Обряди Волинського краю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали зібрані групою учасників вокального гуртка Скибської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів «Співаночка» у селі Скиби Любомльського району Волинської області

Список учасників фольклорної експедиції:

Капітанюк Світлана  2001 р.н. ( 9 клас )

Капітула Софія   2001 р.н. ( 9 клас )

Кравчук Світлана 2001 р.н. ( 9 клас )

Лонюк Тетяна   2001 р.н. ( 9 клас )

Шидловська Тетяна  2001 р.н, ( 9 клас )

Капітанюк Юрій    2001 р. н.  ( 9 клас )

Лонюк Станіслав  2003 р. н. ( 7 клас )

Орищук Владислав 2001 р. н. ( 9 клас )

Сущик Олександр   2003 р. н. ( 7 клас )

Шоцький Богдан   2002 р. н. ( 7 клас )

Керівник вокального гуртка: Козел Ольга Миколаївна, вчитель музичного мистецтва, української мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІСТ

 

 

 

 

 

Вступ………………………………………………………….…..4

1. Розділ І. Убрався квітойками, як місяць зіройками……5
2. Розділ ІІ. Нихто нас ни знає, шо наш коровай має …..…9
3.  Розділ ІІІ. Де на коровай мелють, там хороше співають……………………………………………………...12

Висновки……………………………………………..…………20

Список літературних джерел………………...………………21

Список інформаторів…………………………………………22

Додатки…………………………………………………………23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Лине час, минають літа і йде в небуття все те сокровенне, важливе, дороге, що заповнювало життя простої людини. Та й сама людина зникає у всесвітньому коловороті. Проте не зникають її почуття, страждання, її мрії та сподівання, а продовжують жити у піснях, легендах, переказах.

Нам пощастило народитись і зростати в маленькому (приблизно 200 дворів) селі, але багатому на талановитих майстрів, які знають звичаї й обряди, що впродовж віків існували в нашому селі, які вміють, дотримуючись усіх обрядових ритуалів, виготовляти атрибути обрядодійства й можуть передати все те багатство наступним поколінням.

Записуючи пісні, які звучали на території нашого села, ми ніби торкнулись своєї маленької історії, бо в цих піснях є широке поле для дослідження як загальноукраїнських, так і місцевих обрядів, традицій, для вивчення етнографічних особливостей мовного матеріалу, дослідження історичних подій, особливостей місцевого фольклору, розкривається багатство духовного світу наших односельців.

Тому учасники вокального гуртка Скибської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів «Співаночка», які постійно виступають на концертах у школі, в клубі, беруть участь у різноманітних святах, творчих звітах школи, сільської ради, неодноразово були переможцями конкурсів (Див. додаток А), вирішили долучитись до Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна».

Метою нашої експедиції було не тільки дізнатись про традиції та звичаї, які існували в нашому селі, збагатити свої знання з фольклору на основі місцевого матеріалу, а й зберегти духовні і культурні надбання рідного краю, щоб передати їх наступним поколінням, поділитись нашими дослідженнями з іншими учнями не тільки нашої школи, а й всієї України.

Нашим завданням було не тільки здійснити пошукову роботу та зібрати якомога більше матеріалу, зокрема й пісенного, але й продовжувати ті традиції, звичаї, які існували в нашій місцевості, відновити зв'язок поколінь.

Розділ І. Убрався квітойками, як місяць зіройками

 

Родинно-побутова обрядовість становить одну із найцікавіших та найцінніших сторінок обрядової культури населення України. Вона була основою організації життя наших далеких пращурів. Весільна обрядовість – автентичний матеріал, який є великою мірою варіативним, а тому заслуговує на дослідження, особливо у конкретно взятій місцевості [1] . Адже народ існує у процесі наступності поколінь. Національна пам´ять включає в себе не лише те, за допомогою чого народ усвідомлює своє минуле, але й виражає саме ставлення до цього минулого [3].

Відколи сформувалась сім´я як родинна спілка, український народ виробив певну систему обрядів, що включають в себе виконання ритуалів, пов´язаних із народженням людини (родильні та хрестильні обряди), зміною соціального статусу (весілля) та смертю (поховальні, поминальні обряди) [2].

Найбільшою пишністю відзначався весільний обряд. Так ось, ми дізнались, що найпочеснішим гостем на весіллі є коровай. Йому приділяється уваги не менше, ніж молодятам. Крім того, обрядодії, пов’язані з короваєм, нам видалися найсмачнішими та найдоступнішими для відтворення. Ми із задоволенням взялися за пошукову роботу і хочемо поділитись своїми надбаннями з іншими учасниками Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна».

У нашій місцевості підготовка до весілля починалася за місяць-два до самого дійства. Хрещена мати зверталась до місцевої рукодільниці, яка вміла виготовляти квіти з паперу. Майстриня починала чаклувати над квітами, адже їх потрібно було виготовити від 200 до 300. Квіти робилися зі спеціального паперу, в нашій місцевості на нього кажуть «зжатка» або «весільний». Коровай для нареченої, зазвичай, вбирали в білі квіти, хоча могли добавляти й рожеві. Якщо коровай випікався для нареченого, то обирали папір різних кольорів.

Робота була клопітка й делікатна. Спочатку робили заготовки квітів. Ми дізнались про різні способи виготовлення: з окремих пелюсток різних форм для різних квітів

   

або цілого полотна,

 

з якого потім формували квітку.

Готові квіти з’єднували в своєрідні букети, які складалися з 5-7 квіток, в залежності від розміру останніх. Якщо виготовлялись дрібненькі квіточки, то їх могло бути 7-9.

      

Під керівництвом майстринь, зокрема, Куць Олени Василівни (див. Додаток Б) та Маслянки Надії Мефодіївни (див. Додаток В) ми спробували й собі виготовити весільні квіти. Це завдання виявилось не з легких, проте ми старались і в нас все вийшло.

Одночасно з виготовленням квітів заготовляли основу для майбутньої рогульки. Для цього вирізувалось приблизно 15-19 ліщинових палиць заввишки 1,2 – 1,4 м і товщиною до 1,5 см. Всі вони обов’язково мали бути рівненькими, без сучків. Їх очищали від кори, тісно зв’язували, щоб вони не вигинались, не покрутились, просушували, а тоді вибирали 9 найрівніших рогульок (могло бути й 11, головне,непарна кількість), які потім приєднувались до короваю.

За кілька днів до весілля, в господі, де випікався коровай, замішувалось тісто для рогульок . З нього розкачувались джгутики й з однієї сторони робились невеликі надрізи.

 

На висушену палицю намотували джгутики й змащували збитим яйцем

  

Потім рогулька випікалась,

 

обмотувалась білим папером,

і прикрашалась квітами

     

На кожній рогульці було по 5 букетів, а в кожному букеті – від 5 до 9 квіток, в залежності від їхньої величини. Найпоширенішими були рожі, хризантеми, лілії, жоржини, маки, а з дрібних квітів – незабудки, ромашки, волошки, нарциси, фіалки. Інколи виготовлялися квіти у формі шишок, гладіолусів, півників, бузку. Великі квіти могли з’єднували в пучечки по 3 квітки і 2 пуп’янки.

Дізнавшись про нашу традицію виготовляти коровай з рогульками, підприємці почали на цьому заробляти гроші. Сьогодні на ринку ви можете придбати готові рогульки на коровай, квіти на яких – з сучасного матеріалу: капрону, атласу, ватину. Звичайно, клопотів менше, але й естетичний вигляд – зовсім інший.

Близькі родичі могли прийти на весілля з короваєм, вбраним у вигляді корзинки. Для цього з алюмінієвого дроту виготовлявся каркас, обмотувався білим папером і прикрашався квітами

       

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Нихто нас ни знає, шо наш коровай має

За два-три дні до весілля в жіночі дні (середа, п’ятниця) до господи хрещених батьків нареченого або нареченої сходилися господині, щоб створити шедевр, відомий за межами нашої країни - коровай.

Вдовам і бездітним жінкам не можна було брати участі в цьому. Це вважалося, та й сьогодні вважається, поганою прикметою.

По тому, який вдався коровай, судили, як будуть жити молодята.

Отже, за два-три дні до весілля господині збирались, щоб спекти коровай. Кожна з них повинна прийти «не з порожніми руками». Тобто, хтось несе яйця, хтось – цукор, мед, а котрась – масло. З цих продуктів головна коровайниця замішує тісто. Після того, як воно піднялось, починається процес вироблення короваю.

Від покоління до покоління передається традиція ліплення короваю. Господар вносить до хати відро з водою, господині вмиваються, ніби очищаються від буденних клопотів, просять в Бога благословення.

   

Відро з водою ставлять під стіл, на якому буде вироблятися коровай, і з читими руками й думками приступають до виготовлення короваю.

Кожна господиня мала свій рецепт і свій маленький секрет, щоб коровай вдався смачним та пишним. Ми дізнались, що кожна коровайниця додавала в тісто різні інгредієнти і різну їх кількість (див. додаток ) й це впливало на смакові якості короваю. Звичайно, найважливішим було правильно замісити тісто.

       

Від цього залежало, який буде коровай.

Коли тісто підійшло, приступали до формування самого короваю.

На низ посудини, в якій буде випікатись коровай, кладуть основу, в нас її називають «підошва» (кругла перепічка з тіста, яку наприкінці весілля віддають музикантам),

 

тоді на середину «підошви» кладуть навхрест два джгути з тіста, потім із трьох джгутів виплітають косу і викладають по кругу основи, перекриваючи краї хреста.

 

Кожна коровайниця обов’язково має встромити в тісто кілька монет, щоб подружжя було заможним і щедрим. Вважається, що коли наприкінці весілля ділитимуть коровай і комусь із гостей разом з шматочком короваю дістанеться монетка, то це принесе йому добробут і щастя.

 

Верх короваю виробляють «гусочками» (розкачуються не дуже довгі джгутики тіста і закручуються у формі рулетів, розрізаються посередині і розрізом донизу викладаються на коровай тісно один біля одного).

  

Коровайниці не йдуть ні на коровай з «порожніми руками», ні з короваю. Тому обов’язково для кожної випікались рогульки з тіста

 

Коли коровай посадили у піч, всі, хто є в хаті, вмиваються водою, дякують Богу за допомогу у виробленні короваю, виносять надвір воду і виливають під квіти.

Поки коровай випікається в печі, хресна мати пригощає коровайниць.

Наступного дня коровайниці вбирають коровай рогульками і несуть до господи нареченого чи нареченої.

Наприкінці весілля його з пошаною, приспівками ділять між усіма гостями, нікого не минаючи.

      

Коровай займає почесне місце на весіллі, часто поруч з молодятами

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Де на коровай мелють, там хороше співають

 

В ході експедиції ми дізнались, що все дійство випікання, вбирання короваю, частування супроводжується піснями (див. Додаток Г). Співають, щоб не думати про свої клопоти, негаразди в сім'ї, щоб не «вплести» їх у коровай молодого подружжя, віддають честь і шану святому хлібу, навчають, що потрібно робити в під час певного процесу обрядодійства. Ми були вражені такою кількістю весільних пісень, присвячених лише короваю.

1. Перша квітойка,

Молодей (ім'я), (молода ім'я),

Благослове, Боже, /2-чі

Причестая Мати,

І те, своя мати,                                        

Благословіте всі святеї

Пісенькі заспівати, /2-чі

Той дім звисилети /2-чі

2. Світе, місяцю, сонцем, /2-чі

До сіней віконцем,

Де на коровай мелють,

Там хороше співають. /2-чі

3. Сусіде-голубойки, /2-чі

Зийдітися до купойки,

До мого дитяти,

Коровай розчиняти. /2-чі

4. Ой раю ж, мий раю, /2-чі

Пшинечний короваю,

З сюме кринець водеця,

З сюме стужків пшанеця. /2-чі

5. Шо мині робети /2-чі

Чи муку сіяти,

Чи воду носети,

Чи коровай липети/2-чі

6. Хто буде коровай мисети /2-чі

Той буде горилойку пети,

Хто буде ночви тримати,

Той буде сленку ковтати. /2-чі

7. Мисели коровай, мисели /2-чі

З Дунаю воду носели.

Не з Дунаю, а із ставу,

Замисели коровай на славу. /2-чі

8. Ой сходь наше тісто, /2-чі

Шоб було в ночвах тісно,

На столі широко,

А в пичі високо,

Бо в нас рід вилекий,

Шоб було чем обдилети/2-чі

9. Посилай (ім'я) по систру,

Шоб шла мисети пудошву,

Як ни піде систройка мисети,

Підимо сусідойку просети. /2-чі

10. На коровай ішла, / 2-чі

Коробку яєць нисла.

Пирийшле мине хлопци,

Побели яйця в коробци.       

11. Нихто нас ни знає, /2-чі  

Шо наш коровай має:

Глечик меду,

Грудку масла,

Дві копе яєць

В наш короваєць. /2-чі

12. Коровайниці з міста, /2-чі

Ни розкрадайте тіста,

Хто в припил, хто в кишеню –

Діточкам на вичеру. /2-чі

13. Течте в коровай гроши, /2-чі

Шоб буле діточке хороши.

Хто ни буде текати,

Будем за чуб смекати. /2-чі

14. Ой сокіл вилитає, /2-чі

У піч заглядає,

Спишіте, коровайниці,

Бо піч вегасає. /2-чі

15. А ме коровай зробели /2-чі

Господа Бога просели:

Дай, Боже, добру долю

Молоди й молодому. /2-чі

16. Наша піч ригоче, /2-чі

Бо короваю хоче,

А челюсти всміхаються:

Короваю дожидаються/2-чі

17. Короваю-раю, /2-чі

Я в піч заглядаю,

А чи є тут місце,

Коровайови сісти. /2-чі

18. Наши вікна мегають, /2-чі

А двери репають,

А пічка ригоче –

Короваю хоче. /2-чі

19. Горбата мисела, /2-чі

Губата липела,

А хороша і вдала

У піч посадела. /2-чі

20. Росте, коровайцю, /2-чі

Векше печі рога,

Векше оборога,

Бо в (ім'я) рид вилекий,

Шоб було чим дилети. /2-чі

21. Ой танцюйте, шмаркачі,

Бо коровай у пичі.

Ой танцюйте з велочками,

Бо коровай з гусочками.

22. Коровайниці-душки, /2-чі

Стеліте подушки,

На припічку лягайте,

Короваю доглядайте,

Шоб ни присмалевся,

Хороше загнітевся /2-чі

23. Нисемо водецю /2-чі

На зилену травецю,

На ружовиї квіти,

Шоб любелися діти. /2-чі

24. Ми венисли водецю /2-чі

На зилену травецю,

На ружовиї квіти,

Шоб любелися діти. /2-чі

25. Наша хата, наша піч, /2-чі

Погуляти – наша річ.

Ой не рік ме того ждали,

Шоб ме тута погуляли. /2-чі

26. Найстарша коровайнице, /2-чі

Засвите-но свичку,

Подивеся в пичку,

Чи хороший коровай вдався,

Шоб господар ни гнивався. /2-чі

27. Найстарша коровайнице, /2-чі

Засвите свічку,

Подивеся в пічку,

Чи хороший злипели,

Чи похвалить родена. /2-чі

28. Славився, прославився, /2-чі

На столі поставився,

Убрався гусочками,

Як місяць зирочками. /2-чі

29. Нихто з нас ни знає, /2-чі

Шо наш коровай має

Чирвониї квіти,

Шоб любелися діти/2-чі

30. Ой дайте нам голку /2-чі

І неточку шовку,

Будимо вишивати,

Коровай убирати. /2-чі

31. Короваю-раю, /2-чі

Я тибе вбираю,

В ружевиї квіти,

Шоб любелися діти /2-чі

32. Нагнивались вешни /2-чі

На коровайниці пешни,

Шо їх обламали,

Коровайця убрали. /2-чі

33. Убирайся, короваю, убирайся,

На чужую сторонойку забирайся,

Бо чужая сторонойка ни своя.

Шоб ни було (ім'я) сорома.

34. Зашуміла діброва, /2-чі

Закурила дорога,

Там коровайнице ішле

Святей коровай нисле /2-чі

35. Світе місяцю з раю /2-чі

Нашому короваю,

Шоб було яснесинько

Занисте виднесинько/2-чі

36. Стилеся барвиночку /2-чі

Довкола будиночку,

Ой шоб було знати,

Де з коровайом стати. /2-чі

37. Короваю жаданий, /2-чі

Од кого ти присланий?

Од цирковної брами,

Од хрищоної мами. /2-чі

38. Ме їхале лісом, /2-чі

А у лісі ями,

Виземо дар Божий

От хрищоної мами/2-чі

39. Їде коровай, їде /2-чі

Од муровани хати

Од муровани хати

Од хрищоного тата. /2-чі

40. На тисовуму столі /2-чі

Вилекій дар стоїть

З-поза лісу, з-поза брами

От хрищоної мами/2-чі

41. Проступайте, люде, /2-чі

Вилекій дар їде,

Чириз жилізни брами

Од хрищоної мами. /2-чі

42. Дайте нам топора, /2-чі

Зрубати явора,

Явора зрубати,

Комору збудувати, /2-чі

Коровая сховати. /2-чі

43. Я коровай вбирала/2-чі

В ружовиї квіти,

В ружовиї квіти,

Шоб любилися діти. /2-чі

44. Наш коровай вдався/2-чі

Хорошенько вбрався

Обтекався гусочками

Як місяць зирочками/2-чі

45. Славлено, прославлено, /2-чі

На столі поставлено.

Як на небі місяць ясний -

Так наш коровай красний/2-чі

46. Наш коровай вдався /2-чі

Хорошенько вбрався

У ружовиї квіти,

Шоб любелися діти. /2-чі

47. Крайте коровай, крайте, /2-чі

Родойку ни минайте,

Хоть по крешичкі,

Хоть по малинькі,

Такі кожному дайте /2-чі

48. Крайте коровай, крайте, /2-чі

Родойку не минайте,

Хоть по крешичкі, по малесинькі,

Такі кожнуму дайте. /2-чі

49. Дружба коровай крає, /2-чі

Срібний ножичок має,

Золутую тарілойку,

Дарує родинойку. /2-чі

50. Наш дружба коровай крає, /2-чі

Золотий ножик має.

Кожному - старому й малому -

Дає по хлібови святому. /2-чі

51. Будь коровай, як віно, /2-чі

А де ж його подіто:

Чи до комори сховано,

Чи людям роздано. /2-чі

Ще зо два десятки років тому у нашому селі була хороша традиція: щовечора, зазвичай влітку, проводились змагання між кутками (так в нас називають невеличку частину села) – хто кого переспіває. Після важкого трудового дня люди збиралися біля будинку когось із односельців і починали пісню. Це було ніби викликом для інших кутків. Адже звучання пісні означало, що люди там вже справились з роботою і мають час на відпочинок. І як тільки закінчувалась пісня, інший куток починав співати своєї. Потім підхоплював естафету третій куток… Завершувались піснеспіви далеко за північ, незважаючи на те, що вдосвіта людей знову чекала робота. На жаль, молодь не перейняла цю традицію, і сьогодні в літні вечори дуже рідко звучить пісня. На щастя, вона ще продовжує звучати на весіллях.

 

 

Висновки

В ході даної експедиції ми дізнались про надзвичайно багатий, розмаїтий, щедрий світ нашого місцевого фольклору. Ми з впевненістю можемо стверджувати, що наша робота не була марною.

Зібрані матеріали, зокрема весільні пісні, ми вже використали під час весіль у наших родичів, знайомих. Крім того, своїми здобутками поділились з односельцями і таким чином сприяли поширенню серед молоді традицій, які існували в нашому селі. Також деякі пісні були використані на конкурсі повстанської пісні. Шквал емоцій та масу задоволення отримали учні 6 класу, коли на уроці літератури рідного краю було відтворено обряд випікання короваю, що супроводжувався піснями, зібраними під час нашої експедиції. А потім вся школа смакувала запашним короваєм, яким зі всіма поділилися школярі, як цього й вимагав весільний обряд.

В цій роботі представлена лише деяка частка матеріалів, зібраних нами під час краєзнавчо-пошукової роботи. Звичайно, на цьому наша діяльність не завершиться і ми продовжимо  дізнаватись, шукати, знаходити й ділитись з іншими тими скарбами, які таїть в собі  наша земля.

Адже ми повинні зберегти духовні надбання наших предків, щоб ніколи не переривався ланцюжок поколінь, щоб сучасне завжди було добрим продовженням минулого, щоб у супроводі народних звичаїв народжувались, одружувались і жили всі прийдешні покоління.

Часу ми не марнували,

А багато працювали,

То ж в весільний світлий день

Заспіваєм Вам пісень,

Привітаєм короваєм,

 

 

 

 

 

 

Літературні джерела:

 

1. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження/АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; відп. ред. М. М. Пазяк. - К.: Наук. Думка, 1988. - 192 с.

2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.

3. Лозко Г. С. Українське народознавство. - 3-вид., доповнене та перероблене. - К: Видавництво «АртЕк», 2006. - 472.;

4. Українська фольклористика. Словник-довідник / Укладання і загальна редакція Михайла Чорнописького. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 448 с;

5. Українське народознавство: Навч. Посібник / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів: Фенікс 1994ю - 608 с.

6. Ющук В.Л. Скибам – 440 років: Історико-краєзнавчий нарис. – Луцьк: Надстир’я, 2004. – 56 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список інформаторів

1. Власюк Катерина Степанівна, 1944 р. н., народилась в с Бірки, з 1956 р. проживає в с Скиби; освіта – 10 класів.

2. Джей Ніна Семенівна .1925 р.н., народилась с. Скиби, освіта - 4 класи.

3. Козел Галина Олексіївна, 1943 р.н., народилась в с. Скиби, освіта – вища.

4. Лонюк Лідія Степанівна 1937 р.н., народилась в с. Бірки Любомльського р-ну Волинської області, з 1956 р. проживала в с. Скиби; освіта — 4 класи.

5. Маслянка Надія Мефодіївна, 1945 р.н., народилась в с. Повурск Ковельського району Волинської області, з 1967 р. проживає в с. Скиби; освіта – 11 класів.

6. Романюк Юстимія Михайлівна 1930 р.н., народилась в с. Підгородне Любомльського р-ну Волинської області, з 1960 р. проживала в с. Скиби; освіта - 10 класів.

7. Сахарук Марія Олексіївна 1933 р.н., народилась с. Скиби; освіта – 3класи.

8. Склянчук Марія Іванівна, 1935 р.н., народилась в с. Скиби; освіта – 9 класів.

9. Сущик Галина Василівна 1950 р.н. народилась с. Скиби; освіта – 8 класів.

10. Сущик Катерина Арсентіївна 1931 р.н., народилась с. Скиби; освіта – 2 класи.

 

Всі виконавці за походженням селяни, які проживають або проживали на території села Скиби.

 

 

 

Додаток А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хоч ми ще і малюки, та співаєм залюбки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Творчий колектив у нас, завітайте в клуб до нас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гостей радо ми вітаєм, гарну пісню заспіваєм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пане-господарю, дозвольте защедрувати

 

Додаток Б

Майстер-клас від Куць Олени Василівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Гурт у нас – це просто «ах», ми покажем майстер-клас

Додаток В

Під час зустрічі з Маслянкою Надією Мефодіївною

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми не тільки заспіваєм, короваєм привітаєм

Додаток Г

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запис весільних пісень від Власюк Катерини Степанівни