Особливості надання психологічної допомоги в екстремальних та надзвичайних ситуаціях

Особливості надання психологічної допомоги в екстремальних та надзвичайних ситуаціях

Ви повинні прийняти світ,

якщо ви хочете жити в ньому зараз.

(Міучча Прада)

Зростання числа екстремальних ситуацій (повномасштабне вторгнення, техногенних і природних катастроф, міжнаціональних та політичних конфліктів, терористичних актів) у нашій країні за останні роки диктує необхідність підготовки фахівців, здатних надавати екстрену психологічну допомогу жертвам подібних ситуацій.

Тому не випадково, що психологічний захист населення і психологічне забезпечення діяльності служби цивільного захисту набуває одного з пріоритетних напрямків роботи в умовах надзвичайної ситуації, оскільки допомагає в критичний момент екстремальної ситуації постраждалому населенню, родичам загиблих, очевидцям події та і зрештою самим працівникам психологічної служби відчути підтримку,  емоційний захист, розділити біль втрати, зменшити прояви негативних психоемоційних станів та інколи навіть і запобігає виникнення соціального напруження в суспільстві.

 Я впевнена, що будь-яка людина, дотримуючись певних рекомендацій і володіючи інформацією про особистісні особливості потерпілого, зможе в певних обставинах надати йому першу психологічну допомогу. Дуже важливими є знання, як допомогти постраждалим безпосередньо після трагічної події, освоїти навички роботи з окремими наслідками психотравмуючих ситуацій. Це особливо важливо знати, для того, щоб вчасно визначити несприятливі психологічні стани й звернутися по допомогу до фахівця.

Особлива увага сьогодні приділяється обізнаності фахівців психологічної служби освітніх закладів при наданні першої допомоги здобувачам освіти при різних психічних станах.

Перша допомога при різних психічних станах

Екстремальні ситуації викликають у людини сильний стрес, призводять до значної нервової напруги, порушують рівновагу в організмі, негативно позначаються на здоров’ї в цілому - не тільки фізичному, але і психічному. Кожна людина в таких ситуаціях реагує по-різному. Процедура надання психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях має свою специфіку. Усе залежить від мети психологічного впливу: в одному випадку треба підтримати, допомогти; в іншому - варто припинити, наприклад, чутки, паніку; у третьому - провести переговори.

У потерпілого в надзвичайній ситуації можуть з'являтися реакції, викликані травмою - емоційним шоком, що розрізнюються у динаміці психічних станів: страх; апатія; ступор; рухове збудження; агресія; нервове тремтіння; плач; істерика; паніка.

Марення і галюцинації. Критична ситуація викликає в людини потужний стрес, приводить до сильної нервової напруги, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на здоров'ї в цілому - не тільки фізичному, але й психічному теж.

Ознаки:
Марення. Неправильні уявлення або умовиводи, у помилковості яких потерпілого неможливо переконати.

Галюцинації. Потерпілий сприймає об'єкти, які в цей момент не впливають на відповідні органи почуттів (чує голос, бачить людей, почуває щось, чого немає насправді).

 Перша допомога: До прибуття фахівців, стежте за тим, щоб потерпілий не нашкодив собі й навколишнім. Заберіть від нього предмети, що можуть представляти  потенційну небезпеку. Переведіть потерпілого у відокремлене місце, не залишайте його одного. Говоріть з постраждалим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати. Потрібно пам’ятати, що у такій ситуації переконати потерпілого неможливо.

Апатія. Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи (діяльності); або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося когось урятувати. Навалюється відчуття утоми, таке, що не хочеться ні рухатися, ні говорити: рухи й слова даються на превелику силу. У душі - порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. Якщо людину залишити без підтримки й не допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію (важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність і т.д.). У стані апатії людина може перебувати від декількох днів до декількох тижнів.

Ознаки:

Байдужне відношення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з більшими паузами.

Перша допомога: Поговоріть з потерпілим. Поставте йому кілька простих питань, виходячи з того, знайомий він Вам чи ні.

«Як тебе звуть?»,

«Як ти себе почуваєш?»,

«Хочеш їсти?» і т.п.

Проводіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково знявши взуття). Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте потерпілому поспати або просто полежати.

Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у суспільному транспорті й т.п.), то більше говоріть з ним, утягуючи його в будь-яку спільну діяльність.

Ступор. Ступор - одна з найдужчих захисних реакцій організму. Відбувається після найсильніших нервових потрясінь (землетрус, напад, жорстоке насильство й т.п.), коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у нього вже немає. Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це приведе його до фізичного виснаження, тому, що контакту з навколишнім світом немає, а потерпілий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути.

Ознаки:

Різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» у певній позі, стан повної нерухомості.

Перша допомога: Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до підстави долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні.

Кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями.

Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Підлаштуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути,  бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні).

Пам’ятайте, необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння. Можлива напруга окремих груп м'язів.

Рухове порушення. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха й т.д.) настільки сильні, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою на тварину, що бігає в клітці.

«Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю».

«Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати».

Ознаки:

Різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії, надмірно голосна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо),  часто відсутня реакція на навколишніх (на зауваження, прохання, накази).

Пам’ятайте, якщо не надати допомогу розлютованій людині, це приведе до небезпечних наслідків: через знижений контроль за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим.

Перша допомога: Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте потерпілого від навколишніх. Зведіть до мінімуму кількість навколишніх. Дайте потерпілому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися, або «побити» подушку).Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні з потерпілим, не обвинувачуйте його самого, а висловлюйтеся із приводу його дій. Інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти надмірно злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації».

Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями.

Агресія може бути погашена страхом покарання. Масажуйте постраждалому «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває (Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш сховатися від того, що відбувається.).

Не сперечайтеся з потерпілим, не ставте питань, у розмові уникайте фраз із часткою «не», що належить до небажаних дій («Не біжи», «Не розмахуй руками"» «Не кричи»).

Рухове порушення звичайно триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивним поводженням.

Агресія. Агресивне поводження - один з мимовільних способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самому потерпілому й навколишнім.

Ознаки:

Роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу); нанесення оточуючим ударів руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску; якщо немає мети одержати користь від агресивного поводження; якщо покарання строге й імовірність його здійснення велика.

Страх. Страх — внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха.  З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом.

Ознаки:Напруга м'язів (особливо м'язів обличчя); сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих; знижений контроль власної поведінки: панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, розгальмування, агресивне поводження. При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.                                                                     Перша допомога:Покладіть руку постраждалого собі на зап'ястя, щоб він відчув Ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не один». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з Вами ритмі. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.

Пам'ятайте, страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям.

Нервове тремтіння. Напевно, Ви спостерігали коли-небудь таку картину: людина, яка тільки що пережила аварію, напад або стала свідком події, учасником конфлікту (бойового зіткнення) сильно тремтить. З боку це виглядає так, начебто вона змерзла. Однак причина в іншому.

Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає напругу».

Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині, у тілі, і викличе м'язові болі, а надалі може привести до розвитку серйозних захворювань як гіпертонія, виразка й ін.

Перша допомога:Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти Ваші дії як напад.

Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.

Тремтіння виникає раптово - відразу після інциденту або через якийсь час.

Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може втримати в руках дрібні предмети, запалити сірник).

Реакція триває досить довгий час (до декількох годин). Потім людина почуває сильну утому й має потребу у відпочинку

Не можна!

Обіймати потерпілого або притискати його до себе

Накривати постраждалого чимось теплим.

Заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він взяв себе в руки.

Плач. Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожен знає, що після того, як даси волю сльозам, на душі стає небагато легше. Подібна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі.

Коли людина плаче, усередині в нього виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.

Ознаки:

Людина вже плаче або готова розридатися,тремтять губи,спостерігається відчуття пригніченості, на відміну від істерики немає порушення у поведінці. Пам’ятайте, не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини. Про такий стан говорять: «Збожеволів від горя».

Перша допомога:

Не залишайте постраждалого на однці. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть його за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що Ви поруч. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому виплеснути своє горе).Періодично вимовляєте «ага», «так», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте. Повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає почуття, говоріть про свої почуття й почуття потерпілого. Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу».Не задавайте питань, не давайте порад. Пам’ятайте, ваше завдання -  вислухати.

Істерика. Істеричний припадок  триває кілька годин або кілька днів.

Ознаки:

Зберігається свідомість, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, елементи ридання.

Перша допомога: Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишайтеся з постраждалим наодинці, якщо це безпечно для Вас. Зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого). Говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Умийся»). Після істерики наступає занепад сил. Укладіть потерпілого спати, до прибуття фахівця спостерігайте за його станом. Не потурайте бажанням потерпілого.

Реакція горя. Реакція горя виникає ситуації якої-небудь втрати (смерть близької людини, тривала розлука, важкі операції, пов'язані з ампутацією й т.п.).

Фази горя:

1. Шок і заціпеніння. Тривалість цієї фази - від декількох секунд до декількох тижнів.

Ознаки:

Відчуття нереальності, відчуття збільшення емоційної дистанції від навколишніх, щиросердечне оніміння й нечутливість, малорухомість, що замінюється хвилинами метушливої активності, переривчастий подих, особливо на вдиху, втрата апетиту, труднощі із засипанням, поява манери поводження померлого (загиблого).

2. Фаза страждання. Триває 6-7 тижнів

Ознаки:

Відчуття присутності померлого, ідеалізування померлого, дратівливість, злість, почуття провини стосовно померлого, ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися, порушення пам'яті на поточні події, тривога, бажання усамітниться, порушення сну, сексуальні порушення, млявість, відчуття начебто порожньо в шлунку, кому в горлі, підвищена чутливість до заходів.

3.Фаза прийняття. Звичайно закінчується через рік після втрати.

Ознаки:

Відновлюється сон і апетит, втрата перестає бути головною подією в житті, іноді можуть бути гострі приступи горя, з'являється здатність планувати своє життя з урахуванням втрати.

4.Фаза відновлення.

Ознаки:

Горе змінюється сумом, втрата сприймається як щось неминуче.

Хворобливі реакції горя – можуть проявлятися не відразу після трагічних подій. При їхній затримці виникають інші реакції: підвищується активність без почуття втрати, з'являються симптоми захворювань  померлої людини, розвиваються хвороби «на нервовому ґрунті», спостерігається апатія, безвільність, знижується самооцінка, виникає почуття власної неповноцінності, з'являються думки про самопокарання (самогубство).

Смерть близької людини.

Фаза шоку

1. Не залишайте постраждалого одного.

2. Говоріть про померлого в минулому часі. Частіше доторкайтеся до постраждалого (обіймайте, кладіть руку на плече, беріть його руку у свою).

3. Дайте йому можливість відпочити. Стежте за тим, щоб він приймав їжу.

4. Допомагайте потерпілому приймати необхідні рішення. Залучайте потерпілого до організації похорону.

5. Не говоріть «Від такої втрати ніколи не оправитися, тільки час лікує, на все воля Божа» і т.п.

6. Переконайте потерпілого по можливості відмовитися від психотропних засобів.

Фаза страждання

1. Дайте потерпілому можливість побути наодинці, відпочити. Не намагайтеся припинити плач, не заважайте проявляти злість.

2. Розмову про померлого переведіть в область почуттів. Дайте пити багато води (до двох літрів у день).

3. Забезпечте потерпілому фізичні навантаження (прогулянки по 45 хвилин).

4. Пояснюйте, що страждання буде не завжди, що все можна пережити, що втрата - це не покарання, а частина нашого життя, що у втратах нема рації, мети, плану, не треба їх шукати. Ставтесь до потерпілого з увагою, але будьте з ним строгі.

5. Пояснюйте, що поховати близьку людину - це не те ж саме, що забути кохану людину.

Фаза прийняття

1. Переведіть розмову про померлого на тему майбутнього.

2. При хворобливих реакціях горя й «застряганні» на тривалий час у фазі страждання необхідна кваліфікована психологічна допомога.

Зверніть увагу на страждаючого:

Якщо є психічне захворювання, якщо людина втратила дитину, якщо померлий був єдиним родичем, якщо смерть наступила при нез'ясованих обставинах, тіло не було знайдено, загибель відбулася в результаті самогубства.

Якщо вчасно не надати допомогу, стан може привести до серцевих і інфекційних захворювань (тому, що різко знижується імунітет), нещасним випадкам, алкоголізму, депресії й іншим розладам. Від близьких людей, що пережили смерть, можна почути: «Не роз'ятрюй рану». Це найчастіше лише прикриття своєї нездатності говорити про те, що відбулося. Знайте, такий стан дуже небезпечний для здоров'я.

Пам’ятайте, чоловіки в скорботі піддаються більшому ризику, ніж жінки, тому що вони менш схильні говорити про свої проблеми із близькими.

Катастрофи, аварії, стихійні лиха. При катастрофах, стихійних лихах, вибухах, аваріях людина не може виявитися ізольованою (в автомобілі, при ДТП, у завалі при вибуху й землетрусі, на даху будинку, на дереві - при повені). Для людини, яка опинилася в завалі, будь-який зв'язок із зовнішнім світом стає дорожчим золота. Тому дуже важливо розмовляти з потерпілим. Говорити необхідно голосно, повільно й чітко. Пам’ятайте, до медичної допомоги психологічна підтримка надзвичайно необхідна.

Перша допомога. Повідомите потерпілого про те, що допомога вже йде. Підкажіть потерпілому, як необхідно поводитися. Максимальна економія сил, подих повільний, неглибокий, через ніс - це дозволить заощаджувати кисень в організмі й навколишньому просторі. Забороніть потерпілому робити щось для самоевакуації, самозвільнення. Пам’ятайте, якщо потерпілий звільнений з небезпечного місця, у першу чергу необхідно надати медичну допомогу (зупинити кровотечу та інше).

Психологічна допомога можлива тільки після цього.

Якщо постраждала Ваша близька людина.

1.Намагайтеся створити умови для «задушевної» розмови. Це необхідно для того, щоб дати негативним почуттям, переживанням вийти назовні. Але ні в якому випадку не тисніть на людину, якщо вона проти.

2. Не відштовхуйте потерпілого, навіть якщо він відштовхує Вас. Продовжуйте надавати йому підтримку й виражати свою любов.

3. Якщо була вчасно надана психологічна допомога, негативні реакції слабшають. Можливо також самовгасання цих реакцій. Їхній прояв у перший місяць після трагічної події є нормою.

4. Але якщо воно зберігається далі або вперше з'являються тільки через півроку, можна констатувати наявність ПТСР.

Випадки, коли потрібно звертатися до професіоналів (психотерапевтів, психологів)

     Симптоми посттравматичного синдрому продовжують проявлятися через тривалий час після психотравмуючої події й при цьому не слабшають.

     Змінилося ставлення до роботи.

     Тривають нічні кошмари або безсоння.

     Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує.

     Немає людини, з якою можна б було поділитися своїми переживаннями.

     Відносини в родині сильно погіршилися.

     Відносини з товаришами по роботі, сусідами, знайомими сильно погіршилися.

     Навколишні говорять «Він сильно змінився».

     Стали частіше відбуватися нещасні випадки.

     З'явилися шкідливі звички.

     Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби.

     З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було.

Психологічні рекомендації щодо поведінки психологів та соціальних педагогів з постраждалим населенням.

     Якщо Ви перебуваєте поруч із людиною, що одержала психічну травму в результаті впливу екстремальних факторів ( при терористичному акті, аварії, втраті близьких …) не втрачайте самовладання!

     Поведінка постраждалого неповинна Вас лякати, дратувати або  дивувати. Його стан, вчинки, емоції – це нормальна реакція на ненормальні обставини. Подбайте про свою психічну безпеку.

     Не надавайте психологічну допомогу в тому випадку, якщо Ви цього не хочете (неприємно або інші причини). Знайдіть того, хто може це зробити . Дотримуйтеся принципу «Не нашкодь»!

     Не робіть того, у користі чого Ви не впевнені. Обмежтеся в такому випадку лише співчуттям і якнайшвидше зверніться по допомогу до фахівця.

     Якщо Ви бачите, що втрачаєте контроль над собою, застосовуйте методи саморегуляції та самодопомоги (дихальні вправи, масаж…)

     Дійте в інтересах клієнта. Пропонуйте кожному з них турботливу підтримку без осуду, примусу чи загрози покарання.

     Обмежте роботу, або припиніть працювати, якщо стан здоров’я впливає на працездатність та здатність приймати відповідні рішення та у належний спосіб надавати допомогу.

     У гострій стресовій ситуації не приймати (або намагатися не приймати) жодних відповідальних рішень. Виняток становлять стихійні лиха, коли йдеться про порятунок власного життя.

Підготувала Анна Сокульська

Література

1. Архипова Я.І., Кульба В.В. Управління у надзвичайних ситуаціях. - М., 1998.
2. Кашник О.І. Особистість в умовах екстремальності; методологічні аспекти / / Проблеми соціальних взаємодій у транзитивному суспільстві. - Новосибірськ, 1999.
3. Колодзин Б, Як жити після психічної травми: Пер, з англ. - М., 3992.
4. Лебедєв В.І. Особистість в екстремальній ситуації. - М., 1989.
5. Основні типи психічної дезадаптації у колишніх воїнів-інтернаціоналістів. - Л., 1990.
6. Волошина О. В. Психологічна допомога в екстремальних і надзвичайних умовах. «Соц. Пед..» 04. 2011 (52).
7. Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.). – К.: Преса України, 1997.
8. Закон України «Про правові засади цивільного захисту» в редакції від 24. 06. 2004р. №1859-ІV.
9. Концепція психологічного забезпечення службової діяльності працівників Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (затверджена Наказом МНС України №187 від 23.11.2044р.)
10.  «Положення щодо організації роботи позаштатної групи екстреної психологічної допомоги особовому складу підрозділів МНС і постраждалому в наслідок надзвичайної ситуації населенню» (Вказівка МНС України від 03.04.2008 р. № 02-4337/74 «Про організацію роботи позаштатної мобільної групи екстреної психологічної допомоги МНС»)
11. Кодекс цивільного захисту України.
12. Закон України «Про екстрену медичну допомогу».