Мета:сформувати уявлення про Велике переселення народів; розкрити причини вторгнення варварів на територію Римської імперії; розповісти про вторгнення гунів на територію Риму, занепад Риму та стійкість Західної Римської імпе введення та закріплення нових понять «варвари», «вандалізм», «варварські королівства»;розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та навички критичного мислення.
ВАРВАРСЬКІ ПЛЕМЕНА — СУСІДИ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Як у період республіки, так і за часів імперії, Рим мав багато ворогів. Та йому завжди вдавалося їх перемагати або стримувати. Але в умовах ослаблення імперії стримування просування у її межі сусідніх народів («варварів») стало серйозною проблемою. Варварами називали різні за походженням народи, зокрема кочовиків — гунів, слов’янські племена, а також германців, до яких належали готи, франки, вандали, бургунди та інші.
Гуни – давні тюркомовні кочові племена, які в III ст. до н. е. утворили велике об’єднання на території північного Китаю. Готи – племена східних германців епохи Великого переселення народів. У кінці IV століття (під час Великого переселення народів) розділилися на вестготів (західних готів) і остготів (східних). Межею між ними в IV ст. був Дніпро; остготи жили в степах між Дніпром і Доном.
Ще з II ст. н. е. варвари почали здійснювати набіги на Римську імперію. Не оминули варвари й Україну. Так, у першій половині III ст. в українське Причорномор’я з Прибалтики прийшли готи. Тут вони захопили античні міста-держави Ольвію, Тіру, а також Боспорське царство. У ІІІ – ІV ст. – натиск варварів на кордони Римської імперії посилюється. Варварські племена об’єднувались у союзи та обирали собі вождів. У Північному Причорномор’ї створили свою державу готи. Із часом готи розділилися на дві групи: вестготів, які жили на захід від Дністра, й остґотів, які жили в нижній течії Дніпра. У IV ст. готи прийняли християнство та створили королівство на чолі з Германаріхом.
У 70-х роках ІV ст. на північних берегах Чорного моря з’явилися кочові племена гунів, які прийшли у Європу з Центральної Азії. Рухалися вони на захід величезною ордою верхи на конях та повозках. По дорозі підкорювали інші племена, утворюючи потужне об’єднання кочових племен. У 375 р. держава готів впала під натиском навали гунів.
На початку V ст. головною небезпекою для римської держави були гуни. У 30-х роках V ст. вождь Аттіла об'єднав під своєю владою гунські племена. «Бич Божий» — саме таке прізвисько дістав Аттіла від римлян. Він спустошив Балканський півострів і вдерся до Галії. Аттіла хоробрий і талановитий полководець, гунський володар мріяв про завоювання світу. Він прославився грабунками та насиллям, тому християни прозвали його «бичем божим». Аттіла об’єднав під своєю владою племена гунів і напав спочатку на Східну Римську імперію. У 447 р. його війська підійшли до Константинополя і змусили імператора заплатити величезний викуп (400 кг золота).
ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ У ІV ст. н. е. на всій території майбутньої Європи починається рух великих груп варварських народів та переселення їх на нові землі. Це явище, яке тривало до VІІ ст., дістало назву Великого переселення народів. найбільш активну участь у цьому взяли германські, слов’янські та тюркські племена. Цей процес мав кілька причин: зміна клімату, що змушувала кочовиків шукати нові пасовища для худоби; посилення майнової та соціальної нерівності; зростання ролі вождів і знаті, їхнє прагнення до захоплення нових земель і воєнної здобичі. Велике переселення народів — масштабне переміщення населення в IV—VII ст., що поклало початок новим державам на руїнах Римської імперії.
ПЕРШЕ ПАДІННЯ РИМУ У 395 р. Римська імперія остаточно розділилася на дві частини — Західну та Східну. Відтоді імперія ніколи більше не об’єднувалася. Головну небезпеку для Римської імперії на півночі становили вестготи на чолі з Аларіхом. Аларіх - 370(?) — 410 — полководець і король вестготів. Перший германський вождь, який захопив Рим.
ЗАХОПЛЕННЯ РИМА ВАНДАЛАМИ. ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Західна Римська імперія, яка вистояла у війні з могутніми гунами,невдовзі зазнала нападів вандалів із території Північної Африки, де вони створили могутню державу на чолі з королем Гейзеріхом. Гейзеріх ( бл. 389 — 25 січня 477) — король вандалів та аланів з 428 по 477 рік, один із найвизначніших діячів періоду падіння Західної Римської імперії.
У 455 р. вандали увійшли в Рим, і їхній вождь Гейзеріх дав своїм воїнам 14 днів на пограбування міста, яке до того було зруйноване. Усі будинки й палаци розграбували, тисячі римлян вивезли в Африку й перетворили на рабів. Усе, що вандали не могли вивезти з Рима, вони зруйнували й зламали, знищивши величезну кількість творів мистецтва.
Із того часу західноримські імператори вже не мали реальної влади. Їх контролювали варварські вожді. Західна Римська імперія фактично більше не існувала. У 476 р. германець Одоакр відібрав в останнього римського імператора — 15-річного Ромула Августула — знаки імператорської влади й відправив їх до Константинополя.«Вічне місто» стояло обезлюдніле, частково спалене, перетворене на величезні руїни. Це було символом Римської імперії, що розвалилася.
Тисячолітній Рим упав, а Західна Римська імперія зникла з карти світу. На її території утворилася велика кількість варварських королівств.476 р. вважають роком падіння Західної Римської імперії, коли закінчилася історія Стародавнього світу. Лише Східна Римська імперія проіснувала після цього ще тисячу років, перетворившись згодом на сильну й розвинену Візантійську імперію.