Органи чуття
З найперших днів життя людина отримує безліч інформації із навколишнього світу: бачить навколишнє з усіма його барвами, формами, розмірами, чує звуки природи та техніки, відчуває найрізноманітніші запахи, пізнає смаки всього їстівного, а також відчуває на дотик найрізноманітніші предмети. Допомагають людині у цьому органи чуття. Всі вони мають групи клітин, здатних сприймати певні сигнали. Називаються ці клітини рецепторами. Отримані сигнали органи чуття перетворюють на серії слабких електричних сигналів, які біжать по нервових клітинах до мозку.
Око , як орган зору
Очі для того, щоб дивитися, бачити, розрізняти предмети, їх колір, розмір, величину. Подивіться на схему, як виглядає наше око. Всередині ока знаходиться маленький кружечок – це зіниця. Зіниця завжди чорного кольору. Велике коло навколо зіниці – райдужна оболонка, вона може бути різного кольору. Закрийте і відкрийте очі, ви їх закрили і відкрили повіками. Природа оберігає очі – вони розташовані в спеціальних поглибленнях – очницях. Закривають цей «будинок» спеціальні дверцята під назвою «повіки». Якщо перед очима з’явиться небезпека, повіки закриваються. Краї ока вкриті віями. Вони не дають потрапляти в очі частинкам пилу і бруду, дрібним комахам і сніжинкам, краплям дощу і поту. Вії фільтрують повітря, навіть тоді, коли очі закриті. На обличчі видно тільки невелику частину очей. Все око за формою схоже на кулю і називається очним яблуком. Зовні нам видно білкова і райдужна оболонка. Райдужна оболонка у різних людей може бути різного кольору. А в самому центрі знаходиться спеціальний отвір – зіниця. За допомогою зіниці ми бачимо світло і зображення предметів.
Орган слуху – вуха
Звук передається за допомогою коливань повітря, які виробляють всі рухомі або тремтячі предмети, а вухо людини – це орган, призначений для уловлювання цих коливань. Людське вухо має три відділи: зовнішнє вухо, середнє і внутрішнє. Кожне з них має свою будову, а разом вони утворюють своєрідну довгу трубку, що йде вглиб голови людини. Ми починаємо чути в той момент, коли звукові хвилі досягають вуха і починають тиснути на барабанну перетинку, змушуючи її рухатися вперед і назад. Ці коливання передаються в середнє вухо, яке лежить по іншу сторону барабанної перетинки, а потім в третє вухо – внутрішнє і далі до мозку.
Правила догляду за вушками
Орган нюху – ніс
Піднесіть до носа пахучу речовину. При нормальному диханні ви будете відчувати її запах. Затримайте дихання на деякий час, і запаху відчувати не будете, хоча джерело його перебуває у самого носа. Отже, ми відчуваємо запахи, коли вдихаємо.
У середній частині носа знаходяться нюхові нерви. Вони відповідальні за нашу здатність відчувати різні запахи, тобто за наш нюх. Повітря, яке ми вдихаємо, подразнює закінчення цих нервів. Обидва ні нерви здатні розрізняти тисячі різноманітних запахів, причому про кожен окремий запах в мозок передається спеціальний сигнал.
Щоби носик не хворів»
Орган смаку – язик
«Як смачно!» – кажеш ти, коли їси добре приготований обід, або фрукти, або тістечка. А що таке смак? Візьми дрібку цукру і спробуй її кінчиком язика. Відразу відчуєш: солодко. Якщо замість цукру лизнеш крупинку солі, відчуєш: це солоне.
А ось якщо кінчиком язика доторкнутися до лимону або до крапельки журавлинного соку, то і не зрозумієш, який він. Тільки коли сік розчиниться у тебе в роті і потрапить на бічні сторони язика, ти відчуєш: це кисле.
А коли спробуєш щось гірке, тобі не скажуть правду ні кінчик язика, ні його краї. Гірке ти відчуєш тільки тоді, коли воно потрапить на задню частину язика.
Солодке і солоне язик відчуває своїм кінчиком, кисле – боками, а гірке – коренем. Язик – це орган смаку. На ньому розташовані особливі смакові сосочки. З їх допомогою по смакових нервах передається сигнал в головний мозок і людина відчуває певний смак.
Орган дотику – шкіра
Шкіра – це даний природою «одяг».Вона не пропускає воду, захищає органи від спеки, холоду, різних ушкоджень та інфекцій. Шкірою ми можемо відчувати холод або тепло, подих вітру, жар, укол, удар і робити висновок – що добре, а що небезпечно. Цієї властивості шкірі надають нервові закінчення, які в ній містяться. Шкіра, так само як і кістки, міцна й пружна. Цьому вона завдячує речовині кератину, завдяки якому шкіра не рветься і не сповзає.
Лехняк Ірина
Тернопіль 2020
1