «ріг», четвертий — «збори», п'ятий — «крила». Їм відповідали 5 першоелементів (вогонь, вода, земля, повітря, дерево); 5 основних кольорів (білий, чорний, червоний, синій, жовтий); 5 суспільних значень («правитель», «урядовець», «народ», «діяння», «речі»).

Нотація китайської музики. Перший твір, що дійшов до наших часів у нотному запису (ієрогліфічна система), п'єса «Юланьпу» («Самотня орхідея», приписувана Цю Міну (VІ ст.). Сьогодні запис музики у Китаї ведеться за допомогою ієрогліфів, що позначають ноти. Записують їх вертикальними колонками ієрогліфів, розташованих з права на ліво. Крапка, яка знаходиться праворуч позначає кінець музичної фрази. Ритм іноді позначається особливими знаками. Така система нотації має недоліки: в ній не виражені відносна тривалість звуку та пауз.

Жанри китайских пісень:трудові пісні (супроводжували польові роботи, рибальську діяльність); протестні (викривають хабарництво, жорстокість поміщиків); любовні та сімейні (про стосунки чоловіків і жінок, їх життя); ігрові, жартівливі (описуються забавні ситуації, радісні моменти); ліричні (описує конкретну подію, але у героїв відсутні імена).

Китайська музична поезіяІмператором У-ді (156-87 рр. до н. е.) була створена Музична палата, якій офіційно наказувалося збирати та обробляти народні мелодії та пісні. Згодом вона перетворилася на театральне управління, що відало виставами, в яких поєднувалися спів, танці та інструментальна музика.

Пекінська опера (з XVIII ст.)Екскурсійний тур по Китаю передбачає три обов'язкові програми: сходження на Велику Китайську стіну, знайомство з особливостями національної кухні в ресторані «Пекінська качка» та відвідування Пекінської опери. Театр «Ліюань»

Пекінська опера. Цей китайський сценічний жанр музичної драми об'єднує елементи вокального мистецтва, драматичного діалогу, акробатики, у-шу. Усі ролі раніше грали тільки чоловіки. Жіночі персонажі

Пекінська опера. В пекінській опері не співають. Декорації майже відсутні, замість реквізиту – символічні прийоми: вираз обличчя, рухи тіла, музичний супровід (оркестр народних інструментів). Усі рухи, навіть очима, супроводжується ударами гонгу або барабану.

Грим в Пекінської оперіХарактер персонажа визначають за кольором гриму. Червоний – відданість і чесність, фіолетовий – хоробрість і рішучість, чорний – прямота і вірність, білий – злочин, синій – хоробрість, жовтий – жорстокість, омана, золотий і срібний кольори – релігійні та міфічні герої.

Сценічні костюми Пекінської оперіШиються з атласної тканини з вишивкою ручної роботи (з драконов чи тигрів, низом пейзаж із зображенням моря та скель.) Імператор - жовтого кольору, принци — абрикосово-жовтого, старі сановники — яскраво-коричневого або білого, князі — червоного. Чесні та справедливі персонажі носять одяг червоного і зеленого кольору, злі або підступні —чорного кольору.

Оркестр Пекінської оперіОркестром керує барабанщик, який бамбуковими паличками видає різноманітні звуки, «виражаючи» почуття героїв відповідно до акторської гри.

Гра акторів у пекінській оперіКитайському глядачеві, наприклад, абсолютно зрозуміло, коли на сцені персонаж «відкриває» двері або «закриває» неіснуюче вікно, або «скаче» на уявному коні.

Батальні сцени в Пекінській оперіНевелика група акторів кількома прийомами у-шу символізує баталію цілих армій.

Грим у Пекінській оперіЗа допомогою гриму створюються виразні маски.

Грим у Пекінській оперіГерої опери можуть бути позитивними і негативними. Їх натуру глядачі можуть визначити за маскою. Маски є досить складним поєднанням гриму й аксесуарів.

Декорації в Пекінській оперіПідлогу вкривають килимом, щоб уберегти виконавців від травм.Із декорацій буває стіл і два стільці. Залежно від сюжету вони зображують то імператорський палац, то кабінет чиновника, то залу суду, то намет воєначальника, а то й галасливий шинок. Розміщення меблів: стільці за столом — ситуація врочиста, стільці спереду — розгортається життя простої родини. Стіл може перетворюватися на постіль, оглядовий майданчик, міст, вежу на міській стіні, гору й навіть хмару, на якій літають герої. Стільці нерідко стають предметами для бійки.

Особливості китайської музики. Ведення мелодії в унісон, тобто одноголосся. Поділ всієї музики на два стилі – північний і південний. Переважання споглядальних настроїв над зображенням дії (європейці звикли до драматизму в музиці); Пентатоніка замість мажору і мінору. Часта зміна ритму У піснях єдність слів і мелодії.

Найдавніші китайські танці«Танець лева» визнаний запозиченим, оскільки в Китаї не водяться леви. Танцюристи одягають костюм царя звірів. «Танець дракона» входив у ритуал закликання дощу.

Китайські танціКитай населяють представники 57 різних етнічних груп. Кожна з них має свої танці. Спочатку народні танці виконувались з метою прохання у богів вдалого врожаю або полювання. Згодом стали демонструватися: особливості релігії, історії та культури окремого народу, загальні для кожної людини теми (любов, добро, ревнощі, війни , материнська турбота і сімейні відносини).

Китайський танець «Тисячорука Гуаньінь»

Корейська музична культура

Корейські танціБеруть початок з шаманських ритуалів 5-тисячолітньої давнини. Атрибути танців теж прийшли крізь століття: довгий хвилястий шовковий шарф сніжно-білого кольору, барабани, капелюхи, мечі.

Корейські танціУ танці примари жінка возз'єднується з покійним чоловіком, що тільки посилює біль від повторної розлуки. У великому танці з барабанами фігурує величезний барабан, який більший за виконавеця. Барабан притягує ченця одним своїм виглядом, чернець піддається спокусі і виконує запальний барабанний «дріб».

Корейский танец "Пуче. Чум"Це танець з віялами. Походить від ритуальних дій шаманів, під ча яких ті використовували листя дерев.

Японська музична культура

Театр Но. Традиційний театр в Японії. Словом «но» позначали будь-який танок з піснею. Сучасних рис театр набув у 18 ст. У кожній виставі но беруть участь: актори, співаки та музики. У давні часи вважалось, що хороша акторська гра сприяє процвітанню країни. Це призвело до створення унікальної акторської техніки: повільний темпу реплік, плавні рухи.

Театр Но. Біля задньої стіни, ліворуч від оркестру, сидить людина, що допомагає акторам на сцені. Вона умовно вважається невидимою і може під час дії поправити актору костюм, перуку або маску, подати щось із реквізиту.

Сцена в театрі Но. Виготовляється з нефарбованого японського кіпариса. На стовпи спирається вигнутий дах, що нагадує верхівки японських храмів. Бамбукові рами, обтягнуті тканиною, слугують декорацією. На ній зображена зелена розлога стилізована сосна (символ довголіття й доброзичливе привітання глядачам).

Символізм театру Но. Повільні рухи і жести акторів багатозначні: стрибок з підставки на підлогу означає, що героїня кинулась у річку, змах батогом – рух вершника, віяло – меч або чарівний жезл.

Маски в театрі Но. Грим у театрі не використовується. Тому головний засіб виразності – маска. Її носять з перукою, підфарбовують губи, очі, брови. Маска «Юнака»Маска «Відьми»Маска «Баби»

Театр КабукіУ перекладі «пісня, танець, майстерність». Один з традиційних театрів Японії. Становить синтез співу, музики, танцю і драми, виконавці використовують складний грим і символічні костюми. Театр Кабукі, Токіо

Історія театру КабукіПоява театру пов'язана з ім'ям храмової танцівниці і дочки коваля Окуні. Їй вдалося поєднати у виступах танці, балади, вірші в єдине ціле, створивши японський театр кабукі. На цей момент у виставах брали участь лише дівчата.

Історія театру КабукіУ період з 1629 по 1652 в цілях збереження суспільної моралі, жінкам було заборонено виступати на сцені. Через велику популярність кабукі, їх місце зайняли юнаки. Разом з цим змінився і характер вистав — більше уваги приділялося драматичному мистецтву, ніж танцю.

Історія театру КабукіЗ 1653 р. в трупах кабукі могли виступати тільки зрілі чоловіки, що спричинило розвиток витонченого, глибоко стилізованого виду кабукі — яро-кабукі. До сьогодні практично всі ролі кабукі виконуються чоловіками.

Історія театру КабукіЗ 1653 р. в трупах кабукі могли виступати тільки зрілі чоловіки, що спричинило розвиток витонченого, глибоко стилізованого виду кабукі — яро-кабукі. До сьогодні практично всі ролі виконуються чоловіками. У виставі діють три персонажі: герой, героїня і злодій. Актори театру Кабукі на старовинних гравюрах

Типи вистав театру КабукіДзідаі-моно— «історичні» п'єси. Сева-моно— «простонародніСьоаґото— танцювально-драматичні п'єси.

Грим в театрі КабукіОбличчя акторів вибілюються рисовою пудрою, після чого наноситься безпосередньо грим. Якщо актор грає чоловічого персонажа, на його обличчі малюються кольорові смуги, кожна з яких має своє особливе значення і служить уособленням тієї чи іншої риси характеру персонажа. Для жіночих ролей грим не використовується, хіба що наноситься макіяж, як у гейш, тільки перебільшений. Велику роль в Кабукі грають і пози.

Кабукі у теперішній час. У сучасній Японії кабукі є доволі популярним жанром. Багато провідних акторів кабукі знімаються у кіно і на телебаченні. Театри були покращені технічно, отримали сцени, що обертаються, механічні люки, що значно підвищили эфектність театральних вистав.

Творче завдання. Намалюйте костюми для японського театру.