НУШ 6 клас. Історія стародавнього світу

Підкорення Греції Македонією

У середині IV ст. до н. е. в житті Греції відбулися істотні зміни. Колись могутня Еллада виснажилася від постійних внутрішніх війн між полісами (Пелопоннеська війна (431-404рр. до н.е.), Коринфська війна (395-387рр. до н.е.)). Оливкові гаї були вирубані, виноградники — винищені, а посіви — витоптані. Селяни не мали засобів до існування. Міста зазнали руйнувань. Дрібні ремісники не витримували конкуренції великих майстерень, де раби працювали задарма. Війни порушили торговельні зв’язки всередині країни і з іншими державами. Ослабленням Греції скористалася сусідня з нею Македонія.

Македонія знаходилася на півночі Балканського півострова. Державою правив цар. Мова македонців була близькою до грецької, та й самі македонці вважали себе греками Щоправда, греки ніколи не мали македонців за «своїх». Посилення Македонії пов’язане з правлінням царя Філіпа II.

Він об’єднав країну. Заволодівши золотими копальнями на узбережжі Фракії, цар заснував там місто Філіппи й почав карбувати нову золоту монету - золоті філіппики. Створив дисципліновану й добре озброєну армію. Гроші македонський цар згодом використовував також і для підкорення противників. Він часто повторював, що «віслюк, навантажений золотом, здобуде будь-яку фортецю».

Філіп II реформував традиційне бойове формування — фалангу. Він збільшив кількість рядів у ній із 8 до 16. У першому та останньому рядах стояли досвідчені воїни, які контролювали дисципліну. У бою воїни стояли дуже щільно, щоб противник не міг пробитися в глибину рядів. Македонці, на відміну від греків, активно використовували на полі бою кінноту. Поки фаланга стримувала наступ противника, кіннота завдавала вирішального удару йому в спину.

Македонське військо успішно підкорювало сусідні території. Філіп II запропонував грекам визнати його владу та здійснити спільний похід проти Перської держави. Деякі міста прийняли його пропозицію, але не всі. Проти загарбників рішуче піднялись афіняни. До боротьби греків надихали промови афінського оратора Демосфена. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.

Демосфенові вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні. Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін. Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Гегемонія - у перекладі з грецької означає «політичне верховенство».

Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію. Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 рр. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.