Професійно-технічне училище

ВП “Рівненська АЕС”  ДП «НАЕК «Енергоатом»

 

 

 

 

 

 

 

Розробила
викладач креслення
Омельчук Т.В.

 

 

ЗМІСТ

 

1. Види і типи схем

2. Загальні відомості про креслення та схеми електротехнічних пристроїв.

3. Основні правила виконання електричних схем

4. Умовні літерно-цифрові позначення на електричних схемах

5. Умовні позначення та розміри елементів принципових електричних схем (згідно ГОСТ2.710-81)

6. Правила виконання структурних і функціональних схем

7. Правила виконання принципових схем. Специфікації

8. Правила виконання схем з’єднань та схем підмикання

9. Правила читання електричних схем.

10. Читання схеми радіоприймача

 

1.      Види і типи схем

Схема - це графічний документ, на якому показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу і зв'язки між ними.

Види схем залежно від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу (установки), і їх коди представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Вид схеми	Визначення	Код виду схеми
Схема електрична	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють за допомогою електричної енергії, і їх взаємозв'язки	Е
Схема гідравлічна	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що використовують рідину, і їх взаємозв'язки	Г
Схема пневматична	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що використовують повітря, і їх взаємозв'язки	П
Схема газова (окрім пневматичної схеми)	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють з використанням газу, і їх взаємозв'язки	Ч
Схема кінематична	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень механічні складові частини і їх взаємозв'язки	К
Схема вакуумна	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють за допомогою вакууму або створюючі вакуум, і їх взаємозв'язки	В
Схема оптична	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень оптичні складові частини виробу по ходу світлового променя	Л
Схема енергетична	Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини енергетичних установок і їх взаємозв'язки	Р
Схема ділення	Документ, що містить у вигляді умовних позначень складу виробу, складових частин, які входять у виріб, їх призначення і взаємозв'язки	Є
Схема комбінована	Документ, що містить елементи і взаємозв'язки різних видів схем одного типу	С

 

Види схем залежно від основного призначення підрозділяються на типи. Типи схем і їх коди представлені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Вид схеми	Визначення	Код типу схеми
Схема структурна	Документ, що визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язки	1
Схема функціональна	Документ, що роз'яснює процеси, які протікають в окремих функціональних ланцюгах виробу (установки) або виробу (установки) в цілому	2
Схема принципова (повна)	Документ, що визначає повний склад елементів і взаємозв'язку між ними і, як правило, дає повне (детальне) представлення про принципи роботи виробу (установки)	3
Схема з'єднань (монтажна)	Документ, що показує з'єднання складових частин виробу (установки) і визначає дроти, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх з'єднаннь і вводу (роз'єми, плати, затиски і тому подібне)	4
Схема підключення	Документ, що показує зовнішні підключення виробу	5
Схема загальна	Документ, що визначає складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації	6
Схема розташування	Документ, що визначає відносне розташування складових частин виробу (установки), а при необхідності, також джгутів (дротів, кабелів), трубопроводів, світлопроводів і тому подібне	7
Схема об'єднана	Документ, що містить елементи різних типів схем одного виду	0

Примітка: Найменування типів схем, вказані в дужках, встановлюють для електричних схем енергетичних споруд.

Найменування і код схеми визначають їх видом і типом. Найменування схеми комбінованої визначають комбінацією видів схем одного типу. Найменування схеми об'єднаної визначають комбінацією типів схем одного виду. Код схеми повинен складатися з буквеної частини, що визначає вид схеми (див. таблицю 1), і цифрової частини, що визначає тип схеми (див. таблицю 2): наприклад, схема електрична принципова - Е3; схема гідравлічна з'єднань - Г4; схема ділення структурна - Є1; схема електрогідравлічна принципова - С3; схема електрогідропневмокінематична принципова - С3; схема електрична з'єднань і підключення - Е0; схема гідравлічна структурна, принципова і з'єднань - Г0.

До схем або замість схем у випадках, встановлених правилами виконання конкретних видів схем, випускають у вигляді самостійних документів таблиці, що містять відомості про місцеположення пристроїв, з'єднаннях, місцях підключення і іншу інформацію. Таким документам присвоюють код, що складається з букви Т і кода відповідної схеми. Наприклад, код таблиці з'єднань до електричної схеми з'єднань - ТЕ4. У основному написі документу вказують найменування виробу, а також найменування документу "Таблиця з'єднань". Таблиці з'єднань записують в специфікацію після схем, до яких вони випущені, або замість них.

2.      Загальні відомості про креслення та схеми електротехнічних пристроїв.

 

Перш ніж розглядати різні види схем, що застосовуються в електрорадіотехніці, необхідно ознайомитися з деякими термінами і означеннями, встановленими стандартами, для позначення складових частин електронних пристроїв та приладів.

 Електрична схема – це схема, що містить у вигляді умовних зображень або позначень електричних складових частин виробу та зв’язки між ними.

 Залежно від призначення (для загального ознайомлення, визначення розташування елементів і т.п.) схеми поділяють на типи.

Схеми групи 1 призначені для загального ознайомлення з електричними складовими частинами об’єкта і вивчення загальних принципів їх роботи та взаємозв’язків:

• Структурна (101)– схема для здобуття загального уявлення про виріб, його основні функціональні частини, їх призначення і взаємозв’язок, яка застосовується під час розроблення схем інших типів, а також експлуатації виробу;
• Функціональна (102)– схема для пояснення процесів, що відбуваються у виробі або його функціональних частинах, яка використовується під час вивчення принципу роботи виробу, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу.

 

Схеми групи 2 призначені для визначення повного складу і докладного вивчення принципу роботи об’єкта, а також для його розрахунку:

• Принципова (201) – схема для здобуття детального уявлення про принцип роботи виробу, визначення повного складу функціональних частин і зв’язків між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу.

 

Схеми групи 3 призначені для подання відомостей про електричні з’єднання складових частин об’єкта або об’єкта в цілому:

• Схема з’єднань (301) – схема для здобуття уявлення про види, методи, засоби та місця з’єднання складових частин виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти;
• Загальна схема (302) – схема для визначення розташування складових частин комплексу та з’єднання їх між собою на місці експлуатації, яка використовується під час ознайомлення з комплексом, контролю та експлуатації;
• Схема підмикання (303) – схема для визначення зовнішніх приєднань виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти.

3.       Основні правила виконання електричних схем

 

1. Електрична схема – це схема, що містить у вигляді умовних зображень або позначень електричних складових частин виробу або зв’язки між ними.

 

2. Схеми виконують, виходячи із розташування складових частин об’єкта.

 

3. Схеми, як правило, виконують без додержання масштабу, причому в них дійсне просторове розташування складових частин виробів або не враховують взагалі, або  враховують наближено. На схемах у масштабі виконують умовні графічні позначення (УГП) елементів (резистори,конденсатори та ін.).

 

4. Всі написи, а також літерні і цифрові позначення на схемах виконують креслярським шрифтом.

 

5. УГП і лінії зв’язку виконують лініями однієї й тієї ж самої товщини. Оптимальна товщина ліній становить 0,3…0,4 мм.

 

6. Проміжок між двома сусідніми паралельними лініями має бути не менше як 2мм,  незалежно від прийнятої товщини лінії.

 

7. Розташування УГП на схемі визначається зручністю їх читання і має забезпечувати найкраще уявлення про структуру виробу та взаємозв’язки його складових частин. Для цього під час побудови рисунка схеми мають дотримуватися такі умови:

• елементи, які спільно виконують певні функції, мають бути згруповані й розташовані відповідно до розвитку процесу зліва направо;

• розташування елементів всередині функціональних груп має забезпечувати найпростішу конфігурацію кіл (з мінімальною кількістю зламів і перетинів ліній зв’язку);

• додаткові й допоміжні кола (елементи та зв’язки між ними) мають бути виведені зі смуги, зайнятої основними колами.

 

8. Елементам і функціональним групам присвоюють літерно-цифрові позначення, які призначені для запису у скороченій формі відомостей про елементи, пристрої та функціональні групи в документації на виріб або нанесення безпосередньо на виріб, якщо це передбачено в його конструкції.

 

9. Наносячи позначення, використовують великі літери латинського алфавіту, арабські цифри, а також кваліфікаційні символи. Позначення записують у вигляді послідовності літер, цифр і знаків в один рядок без пропусків.

 

10. Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з УГП елементів і пристроїв по можливості з правого боку або над ними.

 

11. Всі схеми і УГП на них, виконуються згідно стандартів ЄСКД, а також рекомендацій міжнародних організацій ISO та ІЕС.

4.      Умовні літерно-цифрові позначення на електричних схемах

 

Перша літера коду (обов’яз-кова)	Група видів елементів	Приклади видів елементів	Дволі-терний код
А	Пристрій (загальне позначення)	Підсилювачі,пристрої телекерування,лазери,мазери
В	Перетворювачі неелектричних величин в електричні (крім генераторів і джерел живлення) або, навпаки, аналогові чи багаторозрядні перетворювачі для показання чи вимірювання	Гучномовець Магнітострикційний елемент Детектор іонізуючих випромінювань Сельсин-приймач Телефон(капсуль) Сельсин-датчик Тепловий датчик Фотоелемент Мікрофон Датчик тиску П’єзоелемент Датчик частоти обертання(тахогенератор) Звукознімач Датчик швидкості	ВА ВВ ВD BE BF BC BK BL BM BP BQ BR BS BV
С	Конденсатори
D	Схеми інтегральні, мікрозборки	Схема інтегральна аналогова Схема інтегральна ціфрова,логічний елемент Пристрій зберігання інформації Пристрій затримки	DA DD DS DT
Е	Елементи різні	Нагрівальний елемент Лампа освітлювальна Піропатрон	ЕК ЕL ET
F	Розрядники, запобіжники, пристрої захисні	Дискретний елемент захисту  за струмом миттєвої дії Дискретний елемент захисту  за струмом інерційної дії Запобіжник плавкий Дискретний елемент захисту  за напругою, розрядник	FA   FP   FU FV
G	Генератори, джерела живлення	Батарея	GB
Н	Пристрої індикаційні та сигнальні	Прилад звукової сигналізації Індикатор символьний Прилад світлової сигналізації	НА HG HL
К	Реле, контактори, пускачі	Реле струмове Реле вказівне Реле електротеплове Контактор, магнітний пускач Реле часу Реле напруги	КА КН КК КМ КТ КV
L	Котушки індуктивності, дроселі	Дросель люмінісцентного освітлення	LL
М	Двигуни
Р	Прилади, вимірювальне  устаткування Примітка: Поєднання РЕ застосовувати не допускається	Амперметр Лічильник імпульсів Частотомір Лічильник активної енергії Лічильник реактивної енергії Омметр Реєструючий прилад Годинник, вимірювач часу Вольтметр Ватметр	РА РС PF PI PK PR PS PT PV PW
Q	Вимикачі та роз’єднувачі в силових колах (енергопостачання, живлення устаткування та ін.)	Вимикач автоматичний Короткозамикач Роз’єднувач	QF QK QS
R	Резистори	Терморезистор Потенціометр Шунт вимірювальний Варистор	RK RP RS RU
S	Пристрої комутаційні в колах керування, сигналізації та вимірювальних Примітка: Позначення SF застосовують для апаратів, що не мають контактних силових кіл	Вимикач або перемикач Вимикач кнопковий Вимикач автоматичний Вимикачі, які спрацьовують від різних діянь: рівня тиску положення(шляхові) частоти обертання температури	SA SB SF SL SP SQ SR SK
Т	Трансформатори,авто-трансформатори	Трансформатор струму Трансформатор напруги Електронний стабілізатор	ТА TV TS
U	Пристрої зв’язку, пере- творювачі електричних величин в неелектричні	Модулятор Демодулятор Дискримінатор Перетворювач частотний, інвертор, генератор частоти, випрямляч	UB UP UI UZ
V	Прилади електровакуумні  та напівпровідникові	Діод, стабілітрон Прилад електровакуумний Транзистор Тиристор	VD VL VT VS
W	Лінії та елементи надвисоких частот	Відгалужувач Короткозамикач Вентиль	WE WK WS
	Антени	Трансформатор,неоднорідність, фазообертач Атенюатор Антена	WT WU WA
Х	З’єднання контактні	Струмознімач,контакт ковзний Штир Гніздо З’єднання розбірне З’єднувач високочастотний	XA XP XS XT XW
Y	Пристрої механічні з електромагнітним приводом	Електромагніт Гальмо з електромагнітним приводом Муфта з електромагнітним приводом Електромагнітний патрон або плита	YA YB YC YH
Z	Пристрої кінцеві, фільтри, обмежувачі	Обмежувач Фільтр кварцовий	ZL ZQ

 

 

 

5.      Умовні позначення та розміри елементів принципових електричних схем (згідно ГОСТ2.710-81)

6.      Правила виконання структурних і функціональних схем

 

Структурна – схема для здобуття загального уявлення про виріб, його основні функціональні частини, їх призначення і взаємозв’язок, яка застосовується під час розроблення схем інших типів, а також експлуатації виробу.

На структурній схемі (рис.1) зображують всі основні функціональні частини об’єкта (елементи, пристрої, функціональні групи), а також зв’язки між ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників або УГП. При позначенні функціональних частин у вигляді прямокутників їх найменування, типи та позначення вписують у прямокутники. Допускається вказувати скорочені або умовні найменування функціональних частин, які пояснюються на полі схеми.

Замість найменувань, типів і позначень в складних схемах допускається проставляти порядкові номери, які мають бути розшифровані на полях схеми в таблиці довільної форми. Порядкові номери проставляють зверху вниз у напрямку зліва направо.

На схемах допускається вказувати технічні характеристики функціональних частин, що пояснюють написи та діаграми, які визначають послідовність процесів у часі, а також параметри в характерних точках (сили струмів, напруги, форми та амплітуди імпульсів тощо). Дані поміщають поряд з УГП або на вільному полі схеми.

Рис.1

Функціональна – схема для пояснення процесів, що відбуваються у виробі або його функціональних частинах, яка використовується під час вивчення принципу роботи виробу, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу.

Для складного об’єкта розробляють декілька функціональних схем, що пояснюють процеси, які відбуваються при різних передбачених режимах роботи об’єкта.

На схемі зображують функціональні частини об’єкта та зв’язки між ними. Дійсне розташування в об’єкті елементів і пристроїв може не враховуватися. Функціональні частини зображують УГП, встановленими стандартами ЄСКД, і прямокутниками.

На функціональній схемі (рис.2) порівняно зі структурною докладніше розкривається зміст пристроїв. Крім того на ній вказують технічні характеристики функціональних частин (поруч з УГП або на вільному полі схеми розміщують пояснювальні написи, діаграми чи таблиці, послідовність процесів у часі, а також вказують значення параметрів – сили струмів, напруги – в характерних точках, форми імпульсів, математичні залежності та ін.)

Рис.2

7.      Правила виконання принципових схем. Специфікації

Принципова – схема для здобуття детального уявлення про принцип роботи виробу, визначення повного складу функціональних частин і зв’язків між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу.

На принциповій схемі зображують всі електричні елементи та пристрої, необхідні для здійснення контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні елементи (рознімні з’єднання, затискачі), якими закінчуються вхідні та вихідні кола, використовуючи УГП (рис.3).

Схеми креслять для виробів у вимкненому стані.

Усім елементам і пристроям в межах об’єкта, що зображується на схемі, присвоюються умовні літерно-цифрові позиційні позначення.

Порядкові номери присвоюють елементам і пристроям, починаючи з одиниці, для елементів та пристроїв одного виду відповідно до послідовності їх розташування на схемі зверху вниз у напрямку зліва направо.

Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з УГП елементів і пристроїв по можливості з правого боку або над ними.

Рис. 3

Дані про елементи та пристрої, зображені на схемі об’єкта, записують у специфікацію або поміщають поруч з елементами на вільному полі схеми.

 Порядок запису елементів у переліку або специфікації такий: елементи записують за групами (видами) в алфавітному порядку літерних позиційних позначень. У межах кожної групи елементи розташовують у порядку зростання номерів. Заголовки підкреслюють тонкою суцільною лінією. Специфікацію на навчальних кресленнях розміщують над основним написом або на окремому форматі А4.

Фрагмент специфікації

20	40	70	20	10	25
Поз. Позн.	ГОСТ, ТУ, нормаль, креслення	Найменування та тип	Основні дані, номінал	К-ть	Примітка
		Резистори
R1	ГОСТ 24013-80	МЛТ-2-1,6 кОм	1,6 кОм	1
R2	ГОСТ 24013-80	МЛТ-0,5-2,4кОм	2,4 кОм	1
		Конденсатори
С1, С2	ОЖО.464.120ТУ	К50-20-50В-2000 мкФ	2000мкФ	2
С3	ОЖО.464.120ТУ	К50-20-160В-20 мкФ	20 мкФ
		Діоди напівпровідникові
VD1…	ЩБ3.362.002ТУ	Д226А		5
VD5

8.      Правила виконання схем з’єднань та схем підмикання

 

Схема з’єднань – схема для здобуття уявлення про види, методи, засоби та місця з’єднання складових частин виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти;

На схемі зовнішніх з’єднань мають бути зображені всі пристрої та елементи, що входять до складу виробу, вхідні та вихідні елементи, до яких приєднують проводи, джгути і кабелі зовнішнього монтажу, а також з’єднання між цими пристроями та елементами (рис.4). Пристрої та елементи, що входять до складу виробу, на схемі зображують у вигляді прямокутників.

Рис. 4

Для зображення рознімних з’єднань можна застосовувати УГП без зазначення окремих контактів. У цьому разі біля позначень рознімних з’єднань поміщають таблиці з позначенням контактів і проводів або кіл, які приєднано до них (рис.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.5

 

На схемі біля або всередині УГП пристроїв або елементів вказують їх найменування, позначення або типи, а біля УГП вхідних і вихідних елементів – позиційні позначення, які присвоюються на принципових схемах (див. рис.4).

На схемi з’єднань зображують усi елементи, що входять до складу виробу, а також з’єднання мiж ними (рис. 6). Елементи при цьому зображують у виглядi УГП, а пристрої - у виглядi прямокутникiв або зовнiшнiх окреслень. Окремi елементи дозволяється зображати у виглядi зовнiшнiх окреслень.

Рис. 6

 

На схемi бiля УГП елементiв указують позицiйнi позначення, присвоєнi їм на принципових схемах. Бiля УГП елементiв у разi необхiдностi вказують номiнальнi значения основних параметрiв (опiр, ємнiсть тощо) або тип елемента, а також iншi пояснювальнi написи.

На схемах з’єднань складних комплектних електричних пристроїв з десятками апаратів і приладів, які відносяться в деяких  випадках не до одного, а до декількох об’єктів, обов’язково показують перемички (провідники, які з’єднують виводи одного і того ж апарату або приладу і зажими одного ряду). Провідники, які з’єднують апарати і прилади між собою і з рядами зажимів, не показують але приводять у кожного виводу і зажиму адреси других кінців проводів, які відходять.

Для спрощення виконання і читання схем з’єднань поряд з позначенням кожного апарату або приладу проставляють його порядковий номер (в чисельнику) і позиційне позначення (в знаменнику). Номери апаратам і приладам присвоюють у визначеному порядку незалежно від їх виду і цифрової частини позиційного позначення, виходячи тільки із місця розміщення.

Схема з’єднань має бути зручною для читання пiд час виправлення пошкоджень, регулювання та приведення в дiю пристрою. Основна вимога, що ставиться до схеми з’єднань, це простота та компактнiсть зображення, забезпечення можливостi без утруднень провадити за нею монтаж i перевiряти струмопроходження.

Схема підмикання – схема для визначення зовнішніх приєднань виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти.

На схемі підмикань показують всі вхідні та вихідні затискачі пристроїв, що підмикаються, зовнішні проводи, приєднувані до цих затискачів, а також відповідне маркування пристроїв, затискачів і проводів. Виріб, вхідні та вихідні елементи допускається зображати у вигляді зовнішніх окреслень.

На схемi вказують позицiйнi позначення вхiдних i вихiдних елементiв, присвоєнi їм на принциповiй схемi виробу. Бiля УГП рознiмних з’єднань, до яких приєднано проводи та кабелi, дозволяється вказувати найменування, позначення або типи їх. Проводи i кабелi показують на схемi окремими лініями.

Навiть у найпростiших випадках, не маючи схеми пiдмикань, можна зустрiти значнi труднощi пiд час приєднання електричного пристрою.

Як приклад розглянемо пiдмикання люстри з трьома лампами (рис. 7, а). Схему треба скласти так, щоб при вмиканнi вимикача SА1 свiтилася лампа ЕL1, при вмиканнi вимикача SА2 свiтилися лампи ЕL1, ЕL2, а при вмиканнi обох вимикачiв — усi три лампи. Цi перемикання здiйснюють у люстровому затискачi, схему пiдмикання якого показано на рис. 7, б.

Рис. 7

9.      Правила читання електричних схем.

 

1. Спочатку визначають тип і призначення схеми, для чого читають основний напис і знайомляться з вказаними на ній та в описі технічними вимогами;
2. Після ознайомлення із загальними даними з’ясовують, які елементи входять до складу схеми. Основними елементами електричних схем є джерела живлення (електрична мережа, акумуляторні та гальванічні батареї), антени, трансформатори, різні види електронних ламп або напівпровідникових приладів, котушок індуктивності, конденсаторів, резисторів, перемикачів;
3. Вивчивши елементи, які складають схему, з’ясовують, як працює пристрій в цілому, для чого встановлюють шляхи проходження електричних струмів на окремих її ділянках;
4. Читання схеми починають зі входу або з кінця пристрою (залежно від її функціонального призначення і проходження через неї сигналу). Наприклад, читання схем радіоприймачів починають з антени. Далі розглядають послідовно всі функціональні групи пристрою: вхідні кола, змішувач, підсилювач проміжної частоти, детектор, підсилювач звукової частоти, гучномовець і випрямляч;
5. Розглянувши всю схему, розпочинають вивчення окремих елементів, які входять до складу функціональних груп, встановлюють їх призначення в схемі і значення параметрів за специфікацією;
6. Шляхи по яких проходить струм у кожному колі, встановлюють, починаючи від джерела живлення або від тих точок, до яких підводиться електричний струм. (наприклад, контакти 5, 6 з’єднувача Х4 на рис. 8)

Рис.8

10.  Читання схеми радіоприймача

У колах постiйного струму шлях його проходження розпочинається вiд “плюса” джерела живлення (наприклад, GВ1 на рис. 2). Взагалi рекомендується починати читати схему з того боку, з якого набагато легше простежити її кола.

Рис.9

Розглянемо докладно схему, зображену на рис. 9. Це радiоприймач, який виконано за супергетеродинною багатофункцiональною схемою. Його вхiднi кола утворюють котушки L1 - L3 та конденсатори С1—С4. У дiапазонi ДХ контури вмикаються послiдовно, а в дiапазонi СХ паралельно. Для кращого узгодження вхiдних контурiв з перетворювачем (мiкросхема DA1) мiж ними ввiмкнеyо стоковий повторювач (VТ1). До складу багатофункцiональної iнтегральної схеми DA1 приймача входять подвiйний балансний змiшувач, гетеродин, широкосмуговий чотирикаскадний пiдсилювач промiжної частоти, транзисторний двопiвперiодний детектор i пiдсилювач звукової частоти.

Сигнал, що видiляється вхiдним контуром, через польовий транзистор VТ1 подається на змiшувач (вивiд 6), а напруга гетеродина з котушки зв’язку L7 — на вивiд 5 мiкросхеми DA1. Перетворений i видiлений резонансним контуром L8С20 сигнал промiжної частоти через п’єзофiльтр пiдводиться до входу пiдсилювача промiжної частоти (вивiд 2). Пiдсилений сигнал з резонансного контуру L9С19 подається на детектор. З його виходу (вивiд 8) напруга звукової частоти прикладається до регулятора гучностi R5, а з нього сигнал спрямовується на вхiд пiдсилювача звукової частоти (вивiд 9). Навантаженням останнього є гучномовець ВА1.

Як випливає з розглянутої схеми, всi її елементи з’єднано мiж собою прямими лiнiями, якi зображують лiнії електричного зв’язку.

Лiнiї зв’язку проводять у послiдовностi, що визначається роботою елементiв радiоприймача. Вони показують електричнi зв’язки мiж елементами, а також дають змогу простежити проходження струму в кожному колi i не тiльки з’ясувати роботу окремих елементiв, а й вивчити їх взаємодiю.

Основнi елементи та блоки (транзистори, дiоди, мiкросхеми, електроннi лампи, коливальнi контури, трансформатори промiжної частоти, силовi трансформатори, електричнi конденсатори, резистори i т. д.) на принципових електричних схемах розташовують так, щоб це було зручно для графiчного зображення i читання схеми, але обов’язково без порушення послiдовностi проходження струму через кожний iз елементiв у дiйсностi.

Наприклад, транзистори, електроннi лампи прагнуть розмiстити в один ряд у послiдовностi проходження сигналу у виглядi коливань радiохвиль вiд антени до гучномовця, тобто злiва направо. Коливальнi контури в колекторних колах транзисторiв також намагаються розмiстити в один ряд на одному рiвнi з однаковими розмiрами зображення. Це саме стосується й iнших елементiв, тобто схема повинна мати компактний i зручний для зображення та читання вигляд.