Оригінальна література. «Києво-Печерський патерик»

    Оригінальна література. «Києво-Печерський патерик»

                                                                       Тарас Шевченко.                                                                                       До утрені завив    з                                                                                                                              дзвіниці     Великий дзвін. Чернець  мій встав,

         Надів клобук, взяв патерицю,

Перехрестився, чотки взяв…І за Україну молитись

Старий чернець пошкандибав.

 «Чернець»

     До оригінальної літератури українського Середньовіччя належить  житійна література (житія, агіографія) – розповіді про духовних і світських  осіб, канонізованих християнською церквою.Від власне біографії житія відрізняються релігійною спрямованістю. Агіограф ставив перед собою завдання подати зразки життя святих, які б викликали прагнення в читачів наслідувати їх.

    З розвитком агіографії формуються  два типи житій: календарні та некалендарні. У календарних збірниках житія розміщуються в порядку в порядку днів пам»яті святих. До некалендарних збірників належать Патерики  ( отечники), у яких житія і фрагменти житій розміщено у формальній чи тематичній послідовності , іноді обмежуючись локальним матеріалом певного географічного  ареалу (Єгипетський патерик, Римський патерик, Синайський патерик).

У «Повісті минулих літ» під роком 1051 міститься розповідь про Києво-Печерський монастир, про появу перших печер на схилах Дніпра за часів князювання Ярослава Мудрого, про повернення до Києва Антонія з Афонського монастиря та прихід його учня Феодосія.

У стінах Києво-Печерського монастиря було укладено не лише найстаріші літописи , а й літературні пам`ятки: «Повчання Феодосія Печерського», збірка житій «Києво- Печерський патерик» (II пол.. 11- 20-ті рр. XIII).

Збірка житій належить до найулюбленіших книг не лише українців, а  й інших слов`янських народів. Михайло Грушевський в «Історії української літератури» писав: «Києво-Печерський патерик» став «золотою книгою» українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення. Може се виглядати на парадокс, коли скажемо, що «Патерик» і «Кобзар» - се були дві найпопулярніші українські книги».

       Що ж являє собою пам`ятка? Слово «патерик»- грецького походження , воно означає збірку оповіданm  і новел релігійного змісту. У Київській Русі патерики з`явилися після прийняття християнства 988року.

       Необхідність зібрання описів чудес, що  відбулися саме в Києво-Печерському монастирі , визріла на початку XIII століття . Цю кропітку роботу здійснили печерські ченці Симон і Полікарп. Ченці прагнули довести, що Києво-Печерський монастир за значущістю не поступається, скажімо, афонським монастирям, тим більше, що , за переказами, саме на Афонській горі дістав благословення Антоній, засновник Києво-Печерського монастиря.

      До збірника ввійшли «Житія Антонія Печерського», «Житія Феодосія Печерського» та інших святих , а також п`ять оповідань про дива, які сталися під час спорудження Печерської церкви Святої Богородиці.

     Про які ж чудеса йдеться в «Києво-Печерському патерику»?

     Чудесним спасінням героїв, причетних до будівництва Успенського собору Києво-Печерського монастиря, з`ява Богородиці грецьким будівничим , обраним для зведення  храму, вибір місця для собору, його висота й діаметр,  вимірювані поясом Богородиці.

  Ось уривок з «Києво-Печерського патерика»:

     «На третій же день, ставши на місці тому, помолилися й благословили місце, виміряли золотим поясом ширину й довжину, і Антоній , здійнявши руки до неба, сказав голосно: «Послухай мене, Господи, послухай мене, познач мені місце вогнем! Нехай зрозуміють усі , що воно Тобі вгодне.

     І впав вогонь з неба, і спалив дерева й терня,  і росу злизав, проклав долину , схожу на глибокий рів. І від

страху впали, як мертві всі , хто був зі святими».

     Засновано ж було цю  божественну церкву 1073 року, у дні благовірного князя Святослава Ярославича. Сам князь своїми руками заклав її підвалини, дав сто гривень золота на допомогу блаженному і за гласом з неба, чутому на морі , золотим поясом Ісуса розмітив місце , де має бути церква…»

     Одне з оповідань патерика присвячене подвигам чорноризця Прохора, що мешкав в монастирі в часи князювання недоброї пам`яті Святополка. Тоді великі бідування прийшли на руські землі – то князь всякі лиха чинив, підданих своїх розоряв, то половці біду робили, то голод мучив людей, то інші нестатки дошкуляли. Прохор відзначався великою побожністю, терпеливістю,                          миролюбністю.Тому отримав від Господа дар рятувати від голоду хлібом, що робив його для себе з лободи.Чернець мав таку стриманість, що навіть «хліба себе позбавив»: він збирав лободу, власноруч її розтирав і робив з неї хліб, який і споживав. Бог , бачачи таку терпимість та велику стриманість  Прохора, «перетворив його гіркоту на солодкість». Прозвали чорноризця Лободником, бо «він харчувався лише лободою».

Коли ж Святополк, ворогуючи з іншими владиками, призвів Київ до того, що сюди перестали прибувати купці з Галича і люди з Перемишля, то кияни й мешканці прилеглих сіл дуже потерпали від нестачі солі.Тоді Прохор учинив диво – він почав робити сіль з попелу..Прохор почав людям роздавати цей попіл, який  після молитви   перетворювався на чисту сіль.За свою сіль блаженний нічого не брав. Це викликало невдоволення поміж київських купців, які мали запаси солі й підняли на неї ціну.Князь забрав у Прохора всю сіль, проте збагатилися нею не зміг, бо в його руках вона знову ставала попелом..

       Особливе місце в патерику займають оповідання про викриття ченцями князівських неправд і про допомогу несправедливо скривдженим.Літописи підтверджують, що Києво-Печерський монастир нерідко перебував в опозиції до київського князя.

Майже в усіх оповідях, що ввійшли до Києво-Печерського патерика, описано випробовування , спокуси, що випадають на долю ченців і які їм слід подолати за допомогою  молитви, посту, невтомної безкорисливої праці. На допомогу людині завжди приходять Господь, Матір Божа, янголи йі рятують її від спокуси.

       Києво-Печерський патерик як оригінальна руська збірка легенд і житій  постала на початку XII століття , у наступні віки самостійне життя збірки продовжилося: її доповнюють , переписують (створюють списки). Основною редакцією «Києво-Печерського патерика» прийнято вважати список, який об`єднав тексти Симонового «Сказання про побудову Печерської церкви» й послання до Полікарпа, Полікарпове послання до Акиндина й літописне «Слово про перших чорноризців печерських».

        У 1661 році архімандрид Печерської лаври Інокентій Гізель благословив у світ перше друковане видання Києво-Печерського патерика церковнослов`янською мовою.

         Використана література:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Києво-Печерський _патерик

Українська література для 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів / М,П, Ткачук, М. М. Сулима, В.І. Сулима, В. Л. Смілянська – Київ: Освіта , 2009.

 Українська література: довідник для абітурієнтів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів / В.А.Мелешко, І.О.Орлова, А. О. Панченко – Київ:Літера ЛТД, 2012.

 Ісіченко.І. Аскетична література Київської Русі. – Харків, 2005.

   Давня українська література. Хрестоматія /М. М. Сулима – Київ: Радянська школа, 1991.

Огієнко І. Українське монашество. – К., 2002.