Опис системи роботи з реалізації проблеми «Застосування елементів розвивального навчання на уроках математики»

Опис системи роботи з реалізації проблеми

«Застосування елементів розвивального навчання                        на уроках математики»

Концепція математичної освіти 12-річної школи передбачає використання нових педагогічних технологій, які:

• враховують особливості навчальної діяльності, її зміст і структуру, цикли життєдіяльності учня, його здібності, інтереси й нахили;
• спрямовані на моделювання освітніх середовищ, їх організаційних, методичних і змістових компонентів, враховують типові й індивідуальні відмінності між учнями, форми їх вияву у сфері комунікативних відносин і в пізнавальній діяльності;
• є варіативними, особистісно-орієнто­ваними, коли знання, вміння та навички розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку пізнавальних і особистісних якостей учня; виховують в учня здатність бути суб’єктом свого розвитку, рефлексивного ставлення до самого себе;
• забезпечують цілісне психолого-дидак­тичне проектування навчального процесу в умовах рівневої та профільної дифе­ренціації навчання.

В сучасному світі відбувається зміна загальної освітньої парадигми від механічного засвоєння суми знань до розвитку особистості, формування у неї здатності до творчості. Всі можливі варіанти навчання можна умовно поділити на два типи:

• “підтримуюче навчання” – направлене на підтримку і відтворення вже існуючої культури, соціального досвіду і системи;
• “інноваційне навчання” – процес і результат його націлені на формування особистості, здатної вносити інноваційні зміни у вже існуючу культуру і соціальне оточення.

    Розвивальне навчання (РН) займає чільне місце в системі педагогічних інновацій, воно істотно змінює зміст освіти: від знання до розвитку, в процесі навчання пріоритетними стають не просто знання, а такі творчі якості особистості як уява, інтуїція, здатність працювати в групах та самостійно, приймати рішення в нестандартних, динамічних ситуаціях.

     Основні ідеї розвиваючого навчання були сформульовані на початку 30-х років ХХ століття визначним психологом-гуманістом Л. С. Виготським.

     Їх почали розробляти ще 40 років тому видатні вчені Д.Д. Ельконін,     В.В. Давидов. Сьогодні можна сміливо казати про те, що система РН має свою історію, яку продовжують писати видатні російські та українські вчені:     В.В. Рєпкін, С.Д Максименко, О.К. Дусавицький та ін.

  В основу системи РН покладено не лише “активні”, а й “інтерактивні” методи навчання. Це викликає у школярів бажання вчитися, спілкуватися.

      На уроках РН ще в початкових класах вчитель – не “носій інформації”, а друг, цікавий співрозмовник, який весь час прагне, щоб діти “відкривали нове”, а при вивченні української мови чи математики проходили історію розвитку цих наук, яку вже пройшло людство. Це спрямовує школярів на подальше пізнання законів природи і відкриває широку перспективу для освіти в цілому.

    Основна мета РН — формування повноцінної навчальної діяльності в учнів. Навчальна діяльність починається з постановки навчальної задачі, розв’язання якої відбувається засобами наступних навчальних дій:

• прийняття від вчителя і самостійна постановка навчальної задачі;
• перетворення умов задачі з метою виявлення загального відношення об’єкту, що вивчається;
• моделювання виділеного відношення в предметній, графічній і буквеній формах;
• перетворення моделей відношення для вивчення його властивостей в “чистому вигляді”;
• побудова системи часткових задач, що розв’язуються загальним способом;
• контроль за виконанням попередніх дій;
• оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання даної навчальної задачі.

     Система РН істотно змінює зміст освіти. В її дидактичну систему покладено не лише “активні” методи навчання (“мозковий штурм”, евристичні питання, інверсія), а й “інтерактивні” (коментована дію, робота в парах, робота в групах, формулювання проблеми або протиріччя, пошук помилок). Вона викликає в учнів бажання моделювати, розпізнавати об’єкти, формує теоретичне мислення в ранньому шкільному віці.

     Як відомо, знання можна отримувати традиційним — інформативним шляхом, а можна – концептуальним, коли система надає людині можливість практично до всього доходити самотужки .

     Перевагою розвивальної системи навчання на уроках математики є робота вчителя з функцією мислення, а не з функцією пам’яті учня. Тому в  своїй діяльності я спираюся на формування у дітей інтересу до математики, до сприймання математики не як сукупності розрізнених елементів, а як цілісної науки, що складає значну частину людської культури.

       Прагну до того, щоб навчально-виховний процес відповідав потенційним можливостям і потребам учнів, а вивчення математики стало багатогранним, емоційно багатим, стимулювало інтенсивний розвиток школярів.

На уроках намагаюсь створювати проблемну ситуацію (найчастіше так, ніби вона виникає сама по собі), вислухати думку кожного учня, привчати їх до самостійної роботи, порівняння своїх думок з думками товаришів, вибирати найраціональніший спосіб розв’язання задачі.

Роботу на уроці планую так, щоб діти працювали не для оцінки, не боялися висловити свою гіпотезу, висновок, використовуючи уміння і знання, які вже отримали раніше, для розв’язання різних задач: навчально-дослідницьких, навчальних і часткових.

З цією метою проводжу різні типи уроків:

• постановки навчальної задачі;
• аналізу;
• моделювання та перетворення моделі;
• контролю знань і умінь;
• оцінки результату.

       Використовую дослідницькі методи навчання, групову, парну та самостійну форми роботи, намагаюся створити ситуацію успіху на кожному уроці. Формування в учнів вміння проводити рефлексію суттєво зменшує можливість повторення власних помилок.

       Все це розвиває мислення учнів, їх інтелект, вміння спілкуватися з іншими, допомагає дітям активно включатися в навчальний процес, міркуючи над тим, як розв’язати задачу, як уникнути помилок і навчити інших розв’язувати та складати такі ж задачі, а також не боятися нетрадиційних завдань.

        Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інте­ресів учнів відіграють інтерактивні технології навчан­ня та інтерактивний урок. Тому застосування елементів розвивального навчання значно ефективніше, коли паралельно використовуються методи інтерактивного навчання.

      Інтерактивне навчання — це певний різновид активного навчання, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови постійної активної взаємодії вчителя та учнів, що дає змогу педагогу стати справжнім ліде­ром дитячого колективу. Інтерактивність навчання передбачає активізацію навчальних можливостей учня під час навчання замість переказування гото­вої інформації.

         Тому під час проведення уроків застосовую пар­ну і групову роботу (в малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує вміння переконувати, вести дискусію.

          З метою підвищення ефективності уроку як основ­ної форми навчання проводжу уроки-лекції, уроки-семінари, комбіновані уроки, уроки-заліки, уроки-консультації, використовуючи різні сучасні технології: «ак­варіум», «мозковий штурм», «коло ідей», «метод прес», «навчаючи, вчуся», «мікрофон» тощо.

        Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність бажа­но пропонувати їм пам'ятки, які містять опис ал­горитму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації).

        Робота в малих групах дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Інтерактивна взає­модія не заперечує домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивне навчання дає змогу різко збільши­ти відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю.

       Основною метою своїх уроків бачу формування в учнів стійкого бажання вивчати математику та міцних знань, умінь і навичок.