Новорічна сценка "Колобок"

Колобок

(казка-п’єса)

(патріотична, оптимістична)

 

Дійові особи:

Колобок

Баба

Дід

Вовк

Лисичка

Білочка

2 чарівниці( вони ж виконують роль конферансьє)

1чарівниця.

Добридень вам, чесна громадо!

Із святом всіх вітати раді.

Даруєм казку всім-всім-всім,

І дорослим, і малим.

Тож всідайтеся зручненько

Та слухайте уважненько.

Може, казка й побрехенька,

Та вона нас вчить гарненько

Із добром на світі жити

І ніколи не тужити.

Віри в краще не втрачати,

Завжди добре пам’ятати:

Україна переможе.

Сам Господь нам допоможе.

Віримо в добро і ласку

Та запрошуємо в казку.

( Під ритмічну мелодію на сцену вибігає захеканий Колобок, одягнений у форму військового, за плечима чималенький рюкзак. Він оглядається і прислухається)

Колобок.

Ху! Насилу відірвався!!!

Куди, кажете, зібрався?

Як куди? У ЗСУ!

Баба з дідом, на біду,

Мене пильно чатували.

Все казали пропаду,

Ума-розуму навчали,

Що по засіку метений,

На сметані я спечений,

Маю гарну я скоринку

І духмяну серединку.

А ще в мене є секрет

І таємний компонент.

(набік)

Про це краще промовчу,

Своїм хлопцям розкажу.

(майже пошепки)

Коли мене покуштуєш –

Силу вдесятеро чуєш.

(голосніше)

Все прощайте, побіжу

Воїнам допоможу.

(Під урочисту мелодію Колобок, маршируючи, виходить зі сцени, ховається за ялинку.  Виходять Дід із Бабою лаються і сердяться )

Баба (сердито).

Це ти, Діду, недогледів!

Як ішла я до куми,

Наказала ж: як належить

Виріб наш ти бережи!

Ти ж хутчіш забравсь на піч,

Прохропів аж цілу ніч.

Дід (обурено).

Це, стара, наклеп страшний,

Чатував я, як умів.

Але сон наліг на вічі,

Вже вмивався разів тричі,

Не зогледівсь як заснув.

Колобка ж мов вітер здув.

(міркуючи)

Сваркою тут не зарадиш

Коли «за» і «проти» зважиш,

Висновок повинен буть:

Разом вирушати в путь.

Колобка на ньому ждуть

Небезпеки, перешкоди

Сподіваюсь, у пригоді

Станемо з тобою ми.

(Дід з Бабою миряться і тиснуть руки, Колобок  все чує, радісний вибігає до них)

Колобок.

Я у вас не сумнівався.

Вибачте, що не зізнався

І в дорогу сам зібрався.

Втрьох, звичайно, веселіше.

До своїх дійдем скоріше.

Що ж негайно вирушаймо.

Дуже-дуже поспішаймо,

Бо свята вже на порозі.

Привітати з ними в змозі

Наших воїнів сміливих

І підтримати їх сили.

Дід.

Що ж готовий я в дорогу

(дістає з-за пазухи пістолет)

Довго він ховався в стрісі.

А тепер у цьому лісі

Пригодиться козаку,

Має користь ще й яку!

Баба.

Маю я свою теж зброю,

Тож не хвастайся, герою!

(витягає з торби банку з огірками, демонструє глядачам)

Цей снаряд, повірте, в змозі

Приземлити Бе еЛ А і потішити героїв

На привалі всіх гуртом,

Під картопельку в мундирі

Рядових і командирів.

( потім дістає банку із грибами)

А ось ця «гримуча суміш»

Для своїх корисна дуже.

Ворог лиш відкусить трішки –

Зразу ж вирушить в доріжку

В саме пекло до чортів.

Що ж він сам того хотів.

(Під моторошну музику на сцену вибігає Вовк, всі герої лякаються, намагаються заховатися один за одного)

Вовк (невдоволено і сердито).

Що за гамір серед ночі!

(бачить героїв, задоволено облизується і гладить живіт)

А пожива сама в очі

Мені впала. Я голодний

І зараз із' їсти годний

Бабу, Діда, Колобка,

Це удача ще й яка!

Дід (рвучко виходить наперед , заступаючи собою інших, показує пістолет і грізно говорить).

Постривай, вовчище хижий!

Маю влучний я наган,

Так що друзів-побратимів

Тобі  кривдити не дам!

Вовк (примирливо).

Добре-добре, я здаюся.

Тільки розкажіть, чом в лісі

Ви в таку непевну пору.

Чув я здалеку розмову,

Що до хлопців спішите,

Мене з собою візьмете?

Я вам стану у пригоді:

Мої довгі швидкі ноги

Знають кожну тут стежину.

До цілі швидко доведу.

Повірте, вас не підведу.

А мій гострий слух не раз

Зможе врятувати нас.

Колобок.

Що порадите, громадо?

Баба.

Ми усіх прийняти раді,

Хто  готовий в люту хугу

Своє плече підставить другу,

Прийти завжди на допомогу,

Наблизить нашу перемогу.

Всі.

Тож скоріше у дорогу!

Всім вперед до перемоги!!!

Колобок (насторожено).

Тихше! Хтось на нас чатує.

Певно, аромат мій чує.

Щось руде майнуло в гіллі.

В лісі цьому на привіллі

Безліч звірів проживає.

Ми їм дуже заважаєм.

(З-за ялинки виходить Лисичка)

Лисичка.

Мені вибачте, панове,

Що підслухала розмову.

Таку вдачу хитру маю

За усім я підглядаю.

(хитро і пильно обводить поглядом присутніх)

Візьміть мене, я вас благаю.

Не маю сил сидіть без діла,

Коли народ і вся країна

Із ворогом воює вміло.

Повірте, я пролізти в змозі

 В найменшу шпарку, у дорозі

Сліди всі вправно замету,

Ніхто їх не побачить тут.

(моторошно  і зловтішно)

Ворогам замилю очі, і нашлю туману,

Заведу аж у болото військо препогане.

А для цього в мене подружки є гарні.

Вміють ворожити й чаклувати вправно.

(Під мелодію «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» чаклунки виконують ритуальний танок і зникають за ялинкою)

(Стрімко вистрибує на сцену білочка, тримаючи корзинку з горішками. Всі дуже здивовані. Вона починає швидко говорити, поки інші не опам'яталися )

Білочка.

І я з вами вирушаю,

Хоч ніхто про це не знає.

Що дозволу не спитала.

Ви мене пробачте.

(незадоволено)

Усі кажуть, що мала ще

І безсила, бачте…

(вихваляється)

І вертка і довгохвоста

Маю пазурі я гострі.

У верховітті я ширяю.

Все бачу, чую, помічаю.

Вас виручу в лиху годину.

За нашу славну Україну

Віддам я навіть найдорожче.

(благаючи)

Візьміть мене, я дуже прошу.

Колобок.

Вирушаймо швидше в путь,

Бо вони нас дуже ждуть.

Баба.

Зі святами привітаєм,

І здоров’я побажаєм.

Дід.

І закличем перемогу,

Попросим захисту у Бога.

Вовк.

Разом станемо до бою,

Допоможемо героям!

Білочка.

Подаруємо горішки.

Почастуємо їх трішки.

Лисичка.

І наступне світле свято

Будем разом зустрічати

У країні мирній, вільній,

Незалежній, самостійній!

Колобок.

Бо хіба ж нас ворог зможе подолати, коли навіть звірі ідуть воювати!

(Усі співають пісню «Батько наш Бандера…» і марширують)

2 чарівниця (звертається до глядачів)

Чи сподобалась вам казка?

Тож поплескайте, будь ласка,

Нашим юним лицедіям.

Ви ж це вмієте, надіюсь.

Усіх вітаєм щиро з святом.

До нових зустрічей, малята.