НІЧ – ЧАРІВНИЦЯ Інтегрований урок.

НІЧ – ЧАРІВНИЦЯ

Інтегрований урок.

Розвиток мовлення.

Трудове навчання.Виготовлення аплікації «ЗИМОВА НІЧ»

МЕТА:  Розкрити перед дітьми красу місячної ночі. Розвивати почуття прекрасного, уяву, фантазію. Виявляти і розвивати творчі здібності. Збагачувати словниковий запас. Розвивати навики сприймання й оцінки творів мистецтва. Виховувати любов до природи, краси слова.

ОБЛАДНАННЯ: Пейзаж «Місячна ніч», Запис  «Місячної сонати» Л. Бетховена, карта зоряного неба, зображення знаків Зодіаку, зразок аплікації,кольоровий картон, вата, шаблони, ножиці, клей «ПВА»

    Хід уроку

I. Організаційна частина

II. Оголошення теми і мети уроку

 - Діти, чи доводилося вам бачити зимову зоряну ніч?

 - Що ви бачили?

 - Чи сподобалася вона вам?

 Отже, сьогодні на уроці ми й поговоримо саме про зимову місячну ніч, повчимося складати красиві вирази про неї. Пригадаємо вірші, які ви вивчили вдома. З’ясуємо,  хто під яким знаком Зодіаку народився, розкажемо про них. Виготовимо аплікацію «Зоряної зимової ночі».

III. Робота над новим матеріалом

    1.Вступне слово вчителя

 (Звучить «Місячна соната» Л. Бетховена. Не фоні музики вчитель читає опис ночі).

 Чи знаєте ви українську ніч?

 Вдивіться в неї, вслухайтесь.

 З середини неба дивиться місяць. Срібними ліхтариками мерехтять зорі. І здається, що небо горить тисячами вогнів. Земля вся в срібному сяйві. А повітря духмяне і п’янке. Чарівна ніч! Прекрасна ніч! Казкова ніч!

 Непорушно стоять ліси, повні мороку, відкинули величезну тінь від себе. Тихо й спокійно сплять озера. І тільки місяць милується на свою вроду у тиші їх вод. Спить все навкруг.

 А вгорі все дихає, все живе.

 А на душі прекрасно й спокійно. І казкові видіння виникають перед очима.

 Чарівна диво-ніч!

 І раптом… все ожило: і ліси, й ставки, і луки.

 Сипле величний спів українського солов’я, і здається, що й місяць заслухався ним посеред неба.

• Діти, що ви уявляли, слухаючи опис ночі? (Я уявляв небо. Посеред неба – місяць. І зірочки, які мерехтять, ніби ліхтарики.   А я уявила велике сонне озеро. І місяць дивиться у воду.)
• А що допомогло вам уявити картини нічної природи? (Музика)
• Це «Місячна соната» Л. Бетховена. Її так назвав не композитор, а слухачі, тому що настрій, який виникає під дією цієї музики, нагадує почуття,  яке викликає у нас місячне сяйво.

(Ще раз звучить початок «Місячної сонати». Вчитель коментує).

 - Звучать низькі, глибокі звуки. Темне небо, імла. І як краплі прозорі і чисті, з’являються звуки високі і срібні. Це виглядає з-за хмар місяць і кидає на землю срібне сяйво.

 Так, місячна ніч чарує кожного. Напевне, і у вашому житті була така мить, коли ви зупинялись, завмирали на хвильку зачаровані, щоб прислухатись до нічної тиші, помилуватись яскравим місяцем вгорі, вдихнути пахощі сонної природи. Давайте послухаємо вірш Г. Сиченка.

   Над зеленим гаєм

   Та над бережком

   Місяць виринає

   Золотим ріжком.

    Посріблив отаву,

    Віття лугове

    І на той бік ставу

    Човником пливе…

   Ген туман вітрила

   Підніма навстріч…

   Ой, яка ж ти мила,

   Українська ніч!

 - З чим порівнюється місяць у цьому віршику? (З човником, золотим ріжком).

 - А ось яку ніч побачив наш місцевий художник Валентин Антонович Тишецький. (Демонструється картина художника, на якій зображена нічна природа).

 Його знають в багатьох  країнах світу: Італії, Франції, Німеччині, США. А сьогодні свою картину він дарує вам, але назви до неї не придумав. Валентин Антонович хоче, щоб ви зробили це самі. Діти, подивіться уважно і подумайте, як можна назвати цю картину? Чия назва буде найкращою? (Нічний ліс. Казкова ніч. Чарівна ніч. Самотній місяць).

 Ви бачите, діти, що багатьох людей задаровує нічна природа. Але одні люди просто милуються красою, а інші хочуть передати свої враження, почуття і користуються для цього різними засобами. Художник – кольором. Композитор – звуками. Поет – словом. А зараз, діти, до нас завітає маленька панночка. А як її звати, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку. (Вчитель читає вірш-загадку, а в цей часу заходить дівчинка, одягнена в костюм Ночі).                                         

 

Ходить панна-чарівниця –

   Ясноока, темнолиця,

   І чорнява, і смаглява –

   Виступає, наче пава…

    Човник срібний обладнає –

    Тихо морем пропливає.

    Розсіває лугом роси,

    Тихо чорні чеше коси.

   А як небом походжає –

   Діаманти розкидає.

   Хто вона? Відома річ:

   Це смаглява панна - … (Ніч).

•                  А чому цю панночку називають чарівницею?  (Бо вона все навкруги задаровує, змінює на щось інше. Вона дарує діткам гарний сон і у сні приносить цікаві казки).
•                  А зараз покладіть свої голівки на парти, закрийте очі і уявіть звичайні предмети вночі. Н а що вони схожі? І той, до кого нічка доторкнеться своєю чарівною паличкою, розповість, що він уявив. (1.Мені здається, що місяць – човник, а у ньому пливуть зірочки.  2.Місяць осяяв стежечку і вона стала схожа на срібний рушничок.  3.Квіточки вночі перетворюються на Дюймовочко.  4.Зірочки схожі на їжачків, а місяць на усмішку. Небо, ніби посміхається.  5.Дуб схожий на старого дідугана).

(Вчитель читає загадку).

  Ходила – літала диво-чарівниця.

  Темні шати мала фея смуглолиця.

  Знала різні чари, мала дивні речі,

  Колискових гарно співала малече.

   Була в чарівниці іграшка-забавка   

   Коли верхи сісти – срібная гойдалка,

   Як у воду кануть – на човник подібна,

   Полем покоти – наче куля срібна.

  Ось свічадо дзеркало, наче скло блищить.

  Ось суворі велетні: страшно їх будить.

  Ось чубатенькі сидять гноми чепурненькі,

  У зелених кожушках, смирні та тихенькі.

   А до дзеркала між них стрічечка звивається,

   Сріблом ніжним та дзвінким аж переливається.

  Ось і третій півень рано жваво кукурікнув.

  Дивовижні чари тануть – мить – і зовсім зникли.

  - Щ о за фея тут літала, диво-чарівниця?

  Чим та фея забавлялась, коли всім вам спиться?

  Що за човник, що за куля, срібная гойдалка?

  Відгадайте, любі дітки, як сили не жалко!

   Що за дзеркало чарівне в темряві блищало?

   Ким ті велетні і гноми вранці поставали?

   Ким у сонячнім промінні стрічка срібна стала?

   Ви ж старанні та сумлінні. От і відгадали!

 (Діти відгадують загадку: Фея – ніч, човник – молодий місяць, куля – повний місяць, дзеркало – озеро, велетні – дерева, гноми – кущі, стрічка – стежка).

IV.Виготовлення аплікації «Зимова ніч»

   1.Вступне слово вчителя

 А зараз спробуємо виконати аплікацію місячної ночі. Але спершу давайте пригадаємо, яка зараз пора року? Отже, ми виконаємо аплікацію

«Зимова ніч-чарівниця».

 Та перед тим, як почнемо працювати, пригадаємо правила техніки безпеки при користуванні ножицями та культуру праці на уроках трудового навчання.

   2.Правила техніки безпеки при користуванні ножицями

 А)Працювати тільки гострими ножицями.

 Б)Працюючи ножицями, не розмовляти з сусідом, не крутитися, не ходити.

 В)Передавати ножиці ручкою вперед.

 Г)Не класти ножиці на край стола.

   3.Правила роботи з папером і картоном.

 А)Шаблони обводимо на зворотному боці картону.

 Б)Економити папір.

   4.Культура праці на уроці

 А)Працювати в фартушку

 Б)Щоб не пошкодити парту під час трудових дій, слід користуватися картонною підкладкою.

 В)Під час роботи з клеєм для витирання рук необхідно мати серветку.

 Г)Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце.

   5.Визначення послідовності роботи

 А)Обведення шаблонів, вирізування їх.

 Б)Наклеювання вати на ялинки, будиночок, вікна.

 В)Наклеювання на картон.

   6.Самостійна робота. Виконання аплікації

 (Діти виконують роботу. Звучить музика «Вересневий місяць» Фаусто Паперті)

   7.Розповідь вчителем казки

 Ви працюйте, а я хочу розказати вам казку про Місяць.

 Захотілося якось Місяцеві вбрання собі пошити. Пішов він до кравця. Той зняв з місяця мірку й звелів прийти через 5 днів.

 Завітав Місяць через 5 днів.  Приміряв вбрання, а воно куце. Здивувався кравець, зняв нову мірку і сказав прийти ще через п’ять днів.

 Прийшов Місяць, як йому звеліли. Заходився приміряти, а вбрання й цього разу не годиться. Побідкався кравець і наказав прийти ще через 5 днів. А тоді прийшов Місяць круглий і великий. Тут і приміряти не довелося. Розвів руками кравець і каже:

 - Не можу я тобі, Місяченьку, одягу пошити! То ти в чверті, то в половині, а зараз у повні. Ніколи не буде тобі вбрання до мірки!

 Так і лишився Місяць без вбрання.

 - А от як сприймали місяць у сиву давнину.

                           Місяць вважали молодшим братом Сонця. Його уявляли то отвором у небі, то світлою цяткою, то світлою кулею, то небесним каменем, то оком Божим. Призначення його – освітлювати небо вночі. Світла його однак не досить, щоб освітлювати всю землю, тому він рухався то в один бік, то в інший.

 А про фази Місяця існує таке повір’я, що у нього є своя заслінка, якою завідує святий Юрій. Він то підіймає, то опускає цю заслінку. Своїми фазами Місяць впливає на людей і рослин.

 Людина, народжена в новомісяччя, все життя зберігає моложавість і свіжість обличчя.

 Грайливу і веселу вдачу, на противагу народженій на спаді, - наслідує все життя похмуре обличчя і буркотливу вдачу.

 Врізаний у молодий місяць палець не швидко загоїться, а у повний гоїться швидко. На молодика не можна нічого починати робити. Посіяне згниє в землі або не принесе урожаю. Показувати пальцем на Місяць гріх, бо всохне палець, а якщо вже покажеш, то треба прикусити його.

 - А чи задумувався хто з вас, звідки взялися на нашому небі зірки? Народні легенди і перекази свідчать, що це душі людські, а Василь Чайченко написав прекрасний вірш «Зорі».

 8.Декламування віршів про ніч

     ЗОРІ

   Мамо, мамо, глянь, як сяють

   Ясні зорі золоті.

   Кажуть люди: то не зорі –

   Душі сяють золоті.

    Кажуть: хто у нас на світі

    Вік свій праведно прожив,

    Хто умів людей любити,

    Зла ніколи не робив, -

   Бог послав того на небо

   Ясно зіркою сіять…

   Правда, мамо, то все душі,

   А не зорі там горять?

    Так навчи ж мене, голубко,

    Щоб і я так прожила:

    Щоб добро робити вміла

    І робить не вміла зла.

 - А ця вечірня казка про що?

    ВЕЧІРНЯ КАЗКА

   Зірко, зіронько весела,

   Посміхнись мені мерщій!

   Диво – вогник промениться

   З-під твоїх крилатих вій.

    Розкажи мені про небо,

    Про космічну далину.

    Я послухаю уважно,

    Хоч, що-небудь, та збагну.

   Розкажи-но про комету,

   Щ лишає довгий хвіст,

   І про те, як срібний місяць

   Із зірок будує міст.

    Про далекий Шлях Чумацький,

    Про загублені світи,

    І про зіроньку веселу,

    Що мигає з висоти,

   Ось Ведмедиця мандрує,

   Ведмежа за нею вслід.

   Може, хочуть відштовхнути

   Свій ведмежий царський рід?

    Виграє пісень на дудці

    Славнозвісний Волопас.

    Зірочки пасе він в небі,

    А колись воли він пас.

   Грізний Лева рик лунає,

   Лебідь зоряно зліта.

   Ой, яке ж прекрасне небо,

   Як чарує висота!

    Звідтіля прилине казка

    І покличе вдалину.

    Я послухаю уважно

    І тихесенько засну.

 - Що за тварини там, на зоряному небі? (Сузір’я)

 - А які ще сузір’я ви знаєте?

 - Чи знаєте сузір’я, в якому народилися?

 Ось прийміть в дарунок такі листівки з сузір’ями, під якими ви народилися.

 Все перебрали ми з вами. Місяць може бути, як ріжок, човник, куля. А про те, що він може бути ще кимось, забули. Нагадайте.

9.Відгадування загадок

   Тихий вечір, тихий красний,

   Над горою місяць ясний

   Пасе зірки, завертає,

   На трембіті виграває.

    - Гой, зірки, гоя, гоя,

    Трембіточка срібная моя.

   Ходить Місяць аж до ранку.

   Вийшла Зоря на полянку:

   - Ой, Місяцю, Місяченьку,

   Зганяй зірки помаленьку.

 - Яку ж роль виконує Місяць? (Пастуха).

 Так от і в народних загадках Місяць постає дуже часто в ролі пастуха. Пригадайте їх.

 - Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. (Небо, зорі, місяць)

 - Один пастух тисячі овець пасе. (Місяць, зорі).

 - Торох, торох, на печі горох і окраєць хліба. (Небо, зорі, місяць).

 - Толока не міряна, череда не лічена, один пастух пасе. (Небо, зорі, місяць).

 - Ішов Волох, розсипав горох. Почало світати – нічого збирати. (Місяць, зорі).

 - Світить, а не гріє. (Місяць).

  А які загадки про ніч ви знаєте?

 - Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч).

 - Прийшла баба, сама чорна і в чорний жупан заховала тарілочку в сивий туман. (Ніч).

 Чорна корова всіх людей поборола. А білий віл всіх людей звів. (Ніч, день).

 - Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок. (Небо, зірки).

 - У бабиній хатині висить хліба скибина. Собаки гавкають – не можуть дістати. (Місяць).

 - На рогожі розіслані горошки, а посередині пів бублика. (Небо, зорі, місяць).

10.Аналіз робіт

11.Виставка робіт

V.Підсумок уроку

   1.Слово ночі

 Мені дуже сподобалися ваші роботи. А тепер я прощаюся з вами. (Кидає зірочки). До побачення!

   2.Заключне слово вчителя

 Кажуть, що в кожного з нас є своя зірочка і кожен з нас не раз і не двічі замислювався над тим, чи щаслива вона? Я мрію, вірю і знаю, що кожен із вас буде доброю, хорошою людиною. З гідністю пройде по життю, з правдою і справедливістю, і кожному з вас зірка на небосхилі палатиме яскравим вогнем. А сьогодні Ніч-чарівниця дарує цей зорепад для вас. Загадайте найзаповітніші бажання, впіймайте зіроньку, і бажання обов’язково збудеться.

 Урок закінчено. Ідіть з миром, добром і любов’ю.