Основні завдання сучасної національної школи

 Основні завдання сучасної національної школи.

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

До провідних завдань національного виховання школярів належать:
1. Формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;
2. Забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
3. Формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
4. Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
5. Виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;                                                        6. Утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі; 
7. Формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
8. Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;
9. Виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
10. Формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
11. Формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
12. Розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
13. Формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя. Педагоги повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

2. Суть та особливості педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність - діяльність специфічна, викликана необхідністю відтворення соціально виробленого досвіду особистості. Подібне відтворення - процес складний і багатофакторний. У педагогічній діяльності взаємодіють особистість учителя і особистість вихованця, цілі, задані суспільством, і особисті - як вчителі, так і учня; діяльність вчителя і діяльність учня, навчання і виховання.

Педагогічна діяльність професійна діяльність, спрямована на створення в педагогічному процесі оптимальних умов для виховання, навчання, розвитку і саморозвитку особистості вихованця і вибору можливостей вільного і творчого самовираження.

Педагогічна діяльність має низку специфічних особливостей. Перш за все, це проявляється в тому, що її мета визначається суспільством. Мета носить узагальнений характер, тому дійшовши до окремого вчителя, трансформується в конкретно-індивідуальну установку, яку вчитель і намагається реалізувати у своїй практиці.

Педагогічна діяльність виступає як мета-діяльність, тобто діяльність, спрямована па організацію та управління іншою діяльністю. У певному сенсі педагогічна діяльність - діяльність управлінська. Педагог в будь-якій ситуації організовує свою діяльність таким чином, щоб вона ефективніше впливала на діяльність інших учасників цього процесу: дітей, батьків, колег, представників громадських та державних утворень.

3. Специфіка педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність має свою специфіку. Вона полягає, передусім, відповідно до визначення О. В. Киричука, у тому, що педагогічна діяльність як робота соціального керівництва – цілеспрямована взаємодія вихователя з об'єктами виховання, з іншими суб'єктами виховання й засобами процесу виховання, які включені з ним в одну педагогічну систему, а також взаємодією з іншими педагогічними системами та оточенням.

Учитель не може сам визначати кінцеві результати своєї діяльності. Він лише формулює конкретні завдання, які випливають із мети, поставленої, як зазначено вище, перед ним суспільством. Робота педагога – це завжди діяльність для того, щоб керувати діями учнів, тобто специфіка педагогічної діяльності в цьому випадку полягає в тому, що вона повинна стати метою як учителя, так і школярів.

Необхідність урахування вікових особливостей учнів, їхнього прагнення жити турботами сьогоднішнього дня, а не далеким ще для них майбутнім, вимагають від педагога певної логіки його роботи з ними, урахування їхніх потреб. Отже, специфіка педагогічної діяльності вчителя означає глибоке особистісне розуміння ним соціальних знань, у процесі чого, за твердженням І. А. Зязюна, завдання суспільства "проростають" у його педагогічній позиції; творчого розуміння мети й завдань; конкретних дій; уміння враховувати інтереси дітей і трансформувати їх у необхідні завдання навчальної діяльності.

Специфіка педагогічної діяльності полягає ще й у тому, що кожен школяр мас унікальні, властиві лише йому якості, які постійно змінюються і які потрібно враховувати в роботі з ним. Водночас на учня впливає також оточення, часто стихійне й суперечливе, яке нівелює результати зусиль учителя та, отже, вимагає корегування системи роботи з дитиною. Останнє постійно спонукає педагога до творчої взаємодії зі своїм вихованцем. Отже, творчість – обов'язкова умова педагогічного процесу, об'єктивна необхідність у роботі вчителя. Це можна простежити на прикладі педагогів-новаторів, які завжди корегують прийоми, методи, засоби впливу на учня залежно від педагогічної ситуації.

4. Позитивні і негативні сторони діяльності педагога в сучасних соціальних умовах

Гуманістичний характер педагогічної професії. У цілісному педагогічному процесі вчитель вирішує два завдання – адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов’язана з підготовкою учня до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична – розвитком особиcтості вихованця, його творчої індивідуальності.

Гуманістична педагогіка розглядає знання як засіб і умову усвідомлення людиною свого місця в житті, виховання у неї почуття власної гідності, незалежності. Така педагогіка йде до своєї мети, спираючись на можливості людини, її творчий потенціал, а не на авторитет влади і примусу. Її головне завдання – виявити, розкрити й розвинути все цінне у людині, а не сформувати звичку до послуху, смиренності.

Колективний характер педагогічної праці. Якщо в інших професіях типу “людина – людина” результат, як правило, є продуктом діяльності однієї людини – представника професії (наприклад, продавця, бібліотекаря, лікаря і т.п.), то у педагогічній професії дуже важко вичленити внесок кожного педагога, сім’ї та інших джерел впливу у якісне перетворення суб’єкта діяльності – вихованці. Результат виховання залежить від єдності зусиль педагогічного колективу, психологічного клімату у ньому, тобто настрою його членів, їх працездатності, психічного і фізичного самопочуття.

Творчий характер педагогічної професії є її найважливішою особливістю. Рівень творчості діяльності педагога відображає ступінь використання ним своїх можливостей для досягнення поставлених цілей. Творчий педагог уміє приймати оригінальні рішення, використовує новаторські форми і методи роботи і тим самим досконало виконує свої професійні функції. Творчість педагога проявляється не тільки при нестандартному, оригінальному вирішенні педагогічної задачі, а й при вирішенні завдань спілкування з учнями, їх батьками, колегами по роботі. Слід зазначити, що творчість приходить тільки тоді і лише до тих, хто добросовісно ставиться до праці, постійно прагне до підвищення професійної кваліфікації, до вивчення досвіду кращих шкіл та педагогів.

Аналізуючи діяльність педагога в сучасних соціальних умовах, можна виділити її позитиви і негативи.

Позитивні сторони:

· можливість професійного росту;

· багатство соціальних зв’язків з колегами, учнями, їх батьками;

· можливість задовольнити вищі людські потреби – творчі;

· творча самостійність;

· гуманістичний характер професії;

· літні терміни відпустки;

· тривала відпустка – 48 робочих днів.

Негативні сторони:

· низька заробітна плата;

· ущемлення громадянських прав мотивів політичної благонадійності і лояльності по відношенню до політики правлячих кіл;

· строга регламентація поведінки і діяльності вчителя, підвищені вимоги до морального обліку вчителя;

· великі нервові затрати.

Педагогічна діяльність – особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопиченого людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку.

5. Мета, засоби   та зміст педагогічної діяльності. Функції педагога

Метою професійної педагогічної діяльності є ціль виховання особистості в гармонії з собою і соціумом. При всіх відмінностях педагогічних професій у них є спільна мета, властива педагогічній діяльності - залучення людини до цінностей культури. Саме в меті проявляється специфіка цієї діяльності. Ця мета (ціль) визначається як особлива місія, призначення якої це самовизначення особистості в культурі та утвердження людини в людині.

Змістом педагогічної діяльності є:

- процес організації навчальної діяльності студентів, спрямованої на засвоєння ними предметного соціокультурного досвіду як основи і умови розвитку;

- процес організації власної діяльності.

Засобами діяльності педагога є:

- наукові (теоретичні та емпіричні) знання;

- у якості “носіїв” знань виступають тексти підручників чи результати самостійних спостережень студентів;

- допоміжні засоби: технічні, графічні, комп'ютери і т.п.

 Результатом викладацької діяльності є розвиток студента, його особистісне, інтелектуальне удосконалення, становлення його як особистості, як суб'єкта навчальної діяльності. Таким чином, діяльність педагога представляє собою неперервний процес вирішення величезної кількості задач різних типів, класів, рівнів.

Види педагогічної діяльності:

- викладання - такий вид спеціальної діяльності, який спрямований на управління переважно пізнавальною діяльністю студентів;

- виховна робота - педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності (у т.ч. і пізнавальною) вихованців з метою вирішення завдань їх гармонійного розвитку;

Викладання і виховна робота - дві взаємопов'язані сторони одного процесу (педагогічного), воєдино злиті в ньому.

- діяльність з самоосвіти і професійного самовиховання;

- управлінська - діяльність керівників освітніх закладів та їх заступників;

- методична - діяльність методистів з вивчення кращих досягнень психолого-педагогічних наук і передового педагогічного досвіду;

- науково-дослідницька - діяльність педагогів-експериментаторів.

Функції педагога: інформаційна, розвивальна, орієнтувальна, мобілізаційна, конструктивна, комунікативна, організаційна, дослідницька .

Педагог реалізує означені функції у різноманітних видах викладацької і виховної діяльності.

Структура педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність як складна динамічна система складається із взаємопов'язаних компонентів , що являють собою відносно самостійні функціональні види діяльності.

Конструктивний компонент пов'язаний з відбором та композицією навчально-виховного матеріалу у відповідності з індивідуальними особливостями студентів, з плануванням і побудовою педагогічного процесу, з проектуванням навчально-матеріальної бази для проведення навчально-виховної роботи.

Організаційний компонент передбачає включення студентів у різноманітні види діяльності, організацію студентського колективу та перетворення його в інструмент педагогічного впливу на особистість.

Комунікативний компонент означає встановлення педагогічно доцільних взаємин з студентами, колегами, батьками, представниками громадськості.

Педагогічна діяльність педагога, як і будь-яка інша, характеризується певним стилем. Стиль діяльності (наприклад, управлінської, виробничої, педагогічної) у самому широкому смислі слова - це стійка система способів, прийомів, що проявляються в різних умовах її існування. Він зумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями людини.