Основні історичні чергування голосних при словозміні та словотворенні.

Урок № 15

Тема 1: Основні історичні чергування голосних при словозміні та словотворенні.

Тема 2: Неповторна краса приподи.

Мета: ознайомити з поняттям «чергування», пояснити основні типи чергувань, поглибити знання учнів про чергування голосних, ознайомити з основними історичними чергуваннями голосних при словозміні та словотворенні;

            розвивати усне та писемне мовлення учнів, творчі здібності;

            виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: роздавальний матеріал, таблиця «Типи чергувань»

Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань 

1. Фронтальне опитування:

- Що таке фонетика?

- Які зміни приголосних у потоці мовлення вам відомі? (асиміляція, дисиміція, спрощення, подовження)

- Що таке асиміляція? Наведіть приклади.

- Що таке дисиміляція? Наведіть приклади.

- Що таке спрощення? Наведіть приклади.

- Наведіть приклади слів з приставними приголосними в українській мові.

2. Перевірка домашнього завдання.

Учні зачитують виписані прислів’я та приказки про природу і зазначають, у яких словах відбуваються зміни приголосних.

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

1. Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося з поняттям «чергування», розглянемо основні історичні чергування голосних при словозміні та словотворенні, розвиватимемо усне та писемне мовлення.

III. Сприймання й засвоєння нового матеріалу

1. Спостереження над мовним матеріалом.

Прослухайте поезію «Краса природи», визначте та ідею. Випишіть слова, у яких відбувається чергування голосних.

Краса природи

Приваблює мене земна краса,

Місця, що не охоплені людьми,

Де все любов природи омива,

Де грають блиском струмені води.

Краса, в якій бринить її життя,

І сонце посміхається на небі,

Усе живе, що дише, і буя,

Немов в колисці раю, у блаженстві.

2. Словникова робота в зошитах.

Чергування – це постійні закономірні зміни в тих самих частинах слів.

Чергування відбуваються:

• у коренях: солі – сіль, ношу – ніс – несу, ломити – ламати, жати – зажим – жму;
• у суфіксах: палець – пальця, ріжок – ріжка, пастушок – пастушка;
• у префіксах: зігнути – зогнути, одійди – відійди;
• у закінченні: на зеленому – на зеленім.

3. Робота з таблицею.

Розгляньте таблицю «Типи чергувань» та схематично запишіть її до зошитів.

 

 

Типи чергувань

Живі (позиційні)	Історичні
Залежать від позиції звука у слові і є варіантами однієї фонеми: [ве сна´] – [ве´сни]; [ро з°у´мна] – [ро´з°ум].	Зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові (діють при словотворенні і словозміні): [вйазати] – [вузол]; [збори] – [зб’ір]; [ве зти] – [в°озити].

 

Найдавніші	Давні
Виникли ще в дослов’янський період, є наслідком фонетичних змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов’янських мовах: [е] – [о]: брести – бродити; [і] – [а]: сідати – садити; [е] – [і]: мести – вимітати; [о] – [а]: гонити – ганяти; [и] – [і]: сито – сіяти; [е] – [и] – Ø: беру – збирати – брати; [и] – [ов]: рити – рови; [у] – [ов]: кузня – коваль.	Відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історична фонетика: [о], [е] з [і] у відкритих/ закритих складах: воля – вільний, село – сіл, року – рік; [о], [е] з Ø (нулем звука): шов – швачка; швець – шевця; [о] з [и] у сполученнях ри, ли, ро, ло: глотка – глитати, кров – кривавий; [е] з [о] – після шиплячих та [й]: вечеря – вечори, копієчка – копійок.

(Аркуші з таблицею – у кожного учня на парті.)

4. Робота в зошитах.

Учні під диктовку записують правило до зошитів.

1. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається:

а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, перед, шелест;

б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов-: морква, жертва, вовк;

в) у словотворчих частинах: -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб;

г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-, -ер-, -ор-: річечка, маленька, Вітренко, учитель, оператор.

2. Після шиплячих та [й] в окремих словах може виступати [о] перед м’яким приголосним, а [е] – перед твердим приголосним: радості, на щоці, безкрайої; жену, чекаю, краєчок, Бугаєнко, щем, черга.

5. Розподільний диктант.

Розподіліть пари слів на групи за особливостями чергування: а) [о], [е] з [і]; б) [о], [е] з Ø (нулем звука); в) [е] з [о] після шиплячих та [й]; г) найдавніші чергування.

День – дня, стіл – стола, чоло – чільний, клонитися – кланятися, гребти – загрібати, сон – сну, молоток – молотка, вітер – вітру, кінь – коня, віз – воза, чотири – четвертий, знаємо – знайомий, гайок – гаєчок, крапля – крапель, піч – печі, слово – слів, лізти – лазити, вінок – вити, трясти – трусити, пшоно – пшениця, мішок – мішечок, вогонь – вогню, квітка – квіток, хід – ходу, поріг – порога, шість – шести, летіти – літати, збирати – брати, допомога – допомогати.

6. Робота на дошці.

Вправа 1.

I. Від поданих слів утворіть похідні, підкресліть голосні, що чергуються, визначте тип чергування, поясніть причини.

Скочити, мести, дерти, допомогти, пекти, терти, плести, гонити, овес, коні, осені, воля, пагонів, вечори, семи, соколи.

II. Творча робота. Складіть три-чотири скоромовки зі словами на вибір.

Вправа 2.

Уставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки: 1) з буквою и; 2) з буквою е.

Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць.

Ключ. З других букв складіть закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: «Коли людина боретьса сама ... » («Коли людина бореться сама з собою, вона вже дечого варта»).

 

 

7. Робота з текстом.

Прочитайте. Знайдіть у тексті: а) шість іменників і три займенники, у яких можливе чергування голосних [о], [е] з [і]; б) два іменники і один займенник, у яких при словозміні відбу­вається чергування голосних [о], [е] з нулем звука. Доберіть до них споріднені слова чи форми слів, які ілюстрували б чергування.

Ніч була довга, думалось, що й сонце не зійде, а воно зійшло! Таке ж, як і в нас: ясне. Просто із-за куща викоти­лось, купою червоного вогню-жару росте-росте, верхній край уже блиску набуває... Раніше не помічав, а тут чомусь помітив, відчув, яка це подія — схід сонця, з’ява світла після ночі... Самому захотілося вклонитися світлові, привіта­ти день...

Зоставили ми свій курінь і дотліле вогнище, ведуть мене мої друзі кудись, в обхід озера. Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають, шкіра пропечена, аж лущиться, а він йде собі, ще й сітку на ходу плете, і щось мугиче на своєму хінді (О. Гончар).

8. Творча робота.

І. Допишіть твір-мініатюру. Підкресліть у ньому слова, у яких можливе чергування голосних (фонетичне й історичне).

Диво

Над лісовим озерцем запалав рожевий ранок. На тихому плесі почали виринати зелені пуп’янки. Минула година. Со­нечко піднялося й пригріло. Золоті промені його перетвори­ли смарагдові бруньки на білосніжні чашечки, заповнені жовтогарячими медовими тичинками. Розквітла...

II. Поясніть лексичне значення слова смарагдові та правопис слова жовтогарячі.

IV. Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок

1. Узагальнююча бесіда:

- Над якою темою ми працювали сьогодні на уроці?

- Що таке чергування?

- Які типи чергувань ви запам’ятали?

- Які чергування відносяться до найдавніших?

- Які чергування відносяться до давніх?

V. Підсумок уроку

1. Узагальнююче слово вчителя

2. Оцінювання з мотивацією

VI. Домашнє завдання

Вивчити теоретичний матеріал.

Виписати з фольклорних та художніх творів, в яких згадується Глухів,  ті рядки, в яких зустрічаються чергування голосних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Карпенко Ю. О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. – Одеса, 1996.
2. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів за редакцією М. І. Пентилюк: М. І. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горюшкіна, З. П. Бакум, М. М. Барахтян та ін. – К.: Ленвіт, 2004. – 400 с.
3. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. – К., 1997.
4. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Фонологія. / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К., 1969.
5. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ,                               С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред.. М. Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 414 с.
6. Тихоша В.І. Рідна мова (Програма для шкіл (класів) з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю 12-річної школи) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. - №3. – С. 178-203.
7. Тихоша В.І., Плющ М.Я., Караман С.О. Рідна мова: Підруч. для 10 кл. гімназій, ліцеїв, шкіл з поглибленим вивченням української мови. – К.: Освіта, 2008.
8. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995.

 

 

 

 

 

 

 

Вправа 1.

I. Від поданих слів утворіть похідні, підкресліть голосні, що чергуються, визначте тип чергування, поясніть причини.

Скочити, мести, дерти, допомогти, пекти, терти, плести, гонити, овес, коні, осені, воля, пагонів, вечори, семи, соколи.

II. Творча робота. Складіть три-чотири скоромовки зі словами на вибір.

Вправа 2.

Уставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки: 1) з буквою и; 2) з буквою е.

Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць.

Ключ. З других букв складіть закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: «Коли людина боретьса сама ... »

Вправа 4.

Прочитайте. Знайдіть у тексті: а) шість іменників і три займенники, у яких можливе чергування голосних [о], [е] з [і]; б) два іменники і один займенник, у яких при словозміні відбу­вається чергування голосних [о], [е] з нулем звука. Доберіть до них споріднені слова чи форми слів, які ілюстрували б чергування.

Ніч була довга, думалось, що й сонце не зійде, а воно зійшло! Таке ж, як і в нас: ясне. Просто із-за куща викоти­лось, купою червоного вогню-жару росте-росте, верхній край уже блиску набуває... Раніше не помічав, а тут чомусь помітив, відчув, яка це подія — схід сонця, з’ява світла після ночі... Самому захотілося вклонитися світлові, привіта­ти день...

Зоставили ми свій курінь і дотліле вогнище, ведуть мене мої друзі кудись, в обхід озера. Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають, шкіра пропечена, аж лущиться, а він йде собі, ще й сітку на ходу плете, і щось мугиче на своєму хінді (О. Гончар).