Осквернення священного дару життя

Урок-реквієм

«Осквернення священного дару життя»

Мета освітня:  Ознайомити учнів з жахливими фактами, історичними

                          подіями 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. З’ясувати   причини голодомору, наслідки для українського суспільства, глибину трагедії цілого народу; залучити до уроку свідчення очевидців, провести пошукову роботу,  продовжити роботу над формуванням умінь аналізу історичних документів.

Мета виховна: Через влаштування пам’яті невинно убієнних, виховувати в учнів непримиренність до будь-яких проявів насилля, почуття людської гідності, формувати повагу до історії свого народу, бажання бути активними учасниками національного відродження.

Тип уроку:        урок узагальнення і систематизації знань, умінь та навичок.

Форма уроку:   урок-реквієм.

Обладнання:    інтерактивна дошка, мапа України, плакати з датами, виставка  книжок  про голодомор,  колоски   пшениці, український рушник, хліб, свічки, фотодокументи.

Основні терміни та поняття: голод, Голодомор, геноцид, розкуркулення, «чорні дошки», плани хлібозаготівель, «закон про пʼять колосків», паспортна система.

ХІД  УРОКУ

І.Організаційний момент уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

- Що таке неп? Коли існувала ця політика?

- Якими були причини запровадження непу?

- Які заходи передбачала нова економічна політика?

- Що таке колективізація?

- Які були проблеми в державі?

Так, дійсно це нестача сировини, робочих рук і коштів. Але ж необхідно забезпечити продуктами харчування міста і армію. Тому в селах запроваджується колективізація, створюються колгоспи і радгоспи, влада знищує куркульство, як клас.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

   Сьогодні ми з вами проводимо урок, який я  назвала  «Осквернення священного дару життя». На інтерактивній дошці написано проблемне питання до уроку «Три голоди  ХХ століття - штучне винищення української нації чи Божа кара? Це злочини правлячої верхівки чи наслідки природних явищ?»

ІV. Узагальнення та систематизація навчального матеріалу.

План

1. Голод 1922-1923 рр.( причини голоду; масштаби, як можна було уникнути голоду; допомога голодуючим; наслідки для України).

2. Голодомор 1932-1933 рр. ( причини голодомору; масштаби; «Закон про п'ять колосків»; чорні дошки; спогади; описи  фактів голодомору українськими письменниками; наслідки для України).

3. Голод 1946-1947рр. (причини; масштаби; наслідки для України).

Вчитель. Пізно, вже в чорнобильську епоху, гортаємо книгу злочину – унікального в історії. Ми звикли до страшної історії людства. Але тут стигне кров і німієш. Свідомістю не можемо осягти, назвати словом. Уряд, що звав себе народним, організував голодну смерть народів, що віками годували себе і своїх ворогів хлібом. Не було війни і нападу чужинців.

   Це було політично сплановано, методично проведено комуністичною партією.

За роки радянської влади Україна пережила три голоди 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр.

   60 років трагедія українського народу замовчувалась. Тільки в 1993 році за наказом Президента України  офіційно  відзначили 60-річницю Голодомору.

1(за планом). Голодні роки в Україні були і в дореволюційний період, але тоді вони були, по-перше, наслідком природних аномалій і неврожаю, а по-друге, голодуюче населення було об’єктом турботи громадськості. Зовсім в інших  умовах український народ зустрів голод 1921-1923 рр. Перед нами, ніби живі, стануть свідки, будуть лунати їх свідчення. Свідки – це в більшій мірі діти, яким в 1932-1933 рр. було 7-12 років. Тим, хто залишився живим, прийшлось пройти через всі тортури голоду, відчути все на собі. Свідчення цих дітей будуть лунати для вас, для дітей  ХХІ століття, пересторогою.

   Готуючись до цього уроку, багато хто з вас писав реферати і тому може назвати причини голоду 1921-1923 рр.

 (Відповіді учнів)

   Серед головних причин голоду в Україні 1921-1923 рр. слід назвати:

1).Заборона ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове

вилучення державою, що зумовило падіння товарності сільського господарства.

     2).Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва і зменшували

посіви. Навіть світова і громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу сільського господарства, завдали менших збитків сільському господарству.

3). Викачування містом хліба із села, разом із скороченням виробництва -

завершило процес ринкових відносин.

     4).  Але голод 1921-1923 рр. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай, спричинений посухою, який охопив зернові райони Росії, Поволжя, Північного Кавказу, а в Україні – її південні, степові райони, тобто Катеринославська,  Донецька, Запорізька, Одеська, Миколаївська області.

 (інтерактивна дошка: показ на мапі)

•                 Які цифри голодуючих називають?

Від 4 до 7 млн. чоловік.

•                 А може, голоду не було, ще є якість факти?

( учні зачитують документи, які підтверджують факти голоду)

•                 Чи можна було уникнути голоду?

Учень. Так, якби республіка мала право перерозподіляти лишки продовольства  з Лівобережжя на Правобережжя на користь Півдня, цього б не сталося, бо підпорядковане Москві партійно-державне керівництво УССР не піклувалося про власних громадян. Головним її завданням було поставити хліб в Росію, голодуючим Поволжя. Ще Радянська влада заборонила писати про голод в Україні, вважалося, що в Поволжі голод, а в Україні – недорід. З Поволжя і Казахстану направляли переселенців в Україну.

•                 А чи допомагали Україні інші держави?

Учень. Лише з другої половини 1922 року допомогу надала голодуючим України міжнародна організація «Американська адміністрація допомоги». Крім того, у Львові діяв крайовий комітет Допомоги голодній Україні, аналогічні комітети були у Відні, Берліні, Празі. Допомагали організація «Джойнт», «Червоний хрест Чехословаччини». З горем пополам селянство України засіяло в 1922 році поля. Голод був ліквідований на Україні лише в1923 році. В політиці радянської влади яскраво проявлялася її антинародна антиукраїнська суть.

•                 Що це було? Помста Україні, за що?
•                 Може, за УНР в 1918-1919 рр.?

Вчитель. Ще в 1918 році більшовики довели народові, що у двобої між кулею і серцем перемагає куля. Перший соціалістичний експеримент під час голоду 1921 року провів Ленін з діалектичною гнучкістю, безпощадно і жорстоко реквізувати церковні цінності під приводом допомоги голодуючим. «Правдою» назвали газету, яка узаконила всю брехню.

 Ленінський декрет 5 вересня 1918 року про червоний терор був декретом над усіма декретами.

 Декрет про землю відчужив землю від людини, якій відміряли 2 метри. Декрет про мир обернувся на перманентну класову війну з народом. Соціалістична власність означала рівність закріпачених на заводах і в колгоспах – під наглядом один одного. Прискорений прогрес означав війну проти Бога, проти людини, проти природи, проти закону, проти себе. Експерименти над людиною почалися з ґвалтування слова, поставленого Богом на стороні людини. Оскільки людина завжди не  дотягувала і мала слабкість розмінюватися на правду і дрібну брехню, то зловживання словом спершу не викликало передчуття катастрофи. Але стривожена людина ужахнулася перед лицем революції і запитала агітаторів:

•                 Скажіть, комунізм придумали вчені чи робітники?
•                 Робітники!
•                 Воно то й видно, бо вчені спершу спробували б на собаках. Наука,

ставши на службу ОЛЖІ, вивернула СЛОВО. Переступ священного дару життя вів на дорогу смерті, злиденну і сповнену мерзоти. Слово голод було заборонено – вмирати дозволяли мовчки. Але найбільша містика – ці заборони поширились на весь світ. Світ знав і мовчав. Злочин минувся безкарно, без потурання сильних світу. Це була містика ОЛЖІ, яка прикинулася новою правдою і розкидала павутину на весь світ. Людей перетворено на мух, борсались у полі, ніби павутиння і поїдали одні одних. Диявол правив бал, він відверто оголосив війну проти Христа. Вони відали що творять! Усе було написане на їхніх прапорах і гаслах: відібрати хліб духовний, а потім-щоденний. Злочинець ніколи не розповідає про муки людини, він замилює очі якимись словами, цифрами, замітає сліди прямого вбивства. Півстоліття вони замовчували злочин, про який всі знали.

    Нині визнали на рівні своєї моралі: десь у полях за Лубнами насипали «Курган скорботи» і влаштували партійний мітинг з участю партійного секретаря Кравчука, партійного співця В.Олійника і секретаря священного синоду Російської православної церкви Йонафана, який говорив про милосердя до катів і не говорив про каяття злочинців. Похмура трагедія геноциду України це печальне море розлитої пам’яті, яка болить і ятрить.

- Що таке геноцид?(відповіді учнів)

 2(за планом). Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був організований ним голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти колгоспну систему з початку колективізації. Протягом січня-листопада 1930 року в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба. За такий же період 1931 року державні заготівлі становили 380 млн. пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 році вилучили все зерно, у тому числі посівний фонд. Узимку 1931-1932 рр. привид голоду вже  стукав у двері селянських хат. (показати на інтерактивній  дошці таблицю «Щорічне виробництва зерна в СРСР»).

 Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 року. Ускладнювало ситуацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктивній роботі в них. На 20 травня 1932 року у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих культур, частина посіву загинула. І все ж не природні фактори були причиною трагедії українського селянства. Врожай би міг забезпечити населення України мінімумом продовольства.

Але цього не сталося. Наближення катастрофи відчувалося вже в середині 1932 року.       Угорський письменник, активний учасник громадянської війни на боці більшовиків Мате Залка, перебуваючи влітку 1932 року в Україні, залишив такий запис у щоденнику, датований 13 червня: «Україна, незважаючи на нормальний врожай, приречена на голод… Це трагедія».

    Саме в цей період на полях почали з’являтися селяни, переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Цих нещасних у чиновних кабінетах називали перукарями: вони ножицями зрізали колоски на тих полях, де ще рік-два тому працювали як повноцінні господарі. Незабаром явище набуло масового характеру. Сталін 7 серпня власноруч написав закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією.

- Як називали цей закон?

Сучасники називали цей закон «Законом про п’ять колосків».

Наша історія – бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань українського народу.

Голодомор 1933 року – це спланована акція геноциду.

 (Інтерактивна дошка:учень показує на мапі територію розповсюдження голодомору в Україні) 

   Звинувачуються у цьому страшному злочині ідеологія, на основі якої проводився цей злочин, тоталітарний  соціалізм на чолі з Сталіним, Ягодою, Молотовим, Ворошиловим, Постишевим, Косіором.

   Сталін з посмішкою заставляв ставитися до голоду як до неіснуючого факту.

А в цей час батьки з’їдали своїх померлих дітей.

Свідчення:«А самі зарізали, достали печінку і пекли її на вогнищі. За цим їх застав патруль. У ті страшні дні за два рушники, які б зараз на виставці перше місце зайняли, мама вимінювала 1 стакан пшона… Уже були жнива, а люди все вмирали. Мене запирали в хаті, бо й досі зустрічалися людоїди. Мене стерегли 80-річні бабусі. Вони ледве переставляли ноги, передавали чергування одна одній, поки мама працювала в колгоспі: ось так жило Добро поряд із злочином».

 У це неможливо повірити, але навесні 1933 року помирало щодня голодною смертю 25 тисяч чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17 чоловік.

   Генеральний секретар КП, що в 1933 році «Бідняки в колгоспах стали середняками. А ті, хто не в колгоспах – вороги».

Ворогів тих аж 40 мільйонів.

   З прибуттям Постишева на Україну, голодомор став ще більше вишуканим. Він нищив еліту української нації, нищив собори – нашу духовність. Було ліквідовано куркулів як клас. За кілька місяців 500 тис. вбито, 1 млн. 500 куркулів вислано на Соловки.

   Так жорстоко були знищені найвірніші хлібороби України. Дійсно, найбільше зло завжди приходить в світ під іменем самого найбільшого добра. Колективізація і мільйони трупів.

«Мы сознательно пошли на голод, так как стране нужен хлеб»- К. Ворошилов (радянський військовий та політичний діяч).

   «Чорна дошка»- це статус села чи району, який передбачав застосування владою репресивних заходів. Потрапити на «чорну дошку» - означало припинення торгівлі й постачання крамом, продовольством.

• Чи могли селяни уникнути голоду і переїхати жити в місто?
• Ні. Бо  не мали селяни паспортів, тому були приречені...

Вчитель: Але й ваші прабабусі теж пам’ятають про голодомор. Може хтось хоче розповісти про їхні спогади.

                          Розповіді учнів про рідних.

                                                         СПОГАДИ

                                      записано учнем _ класу СЗШ № _

                                                 _ району ,міста _ ПІБ

                                                зі слів сусідки ПІБ

 Висіканець Ніна Андріївна народилася 20 листопада 1919 року. Під час голодомору проживала в с. Срібне Чернігівської області. Її батько Андрій Пилипович і мати Марія Іванівна. У сім’ї було 5 дітей (2 дівчинки та 3 хлопчики). Жили дуже бідно. На городі не вродила картопля, вона була дуже дрібна і її було мало. У колгоспі зернові вродили погано. Голова колгоспу Герасименко Яків Іванович на трудові видав колгоспникам трохи зерна, а здачу хліба державі не виконав, бо нічого не залишилося у  коморі. За це його засудили й ув’язнили.

 Селяни дуже бідували. Хліба не було. Їли так звані оладки (мололи зерно у жорнах і добавляли квіти акації й конюшини). Борщ варили з кропиви і лободи.

СПОГАДИ

                                           записано ученицею _ класу СЗШ №

                                                            _ району ПІБ

                                           зі слів дідуся священика Василя Пишного

Влітку 2007 р. мій  тато з моїм дідусем мали можливість познайомитися зі священиком Василем Пишним з с. Рубанівське Васильківського району Дніпропетровської області.

Ось що він розповів про ті жахливі часи  голодомору 1932-1933 рр.:

«Дорослі може й не помічали того, що я (3-4 річний хлопчик) завжди пильно прислухався до їхніх розмов. І от, коли вони в розмові згадували про те, що дід Юхим помер з голоду, я, здивований і збентежений, стрибав з припічка, тулився до бабусі і питав: «Як це – помер з голоду?! Коли ж це було? А чого ж ви йому поїсти не дали?!» Бабуся гладила мене по голові і якось тихо, сумно казала: «В 33-тьому це було, в голодовку. Розпух і помер. Нам все віддав, а сам пішов милостиню просити та знесилів від голоду, впав на дорозі, розпух і помер». – «Розпухають же тільки ті, хто багато їсть і чай п’є (це мої тодішні дитячі спостереження і висновки). Он тітка Варька п’ють чай в городі – і вони товсті, а мама не п’ють чай – і такі худі». Бабуся змахнула сльозу, ледь посміхнулась і кажуть далі: «Їсти, Васю, не було чого. Лободу – й ту всю з’їли. Нічого не було. Ні крихти. Все ж забрали, до зернини, вимели. Ми тільки якимось чудом вижили. А скільки ж загинуло – Ой – йой – йой! Страшна була голодовка!... «Я слухав і чогось так боляче врізалось в моє серце оці слова: 33-тій! Впав! Розпух! Лобода! Голодовка!... І досі болять. Болять! Так жалко діда Юхима Пишного! Вічна йому пам’ять!

                   Розповідь вчителя про свою родину під час Голодомору.

 Короленко Софія – донька письменника в листі писала: «Пишу Вам в надежде, что поймете. Только за неделю в Полтаве умерло 500 детей. В мае через мертвецкую прошло 544 детских трупа. Больница может только похоронить, но не спасти. Никто не плачет, не кричит. Нет сил. Они просто  умирают с открытыми глазами, с вопросом: «За что? Почему?» В детском приемнике лежат по 2-3 ребенка. Умирают: на их место кладут новые трупы. Я обращаюсь к Вам, от кого зависит судьба миллионов – отозваться на гибель целого народа».

  Учень. Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами за царину

І залишають без домовини.

Дні минають, минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло.

І кропивою заросло.

Ці рядки написані великим Кобзарем у минулому столітті, але як вони точно передають трагедію села в 1932-1933 рр., зла сила довела до того. Простіть нам наше безпам’ятство.

- А чи розповідали письменники в своїх повістях про страшну трагедію?

Учень. Нарешті у нас з’явилася друком повість Василя Гроссмана «Все минає». Героїня повісті Ганна Сергіївна розказує: «…Тихо в селі. Тихо за селом. Жила на околиці. А в село не пускали. Епідемія. А з села ні музики, ні собачого гавкоту. Тільки запах. А наступного року привезли переселенців з Орловської області – земля українська, чорнозем, не пропадати ж, жінок з дітьми залишали на станції, а чоловікам вила в руки дали і веліли по хатам ходити, тіла витягати…»

Учень. А  Катерина Мотрич в повісті «РЕКВІЄМ» писала: «Мамо, матусю! Крихітку хлібчика. Хтось наче плаче, кволить, стогне… Ми тіні погаслих свічок. Ісусе, спаси. Українські криниці повні українських сліз. І стояла вона, напівбожевільна, на хресті розп’ята матінка – Україна. І благала: куди ж ви, почекайте, ось уже сходить кропива, зіллячко… Ганно! Що ти робиш?! Зварила у казані... І виє, виє. Прости, небо, прости, земле, простіть, зорі, за той злочин. Стогнуть молоді жита, стогнуть цвинтарні бузки, весняні ріки. Царство небесне вам, невинно убієнним!»

Учень. Павло Тичина писав: «Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку. Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? Застукало в серці, різнуло: ой горе! Це ж гості до мене. Та чим же я буду вітати. Іще ж не вварився синочок… Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько. Гостей вона просить проходить – сама ж замикає за ними. Проходять солдати у хату; один з них писати сідає, два інших стоять коло печі, а два при рушницях на дверях.

Ну, як живеш, молодице? Показуй, що вариш – готуєш? Стоїть молодиця ні з місця. І тільки всміхається тихо…Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! Солдати підводять нещасну. Її освіжають водою. А писар все пише, все пише – та сльози писати заважають.»

• Скільки загинуло на Україні під час голодомору 1921-1923 рр., 1932-1933 рр.? Цифри різні, порахувати неможливо (від 4 до 12 млн.).

 Ми просимо прощення у  млн. – у дитинчат, у наречених, у красенів, у ніким не оплаканих людей. Хай їм у віках віддзвонять дзвони ПАМʼЯТІ  І  СОВІСТІ людської. ВІЧНА ЇМ ПАМ’ЯТЬ

/запалюємо свічки/

ПРОСИМО ВСІХ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ НЕВИННО УБІЄННИХ хвилиною мовчання…

(На інтерактивній дошці листаються слайди, звучить метроном)

Під звуки музики учениця читає свій авторський вірш, написаний до цього уроку

  СТАЛІНСЬКИЙ ГОЛОДОМОР.

                1932-1933  рр.

І гарно працювали люди і непоганий мали урожай,

Але брати кремлівські – словоблуди

Все дочиста забрали,

Залишивши людей голодувати.

Так почались народні муки?

Всі стали мерти, наче мухи.

А Сталін всім розповідав байки,

Як гарно стали жить робітники.

Тим часом він карав робітників,

Та  неньку – Україну занапастив.

Найбільше всіх страждали старики і діти,

Вони вмирали, і правду ніде діти,

А скільки втрачено було людей?

Ми не дізнаємось тепер.

Хто залишав зерно для сіву,

Над тим суди вершили.

Кого стріляли, кому концтабір дарували,

Хто й залишався – в тюрму саджали.

Але дороги відтіля вже не було.

Не мали права зрізать колос

Бо і вночі їм чувся голос:

«Хто візьме колос – смерть тому!»

Людей багато катували,

І називали кулаками, за кусень хліба, який мали.

Поля уже суспільні,

А ми усе на них лиш горе наживали.

Усі запаси забирали

І діти гинули…

Селяни вже собак та кішок їли,

Загиблих вже не хоронили…

Знамена чорні говорили,

Що скінчене людське життя.

Голодомор – це вічне горе.

Голодомор – це сльози на очах.

А люди бачать кусок хліба лиш у снах.

Москвини забрали їжу

І панували, бо покорили Україну…

А це ж були брати,

Брати – нема нічого ближче…

Наслідки глобальні. Успіх геноциду Сталіна дав приклад Гітлерові. Злочин породжує злочин.

   Чорний 1933 рік і Чорнобиль начебто не мають зв’язку, коли не рахувати, що рішення про геноцид в Україні так само як і рішення побудувати під Києвом дешеву АЕС на експорт електроенергії приймались у Кремлі.

   Нема підстави гадати, що там були морально вищі за тих, що й нині жалкують при чарці: «Мало ми вас давили». Коли згадати про імперську традицію Росії, то Україну розмінювали як монету, як матеріал.

   Найбільш тривожні, апокаліптичні явища ХХ віку – голод 1933 року і Чорнобиль 1986-го – припадають на Україну.

   Я чую над ними пам’ятне крякання. І ніколи більше ми не будемо безхмарно сміятись і радіти. Людство раптом постаріло. В Україні і Освенцимі сталося непоправне. Людські цінності раптом упали. І дух наче відступив від нас. «Наче світ перевернувся».

1933 р. Америка визнала державу-злочинця. Німеччина, Японія, Східна Європа – промовчували злочин за злочином.

   3 (за планом). Знекровлена і світом забута Україна конала з голоду і в 1947 році.

- Які причини цього голоду?

   Хліб пішов на укріплення маріонеткових режимів, а повстала Західна Україна була задушена на очах всього світу.  Зима 1946 року видалася малосніжною і дуже холодною, весна і літо – посушливими. Тому врожайність була вкрай низькою.  А в той час чемні джентльмени воліли гратися в рожеві ілюзії мирного прогресу.

 (Інтерактивна дошка : учень показує на мапі територію розповсюдження голоду 1946-1947 рр. в Україні)

- А які наслідки голоду для України 1946-1947 рр.?

УРСР втратила близько 1 млн. населення; посилились суспільно – політичні протиріччя у республіці, що негативно вплинуло на моральний стан людей; ускладнилася відбудова промисловості та сільського господарства.

Вчитель пропонує глянути на інтерактивну дошку, прочитати проблемні питання і дати відповіді на них (відповіді учнів)

V.  Підсумки уроку.

   В результаті голодів ХХ століття була втрата селянами відчуття господаря, тривала деградація і дезорганізація  сільського господарства.

   Злочинна позиція державно - партійного керівництва, яке знало про злиденне становище в с/г України і не вживало запобіжних заходів, а також нехтувало долею мільйонів українців заради власних інтересів. Влада намагалася голодом придушити національну самосвідомість українців.

   Ми ніколи не зможемо не знати того, що знаємо, не зможемо позбутися совісті й вини. Морально слабким бракує сили дотримуватися Декларації прав людини.

   ДЖЕЙМС МЕЙС - голова конгресового комітету розслідування голоду в Україні 1933 року. Дай нам, Боже, таких українців, як цей американець.

   РОБЕРТ КОНКВЕСТ, автор «Жнив скорботи і великого терору». Ці книги сказали  світові правду, полегшили наш національний біль і пом’якшили гріх потурання великій планетарній брехні та переступу через людину.

   Під час правління Президента України В.Ющенка,  28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932 -1933 років в Україні», перша стаття якого констатувала факт геноциду українського народу.

   15 грудня 2022 року  Європарламент визнав Голодомор геноцидом українського народу. Станом на 2022 рік – визнали парламенти 23 країн світу.

VІ. Домашнє завдання:

1. Опрацюйте параграф підручника.

2. Підготувати повідомлення на тему: «Що я знаю про долю своєї родини під час Голодомору 1932-1933 рр. чи голоду 1946-1947 рр.