Життя і творчість Тараса Шевченка з 1847 року по 10.03.1861 року

Про матеріал

Ознайомившись з матеріалами уроку , ви дізнаєтеся про причину арешту поета, суворий вирок, часом нелюдські умови, в яких відбував заслання Шевченко, про написані в період заслання і після нього твори, як гартувалася воля нашого духовного батька, незламний дух. Цей урок спонукає вас до роздумів над словами Франка про Шевченка: «…Для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій».

Перегляд файлу

Життя і творчість Тараса Шевченка з 1847 року по 10.03.1861 року

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду... Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Іван Франко

Перевірка домашнього завдання.

Дати відповіді на тестові завдання.
Які роздуми викликає у вас життєпис Шевченка?
Які життєві випробовування випали на долю Шевченка?
Чому Шевченко не спокусився кар’єрою петербурзького художника, а обрав нелегку долю українського поета?
Асоціативний диктант:

1829; 1831; 1838; 1840; 1843; 1845; 1847; Сошенко; Гребінка; Брюллов; Літній сад; Жуковський; Максимович; Костомаров; Куліш; Кирило-Мефодіївське товариство; Яків де Бальмен; Качанівка; Тарновський; Рєпніна Варвара.

Отже, продовжимо знайомство з життєвим і творчим шляхом Шевченка. Надіюсь, що отримана вами інформація, спонукатиме до знайомства з подальшою долею поета.

Тарас Шевченко був за старшого боярина на весіллі письменника П.Куліша (дружина якого подарувала Шевченку увесь весільний посаг – 3000 крб. для навчання в Італії). Там Тарас опинився у центрі уваги, чудово виконавши свої улюблені пісні, особливо «Ой зійди, зійди ти зіронько вечірняя».

Здавалося, що весілля перетворилося на концерт в опері. Повертаючись з весілля, Шевченка чекав арешт.

5 квітня 1847 року на переправі через Дніпро заарештували Шевченка, котрий повертався до Києва з Чернігівщини, й відібрали при цьому рукопис збірки «Три літа», який автор відтоді побачить лише на допитах

Це цікаво! Тільки 1907 року Шевченкові твори полум'яного періоду «трьох літ» будуть вилучені з архіву Департаменту поліції й передані до Музею української старовини в Чернігові, де зібрано велику шевченківську колекцію.

3 17 квітня 1847 року Тарас Григорович перебував за ґратами каземату III Відділу в Петербурзі. На допитах поет тримався мужньо, відповідав з гідністю. Поет розумів, що його чекає кара за політичні поезії, котрі так обурили слідчих; однак не міг не писати. На берегах дозволеної йому для читання книжки він записав дванадцять поезій, виніс смужки паперу із в'язниці в чоботях і привіз на заслання. Повертаючись 1858 року з заслання, він перепише їх до «Більшої книжки», давши циклові заголовок «В казематі».

В останніх числах травня слідство закінчилося і суд виніс вирок Шевченкові: заслати безстроково рядовим до першого Окремого Оренбурзького корпусу. Цар Микола І ще й власноручно дописав: «под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».

Запам’ятайте, який вирок суд виніс Шевченку.

Він прибув 22 червня 1847 року до Орської фортеці (її місцеві киргизи прозвали «Яман-кала» — місто-погань), розміщеної на невеличкому пагорбі коло річечки Орі, оточеної безмежним степом. Виснажлива муштра, бідний солдатський харч, постійні приниження, ностальгія — все це підривало доти міцне здоров'я. Віршувати доводилося нишком, записуючи рядки на окремих аркушиках, які поет ховав за халявою чобота.

11 травня 1848 року розпочалася Аральська описова експедиція для дослідження берегів Аральського моря. Шевченка взяли в роту супроводу, але негласно — художником для «знімання видів» Аралу. Попри труднощі походу, плавання, побуту, Шевченко почувався в експедиції, яка закінчилася в листопаді наступного, 1849 року, незрівнянно вільніше, аніж в Орській фортеці. Під час двох літніх плавань і зимівлі 1848— 1849 років у фортах Раїм та Косарал він дуже багато малював і віршував. Цьому сприяла вільна атмосфера спільної праці команди фахівців, досвідчених мандрівників, географів, моряків. Шевченко в цей період створив чимало віршів та кілька поем («Царі», «Титарівна», «Марина», «Між скалами неначе злодій», «Сотник», «Якби тобі довелося»), 200 малюнків та начерків, а також як художник виробив свій особливий, витончений реалістичний стиль. Недаремно казахи вважають Шевченка своїм першим художником і ще й понині дають своїм дітям ім'я Тараз.

Запитання. Розкажіть про умови перебування Шевченка на берегах Аральського моря?

Творче життя Шевченка було раптово перервано арештом 23 квітня 1850 року внаслідок доносу про порушення заборони писати й малювати. Відтак його було відправлено під найсуворіший нагляд до Орської фортеці. 5 вересня прийшло розпорядження перевести Шевченка до батальйону в Новопетровське укріплення над Каспійським морем, на півострові Мангишлак, строго стежачи, щоб він не смів писати (навіть листи!) й малювати.

У квітні 1853 року до укріплення прибув новий, більш лояльний комендант — майор Іраклій Усков із дружиною та сином Дмитриком. І Шевченко, який дуже любив дітей, потягся до цієї родини.

Головним змістом його життя у 1852 — 1858 роках була праця над російськими повістями «Княгиня», «Музыкант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали» та іншими, які Шевченко сподівався опублікувати. Чому він звернувся до прози, та ще й російською мовою? Причин було, ймовірно, декілька. Це й заборона писати рідною мовою, і постійне прагнення сказати правду про життя. Однак опублікувати їх не пощастило. Вони вперше побачили світ лише наприкінці 80-х років XIX століття і відтоді суттєво збагатили уявлення громадськості про життєвий шлях Шевченка і його особистість.

Запитання. Які повісті написані російською мовою? Чому? Назвати повісті.

Микола І помер 18 лютого 1855 року в неславі, зазнавши поразки в Кримській війні. На престол зійшов Олександр II, який наступного року видав маніфест про амністію політичним «злочинцям». Друзі поета взялися до клопотань про долю поета. Відчуття близької волі відродило в Шевченкові потяг до поезії. 3 червня 1857 року Шевченко одержав листа з Петербурга від Михайла Лазаревського про те, що цар підписав його відставку. Він почав збиратися в дорогу: впакував частину речей, зшив зошит для щоденника. У ньому в багатьох деталях відбилося те граничне напруження, якого коштувало Шевченкові це тривале очікування. Нарешті 2 серпня 1857 року щасливий поет відплив рибальським човном до Астрахані. Закінчилося неймовірно тяжке десятилітнє заслання.

Запитання . Від кого і коли Шевченко одержав повідомлення про те, що цар підписав його відставку.

20 вересня Шевченко прибув до Нижнього Новгорода і збирався вирушити до Москви. Проте несподівано поліцмейстер повідомив Шевченкові, що він ще не остаточно звільнений з військової служби й повинен повернутися до Оренбурга, щоб там очікувати остаточної відставки. Друзі порадили Шевченкові удати хворого, а місцевий лікар засвідчив хворобу. «Зупинка» в Нижньому затяглася майже на півроку. Поет жадібно поглинав культурні новини, багато читав, малював, відвідував місцевий театр. Він із цікавістю прочитав працю Костомарова про Богдана Хмельницького. Справжнє захоплення викликали у нього надіслані Кулішем «Народні оповідання» Марка Вовчка, а також фольклорно-етнографічний двотомник Куліша «Записки о Южной Руси» і його історичний роман «Чорна рада».

Запитання. Які книжки надіслав Куліш Шевченку в Новгород?

Нові враження, книжки, знайомства надихали Шевченка на творчість. У грудні 1857 року він написав поему «Неофіти», сповнену натяків на сучасну авторові ситуацію в Російській імперії з її нещадним переслідуванням живого слова й думки, з найменшим виявом протесту. Ще відвертішим був наступний твір, до якого було написано лише вступ — «Юродивий». Він узявся переписувати з «Малої книжки» твори своєї «невольничої музи»; а далі — й нові твори. Так постала «Більша книжка».

Наприкінці 1857 року до Нижнього Новгорода з гастролями приїхав з Москви друг Шевченка, уславлений актор Михайло ІЦепкін (йому присвячено поему «Неофіти»).У Н.Новгороді поет познайомиться з 15-літньою акторкою Піуновою. Проте дівчина просто використала зв’язки Шевчена.

1. Асоціативний диктант:

5 квітня 1847; 17 квітня 1847; каземат; вирок Шевченкові; Орська фортеця; захалявна книжка; 1848; Аральське море; 23.04.1859; Новопетрівське укріплення; Усков; повісті російською мовою; 18.02.1855; 1857 року лист з Петербурга; 02.08.1857; Нижній Новгород; «Народні оповідання» Марка Вовчка; Щепкін; поема «Неофіти» (присвята).

Скласти маршрут перебування Тараса Шевченка за цей період.

Знову Петербург

5 березня 1858 року Шевченкові офіційно дозволили приїхати до столиці. У Петербурзі він спершу мешкав у свого друга Михайла Лазаревського, а згодом одержав помешкання в будинку Академії мистецтв (нині там меморіальна майстерня Шевченка).

Вистраждана мрія Шевченка

Нарешті можна було здійснити вистраждану мрію — приїхати в Україну, знайти місце для оселі, а може, й наречену. Шевченко приїхав до свого друга лікаря Козачковського(саме він у 1845році вилікував поета,який уже й написав «Заповіт»,бо не надіявся вижити) у давно вимріяний Переяслав, а через два дні вирушив у маєток Максимовичів біля села Прохорівка поблизу Канева. Протягом десяти днів він малював (виконав портрети господаря та його дружини), слухав і записував пісні, розмовляв із селянами, насолоджувався Дніпровими краєвидами, розпочав писати поему «Марія». Поїхав поет і до рідної Кирилівки. Тут уже господарював новий власник Валерій Фліорковський. А в батьківській хаті жив старший брат Шевченка Микита з сім’єю.

Запитання. У кого спершу мешкав Шевченко у Петербурзі?

Відмітити на карті Черкаської, Київської області, де побував Шевченко?

Відвідав Тарас Григорович сестру Ярину, удову з дочкою, побував у церкві, побачився з давніми приятелями і вирушив до Корсуня, де його двоюрідний брат Варфоломій Шевченко був управителем маєтків князя Лопухіна.

У родині Варфоломія жила наймичка Харитина Довгополенко. Шевченкові, який мріяв про одруження з дбайливою дівчиною, Харитя впала в око.

Разом із братом Шевченко взявся за пошуки місця для майбутньої хати, — такого, «щоб Дніпро був під самим порогом». Таку землю знайшли коло села Пекарі, проте придбати ділянку Шевченкові завадив арешт 13 липня за доносом місцевого шляхтича. Поліцейське розслідування відбувалося в Черкасах і завершилося в Києві, куди його під вартою привезли 30 липня.

Двотижневе перебування в Києві було насичене зустрічами й подіями. Другого ж дня знайомий поета священик Юхим Ботвиновський, узявши поета на поруки, оселив його в себе. Поки тривало розслідування справи Шевченка, чимало киян прагнуло побачити поета: до нього приходили студенти і викладачі університету. Він зустрівся з Іваном Сошенком, познайомився з майбутнім своїм біографом Михайлом Чалим(це перший біограф Шевченка), записував народні пісні, працював над поемою «Марія».

Тим часом справу Шевченка було закрито за умови: покинути назавжди Україну. Йому дозволено виїхати до Петербурга.

Побачення поета з рідним краєм завершилося гірким розчаруванням: і кріпацьке лихо, й бідування сестри Ярини, й «тяжкії руки» поліційної держави, і особисті невдачі вимальовували невтішну перспективу на майбутнє.

Чому справу Шевченка закрито? За якої умови?

З вересня 1859 року Шевченко живе в Петербурзі, перебуває у вирі літературних і громадських справ. Активну участь поет бере в основ'янських понеділках, відвідує зібрання української громади в інженера Федора Черненка та у Василя Білозерського, де дискутується головне питання: підготовка до заснування українського щомісячного журналу «Основа». Перший номер журналу побачив світ у січні 1861 року.

На початку 1860 року вийшов друком «Кобзар» чималим тиражем — у 6050 примірників. Книжка відкривалася портретом автора, намальованим Михайлом Микешиним. «Кобзар» був зустрінутий читачем захоплено: позитивні відгуки з'явилися у багатьох журналах, у періодичних виданнях Чехії та Польщі.

Це цікаво знати: видання, які побачив Шевченко за життя:

«Кобзар» 1840 р., де вміщено 8 творів;

окремі видання поем «Гайдамаки»,

«Гамалія»;

«Тризна»;

«Чигиринський Кобзар» 1844 р., що повторив перший «Кобзар»;

«Кобзар» 1860 р., до якого ввійшло лише 17, - з нещадними цензурними правками, - творів, та й то з написаного до арешту.

Академія мистецтв відзначила наполегливе заняття Шевченка гравюрою, обравши його на зборах 4 вересня 1860 року академіком. Тарас Григорович вважав, що мистецтво гравюри має високе призначення — нести красу і духовність у широкі суспільні кола.

Атмосфера очікування кардинальних реформ сприяла розгортанню культурно-освітньої діяльності української інтелігенції. Розпочалася робота з організації недільних шкіл для міського простолюду. Шевченко уклав і власним коштом видав тиражем у 10 тисяч примірників «Букварь южнорусский» (1861), розіслав до знайомих культурних діячів у різні міста України. Підручник написано українською мовою, до нього для читання було включено уривки переспіваних поетом «Давидових псалмів», а також «Думу про пирятинського поповича Олексія» та «Думу про Марусю попівну Богуславку», народні прислів'я. Плани написати ще кілька підручників Шевченко реалізувати не встиг.

У поета з'явилася нова надія на подружнє щастя — Ликера Полусмак, сирота й наймичка у родині Карташевських, кріпачка доброго приятеля Шевченка Миколи Макарова. Даремно навколишні натякали Шевченкові на лиху вдачу Ликери: захоплений нею і власною мрією, поет не бажав нічого знати. Він намалював її опоетизований портрет, присвятив пристрасний вірш (« Ликері»), оселив у найнятій кімнаті, залучив учителя грамоти, закидав дарунками. Але розбещена дівчина виявилась негідною такого високого почуття, й обурений Шевченко порвав із нею. Цей розрив став його останньою спробою владнати особисте життя, драмою, що відкрила йому очі на перспективу самотньої старості, породила поезії, які вражають трагізмом — «Минули літа молодії», «Якби з ким сісти хліба з'їсти».

Порада! Ознайомтеся з цими поезіями.

Здоров'я поета почало помітно занепадати, хвороба серця прогресувала, перекинулася на легені. Він ще боровся, поринав у громадські справи, обурювався суспільним злом і прагнув до оновлення життя, — але життя догоряло.

Остання поезія «Чи не покинуть нам, небого...» має дату 14 — 15 лютого 1861 року. Залишилося десять днів до 9 березня — дня народження митця й одинадцять — до смерті. Друзі вітали його з днем народження, полтавська громада надіслала телеграму «Утни, батьку, орле сизий!», а він дякував, перемагаючи біль у грудях. Долаючи недугу, Тарас Григорович усе ж рано встав, одягся і став спускатися сходами униз у свою майстерню. Не дійшов. Серце спинилося — й упав. Це сталося вдосвіта 10 березня 1861 року.

12 березня в Петербурзі в академічній церкві відспівали покійного. Тоді друзі поета й студенти понесли відкриту труну на плечах на Смоленське кладовище. У численних промовах над труною відбилося не тільки тяжке горе втрати, а й усвідомлення значення Шевченка для України, переконаність у тому, що на нього чекає безсмертя.

Громада постановила виконати його поетичний заповіт:

«Як умру,

То поховайте

Мене на Вкраїні»

26 квітня домовину поета повезли через Москву в Україну, де її урочисто зустрічали панахидами й жалобними хорами. 6 травня траурна процесія прибула в Бровари, згодом, після прощальної панахиди у церкві Святого Різдва на Подолі у Києві, пароплавом переправлена до Канева.

Це цікаво! Тіло Кобзаря супроводжували з Києва до Канева Микола Лисенко, Михайло Старицький, Петро Косач, Тадей Рильський. 21 травня після панахиди в Успенському соборі(він побудований князем.

Всеволодом у1144році), при великому зібранні народу, повезли домовину лісовим шляхом, який дівчата встеляли квітами, на Чернечу гору. 22 травня відбувся похорон, і кілька днів по тому селяни й київські студенти насипали високу могилу. Ця подія викликала занепокоєння у місцевого панства й поліцаїв, які пильно стежили за настроями довколишнього люду. У народі ходила легенда, що Тарас не вмер, а лише заснув, і що в його могилі заховано ножі для майбутнього визволення України.

Це цікаво! Канів - духовна столиця України. Хто побував на Тарасовій горі,поклонився Великому Кобзарю, може вважати себе великим духовним українцем!!! Бажаю приємної подорожі!!!

Асоціативний диктант:

05.03.1858; Михайло Лазаревський; Кирилівка; брат Варфоломій; Харитина Довгополенко; арешт 13 липня 1858 року; Сошенко; Чалий; журнал «Основа»; «Марія»; 1860 рік – 6050 примірників; Микешин; академік-офортист; «Букварь южнорусский»; Ликера Полусмак; «Якби з ким сісти хліба з’їсти»; «Чи не покинуть нам, небого»; «Утни, батьку, орле сизий!»; 10.03.1861; 12.03.1961; Смоленське кладовище; 26.04.1861; 06.05.1961; 21.05.1961; Чернеча(Тарасова) гора; 22.05.1961.

Тестові завдання:

Шевченка перепоховано:

а) у Каневі на Чернечий горі; б) Болдиній горі; в) Смоленському кладовищі в Петербурзі.

2. Скільки разів «Кобзар» видавався за життя Шевченка?

а) 2; б) 4; в) 3.

3. Академія мистецтв відзначила Шевченка, обравши його академіком, за:

а) офорти; б) автопортрети; в) картину «Катерина».

4. 1857 р. до Нижнього Новгорода з гастролями приїхав друг Шевченка:

а) Сошенко; б) Щепкін; в) Брюллов.

5. Десятилітнє заслання закінчилося для Шевченка:

а) 2 серпня 1857 року; б) 1 квітня 1857 року; в) 22 травня 1857 року.

6. Шевченко після заслання отримав дозвіл приїхати до Петербурга лише: