ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ ДІТЯМ 6-7 РОКІВ

 ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ ДІТЯМ 6-7 РОКІВ

Всі ми пам'ятаємо, як починалися наші перші кроки в хореографії, як маленькими ми заходили до танцювального залу і несміливо виконували свої перші рухи. А як нудно було на класичному танці коли довго, стоячи обличчям до станка, ми освоювали нові рухи, хоча нам так хотілося побігати і пострибати.

Класичний танець сприймається дітьми як щось абстрактне. Через повільний темп рухів і тривалого збереження статичного положення дитина швидко втомлюється, відволікається та її увага розсіюється, це одна із психологічних особливостей дітей 6-7 років. У цьому віці дитина надзвичайно рухлива, тому потребує частої зміни діяльності. Вони сприймають світ із яскравими емоціями і проявляють їх відкрито і безпосередньо, на емоційному плані образне мислення у них дуже розвинене.

Незважаючи на проблеми сприйняття класичного танцю дітьми саме він впливає на виховання тіла та сприяє розвитку фізичних даних дитини. У цьому віці у дітей спостерігається відносна слабкість мускулатури та гнучкість кісток, у зв'язку з цим екзерсис необхідний для розвитку та зміцнення всього суглобово-м'язового апарату. Велика кількість прошарку хрящової тканини в хребті може призвести до його викривлення та утворення поганої постави, тому в класичному танці приділяють велику увагу положенню корпусу. Класичний танець сприяють розвитку сили, витривалості та спритності, допомагає виробити точність руху та координацію. Так само виправляє фізичні недоліки: сутулість спини, перекіс плечей, клишоногість ніг і т.д.

Багато хто з нас, у майбутньому чи зараз, працюватиме з маленькими дітьми, можливо, хтось викладатиме класичний танець. Матеріал з методики та побудови уроку ми вивчаємо на заняттях з класики, знаємо початкові етапи вивчення рухів, знайомимося з методикою роботи з дітьми, так само за потребою можемо звернутися до літератури та відео матеріалів. Але в процесі роботи перед нами може виникнути питання: Як зробити урок класичного танцю різноманітнішим, цікавішим, насиченішим і радісним для малюків?

Щоб підтримати інтерес дітей до уроку, можна використовувати образне пояснення рухів, пізнавальні ігри, супроводжувати рухи словами або віршами, застосовувати сюжетну побудову уроку та емоційно подавати навчальний матеріал.

У цьому віці у дітей розвинене образне мислення, тому добре, якщо рух асоціюватиметься з чимось або матиме символічну назву, наприклад: виконуємо sauté за I позицією – «стрибаємо, як жабки», крокуємо на зовнішньому ребрі стопи - «ідемо, як клишоногий ведмедик», стоїмо виворотно - «стопи посміхнулися» і т.д. Також можна активно застосовувати різні предмети на уроці – м'яч, килимок, олівець, іграшка та інші, вони допоможуть переключити увагу, наприклад: олівець можна використовувати у партерній гімнастиці. Дитина сідає на килимок (ніжки прямі, стопи скорочені), бере олівці та затискає їх пальцями ніг і повільно на 1 такт (муз.розмір 4/4) натягуємо стопи, 2 такт – зберігаємо положення, 3 такт – скорочуємо стопи, 4 такт – зберігаємо становище. Це допоможе навчитися дотягувати пальці під час натягування стопи.

Гра представляє природну діяльність дітей цього віку. Тому основою навчання необхідно покласти ігровий початок. На уроці гра не повинна бути нагородою чи відпочинком після нелегкої роботи, праця має виникати на основі гри. Вона має бути як органічний компонент уроку, оскільки створює атмосферу радості, бадьорості та задоволення для дитини. У грі діти імпровізують, наслідують, що допомагає самовиражатися в танці, розвиваючись фізично, духовно та емоційно. За допомогою гри можна засвоювати нові рухи, повторювати вивчений матеріал, розвивати координацію та орієнтуватися у просторі. Наприклад: на основі гри «Світлофор» ми можемо наприкінці уроку повторити вивчений матеріал. Візьмемо два вивчені рухи на середині зали – положення «у коліна» - «passé» та обертання на крапку. На зелений колір – діти бігають по всьому залу, жовтий – виконують обертання, червоний – беруть положення «passé». Послідовність кольору повинна бути різною, діти не повинні знати який колір буде наступним, що допоможе розвивати швидкість реакції дитини і запам'ятати вивчений матеріал.

На уроках класичного танцю приділяють велику увагу музичному виконанню рухів. Діти не завжди стежать за ритмом та темпом, їм важко рахувати «про себе», тому корисно супроводжувати рухи словами чи віршами. Промовляючи вірш, вони як би "співають" музику спочатку вголос, пізніше «про себе», що дозволяє учням виконати вправу ритмічно та музично. Речитатив допомагає дітям правильно дихати, уникаючи внутрішнього затиску та затримки дихання під час виконання рухів. Це походить від того, що дитина намагається максимально точно виконати рух (сильно намагається). Використання віршів на уроці робить його різноманітнішим і при цьому підтримує образну основу руху.

Наприклад: вірш для вивчення позицій рук:

Ми катали сніжний ком - ось такий (підготовка. позиція)

А потім ще другий – ось такий (1-а позиція рук)

А тепер катаєм щічки (кругові рухи по щоках)

Ось такі, ось такі (показуємо класичні кисті)

А тепер візьмемо відро і поставимо на його(3-я позиція рук)

Ось такий сніговичок – добрий, славний наш дружок (розкриваємо руки у 2-у позицію)

За допомогою сюжету діти вчаться мислити асоціативно, розвивають уяву, що допомагає розвивати творче начало. Фізичне навантаження обов'язково має бути поєднане з творчістю, з розумовою працею та емоційним наповненням. Завдання педагога - виховати у дітях прагнення творчому самовираженню, до розуміння прекрасного, до емоційного виконання. Урок, заснований на сюжеті, буде більш пізнавальним, розвиваючим, цікавим для дитини. Наприклад: назвемо урок «подорож метелика», діти забігають у зал як метелики при цьому показують ручками як вони літають і робимо розминку по колу, метелики полетіли на квіточки (діти сіли на килимки, виконуємо елементи партерної гімнастики), метелик познайомився з жабкою – стрибка як жаби і т.д. Вигадуйте сюжет самі, головне, щоб він був простим, зрозумілим і доступним для дітей.

На хореографічних заняттях емоції посідають особливе місце. Емоції використовуються педагогом як інструмент на дитини, сюди входять: голос, пластика тіла, міміка обличчя, мова. Голос педагога – потужний інструмент дії. Психологи стверджують, що успішне ведення уроку на 50% залежить від голосового впливу. Голос потрібно наповнити: чіткою артикуляцією звуків з фонетичною красою слів, силою та гучністю звучання, інтонаційною виразністю та необхідними смисловими акцентами у мові. Виразність мови не може існувати без міміки обличчя та тіла, що у свою чергу підсвідомо виражає почуття та думки людини. Діти часто сприймають інформацію за допомогою міміки більше, ніж вербально. Вони спершу бачать, потім чують. Не забувайте, що педагог є творцем позитивної атмосфери, доброзичливої обстановки та дисципліни на заняттях, а це у свою чергу сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

У віршованій формі легше запам'ятовуються назви рухів і засвоюється професійна термінологія, яка досить складна для дитини. Сюжету наближай те за характером рухів (наприклад: « У принцеси перший бал» підходить до класичного танцю). Образ принцеси допоможе дітям краще зрозуміти стан підтягнутості і манери виконання рухів, вони будуть вчиться мислити асоціативно, що з часом приводить до артистичного виконання рухів. Також ознайомляться зі сценічним етикетом та історією хореографічного мистецтва.

Завдяки таким методичним прийомам, об'єднаних однією темою та максимально наближеними до виду уроку, заняття стане більш плідним, насиченими, результативними, пізнавальними та розвиваючими. Урок класичного танцю буде легким і радісним для малюка, адже наше головне завдання виховати творчо розвинену особистість, яка через все своє життя пронесе любов до танцю.