Вистава "Як Червоний Капелюшок на Хелловін збиралася"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій вистави

«Як Червоний Капелюшок на Хелловін збиралася»

 

                           (За мотивом казки Ш. Перо «Червона Шапочка»)

 

 

 

 

 

 

                                                             Підготувала й провела:

                                                     педагог-організатор

                                                              Дягівського ЗЗСО I-III ст.

                                                              Лябах Людмила Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: вивчати звичаї та традиції інших країн; розвивати творчі вміння учнів, їх креативні здібності; виховувати повагу до звичайв та традицій інших країн; виховувати культуру сценічної поведінки.

Дійові особи:

Оповідач

Червоний Капелюшок

Мати

Баба Яга

Чахлик

Дві подружки Червоного Капелюшка

Вовк

Бабуся

Лісоруб

Оповідач (голос за кадром): Жила колись в одному селі маленька дівчинка та така красуня, (виходить) що кращої за неї, мабуть, ніхто й ніде не бачив, прости Господи. Мати любила її до нестями, а бабуся ще більше. Добра бабуся пошила для внучки гарненьку червону шапочку (одягає) яка була їй так до лиця, що дівчинку всі почали називати – Червоний Капелюшок. (презентує себе).

Якось мати приготувала горщик з маслом та спекла пиріг (мати виносить на сцену)

Мати: донечко, я ось бабусі гостинець приготувала (дивиться на доньку, зупиняється) Ти – хто таке? (обходить) Ти – що таке?

Червоний Капелюшок:  ну мам…

Мати: і що ти зробило з моєю донькою? (починає метушитися) Зараз-зараз…десь тут була у мене свята вода… Це все діло рук Баби-Яги…

Виходить Яга

 Баба Яга: Кликали?

Мати: Ааааа….тепер їх двоє…що ж це коїться… (метушиться далі, виходить за куліси)

 

 Баба Яга: не зрозуміла, а це Що таке? Що за конкуренція? Знову до мене на практику молодь відправили? А я чого не знаю про це?

 

(телефонує) Ало, Чахлик? Яга на проводі!

За кулісами Чахлик: Хто, де? Яка ще Ага на городі?

Баба Яга: не Ага, я Яга! На проводі кажу!

За кулісами Чахлик: де? На комоді? Що ти там робиш?

Баба Яга: та знайди ж ти зв’язок, пеньок глухий! Ох же ж це й мобільний з’язок….

(Яга кладе слухавку, стає на одному кінці сцени, кричить): Чахлик, ти практикантку до мого лісу відправляв?

Виходить Чахлик, стає з протилежного боку сцени

Чахлик: ні!

Баба Яга: що?

Чахлик: ні!

Баба Яга: що?

Чахлик: от глуха тетеря (підходить до Яги зі спини - щоб не помітила, кричить на вухо) Ні, не відправляв!!!

Баба Яга: ти що, старий, зовсім з глузду з’їхав, людей так лякати!

Чахлик: кого? (показує на неї, скептично посміхається)

Баба Яга: оце ще мені… Не про це зараз! То твоя подружка? (показує на дівчину)

Чахлик: (лякається) А я думав, страшнішої за тебе нема на цілому світі…

Підходять удвох до дівчини, розглядають її (ходять по колу навколо неї)…

Чахлик: ну, це, мабуть, дівчинка…

Баба Яга: з чого ти взяв?

Чахлик: ну…. (розглядає) довге волосся…спідничка…

Баба Яга: Та що ж ми гадаємо, давай у неї спитаємо!

Разом: дивне-диво, хто ти?

Ч.К: я – капелюх червоний, червоний фартушок.

Поклала мені мати в сумку хто зна шо!

Відправила до бабці: йди но, віднеси!

Провідай ти стареньку! Та довго не сиди!

А в мене інші плани, на Хеловін я йду!

Ось чому одягла на себе цей костюм!

Раунд!

Баба Яга: ооо…ясно все з тобою, дитинко! Здається, Чахлику, нам з тобою нема чого тут робити… Це не наш контингент…

 

Чахлик: так, дорогенька, та і на свято, щоб нам не спізнитися…

виходять

Ч.К.: Так, і мені вже потрібно поспішати. Але спочатку до бабусі, а потім на бал! А щоб не страшно самій лісом йти (гукає за куліси): Дівчата, збираємось!

 

Оповідач: Червона Шапочка разом з подружками хутенько зібралися і подались у сусіднє село до бабусі. Йдуть вони неквапно густим лісом, коли раптом назустріч їм сірий вовк. Страшенно голодний він був… Захотів він з’їсти їх, але не наважився цього зробити…

 

танок Вовка і подружок Червоного Капелюшка

Вовк: А це ще що таке?

Що за мавки, що за страх?

Вмить узяв мене тут жах!

Навіть зник вже голод мій,

 

Ч.К. намагається доторкнутися до вовка

 

Вовк: Ти чіпать мене не смій!

Звідки ви такі взялися?

Нащо в ліс привелися?

 

Ч.К: - Я йду навідати бабусю й несу їй пиріг та горщечок масла, які передала матуся.

 

Вовк: бідолашна бабуся! Дівчинко, нащо ти з нею так? А ще і оцих (показує на подружок) взяла з собою? Щоб остаточно бабусю…? Якщо ти так не любиш бабусю, то давай краще я сам навідаюсь до неї? Де вона живе?

 

Ч.К: Так  я тобі і сказала!

Відійти і не чіпай нас! Бо настане для тебе скрутний час!!!

Виходять за куліси

Вовк: що ж робити…що ж робити… (ходить, розмірковує) бабуся старенька…а вони в такому вбранні, що навіть мене злякали…вже майже обіди…а в роті і росинки не було… а бабуся старенька…а вони в такому вбранні… о, придумав! Подамся я до бабусі, але кортошою стежкою.

 

Оповідач: І вовк щосили побіг найкоротшою стежкою.

А дівчата пішли, по шляху, який був набагато довший, та ще й дорогою збирали горіхи, ганялися за метеликами і рвали для бабусі квіти.

Не пройшли вони й півдороги, а вовк уже добіг до бабусиної хатинки й постукав у двері: «Тут-тук».

 

Бабуся:- Хто там? (чоловічим голосом)

Вовк злякано: це що сімейне у них?

 

 (змінивши голос):- Це ваша внучка, Червона Шапочка. Я принесла вам пиріг і горщечок масла. Це вам матуся передала.

 

Виходить на сцену бабуся у навушниках слухає музику, танцює, стає спиною до куліси з якої виходитиме Вовк

Оповідач: Добра бабуся саме лежала в ліжку, бо трохи нездужала.

По голосу вона прийняла вовка за Червону Шапочку, а тому й гукнула з кімнати:

Бабуся: Смикни за мотузочку, клямка й відчиниться.

Оповідач: Вовк смикнув за мотузочку, і двері відчинилися.

Вовк дивлячись у зал підходить до бабусі, своїм звичайним голосом

Вовк: Бабусю, зараз буде свято!

Бабуся повертається

Вовк: А де бабуся?  

Бабуся: Я за неї! (перед ним стоїть бабуся у костюмі для Хеловіну)

Вовк: Ви? Так?

Бабуся: Так, а що?

Вовк: Бабуся… (непритомніє)

Бабуся його ловить, переступає

Бабуся: Ех і вовки слабенькі пішли… (говорить над вовком) Хто кого страхатися повинен, ущербний ти мій!?

 

Вовк: Бабуся… (знову непритомніє)

 

Оповідач: А тим часом добралися до бабусі і онучка з подругами

(заходять)

Ч. К.: бабусю, привіт! Ого, бабусю! Оце ти хайпово виглядаєш!

 Бабуся: (сором’язливо) Та є трішки… Дякую!

(починають розглядати вбрання одна одної)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Оповідач:  В цей час повертався з села лісоруб й надумав завітати до бабусі в гості. Увійшов до хатинки, а там таке…

 

Лісоруб: Ось де я тебе впіймав, сіроманцю! (усі обертаються на Лісоруба) Стоп! Щось пішло не так! Хто вовк, хто бабуся… На вовка – бабусю розрахуйсь!

Вовк лежачи підіймає руку: Вовк

Бабуся: (спантеличено) Бабуся…

Лісоруб: Нічого не розумію… Бабусю, це ти? А що за вбрання?

Бабуся: Сьогодні у моєї онучки в Дягівській школі вечір - Хелловін…

Лісоруб: а ти там до чого?

Бабуся: хоч я вже і старенька, але ще є порох у порохівницях… Тим паче, у такому костюмі, мене точно пропустять! ніхто не зрозуміє, скільки мені років!

 

Лісоруб: бабусю, а можна й мені з вами? Вашу ручку, мадам…

Танок

Оповідач: так часто вжитті буває, що образ спершу до душі припадає, але під маскою у кожного історія своя… Тож під маску завжди в першу чергу заглядайте, на душу увагу завжди ви звертайте! Адже балИ всі минають, костюми зникають, а ми повинні завжди залишатися людьми!