Організація самостійної роботи здобувачів загальної середньої освіти при навчанні математики

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

ЦЕНТР ПІСЛЯДІПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Підсумкова (залікова) робота слухача курсів підвищення

 кваліфікації за освітнім напрямом «Організація самостійної роботи здобувачів загальної середньої освіти при навчанні математики, алгебри, алгебри та початків аналізу, геометрії»

Виконала

Семенихіна Неля Володимирівна

вчитель математики

першої кваліфікаційної категорії

Комунального закладу

«Червонівський

навчально-виховний комплекс

«загальноосвітня школа І-ІІІ

ступенів-дошкільний навчальний

заклад-(ясла-садок)»

Первомайської районної

державної адміністрації

Харківської області

Харків 2019

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Види та форми самостійних занять при вивченні математики

2. Організація проведення самостійної роботи з математики з використанням ІКТ

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Одним із найважливіших соціальних завдань сучасної школи є розвиток самостійності та творчої активності школярів. Аналіз робіт, присвячених цій проблемі, показує, що до розв’язання питання самостійної діяльності учнів у навчальному процесі педагоги, психологи й методисти підходять з різних сторін. Спільним у їх поглядах є те, що успішне розв’язання проблеми вбачається у відшуканні ефективних шляхів організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відомо, що розв’язання проблеми самостійної роботи учнів в процесі навчання було предметом уваги вчених-психологів, педагогів і вчителів на всіх етапах розвитку школи. Про це свідчать численні праці з методики навчання предметів фізико-математичного циклу (А.М.Колмогоров, Р.А.Хабіб, А.В.Усова, В.В.Зав’ялов, І.Е.Унт, Н.В.Промоторова, М.І.Шкіль, О.С.Дубінчук, З.І.Слєпкань, М.І.Бурда, В.М.Осинська, Т.М.Хмара, В.О.Швець, Н.А.Тарасенкова, Я.І.Грудьонов та ін.), діяльність вчителів (О.О.Хмура, В.Ф.Шаталов, Р.Г.Хазанкін, В.П.Іржавцева та ін.).

Виховання у наших учнів самостійності, ініціативи, активності - вимозі сьогоднішнього дня. Введення ЗНО вимагає засвоєння обов'язкових стандартів з математики кожним учнем. Позитивний результат атестації випускника прямо залежить від рівня його самостійної діяльності. Розвинена самостійність учнів - ключ до їхніх успіхів.

Проблема самостійної роботи учнів і її організація на уроці має багату історію і свої традиції її рішення. На думку ряду дослідників, самостійна робота є синтез форми навчальної діяльності та засоби організації пізнавальної діяльності, виду діяльності та організаційної форми. Тільки працюючи самостійно, можна чогось навчитися. Основою учнівської компетентності є самостійна діяльність, коли учень за власною ініціативою вибирає предмет, обсяг, форму і джерела для занять. За якими критеріями можна визначити, сформована вона чи ні? І як її сформувати? Самостійним не народжуються. Це якість формується. Само по собі воно «виростає» рідко. Його потрібно виховувати і дбайливо вирощувати, спираючись перш за все на ті галузі знань і умінь, які суб'єкту цікаві. Навчальна компетентність складається тільки в умовах особистісно орієнтованого навчання, сутність якого – сприяти становленню особистісних освітніх смислів, або потреб, школяра. Особистісний сенс, потреба, або «упереджене ставлення» до життєвих цінностей, є «стійким регулятором ... поведінкового репертуару» людини.

Розвиток самостійності нерозривно пов'язане з навчальною діяльністю учнів. Сформувати самостійність, чи не залучаючи учня в навчальну діяльність, принципово неможливо. Тому першочерговим завданням вчителя на першому ступені навчання є сьогодні формування умінь і навичок пізнавальної активності і самостійності учнів на уроках. В основній школі учитель вже працює над розвитком умінь і навичок пізнавальної активності і самостійності учнів планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів. У школі третього ступеня активізується необхідність вдосконалення навичок самостійної діяльності учнів, пізнавальної активності, активізується необхідність виховання в учнів здатності до самостійного отримання знань.

Внаслідок цього виникає необхідність постійно вдосконалювати структуру навчального процесу, його методи, вносити елементи новизни в способи і хід виконання навчальних завдань. Не отримуючи всіх знань в готовому вигляді, учні повинні на основі принципових установок вчителя здобувати значну їх частину самостійно в ході пошуку, вирішення проблемних ситуацій і іншими засобами, активізуючи пізнавальну діяльність навчальних.

Відшукання ефективних шляхів організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики в умовах диференціації навчання дозволить удосконалити навчально-пізнавальний процес, підвищити його результативність, сприятиме інтелектуальному розвитку, самостійності та творчій активності школярів.

1. Види та форми самостійних занять при вивченні математики

Шляхи розвитку самостійності:

•                      Треба вчити в будь-якому завданні дізнаватися вивчене раніше.
•                      Розвитку самостійності – навчання діяльності.
•                      Розвитку самостійності ‑ «включення» дітей в різноманітну пізнавальну діяльність.
•                      Розвиток самостійності – доручення учням виконувати різні ролі в процесі навчальної діяльності.

Сьогодні книжкові магазини переповнені книгами з готовими домашніми завданнями, а на уроках основна маса дітей воліє списувати з дошки в зошит, не напружуючи себе осмисленням. Тому одне з основних завдань вчителя – організація роботи в класі таким чином, щоб учні не тільки багато працювали самостійно, а й робили це з достатньою часткою задоволення. Тільки працюючи самостійно, можна чогось навчитися. Самостійність в учнях треба розвивати постійно, поступово, дотримуючись певні принципи [6].

Деякі принципи розвитку самостійності учнів

Принцип обов'язковості

Кожен учень на кожному уроці обов'язково повинен самостійно виконати хоча б невелике завдання:

• вирішити задачу,
• сформулювати коротку відповідь на питання,
• провести досвід,
• навести приклади,
• працювати з підручником і т.п.

Принцип посильності

Завдання для самостійної роботи повинні бути підібрані таким чином, щоб учень міг з ними впоратися. Якщо мова йде про новий матеріал, завдання повинно бути в «зоні найближчого розвитку» дитини, щоб він міг самостійно або з невеликою допомогою вирішити поставлену проблему.

Принцип постійного навчання новим формам і методам самостійної роботи.

Починаємо вчитися самостійно працювати з підручником, задачником, таблицями, додатковою літературою і далі поступово освоюємо все більш складні методи самостійної роботи.

Принцип зацікавлення

Для різних учнів привабливі різні форми і методи роботи. Оскільки шлях до хорошого результату може бути різним, то краще дозволити дитині йти тим шляхом, який йому більше подобається.

•                      одні діти з задоволенням вирішують завдання;
•                      інші люблять практичну роботу;
•                      треті вважають за краще додаткову літературу або роботу в Інтернеті.

Треба дозволяти дітям переважно використовувати їх улюблений метод, грамотно направляючи їх [11].

Принцип постійної зайнятості

Учень не повинен нудьгувати на уроці і мати вільний час. Якщо здібні діти, з хорошими навичками самостійності, достроково закінчують роботу, необхідно давати додаткові, найбільш цікаві завдання в якості заохочення.

Принцип використання емоції

Учні повинні не тільки самостійно діяти і мислити, а й відчувати емоційний підйом, радість від перемоги над завданням і над собою.

Принцип заохочення

 Багато дітей будуть працювати самостійно тільки за якесь заохочення. З цим треба рахуватися і використовувати для мотивації.

Для різних дітей значущі різні заохочення, наприклад:

•                      високі оцінки,
•                      публічне визнання їх хорошої роботи,
•                      приміщення робіт на виставку,
•                      перемога в конкурсі або змаганні,
•                      призначення помічником вчителя при експериментах,
•                      дозвіл самостійно проводити деякі демонстраційні досліди,
•                      бути консультантом учнів при виконанні  робіт і т.д.

Модернізація освітньої школи передбачає орієнтацію освіти не лише на засвоєння учнями певної суми знань, а й на розвиток їх особистості, самостійності їх пізнавальних і творчих здібностей. Це ми повинні відображати при розробці робочої програми з предмету. При складанні календарно-тематичного плану і плану до кожного уроку потрібно передбачити самостійну діяльність учнів на кожному етапі уроку. При складанні поурочного плану особливу увагу надавати самостійних робіт: вказується їх типи, рівень, знаючи їх класифікації.

Види самостійної роботи за дидактичною метою:

1. Придбання нових знань і оволодіння умінням самостійно здобувати знання з різних джерел.

2. Удосконалення знань і вироблення умінь застосовувати їх на практиці.

3. Формування в учнів умінь і навичок практичного характеру.

4. Розвиток творчих здібностей.

Основні вимоги до сучасного уроку:

•                      Шляхи та засоби, що забезпечують розвиток пізнавальних здібностей школярів. Співвідношення самостійної та колективної роботи.
•                      Організація самостійної роботи учнів.
•                      Прийоми розвитку пізнавальної активності і самостійності учнів.

Дані вимоги до сучасного уроку будуть реалізовані, якщо вчитель ефективно використовує на кожному етапі уроку активні форма навчання навичкам самостійної роботи учнів.

Завдання вчителя – вчити і навчити кожного учня самостійно здобувати знання

Навчальний процес – планування власної діяльності вчителя і ним же діяльності учнів на уроці, організації самостійної роботи, стимулювання інтересу до навчання, активності по засвоєнню знань, умінь і способів пізнавальної діяльності та контролю за навчальним пізнанням школярів.

Оцінка самостійної діяльності учнів

Для здійснення цілеспрямованого управління процесом навчання необхідна оперативна зворотний зв'язок. Оцінка знань учнів є потужним стимулом навчання.

Оцінка грає важливу роль і в вирішенні проблеми включення учнів в самостійну роботу.

Розглянемо найбільш істотні педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів, до оцінки їх самостійної роботи:

•                      Оцінка відображає результат особистої навчальної діяльності, максимально враховує індивідуальні особливості учнів.
•                      Оцінка повинна бути об'єктивною (об'єктивність оцінок лежить в збільшенні їх числа).
•                      Гласність оцінки, її аргументація, проставлення в щоденник.
•                      Стимулюючий характер оцінки.
•                      Постійно знайомити учнів з критеріями оцінювання усних і письмових робіт.
•                      Включення прийому самооцінки своїх результатів і взаємоперевірки, зіставлення результатів оцінювання.
•                      Поєднання кількісної та якісної оцінки.
•                      Єдність вимог вчителів.

У традиційній практиці, при домінуванні пояснювально-репродуктивного методу адаптувати систему голосового вчителя відводиться як джерела інформації, його зайва інформаційна активність звужують поле інформаційного споживання учня і істотно блокують повноцінний розвиток самостійної діяльності навчального. Самостійність як якість особистості в силу своєї природи не може розвиватися в умовах постійної опіки вчителя. Тому основна функція педагога в умовах реалізації Державного стандарту – не стільки бути джерелом знань, скільки організовувати процес пізнання, створити таку атмосферу в класі, в якій неможливо не вивчиться.

Таким чином, усі форми організації навчання мають як сильні, так і слабкі сторони, і певною мірою компенсують одна одну. Тому необхідне педагогічно виправдане, гармонійне їх поєднання, обґрунтований та продуманий вибір певної форми з урахуванням цілей і завдань навчання, специфіки матеріалу (особливості навчального предмету, зміст матеріалу), що вивчається, особливостей класу вцілому та окремих його учнів, їх можливостей та віку. При такому підході створюються умови зіставлення результатів, досягнутих одним учнем, з результатами товаришів, формується досвід моральних відношень, взаємодопомоги, співтворчості, взаємо-контролю, спільних переживань за успіхи та промахи в навчальній роботі.

При виконанні самостійних робіт вибір організаційних форм навчальної діяльності визначається рядом вищезазначених факторів, а можливості їх гармонійного поєднання й чергування також визначаються певними умовами. А саме:

•                      змістом навчального матеріалу;
•                      рівнем навчальних можливостей школярів даного класу;
•                      віковими особливостями;
•                      рівнем підготовки учнів до виконання даної роботи;
•                      темпом роботи окремих школярів і груп;
•                      відношенням до даного предмету й виду діяльності;
•                      мірою керівництва даною роботою з боку вчителя. 

2. Організація проведення самостійної роботи з математики з використанням ІКТ

Одним з факторів організації самостійної роботи учнів на уроці бачу у стосунках між учнями та вчителем, між самими учнями, які визначають форми організації навчальної діяльності. З огляду на, що рівень пізнавальної самостійності в учнів різний, залучаю учня в різні види взаємин:

Учитель-учень - клас

Учитель-клас-учень

Учитель-група - учень

 учитель-учень

Зазначені види відносин реалізую у фронтальній, колективної, групової, індивідуальної форми організації навчальної діяльності.

1. На етапі вивчення нового матеріалу:

 Г-Ф, Г-К, І-Ф, І-К

2.На етапі закріплення знань:

а) Ф І, Ф-Г, Г-І, І-Г вивчення поняття і його застосування

б) Ф-Г-І, Г-І, К-Г теореми, їх доведення, застосування до розв'язання задач

в) Ф-Г-І, Г-І, Ф-І прийоми і способи вирішення завдань, ...

3. На етапі перевірки знань:

 Г-Ф або І-Ф

Взаємозв'язок Г-Ф: обумовлює виконання кожною групою своїх завдань з подальшим фронтальним обговоренням результатів: аналіз помилок, раціональних способів вирішення завдань, кілька підходів до вирішення завдання. Ефективно використовуються на уроці комбінації декількох форм.

Форми самостійної роботи на уроках математики.

1. Робота з підручником:

• читання тексту;
• читання про себе;
• відтворення прочитаного;
• обговорення прочитаного;
• розбивка прочитаного на смислові частини;
• складання плану прочитаного;
• робота зі змістом, із запропонованим покажчиком;
• робота над поняттям, терміном.

2. Виконання письмових самостійних робіт на уроці:

• виконання вправ, завдань на закріплення теми;
• складання задач, рівнянь, вправ, схем, таблиць;
• робота над помилками;
• робота за кресленням, графіком, таблицями, схемами;
• лабораторні та практичні роботи;
• тестові завдання.

3. Види практичних робіт

Математичний диктант.

Виходити із завдань досліджуваного пункту:

• включати завдання на повторення, слабо засвоєний матеріал;
• всі завдання максимально наближати до досліджуваного матеріалу;
• засвоєння прийому самоконтролю.

Уроки - звіти: домашнє завдання дається вперед протягом двох тижнів на картці.

 Практична робота по закріпленню знань, умінь і навичок на заключному етапі.

Складання схем, таблиць.

 Тести.

Вимоги:

• визначеність;
• простота;
• однозначність;
• однакова складність.

Сучасний навчальний процес неможливо уявити без системи тестового контролю. Використання тестів дозволяє заощадити час, перевірити широкий спектр знань учнів з предмета, рівня сформованості деяких умінь і навичок.

Лабораторна робота

•                      побудова графіків і їх застосування;
•                      використання моделей, креслярських інструментів;
•                      обробка даних за формулою і середніх результатів;
•                      застосування таблиць, довідників;
•                      зв'язок з іншими дисциплінами.

Творчі «Особливі завдання»

У класі завжди є діти яким учитель приділяє особливу увагу, «олімпійський резерв». Раз особливу увагу – то і особливе завдання. Просунуті учні отримують право на виконання особливо складного завдання. Учитель всіляко підкреслює свою повагу до вирішення школяра скористатися таким правом. Виконується воно в спеціальному зошиті, включає в себе тренувальні і творчі завдання підвищеної складності. Практичні приклади: складання кросвордів, презентації, пізнавальних питань, нових завдань.

 Виконання домашнього завдання

•                      Самостійна робота дає можливість учневі:
•                      перевірити рівень своїх навчальних досягнень;
•                      сприяти більш глибокому розвитку загальних умінь та навичок, застосування своїх знань;
•                      виконати роботу за своїми здібностями

Рішення проблеми, підвищення рівня самостійності учнів на уроках математики, організують через спільний пошук вирішення проблеми, домагаючись самостійності в учнів умовиводів, аналізу, порівняння, узагальнення, включаю їх в дослідницьку і частково-пошукову роботу. Самостійні роботи систематизую за рівнями складності, дидактичний матеріал розробляю по кожній темі з урахуванням обов'язкового стандарту засвоєння і виходу на більш високий рівень. Залучаючи учнів до творчої розумову діяльність, використовують ІКТ, тестові технології, навчають учнів навичкам складання презентацій, виконання творчих завдань, що дозволяє мені зробити висновки про рівень підготовки учнів до самостійної роботи, відношенню до неї учнів.

Важливим моментом організації самостійної роботи учнів у навчальному процесі є оснащення її сучасними засобами навчання й максимальне використання їх можливостей. Особливе місце у навчанні школярів займає опанування електронно-обчислювальною технікою. У цих умовах важливого значення набуває не тільки прикладний аспект цієї проблеми, а й психолого-педагогічне обґрунтування вибору й використання сучасних засобів навчання на загальнокласних заняттях і в самостійній роботі.

Нині на допомогу школярам створено велику кількість електронних підручників, навчальних та тренувальних програм з різних дисциплін. Але, на жаль, не всі вони придатні для використання у навчальному процесі в школі, оскільки, здебільшого, вони вимогливі до техніки й розраховані на роботу учня без обмежень часу. Методичні можливості використання персональних комп’ютерів (ПК) у навчанні при розв’язуванні математичних задач досліджуються в роботах Ю.М.Колягіна, С.О.Бешенкова, М.І.Жалдака та ін.. Ю.М.Колягін вважає, що саме за допомогою ПК можна навчити учнів методу дослідження моделей, при цьому робота учнів набуває дослідницького характеру. "Використовуючи моделі, визначені як набір кількісних відношень або кількісних рівнянь, навчаючі програми можуть застосовувати прийоми, які не доступні традиційним методам навчання. Змінюючи вхідні дані й параметри моделей, учень може будувати та перевіряти власні гіпотези про можливі тенденції зміни вихідних даних, про вплив цих змін на результат і, таким чином, досліджувати модель процесу або явища".

С.О.Бешенков підкреслює ефективність застосування комп’ютера як засобу навчального моделювання, аргументуючи це наступними факторами:

•                      високим рівнем наочності;
•                      різноманітністю форм подання інформації;
•                      звільненням від чорнової рутинної роботи;
•                      можливістю точного дозування й диференціації завдань;
•                      оперативним контролем і своєчасною допомогою вчителя;
•                      можливістю проводити різні "математичні" експерименти;
•                      високим рівнем пізнавальної активності учня в роботі;
•                      застосуванням елементів самоосвіти.

Різноманітність сучасних засобів відкриває великі можливості також для керівництва пізнавальним процесом. Відомо, що вчитель не завжди має можливість оцінити діяльність усіх учнів класу під час уроку. Проте нові інформаційні технології (НІТ) навчання докорінно змінюють ситуацію.

Більшість педагогічно-програмних засобів (ППЗ) побудовано таким чином, що дії учня оцінюються на кожному кроці або після закінчення виконання завдання, а оцінку чи результати роботи, як правило, учень одразу може спостерігати на екрані дисплея. У багатьох ППЗ здійснюється збирання статистичних даних, що стосуються роботи учня з програмою, аналізуючи які вчитель має можливість приділити увагу кожному учневі у необхідному напрямку.

За методичною спрямованістю ППЗ поділяють на:

•                      контролюючі й навчаючі програми;
•                      програми-тренажери;
•                      моделюючі програми;
•                      імітаційні (ігрові) програми;
•                      операційні програми;
•                      інформаційні програми та ін.

Дуже важливим є питання вибору місця використання комп’ютера на уроці математики (в рамках використання ППЗ) і часових рамок цього процесу. На нашу думку, результати роботи учнів найбільш ефективні тоді, коли ПЕОМ використовується у першій половині уроку не більше 10-15 хвилин. Учні ніби отримують "поштовх", вони налаштовуються на активну роботу, що значно підвищує їх працездатність протягом усього заняття. При визначенні максимального часу використання комп’ютера (15 хв.) ми керувалися гігієнічними вимогами до уроку й роботи учнів з ПЕОМ та висновком про недопустимість перетворення уроку в діалог "комп’ютер – учень", який скорочує цінні хвилини спілкування вчителя з учнями, що є дуже важливим для школярів.

Оцінюючи засоби навчання, необхідно враховувати не тільки інформацію, що міститься в них, а й дії, які повинен виконати учень, щоб отримати цю інформацію. Предметність і новизна використаних у самостійній роботі таких засобів – приладів, комп’ютерів, дидактичних матеріалів та ін. – стимулює активність учнів, позитивно впливає на їх емоційно-вольову сферу.

Жарова Л.В. диференціює засоби навчання з точки зору організації самостійної роботи на два основні види:

1) дидактичні засоби, які є джерелами самостійного набуття знань;

2) засоби, які використовуються для керівництва самостійною діяльністю учнів [13; с.45].

Другий вид засобів називають дидактичними матеріалами і застосовують для здійснення диференційованого навчання учнів, активного управління їх розумовими й практичними діями. Вони допомагають школярам швидше оволодівати способами розв’язання пізнавальних задач, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль.

Дидактичні матеріали часто використовуються для доповнення тих джерел знань, з якими учні працюють самостійно. Разом з тим вони можуть виступати і носіями нової для учнів інформації, важливої й необхідної для підсилення розвиваючої та виховної функції самостійної роботи. Такі, наприклад, завдання, що вимагають проведення дослідів у домашніх умовах, завдання, складені на основі базового виробництва тощо. Це мобільний вид засобів навчання, який постійно оновлюється, швидше, у порівнянні з іншими, розробляється і удосконалюється згідно із сучасними вимогами до математичної підготовки учнів.

Серед засобів навчання математики особлива роль належить підручнику. Це головне джерело навчання учнів на сучасному етапі розвитку системи освіти. Підручник, на думку Р.А.Хабіба, є:

1) матеріальним носієм навчальної інформації, викладеної відповідно до вікових можливостей і психологічних особливостей учнів;

2) одним з основних засобів індивідуалізації та диференціації навчання за темпом вивчення і формами навчальної роботи, за складністю та кількістю виконуваних вправ;

3) засобом формування навичок самостійної роботи, пов’язаної з вивченням систематичного курсу математики (і взагалі одним із засобів виховуючого й розвиваючого навчання);

4) одним з найважливіших джерел пізнання, прийоми роботи з яким учні мають засвоїти у процесі навчання [6].

Учитель математики, пояснюючи новий матеріал, активізуючи самостійну роботу школярів на уроці, добиваючись їх інтенсивної навчальної роботи й міцного оволодіння знаннями, навичками і уміннями, передбаченими програмою, використовує підручник як:

1) складовий елемент пояснень, запитань та інших навчальних завдань (текст, навчальне завдання, малюнок, схема, зразки записів тощо);

2) засіб, який допомагає учням надолужити прогалини у знаннях і навичках самостійної роботи, оволодіння якими передбачено програмою з математики;

3) засіб обміну інформацією між учителем і учнями у найбільш раціональній в умовах навчального заняття формі.

Уміння працювати з підручником формуються у процесі як фронтальної, так і індивідуальної навчальної роботи й належать до найважливіших загальнонавчальних умінь. Оволодіння цими уміннями оптимізує, зокрема, процес самостійної домашньої роботи школярів, запобігає їх перевантаженню і нераціональному витрачанню позашкільного часу.

Знайомлячи учнів з підручником, учителю слід звернути увагу на те, як він побудований, як подається й оформляється у ньому теоретична частина, якими способами виділяється у підручнику головне, найважливіше і т.д. Усе це ілюструється конкретними прикладами, розбором параграфів.

Щоб ефективно забезпечити управління самостійною роботою учнів, часто використовують елементи програмованого навчання. Програмні засоби, системи завдань активізують пізнавальну та навчальну діяльність, збуджують пізнавальну потребу учнів і стимулюють їх до глибшого засвоєння раніше отриманих і нових знань з математики. Програмоване навчання дає можливість краще здійснювати індивідуальний підхід до учнів і зворотній зв’язок між учнем і вчителем (машиною або підручником). Крім того, програмоване навчання має ряд інших переваг порівняно з іншими методами. Але, навіть при наявності добрих програмованих підручників і комп’ютерів, програмоване навчання має певні недоліки:

1) учень думає, пригадує і відповідає мовчки, а школа повинна навчити учня говорити, розвивати його мову;

2) під час опрацювання матеріалу в учня можуть виникнути різні запитання, він може пропонувати свої доведення, свої розв’язання задач, способи міркування, які ні в підручниках, ні у навчальній машині не передбачені;

3) втома учнів від роботи з комп’ютером, книгою тощо.

Керівництво самостійною роботою учнів значно спрощується завдяки зошитам з друкованою основою, які містять завдання з пропусками.

У порівнянні із звичайними стандартними завданнями індивідуалізовані та проблемні навчальні завдання в робочих зошитах дають додатковий ефект у інтенсифікації процесу навчання. Використання робочих зошитів з друкованою основою і прикладених до них бланків контрольних робіт значно полегшує працю вчителя під час самостійної роботи учнів на уроці.

Підвищувати ефективність організації самостійної діяльності школярів дозволяють також засоби екранізації. За допомогою проектора можна проектувати на екран завдання самостійної роботи, математичні диктанти, завдання з пропусками, завдання для проведення математичної естафети тощо. Такий прийом організації роботи має свої переваги в тих випадках, коли її завдання потребують аналізу таблиць, малюнків, графіків, їх заповнення, добудови, вибору потрібних даних із довідникового матеріалу, правильних відповідей із запропонованого набору і т.ін.

Під час самостійної роботи корисно винести в поле зору школярів навчальні таблиці, спроектувати на екран діапозитив, що містить інформацію, необхідну для учнів (формули, теореми, зразки розв’язування типових задач).

Таким чином, використання різноманітних сучасних засобів навчання дозволяє вчителеві цілеспрямовано й ефективно керувати процесом самостійної діяльності учнів, сприяє підвищенню рівня самостійності в опануванні нових знань, формує елементи інформаційної культури учнів і, разом з тим, стимулює інтерес учнів до вивчення математики.

Висновки

Таким чином, проблема самостійної роботи учнів розв’язувалася й розв’язується багатогранно в різних аспектах, і слід було б чекати єдності хоча б основних принципових позицій дидактів та методистів. Однак думки розійшлись і у визначенні поняття самостійної роботи, і у трактуванні специфічних ознак самостійної роботи, і в з’ясуванні її впливу на пізнавальні процеси учнів, і у визначенні її навчально-виховних результатів. Кожен автор розглядає ці питання специфічно. Це, безперечно, зумовлено також і складністю та багатогранністю проблеми, її діалектичним характером. Одні автори намагалися розкрити особливості самостійної роботи учнів переважно із зовнішньої сторони, інші ж, навпаки, намагалися визначити її внутрішню сутність,тобто специфіку пізнавальної діяльності школяра при виконанні ним самостійної роботи.

Односторонній підхід не міг забезпечити об’єктивного трактування проблеми самостійної роботи учнів й привести методистів і дидактів до єдиної точки зору хоча б з основних питань.

Суттєві передумови, які сприяють ефективності організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності, складають такі фактори:

•                      формування й розвиток позитивної мотивації учіння, що включає формування пізнавальних потреб і виховання стійких пізнавальних інтересів, передбачає використання різних прийомів у системі розвиваючого навчання і правильного стиля відносин між учителем й учнями;
•                      гармонійне поєднання алгоритмічного й евристичного у навчанні сприяє раціональній організації самостійної діяльності школярів у процесі навчання математики;
•                      урахування навчально-пізнавальних можливостей, індивідуальних здібностей та вікових особливостей школярів у процесі організації їх самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

До організації самостійної роботи учнів висунуто такі методичні вимоги:

•                      Кожна самостійна робота повинна відповідати меті та завданням вивчення матеріалу, передбачати поетапне просування від незнання до знання.
•                      Типи та види самостійних робіт повинні відповідати реальним навчальним можливостям учнів, рівням їх самостійності та специфіці навчального матеріалу, що вивчається.
•                      Методична система організації самостійної діяльності школярів повинна відповідати психологічним (З.І.Калмикова) та дидактичним принципам розвиваючого навчання (Л.В.Занков).
•                      Вибір організаційних форм (фронтальна, групова, індивідуальна) та їх гармонійне поєднання повинні здійснюватися з урахуванням цілей і завдань навчання, специфіки матеріалу, що вивчається, особливостей класу вцілому та окремих його учнів.
•                      Організація самостійної роботи на уроці повинна органічно поєднуватися з виконанням домашніх завдань, які повинні пропонуватися учням диференційовано, та проведенням позакласної роботи з математики.
•                      Найбільш дієвим фактором у формуванні й розвитку самостійності та пізнавальної активності школярів є позакласна робота з математики, яка повинна стати логічним продовженням навчальної роботи на уроці й плануватися як важливий елемент цілісної системи організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів.
•                      Методична система організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів повинна відповідати вимогам диференціації та індивідуалізації навчання; ураховувати використання сучасних педагогічних та інформаційних технологій навчання.

Список використаної літератури

1.                    Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі / Анатолій Миколайович Алексюк. – К. : Рад. школа, 1981. – 206 с.
2.                    Аристова Л. П. Об условиях развития самостоятельности учащихся на уроках / Л. П. Аристова. – Казань. : Татарское книж. изд., 1960. – 154 с.
3.                    Бевз Г.П. Методика викладання математики: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1989. – 367с
4.                    Бех І. Виховання особистості [у 2 т. ] / Іван Бех. – К. : Либідь, 2003. – Т 1. – 2003. – 280 с.
5.                    Бондар В. І. Дидактика : підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів / В. І. Бондар ; М-во освіти і науки України. - К. : Либiдь, 2005. – 264 с.
6.                    Бухлова Н. В. Як навчити учня вчитися : поради та рекомендації / Н. В. Бухлова. – К. : Шкілний світ, 2007. – 128 с.
7.                    Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
8.                    Гін А. О. Прийоми педагогічної техніки : Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотній зв`язок. Ідеальність : посіб. для вчителів / А. О. Гін. – Луганськ : Навч. кн., Янтар, 2004. – 84 с.
9.                    Горошко Ю.В., Пеньков А.В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики з використанням НІТ // Проблеми інформатизації освіти: Зб. наук. праць. – К., 1993. – С. 47-54.
10.                Горошко Ю.В., Пеньков А.В. Розв’язування математичних задач практичного змісту за допомогою комп’ютера // Сучасні інф. технології в навчальному процесі: Зб. наук. праць. – К., 1991.
11.                Дидактические основы развития самостоятельности учащихся в процессе
12.                Жарова Л. В. Учить самостоятельности : [кн. для учителя] / Л. В. Жарова. – М. : Просвещение, 1993. – 205 с.
13.                Жарова Л.В. Организация самостоятельной учебно-познавательной деятельности учащихся: Учеб. пос. к спецкурсу. – Л.: ЛГПИ, 1986. – 79 с.
14.                Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підруч. для студентів матем. спеціальностей пед. вузів. – К.: Зодіак-ЕКО, 2000. – 512с.