"Опис практичного досвіду в організації успішної взаємодії вихователя ГПД з шкільними працівниками та батьками учнів у формуванні особистості дитини"

«Опис практичниго досвіду в організації успішної взаємодії вихователя ГПД з шкільними працівниками та батьками учнів у формуванні особистості дитини».                                     

                          Вихователь Чорноморської ЗОШ  І – ІІІ ступенів №6

                                           Марченко Софія Іванівна.

Вихователь – це той, який не затискує, а визволяє, не пригнічує, а підносить, не мне, а формує, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато натхненних хвилин. (Януш Корчак). Вихователі групи продовженого дня-педагоги, які постійно спілкуються з учнями, закріпленими за ними, різнобічно впливають на них. За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів форми роботи поділяють на: словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін..); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси тощо); наочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін). Усі вони взаємозв’язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми.  Наприклад, колективні творчі справи (КТС).

Існує ще один вид розподілу форм роботи вихователя ГПД. Це:

групові -   диспути, дискусії, засідання за круглим столом, соціальні ринги, історичні розповіді, написання творчих робіт, огляди-перегуки, прес-конференції, виставки, діалоги, години спілкування та інтелектуальні ігри.

індивідуальні - доручення, бесіда, написання творчих робіт, виступи, дослідницький пошук.

В цьому навчальному році я працюю вихователем ГПД у 1-х класах. У своїй діяльності я тісно пов’язана з іншими шкільними працівниками. А саме - із заступником директора з навчально-виховної роботи - під її контролем планую свою діяльність, беру участь у підготовці і проведенні шкільних свят, урочистих подій, засідань ШМО, інших заходів.

З бібліотекарем – цікавлюсь станом читання учнями художньої літератури, керуємо читанням учнів, аналізуємо читацькі формуляри, проводимо прим’єри книг та інші форми пропаганди книги.

З учителем фізичного виховання - приймаю участь у підготовці та проведенні спартакіад, проведенні годин здоров’я (в жовтні 2019р. – ми провели разом відкритий спортивний захід: “Тато, мама і я –спортивна родина”).

Співпрацюю зі шкільним психологом - прийняла участь в педконсиліумі  “Діагностика учнів 1-х класів в адаптаційний період”, де виступила за темою “Адаптація учнів 1-х класів ГПД”(  лютий 2020) , відвідала урок-діагностику психолога в 1-Д класі, а також інші форми спільної роботи: анкетування, спостереження, тестування, вивчення продуктів діяльності, складання програм розвитку особистості учня і групи продовженого дня.

Спільно з вчителями 1-х класів, керівниками гуртків Будинку творчості - “Прикладне мистецтво” та ” Рукоділля” це - обмін інформацією, вироблення єдиних вимог, складання програм  спільних дій.                                                                                               
І, звичайно, спільна робота з батьками- а саме: збори, психолого-педагогічні практикуми, лекції, бесіди, конференції, листування, відвідування вдома, брифінги, огляд літератури, засідання батьківських клубів, вечори великої сім’ї, родинні свята, дні відкритих дверей, вечори запитань та відповідей, позакласний всеобуч, аукціони родинної педагогіки, альбоми-естафети, виставки сімейних реліквій, творчі портрети сім’ї.

Спрямовуючи усі виховні впливи на учнів групи стараюсь враховувати різні фактори (соціальні, педагогічні, психологічні). Дбаю про зміцнення навчання і виховання, про розвиток пізнавальних інтересів і створення можливостей для застосування засвоєних знань вихованців на практиці, про залучення школярів до активної участі у суспільно-корисній діяльності, формування у них ідейно-моральних переконань.

Отже, успішна робота передбачає вміле поєднання масових, групових, та індивідуальних форм, що відповідає завданням і змісту виховання і забезпечує єдність впливу на інтелектуальну, емоційну і дієво-практичну сферу життєдіяльності вихованців.

В календарно-тематичному плані зосереджую свою увагу на такій тематиці бесід:

-Формування пізнавальної діяльності.

-Моральне і духовне виховання.

-Правове виховання.

-Художньо-естетичне виховання.

-Трудове виховання і суспільно корисна справа.

-Фізкультурно-оздоровча робота (Бесіди з БЖД).

-Екологічне виховання.

-Родинно-гендерне виховання (індивідуальна робота з дітьми).

-Робота з батьками.

Вважаю, що одним із головних моментів успішної виховної діяльності з учнями групи продовженого дня є співпраця вихователя з батьками. Саме спільна, узгоджена робота сім’ї, школи – запорука успішного виховного впливу на дитину. Застосовую такі форми роботи з батьками:

1.Регулярні педагогічні бесіди по програмі, складені на основі певного контингенту учнів і батьків.

2.Групові консультації з окремих питань виховання і навчання.

3.Індивідуальні консультації батькам.

4.Залучення батьків до педагогічної самоосвіти, надання допомоги в цій справі.

У ході виховного процесу педагог і батьки традиційно перебувають у різних ситуаціях, хоча відомо: для того, щоб допомогти учневі, необхідно забезпечити єдність дій школи і сім’ї. Адже сім’я, як єдиний організм з притаманним йому мікрокліматом, має винятково важливий вплив на дитину. Але тут є певний парадокс: батьки, які є не менш ніж учитель, зацікавлені в результативності навчання і виховання, можуть, за бажанням, проявляти, чи не проявляти ініціативу щодо контакту з педагогом. А от для вчителя співпраця з батьками є професійним обов’язком. Тому важливе і відповідальне завдання вихователя – зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу.

Запорукою успішної взаємодії школи та сім’ї у формуванні особистості дитини є, перш за все, практика. Тільки за допомогою постійної тісної співпраці батьків, вчителів, вихователів та учнів можна досягнути хорошого результату.

  Хочу поділитися своїм практичним досвідом співпраці з батьками, адже саме вони виконують відповідальну роботу, формуючи важливі якості особистості. Вважаю, що моє завдання, як вихователя — дати дітям елементарні поняття  моралі, людяності, любові, доброти й чуйності, прищепити трудові навички, пояснити деякі питання статі. Але як би серйозно я не продумувала процес виховання учнів у школі, я не зможу діяти без постійної підтримки батьків. Найперше завдання, яке  ставлю перед собою — зробити батьків співучасниками всього навчально-виховного процесу. Це потрібно для того, щоб з перших днів дитина з радістю йшла до школи, а ввечері, зустрічаючись з батьками, дарувала їм хвилини радості,  душевний спокій, щастя.  Адже, успіх навчання й виховання молодого покоління значно залежить від того, наскільки тісно співпрацюють школа та сім’я. Це, з одного боку, участь батьків у вихованні, яке здійснюється школою, з іншого, — вплив школи на сім’ю.

На батьківських зборах, на засіданнях батьківського комітету, при спілкуванні, при індивідуальних зустрічах в процесі роботи, намагаюсь наполегливо працювати над створенням партнерства.  Розглядаючи сучасні методи спілкування між школою та сім'єю, звертаю увагу на необхідність гнучкого підходу до планування часу зустрічей, допомоги родинам у спілкуванні між собою, щоб вони розподіляли обов'язки, пов'язані з наглядом за дітьми .

Вивчивши потреби батьків у навчально-виховному процесі школи  визначаю головні питання, які їх найбільше цікавлять:  можливість отримання якісної освіти; цікаве  дозвілля  дітей, задоволення різноманітних інтересів і потреб учнів та  розвитку здібностей школярів, самостійної творчості, критичного мислення; формування інформаційної  грамотності та оволодіння сучасними інформаційними технологіями; збереження та зміцнення здоров'я дітей . Вирішення даного завдання можливе за умови, якщо у плані роботи вихователя ГПД будуть відображені наступні напрями діяльності з батьками:

-вивчення сімей учнів, яке проводжу спільно з класними керівниками і що дозволяє мені краще пізнати дітей та їх батьків, зрозуміти стиль життя сімей, ознайомитись  з домашніми умовами розвитку особистості дитини.

Деякі батьки вважають ефективною формою відвідини вчителем помешкань учнів. Адже такі зустрічі з дітьми у домашній обстановці, на їхню думку, можуть допомогти вчителю побачити здібності вихованців, які вони не виявляють у школі.

Для цього я використовую такі форми роботи як відвідування сімей учнів, анкетування, написання творів про сім’ю, конкурс творчих робіт “Моя сім’я”, тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банка даних про сім’ю та сімейно-родинне виховання тощо. Досить ефективною для себе, я вважаю, є «Анкета  для батьків», яка допомагає познайомитися і з батьками, і з вихованцями;

-педагогічна просвіта батьків, яка планується у відповідності з віковими особливостями дітей, цілями та завданнями навчально-виховного процесу, конкретними проблемами, що виникають у ході спільної моєї діяльності з батьками. У плані своєї роботи я включаю, запрошуючи спеціалістів, лекції з педагогіки, психології, правознавства, етики, фізіології та гігієни; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду різних ситуацій виховання дітей в сім’ї і школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; виготовлення інформаційних буклетів, пам’яток, обмін досвідом виховання у сім’ї, день відкритих дверей тощо;

-забезпечення участі батьків у життєдіяльності дитячого колективу, яке  здійснюється мною за допомогою залучення їх  до спільного планування виховної роботи в групі, колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВН; відвідування кінотеатрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт; дні здоров’я; допомога у ремонтних роботах та естетичне оформлення куточка ГПД в класній кімнаті, участь в обладнанні кабінету, організації міні-гуртків і клубів.

 На батьківських зборах у мене завжди панує атмосфера доброзичливості і взаємоповаги. Складається враження ніби ти заходиш до вітальні однієї великої сім’ї, де всі один з одним щиро спілкуються, цікавляться успіхами один одного, своїх крихіток. Немає заздрощів, гордовитості, неприязні. А це пояснити просто. Легко працювати з гарними батьками. Мені таланить на таких. Ми розуміємо один одного, а це, на мою думку, найголовніше в роботі. Все,  в  класі-кабінеті, №109, що відведене для ГПД, зроблено завдяки моїм шанобливим батькам, які й у вихідні дні не відмовляють мені у допомозі. Здобути ласку батьків вдається тільки тоді, коли перетворюєшся з наставника на доброго друга сім’ї.  Щирість і відкритість, ось головні критерії нашого  спілкування;

-індивідуальна робота з батьками, яка дозволяє встановити безпосередній  контакт з кожним членом сім’ї учня, досягти взаєморозуміння щодо пошуку шляхів впливу на розвиток особистості дитини. Це індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив та засобів розвитку учня, педагогічні консультації. У практиці своєї роботи ефективно використовую масові, групові та індивідуальні форми роботи з батьками. Також вважаю, що досягти успіху можна лише за індивідуального підходу до кожної роботи, коли батьки, маючи власну думку, співпрацюють з учителем, прислухаються до його пора;

-інформування батьків про хід і результати виховання і розвитку учнів, яке здійснюється мною за допомогою індивідуальних консультацій, «листування» через щоденники учнів та Viber, ведення щоденників спостережень за процесом розвитку учня, або зошитів їх досягнень; написання зауважень чи подяк батькам.

Щоб залучити батьків до справ ГПД доступно розповідаю про те, наскільки важливо для дітей, щоб батьки, вчителі і вихователі взаємодіяли.

Батьківські збори стараюсь проводити жваво, на позитивній ноті.  Мотивую батьків співпрацювати, проводжу анкетування, індивідуальні бесіди, консультації з тих чи інших питань . Але ніколи не критикую дітей і це, вважаю, дуже важливо, адже якщо дитина живе серед постійних осудів і критики, то вона вчиться осуджувати інших.

Таким чином, школа дає дитині наукові знання і виховує свідоме ставлення до дійсності. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння співчувати іншій людині, відчувати її стан. Для гармонійного розвитку особистості необхідне і те й інше.

Я переконалася, що кожне засідання батьківського комітету вчить їх оцінювати свої здібності щодо виховання особистих дітей, підштовхують шукати й знаходити різні види самореалізації, покращувати свої найкращі людські якості.

Сім’я – особлива атмосфера, де дитина ділиться своїми радістю і горем, роздумами та сумнівами. Тому батькам слід замислитись над тим, чи справною є їхня « машина виховання». Недаремно народ говорить: «Посієш звичку - пожнеш характер». Виховати дитину – велике мистецтво, так як сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків, вчителів та вихователів груп продовженого дня. І батькам, і вчителям, і вихователям щоденно доводиться шукати шляхи підходу до дітей, думати над вирішенням багатьох конкретних ситуацій, у повсякденному спілкуванні з батьками, вчителями, вихователями дитина вчиться пізнавати світ, брати приклад із них, набуває життєвого досвіду, розвиває перші почуття громадянськості. Виховання дітей – складний життєвий процес, але це одне з найпрекрасніших занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, уміння спілкуватися.

Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям виховання дитини – це девіз нашої спільної роботи.