Опис досвіду "Розвиток пізнавальної активності на уроках математики"

О. Д. Александров

Навчити дітей вчитися, працювати і мислити - основна місія школи. Але це завдання неможливо вирішити без виховання активної пізнавальної діяльності і самостійності учнів. Ефективність процесу навчання математики на сьогодні визначається багатьма факторами, але головна роль належить учителю. Як сформувати в учнів пізнавальну активність? Що потрібно зробити, щоб вона постійно розвивалася? Чи буде інтерес до предмета рости чи втрачатися? І до арсеналу, що допомагає вчителю формувати стійкий інтерес до математики, можна віднести зміст навчального матеріалу, уміле поєднання форм і методів роботи на уроці, моральний клімат у стосунках як учителя з учнями класу, так і між учнями всередині колективу.

Розвитку пізнавальної активності сприяє така організація навчання, при якій учень діє активно, залучається до процесу самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, вирішує питання проблемного характеру. Навчальна праця цікава тоді, коли вона різностороння. Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для учнів. Ні занадто важкий, ні занадто легкий матеріал не викликає інтересу. Навчання повинно бути важким, але посильним. Чим частіше перевіряється і оцінюється робота учня, тим цікавіше йому працювати. Яскравість, емоційність навчального матеріалу і вчителя з великою силою впливають на учня, на його ставлення до предмета. Пізнавальний інтерес — це один з найважливіших мотивів навчання. Його дія дуже велика, а тому і тема мого досвіду була вибрана не випадково «Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках математики», на основі проведених діагностик «Розвиток пізнавальної активності учнів», методик «Діагностика особистої креативності», «Соціально-перцептивна диференціація малих груп».

Головним напрямком у викладанні математики є викладання математики як засобу мислення учнів. Методика спирається на вікові особливості учнів та на розуміння причин, що гальмують сприйняття відповідного матеріалу.

Своє завдання, як вчителя я розумію насамперед у вихованні учня як активно мислячої особистості, що зможе творчо підійти до матеріалу, який вивчається.

Загальний зміст вимоги активної навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній (психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний). Внутрішній аспект активної навчальної діяльності визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв'язання поставленої пізнавальної задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Зовнішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає у залученні всіх учнів даного класу і кожного з них. Ця вимога може бути здійснена тільки з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів індивідуального навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю, а при розв'язуванні задач корисний також розгляд кількох задач з недостатніми даними або переозначених.

Головне у моїй роботі - уміння виховати в учнів правильне ставлення до навчальної праці, до процесу власного пізнання при вивченні математики. Не звинувачувати учня у незнанні, а допомогти йому оволодіти знаннями - така моя позиція. Кожен учень має право на довільну гіпотезу, навіть якщо вона пізніше виявиться помилковою. Для мене, як і для учнів, важливий пошук, що в кінцевому рахунку позитивно впливає на рівень і якість математичної підготовки вихованців.

Провідні ідеї мого творчого підходу до праці такі: зацікавлення учнів навчальним матеріалом і процесом оволодіння ним та раціоналізація навчальної діяльності. Реалізую ці ідеї методами: словесним, наочним, практичним проблемним, дослідницьким.

Насамперед звертаю увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса дитини проявляється у вигляді допитливості, активності, цілеспрямованості.

Для правильної організації роботи з формування в учнів пізнавального інтересу за допомогою прогностичних методів виявляю "за" і "проти", які впливають на цей процес. Маючи такі дані, будую свою роботу так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у школярів пізнавальний інтерес. При цьому намагаюся оптимально поєднувати методи як суб'єктивного характеру, так і об'єктивного. Суб'єктивний шлях організації навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування. Об'єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної діяльності, щоб він почав діяти. І тоді, якщо сама ця діяльність викличе в нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то можна сподіватися, що в дитини поступово виникне потреба в такій діяльності, а , значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї. Наприклад, організовую змагання "Учитель-клас": я виконую обчислення швидко і усно, діти - довго і письмово. їх зацікавлює ця різниця. У них виникає бажання і самим навчитися так обчислювати, як я.

Активізацію пізнавальної діяльності учнів не уявляю без активізації їх уваги. її недостатність заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, призводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування, помилок при виконанні завдань.

Колективну та індивідуальну увагу учнів активізую такими прийомами, як метод евристичної бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв'язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо, порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку або виконання окремими учнями роботи на комп'ютері з наступним проектуванням на екран, "захист робіт" (шляху виконання, доведення чи розв'язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.

Сюди ж відноситься і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги. Для учнів з недостатньо сформованим умінням керувати увагою (ця риса характерна для тих, хто має незадовільну математичну підготовку) готую картки, до яких додається картка-підказка. Заздалегідь отримана «підказка» дозволяє організувати самостійну роботу сильних учнів без вчителя, який у цей час має можливість займатись іншими групами учнів. «Підказка» спільної ідеї розв'язання складається, як правило, з вказівки незвичайного співставлення даних, шуканих. Допомога в таких випадках може бути надана вказівкою, які дані необхідно зіставити, в якому руслі отримати висновок, яку теорему необхідно використовувати, і до якого об'єкту застосовувати.

Найбільшої допомоги потребують слабкі учні: тому у роботі використовую картки 3 видів:

У випадку, коли учень не може розв'язати задачу за карткою №1, він отримує картку №2, якщо і у цьому разі учень неспроможний знайти розв'язок, видається картка № 3. Таким чином здійснюється рівнева диференціація.

Періодично проводжу математичні диктанти. Вони привчають дітей уважно стежити за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи. Математичні диктанти можуть застосовуватися у всіх класах для різних дидактичних цілей, проте є завжди засобом активізації уваги учнів.

Ще один прийом активізації уваги учнів. Під час розв'язування задачі нового виду, особливо з геометрії, часто після аналізу її умови та усного розбору пред'являю заготовлений на зворотньому боці дошки запис умови задачі та розв'язування з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час я маю можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.

Інколи проблему активізації уваги розв'язую за допомогою використання на різних етапах уроку з різною дидактичною метою зошитів з друкованою основою, а також усних вправ, 3 цією ж метою можна використовувати слайди.

Як один з прийомів активізації самостійної діяльності учнів практикую проведення підготовлених окремими учнями п'яти-семи-хвилинних повідомлень з питань, які безпосередньо відносяться до програмового матеріалу: цікаві раціональні способи обчислень, цікаві задачі тощо. Самостійне здобування учнями нових знань - творчий процес. Підбираю для учнів творчі завдання, які є засобом активізації їх пізнавальної діяльності, або практичне завдання: як, маючи

лише мотузку, перевірити, чи має шматочок дощечки прямокутну форму?

Одним із видів творчих завдань є завдання зі складання задач. Такі завдання можуть бути запропоновані як на етапі вивчення нового матеріалу, так і на етапі його закріплення. Намагаюся систематично на кожному уроці відводити хоч невеликий час для "неалгоритмічних" задач, що будять уяву, фантазію, розвивають мислення, інтуїцію, а не просто формують рутинні уміння і навички.

Як особливо ефективний активації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості. Завжди вважав і вважаю, що в діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Вчу дітей, як мислити, щоб прийти до цього результату, вважаю, це найголовнішим, бо саме це розвиває дитину,

Творча самостійність учнів можлива тоді, коли вони володіють способами і прийомами розв'язування певних задач, або загальними способами підходу до розв'язання буд-яких проблем.

Одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів є широке використання їх життєвого досвіду. Велику роль при цьому грають практичні роботи. А також розв'язання задач з практичним змістом. Так, при вивченні теми «Розв'язання трикутників» пропоную завдання учням скласти розповідь про теореми синусів та косинусів за планом:

• Що ви знаєте про виникнення теореми?
• Якого типу задачі ви можете розв'язувати за допомогою цих теорем?
• Як можна використати ці теореми в практичному житті людини?

Такі завдання систематизують знання учнів, вчать їх бачити основне, підвищують їх мовленнєву активність. Для формування пізнавальної активності учнів використовую у своїй практиці ознайомлення їх з різними способами доведення теорем, різними підходами до вирішення однієї і тієї ж задачі. Форми завдань, які використовую на уроці, намагаюсь урізноманітнити. Наприклад, пропоную вправи з набором відповідей, серед яких потрібно вибрати правильну. При проведенні самостійних робіт застосовую «колові» вправи.

Для того, щоб учень «включився» в навчально-пізнавальну діяльність, в активний  процес мислення, потрібна мотивація - це те, що спонукає і спрямовує діяльність людини.

Прийом другий: посилання на те, що отримані сьогодні знання будуть потрібні для якогось наступного матеріалу, на інших предметах.

Прийом третій: створення проблемної ситуації. Перед учнями ставиться проблема і, вирішуючи її, учень отримує ті знання, уміння та навички, які йому слід отримати згідно з програмою. Тільки проблема повинна бути йому цікавою.

Прийом четвертий: створення захоплюючого сюжету. Захоплюючого. Але не розважального - це сильний прийом для активізації пізнавальної діяльності учнів Прийом п'ятий: рольовий підхід.

Серед різних способів активізації пізнавальної діяльності певне  місце  займають дидактичні ігри, які розвивають аналітичне мислення, вміння висловлювати свої думки та свою точку зору, ставити проблему та організовувати роботу з її вирішення.

В залежності від поставленої мети виділяю:

Навчально-виховний процес будується на основі поваги до учня як особистості. За цим визначаються не тільки обов'язки (засвоєння матеріалу на обов'язковому рівні), але і права. Найважливіше з них - право вибору - отримати у відповідності до своїх здібностей підвищену підготовку з предмету чи обмежитись обов'язковим рівнем його засвоєння.

Вчитель повинен допомогти кожному повірити у свої сили, змусити працювати систематично, самостійно, творчо, застосовувати набуті знання для розв'язання практичних завдань. При закріпленні вивченого матеріалу, виконанні домашнього завдання, самостійній роботі допомагаю інструкцією з виконання, зразків, алгоритмів, схем, завдань з проміжними записами, кодованими завданнями.

До позакласної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів я підхожу диференційовано.

Велику користь у вихованні самостійності учнів приносять завдання з моделювання, олімпіади, КВК, математичні вечори, випуск математичних газет, організація тижня математики - все це сприяє розвитку пізнавальної активності учнів, так як і для підготовки до цих заходів необхідно самостійно відповісти на поставлені запитання, підібрати матеріал, замислитися над тією чи іншою проблемою, яка повинна бути зрозумілою учневі.