Патріотичне виховання. Сценарії виховних заходів

Мудрак Людмила Андріївна,

Цибулівський ЗЗСО

І-ІІІ ступенів

заступник директора з виховної роботи

тел..0967213575

Монастирищенський район

Черкаська область.

 

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК

ОДИН ІЗ КОМПОНЕНТІВ ЦІЛІСНОЇ  ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

(з досвіду роботи)

Сучасна молодь – це діти незалежної держави і дуже важливо, щоб з дитинства в людини було духовне життя в світі моральних цінностей, її історії нашого народу. Суть духовного життя маленького громадянина повинна бути у прагненні стати гарною, порядною, потрібною для інших людиною.

Вірність Україні є невід’ємною ознакою національно свідомого громадянина.

Сформувати в учнів почуття патріотизму, як найважливішої духовно-моральної й громадянської цінності  –  одне з головних завдань загальноосвітньої школи.

Цибулівська земля багата історичною спадщиною, уславленими іменами, гарними традиціями. І тому, дуже важливо навчити дітей любити і пишатися цією «маленькою Батьківщиною», дорожити нею.

З приводу цього, в школі розроблені заходи щодо підвищення рівня військово-патріотичного виховання учнівської молоді.

Щорічно у Цибулеві відзначається День Перемоги. Школа організовує почесну варту біля Братської могили, читання патріотичних віршів, виступи учнів та запрошуємо ветеранів війни та праці, воїнів-афганців, героїв-чорнобильців та воїнів АТО на виховні заходи, зустрічі з старшокласниками.

30 жовтня – День народження школи, яка носить ім'я нашого односельчанина, Героя Радянського Союзу Дзигунського Михайла Яковича, що повторив подвиг О.Матросова на Сапун-горі, закривши своїм тілом амбразуру ворожого дзоту.

Учні постійно доглядають за Братськими могилами та пам’ятниками, які розміщені на території селища, місцями поховань ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів педагогічної праці, могилою воїна-афганця Віктора Корченюка.

В ці дні традиційно проводяться екскурсії в шкільний музей, виховні години, конкурси літературних творів, віршів. В шкільному музеї проходять лекції та зустрічі, листування з родинами воїнів-визволителів, що захищали Цибулів.

Кожного року проводяться спортивні  змагання з волейболу, футболу на честь наших односельчан, Героїв Радянського Союзу М.Я. Дзигунського та І.А. Пахолюка.

На території нашого селища відкрито пам’ятні знаки «Жертвам голодомору» та «Героям Чорнобиля». Школа  взяла активну участь у відкритті цих пам’ятників. Щороку організовуються біля них мітинги Пам’яті, зачитуються спогади очевидців, проводяться літературно-музичні композиції, покладаються квіти.

Особливу роль у військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління відіграють походи місцями бойової та трудової слави.

Школярі збирають у походах цікавий і фактичний матеріал про героїчні подвиги народу, записують розповіді очевидців. Як правило, пошукова робота тісно пов'язана з краєзнавчою, бо дозволяє краще познайомити учнів із красою рідної землі і виховує любов до Батьківщини.

Матеріали, зібрані учнями, оформлені в рукописи і журнали походів, систематично використовуються в навчальній та позаурочній роботі і стали основою в організації музею і кімнати бойової слави.

Великий педагог В.О. Сухомлинський сказав: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, людина народжується, щоб лишити на землі слід вічний». Ці слова, як «заклик до життя» налаштовують наших вихованців брати приклад із наших сучасників.

В школі проводяться виховні заходи з нагоди знаменних та пам’ятних дат: День Соборності України, День Пам’яті героїв - подій під Крутами, День визволення району та України від фашизму, революції Гідності, тощо.

Люди всієї планети прагнуть миру. От  і ми долучаємося до акції «Ми – за мир, за єдину країну» проводимо різноманітні заходи та флеш-моби.

В рамках заходів до Дня Миру організована  також акція: «З Луганщиною разом», де учні та вчителі збирають шкільне приладдя, книги дітям Луганщини.

Зараз у школі триває акція по збору пластикових кришок для виготовлення протезів воїнам АТО.

Щороку школа бере участь у військово-польових зборах. Взявши намети, відповідний одяг, харчі, учні разом з учителем Захисту Вітчизни Скригуном Петром Микитовичем вирушають в триденний похід, де вчаться ставити намети, варити в казанку куліш, копати окопи, ходити в розвідку  - все як годиться.

Крім того, майбутні допризовники знайомляться з автоматом Калашникова, навіть пробують стріляти з нього. Традиційно, у травні місяці проводиться День Цивільного Захисту.

Учні ознайомлюються із засобами індивідуального захисту, протигазами, засобами захисту тіла, підручними та медичними засобами захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки та дозиметричного контролю та навчаються розбирати та складати автомат, споряджати магазин патронами, надавати першу долікарняну допомогу.

Проведення таких заходів дають можливість формувати патріотичні почуття, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил, спонукають до фізичного вдосконалення громадянина - патріота, виробляють глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність, в разі потреби, захистити свою Батьківщину.

На сьогодні близько 40 наших односельців воюють на сході України. Тому, у школі з 1 вересня 2014 року організовано акцію «Допоможемо разом воїнам АТО».

Відколи існує людство на землі – милосердя та доброта вважаються однією з найцінніших чеснот. Бо милосердна й добра людина завжди потрібна суспільству, державі. В зв’язку з подіями на Сході України в нашому селищі спостерігається шалений сплеск волонтерської діяльності серед школярів.

Девізом нашої волонтерської роботи слугують слова президента України Петра Порошенка: «Ми, українці маємо бути єдині, як ніколи. В єдності сила. Ніхто, крім нас». Протягом двох років ведемо активну роботу з місцевими волонтерами.

Педагогічний та учнівський колективи формують посилки для солдатів, печуть печиво, в’яжуть шкарпетки, пишуть листи, малюють малюнки в підтримку бійцям, які знаходяться на передовій АТО, захищаючи від терористів свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

З кожною гуманітарною місією дорослих волонтерів, школярі передають і часточку власної душі, бо волонтерство стало для них покликом  серця. І цей процес безперервний. Між класами організовані змагання на найкращу і найбільшу посилку  солдатам.

Так, частина дитячих малюнків нашої школи потрапила до 79-ї десантної Миколаївської бригади, що захищали Донецький аеропорт. Серед солдатів існує прикмета: «Якщо дитячий малюнок чи лист тримати при собі, то він обов’язково захистить від ворожої кулі». Саме цей факт в телефонній розмові підтвердив донецький “кіборг” Андрій Миколайович Брижатий, до якого випадково потрапили листи учнів нашої школи.

У телефонній розмові Андрій Миколайович зізнався нам, що листи наших учнів врятували його від смерті, бо були в нагрудній кишені у день найвідповідальнішого бою. Саме того дня А.Брижатий отримав поранення. Куля не заділа життєво важливі органи, але листи, хоч і закривавлені, залишилися біля чоловіка в найважчий для нього період. Діти постійно спілкуються телефоном зі своїм героєм.

Ми горді з того, що випускник нашої школи Ігор Зеленко – активний волонтер, який доправляє важливий гуманітарний вантаж в зону АТО,ризикуючи своїм життям заради щасливого майбутнього. Ігор Іванович зі своєю командою, є постійним гостем на виховних заходах, де розповідає учням про тяжкі будні воїнів світла.

За активну волонтерську роботу передав для Цибулівської школи прапор розписаний  відгуками та подяками від воїнів АТО з різних місць бойових дій на сході України.

Кожен робочий тиждень розпочинається шкільною лінійкою з виконанням гімну України.

Педагогічним колективом нашої школи зібрано 5325 грн. та учнівським колективом – 1548 грн. в підтримку воїнам АТО, близько 5 тисяч зібрано на лікування важкопораненого земляка Олександра Бегерського, а ще передаємо на передову,як обереги, власноруч виготовлені ляльки-мотанки.

Наша школа вже провела вісім незабутніх зустрічей з воїнами АТО. Хлібом-сіллю зустрічаємо їх в школі. Під бурхливі оплески вони проходять живим коридором, в руках діти тримають плакати й малюнки. В дитячих малюнках можна побачити глибокий зміст, хвилювання за майбутнє держави, в перемогу добра над злом. «Повертайтесь живими!», «Все буде добре», «Держись, Україна!», «Слава героям!» - звучать гасла. Воїни ледве стримують скупі чоловічі сльози, а їх душі зігріває думка про те, що діти вірять у світле майбутнє, все розуміють і ростуть з любов’ю до Батьківщини. Школярі передають листи та малюнки, пам’ятні подарунки від колективу школи, в яких живе частинка віри, надії на мир та перемогу. «Завжди хвилюєшся, коли привозиш на передову чи до базових таборів листи від дітей. Ніхто навіть не міг уявити, що творчі роботи малечі будуть настільки змістовними та по-дорослому серйозними» - говорять волонтери.

Такі зустрічі залишають у молодих душах віру в краще  майбутнє України, нестримне  бажання бути схожими на тих, хто зараз захищає суверенітет, свободу і цілісність нашої держави, назавжди залишаться у пам’яті учнів і стають справжніми уроками життя.

З часів Революції Гідності та антитерористичної операції на Сході України, держава втратила найкращих своїх дочок і синів, зокрема і нашого цибулівчанина Петра Кізіма. Пам’ять про них  вічна!             

Наша школа  тісно співпрацює з районними організаціями -Товариством Червоного Хреста і Товариством сприяння оборони України і спільно проводимо заходи з військово-патріотичного виховання та спортивно-масової роботи.

Любов до Батьківщини і любов до людей – це два швидких потоки, які зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму. Отож, виховний процес у школі повинен будуватися так, аби «береги цієї річки» були «привабливі і не засмічені».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЇ ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ

Педагог - організатор.

66 років минуло з того часу, коли завершилися бої на нашій черкаській землі. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни та згарища було перетворено 114 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрам! Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстояли право на життя. Дорогою ціною дісталась нам перемога. А хіба могли тоді думати про ціну, коли на карту була поставлена доля Вітчизни. Справедливі слова пісні:

«А только нам нужна одна победа,

одна на всех, мы за ценой не постоим…».

У роки війни в Україні загинув кожний 6-ий громадянин. Війна забрала у нашого селища 701 жителя, з яких 306 не повернулися до рідних домівок.

Стали вдовами молоді жінки, залишились сиротами діти. Мужньо захищали рідну землю наші земляки – герої Радянського Союзу М.Я. Дзигунський та І.А. Пахолюк. ніколи їх не забувають односельці, пам'ять про них вічна.

Ведуча.

Вже весни не вперше травою покрили

Відмітин війни навіть складки малі...

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять, не стихаючи рідній землі.

 

Ведучий.

Розкидані вони у чистім полі

Десь при дорозі,у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи!

Поховані у них - для нас живі

Ведуча.

Когось не діждались, хто рідний і милий,

У пам'ять обпалену біль заповзла.

Воєнні могили, високі могили,

Завжди біля вас материнська сльоза.

Ведучий.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

 Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, хто не прийшов з війни.

Пісня «Священная война»

1й учень.

Після тієї страшної війни виросло вже не одне покоління. Поступово відходять за межу ветерани. Сьогодні поруч з нами залишились лише ті,що були на війні наймолодшими. І ми зібрались, щоб відзначити 66 річницю Корсунь-Шевченківської битви та 66-річчя визволення району, 66-річчя визволення Цибулева від німецько-фашистських загарбників, вшанувати пам'ять полеглих у боях героїв, поклонитись доземно живим ветеранам.

2й учень.

Вже майже три роки топтав фашистський чобіт нашу землю, збиралися сили, щоб прогнати ворога. Визволителі наблизились до Цибулева 6 січня 1944року. Бої тривали до 4 лютого. Протягом місяця Шабастівка, Половинчик, Антоніна, Цибулів, Шарнопіль переходили з рук у руки по кілька разів. За Цибулів бились 64 танкова бригада підполковника О. Ф. Бурди, 8 протитанкова бригада майора Чеволи, 4-а повітряно-десантна дивізія генерала А. О. Рум'янцева 294 окремий протитанковий полк. Бої були запеклими, а весна того року - ранньою. Очевидці тих подій згадують,що з полів у долини текла не вода,а кров.

3й учень.

Справжнє побоїще відбулося на полі між Цибулевом та Івахнами. На шляху німецьких танків стали гармати майора Чеволи, котрі за чотири дні боїв з 25 по 28 січня 1944 року підбили 54 танки, 44 бронетранспортери, знищили сотню гітлерівців. За ці бої стали Героями Радянського Союзу командир та навідник гармати Асфтандьяров, В. Пермяков, а також сам Н.Д. Чевола та командир дивізіону майор І.І. Загрядський.

4й учень.

Спинись, проклятий супостате,                                                                                                                                          На світ востаннє подивись:                                                                                                                                           За тіло матері розп'яте                                                                                                                                                   Сини на пару піднялись.

5й учень.

Німці спочатку прагнули затримувати наш наступ, прорвати тут наш фронт і вийти знову на Дніпро. Зрозумівши, що вже не вирватися з Корсунь-Шевченківського котла, німці припинили атаки на Цибулів - Івахни, перейшли до оборони.

6й учень.

Були вільними від німців Лукашівка, Тарасівка, Яцковиця. Цибулів знову був у німців. На вулицях знову стояли танки, розбиті і справні, бронетранспортери, гармати. Окупанти грабували селян, громадські господарства, замінували завод. Мешканці відсиджувались у льохах.

Ведуча.

Наче постріл у серце, мов постріл,

Кожен день календарний війни.

Пригадаю - розколює простір,

Сівачеву займаючи постать,

Висіває в ріллю бур'яни

Кожен календарний день війни...

Ведучий.

З пам'яті не стерти...

Бачу з далини

Біль отой нестерпний —

Чорний день війни...

Ведуча.

Вогонь розплати вглиб фашистських ліній

Робив просіки і свободу ніс

Від стін Москви до самого Берліна

За ріки крові і за море сліз.

Ведучий.

Ми йшли у бій за те,щоб до останку                                                                                                     Перемогти ненависних катів,                                                                                                                                           Щоб світ увесь у мирному світанку                                                                                                                                  Під променями сонця золотів.

7й учень.

В складі 842 полку 240 дивізії воював старшина М.П. Олійник. Смертельно поранений у бою, він не дійшов до рідної хати. Все ж побував у ній. Уже мертвим. Його у різдвяні свята 1944 року товариші і друзі провезли селом, внесли до рідної оселі, попрощалися вони і родина, а потім поховали на центральному кладовищі селища. На могилі стоїть пам'ятник. Поруч могили Васика та Хорошка, які також полягли за визволення Цибулева.

Пісня «Он вчера не вернулся с войны»

 

 

8й учень.

Від могили бійців - одного чи двох...                                                                                                                             В голові дві зорі, рута-м'ята чи мох.                                                                                                                        Серед братських могил у краю степовім,                                                                                                        Станьмо ближче, задумані чола схилім.                                                                                                             Щастя, ними здобуте для нас, для живих.                                                                                                                Ми відчуємо глибше отут,біля них.

9й учень.

Жителька Цибулева Н.П.Збаразька згадувала: «Наше село було звільнене з 6 на 7 січня. Проте радості і спокою не було. Рвалися бомби, снаряди, міни, йшли безперервні бої аж до 25 січня. А у цей день увірвалися німецькі танки, потім наші, почалася нестерпна стрілянина. Німці грабували все, що потрапляло їм до рук, а 4 лютого вигнали всіх жителів села Антоніни до лісу, а село спалили. Із 109 хат уціліло лише 13. І так було до 10 березня 1944 року.

10й учень.

Кров змішалася потом солоним,

Лізе в очі і жаром пече.

Танк вже поруч — та мертві долоні:

Перебило осколком плече.

Он діброва вже манить солдата

Відповзати назад у кущі.

Він зубами кільце із гранати

Вирвав, наче з своєї душі.

11й учень.

Задимів танк. Настала розплата,

Застогнала навколо земля.

І накрила навіки солдата,

Заховала навіки ім'я.

Хай ім'я те незнане нікому,

Та живий він для наших сердець,

Бо в безмежному подвигу тому

За вкраїну загинув боєць.                                                                                                                                                                                                                                                                            

Пісня « А сыновья уходят в бой»

12й учень.

З березня 1944 року розпочалася Умансько-Батошанська операція,в результаті якої селище Цибулів було визволене з-під окупації 10 березня 1944року. Цього ж дня був звільнений і весь Монастирищенський район. А Цибулів на цей раз звільняла 133 Смоленсько-стрілецька дивізія полковника Казішвілі та 259 дивізія полковника Виноградова

13й учень.

У боях за визволення Цибулева загинуло 246 воїнів. У Братській могилі в

центрі села спочивають 402 бійці, втому числі і останки Героїв Радянського

Союзу І. Жеребцова та С. Тартікова, які загинули біля с.Княжої Криниці та

с.Шабастівки.

14й учень.

Вітчизну боронили 500 цибулян. Вшановуючи сьогодні визволителів селища Цибулів та району, ми не можемо не згадати наших земляків Героїв

Радянського Союзу Михайла Яковича Дзигунського, Івана Арсентійовича

Пахолюка.

15й учень.

Славний бойовий шлях пройшли односельці начальник штабу батальйону

О.М. Коломієць, політпрацівник І.X. Сторожук, лейтенанти Й.М. Клименко, танкіст Я. П. Скворцов, сержант В. П. Андрієвський та багато інших. 185 учасників боїв нагороджені орденами та медалями. Висловлюємо вдячність живим ветеранам - визволителям і землякам, схиляємо голови в пам'ять полеглих.

 

 

16й учень.

Хвилина мовчання - затихли всі кроки,

 Скорботна хвилина, громада мовчить.

Ніколи хай ті не вертаються роки,

Димами не вкриється неба блакить.

17й учень.

Хвилина мочання, хвилина мовчання...

Вона, як дзвін дзвенить у серці кожного із нас!

Схиліть же голови свої, односельчани,

Відважних земляків згадайте у цей час.

Метроном відраховує хвилину мовчання.

18й учень.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання...

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Оголошується хвилина мовчання

19й учень.

Вдячні цибуляни свято бережуть пам'ять про воїнів-визволителі і героїв-земляків. У шкільному краєзнавчому музеї їм присвячена розгорнута експозиція. Вулиці селища названі їх іменами. Це вулиці Тартікова, Жеребцова, Дзигунського, 294 артполку.

20й учень.

Школярі доглядають Братську могилу, де поховані полеглі у боях за с.Цибулів воїни, пам'ятник полеглим односельчанам, могили на кладовищі Старосілля та на залізниці.

21й учень.

Слідопити Цибулівської школи зав'язали листування з ветеранами, які брали участь у боях за с.Цибулів. Неодноразово ці ветерани були бажаними дорогими гостями у стінах нашої школи. На зустрічах зі школярами часто бували і фронтовики-односельчани.

22й учень.

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни,

За право і щастя родитись і жить

І сіяти жито на мирні лани.

А роки летять, як сніг сивини,

І юність не вернеш з війни.

А ваша зоря безсмертно сія,

Як в битвах врятований світ.

Педагог – організатор.

В боях за визволення району загинуло 2540 воїнів, які захоронені у 18 Братських і 20 одиночних могилах. У нашому селищі на Братській могилі захоронено 402 воїни, в Івахнах – 1118, в Монастирищі -  270. І такі могили є в кожному селі. Крім пам’ятників, пам'ять про воїнів – визволителів увінчують і пам’ятні знаки: в с.Івахнах – грізний танк, в смт.Цибулеві – гармата, в Монастирищі – літак, а поле Шарнопільського колгоспу, де стояли на смерть воїни 294 артполку назвали Гвардійським.

Там, де точилися бої – піднялися пам’ятники, немов червоні гвоздики зоріють факели вічного вогню. У граніті, бронзі у серцях живе великий подвиг воїнів – визволителів. Не забули про своїх і наші односельці. Золотими літерами вписані їх імена та прізвища в книгу «Вічна пам'ять». Їх імена викарбувані на Братській могилі в центрі нашого селища. А над нею височить пам’ятник молодому солдату, який оберігає вічний сон своїх побратимів.

Звучить мелодія пісні «Степом – степом»

Вкривалась попелом земля, земля горіла сіра,

Броня палала та жива в бійців лишилась віра.

І не жалілися комусь – відважні, сильні духом,

А хто з війни не повернувсь – нехай земля їм буде пухом.

Тим, хто поліг в лиху добу, віддав останні сили

Ми зараз квіти і журбу приносим на могили.

Покладання квітів

Гірко, страшно говорити про війну. Але ми хочемо, щоб ніколи не стерлася пам'ять про героїв, перед якими ми у вічному боргу. Ви, діти, повинні гордитися своєю школою, що носить ім'я Героя Радянського Союзу, які захищали нашу землю від ворогів, схиляти голови тим людям, які відстояли нашу свободу, бачили смерть. Адже сьогоднішні ветерани - живе втілення подвигу. Ваше завдання – гарним навчанням, добрими справами, хорошою поведінкою продовжувати історію свого народу, шанувати славні його традиції.

Звучить пісня Петриненка «Україна»

   

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 МІТИНГ ПАМ’ЯТІ ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ

Інструментальна мелодія

Ведучий 1.

Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Ведучий 2.

Це свято не затьмариться в віках,

В цей день завжди нестимуть люди квіти.

Не обміліє пам’яті ріка,

В серцях нащадків буде вічно жити.

Ведучий 1.

Сімдесят літ уже минуло –

Дев’яте травня пам’ятаєм ми.

В цей день здобули перемогу,–

Свободу Батьківщини зберегли.

Ведучий 2.

Та знову йдуть у бій солдати

На захист української землі,

Щоб нашу волю захищати,

Життя їм просять в Бога матері.

Ведучий 1.

Я вірю: Перемозі бути.

Ми встанем за Вкраїну всі,

Щоб навіки війну прогнати.

Хай буде мир на всій Землі!

Мелодія про війну

 

Організатор. Україна – рідна, зболена, згорьована та посивіла від втрати своїх синів та дочок мати. Голодомори, Чорнобиль, війни… За цими страшними сторінками історії – сотні тисяч полеглих українців, які живуть і вічно житимуть у нашій пам’яті.              

Ми ніколи не забудемо подвиги у Другій світовій та афганській війні, героїв Небесної Сотні та воїнів АТО. Ми сьогодні шануємо і всіх живих, хто пережив її, у кого й досі болять рани.

Дозвольте урочистий мітинг, присвячений _____ річниці Великої Перемоги над нацизмом у Європі оголосити відкритим.

Гімн

Ведучий 1. ____ років минуло з того часу, коли завершились бої на нашій землі. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни та згарища було перетворено 114 міст 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстояли право на життя.

Ведучий 2.  Дорогою ціною дісталась нам перемога. А хіба могли тоді думати про ціну, коли на карту була поставлена доля Вітчизни. У роки війни в Україні загинув кожен шостий громадянин. Війна забрала у нашого селища 701 жителя, з яких 306 не повернулись до рідних домівок. Стали вдовами молоді жінки, залишились сиротами діти.

Ведучий 1. Мужньо захищали рідну землю наші земляки – герої Радянського Союзу:   Михайло Якович Дзигунський, Іван Арсентійович Пахолюк.

Ніколи їх не забувають односельці. Пам'ять про них – вічна.

Ведучий 2.

За тих, хто тут відважно воював

Хто не боявся горя і знемоги

Хто впав за крок до Перемоги

Хто в смертну мить Вітчизну оспівав –

Оця сльоза ніколи не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині…

Лишала Батьківщина біля серця

Своїх синів загиблих на війні.

Ведучий 1. Шановні ветерани! Так вже судилось, що побували ви в самих пекельних місцях, замурзали в окопах, йшло на шалений вогонь ворога, атакували на смертельних рубежах. Вам випало щастя дожити до Перемоги. Та не замулилися чисті джерела пам’яті про буремні роки. Адже в окопах, в медсанбатах, біля спалених домівок залишилися ваші молоді літа.

Ведучий 2. Кожного разу підходячи до Братських могил ви завмираєте від хвилювання. У хвилюванні Вічного вогню відчувається стукіт сердець загиблих побратимів. Називають імена загиблих, а вам здається, ніби відгукується кожен, як живий. Сьогодні все менше і менше серед вас тих, хто пережив війну.

    Низький вам уклін сивочолі ветерани.

Ведучий 1. Дорогі ветерани та воїни світла. Зі словами шани і подяки до вас звернеться селищний голова

Ведучий 2. Найщиріші побажання ветеранам війни та жителям селища хоче висловити народний депутат України Антон Володимирович Яценко.

Ведучий 1.

Скотилася сльоза у ветерана

І в серці заболіла давня рана,

Згадались друзі, що травою вкриті

Стає все менше їх на білім світі.

Начищені всі ордени й медалі –

Це звіти, їхні радості й печалі,

Це та епоха, ті болючі рани…

Уклін вам, сивочолі ветерани!

Ведучий 2.

Несемо вам свою любов

Повторюємо клятву знов

Що ми готові в майбутті

Долати труднощі в житті,

Щоб ниви і сади цвіли,

Там, де герої полягли!

Ведучий1. До слова запрошується ветеран війни Калашник Микола Павлович.

Ведучий 2. До святкових вітань запрошуються учні Цибулівської школи.

Мелодія про АТО

Україно моя, наша нескорена мати

Український народе – ти на коліна не став

Знов війна на Донецьких й Луганських просторах

Біль і горе – цього ніхто не бажав.

Багато років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.                

У кривавих боях з російськими найманцями та терористами народжуються нові герої, люди, які вже сьогодні творять історію своїми вчинками. Серед них багато цибулівчан. Ми прихиляємося перед безстрашними воїнами світла, їх подвиг неоціненний. Ми повинні поклонитися матерям, які народили і виховали таких героїв.

До слова запрошується учасник АТО

 Слова «Слава Україні! Героям Слава!» перестали бути просто вітанням. Це слова відання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини, а також засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

 Тримайтеся, дорогі наші солдати

 За вас ми молимося кожен день

 І хоч на Сході ще гудуть гармати

 Ми віримо, що світлий день прийде

Пісня «Герої не вмирають»

      Мелодія про Афганістан

Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена, схожа на теперішню війну на сході з російською агресією. Вона як усі попередні і теперішня, несуть смерть, каліцтво, сльози.  

Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика: 160 тисяч українських воїнів пройшли це жорстоке випробування. 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати кожного із тих, хто в 20, 30 років став свідком і учасником воєнних подій.               

Афганська війна героїчна і трагічна, не тільки із-за пам’ятних знаків та обелісків, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна війна. В нашому селищі проживає 14 воїнів-інтернаціоналістів.

В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі, вони готові були віддати найдорожче – життя.

Воїни-афганці… Ми тепер називаємо їх по різному: інтернаціоналісти, окупанти. Ми називаємо цю війну помилкою.

До слова запрошуємо воїна-афганця

Організатор. У нашій пам’яті наші односельчани вічно живі. Вони не прийшли, не повернулися додому, бо віддали своє життя заради миру і нашого спокою. Колись, у визволених селах несли обережно вогонь, щоб зігрітися, освітити хату, обігріти душу і пам’ятати про тих, кого немає.

 Вічний вогонь пам’яті… Вогонь, який зобов’язує нас пам’ятати тих, хто не дожив до сьогоднішнього дня, вогонь пам’яті про минуле…

          Тож запалімо факели перемоги та пам’яті нашим односельцям-визволителям, щоб спокійно і тепло їм було від цього маленького світла.

Право запалити факели Перемоги надається ветерану війни

Гори ж вічно, світлий вогонь нашої пам’яті і людської вдячності! Хай його полум’я запалює в серці кожної людини найщиріші почуття, нагадує про тих, хто віддав своє життя за мир на землі.

Хай цей вогонь палає,

Дзвонить у далі століть.

Вічний вогонь закликає

Всіх пам’ятайте і мертвих, й живих!

Хай священний вогонь буде оберегом вашої щасливої долі на многії-многії літа.

Пісня «Білі лебеді»

Ведучий 1. 

За ниви хлібні й ранки солов’їні,

За вітру шум і лагідні світання

Усіх загиблих вшануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання.

Ведучий 2.

Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботна хвилина, громада мовчить,

Ніколи хай ті не вертаються роки,

Димами не вкриється неба блакить!

Ведучий 1.

Хвилина мовчання,

Вона як дзвін дзвенить у серці кожного із нас!

Схиліть же голови свої, односельчани,

Відважних земляків згадайте у цей час.

Ведучий 2.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання…

І сумно згасає, і тихо сплива

Хвилина мовчання!

Організатор. Ми закликаємо згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Тож встаньте всі і голови схиліть

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

Із вдячністю хвилину помовчіть

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

Вшануймо пам’ять воїнів-визволителів  Великої Вітчизняної війни і героїв, які загинули за світле майбутнє України – ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.

     Шановні односельці!

В боях за визволення району загинуло 2540   воїнів, які захоронені у 18 Братських і 20 одиночних могилах. У нашому селищі тут у Братській могилі захоронено 402 воїни,  в Івахнах – 1118, в Монастирищі – 270 і такі могили є в кожному селі. Крім пам'ятників, пам'ять про воїнів-визволителів увічнюють і пам'ятні знаки:

в Івахнах - грізний танк

у Цибулеві - гармата біля олійні

у Монастирищі – літак,

поля Шарнопільського колгоспу, де стояли на смерть воїни 294 артилерійського полку назвали – Гвардійським.

Там, де точилися бої - піднялися пам'ятники, мов червоні гвоздики зоріють факели вічного вогню. У граніті, бронзі у серцях живе великий подвиг воїнів- визволителів. Не забули про своїх героїв і наші односельці. Золотими літерами вписані їх імена та прізвища в книзі «Вічної пам'яті» в шкільному музеї. Їх імена викарбувані тут, на Братській могилі в центрі селища. А над нею височить пам’ятник молодому солдату, який оберігає вічний сон своїх побратимів.

Вкривалася попелом земля, земля горіла сіра.

Броня палала, та жива в бійців лишалась віра.

І не жалілися комусь -відважні сильні духом.

Хто з війни не повернувсь -нехай земля їм буде пухом.

Тим хто поміг в лиху добу,віддав останні сили,

Ми зараз квіти і журбу приносим на могили.

Тож хай ляжуть квіти пам'яті до підніжжя безмовних обелісків та могил від нас усіх присутніх:дітей, онуків, правнуків.

Звучить мелодія «Степом-степом».

Покладання квітів.

 Організатор. Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне блакитне небо, за цвіт землі борються усі чесні люди. Адже мир та злагода – це найцінніші здобутки суспільства. І нехай спливають щасливі роки, нехай зростають діти, нехай квітують сади!

Ведучий 1.  

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

Ведучий 2. 

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Ведучий 1. 

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

Ведучий 2.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

Ведучий 1. Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти до ніг усіх героїв. Шановні воїни-ветерани! Прийміть і від нас квіти як символ радості життя, як символ безкінечності.

Квіти ветеранам

 «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…»

Під цю пісню, як символ єдності, міцності, боротьби за мир йшли у бій Герої України.

Хай живе Україна! Слава Україні!

Пісня «Над землею тумани»

Урочистий мітинг до Дня Перемоги оголошується закритим

     Звучить ГІМН

Шановні воїни-визволителі!

Скільки горя випало на Вашу долю, на ваше покоління. Ми звертаємося до вас зі словами вдячності за вашу мужність і героїзм.

Ми не повинні забувати воїнів-інтернаціоналістів, тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка,хто захищає свою землю від російських найманців і терористів. Ми в боргу перед нашими героями, і наше завдання - підтримати їх і допомогти.

Вище піднімайте стяг Пам’яті.

У День великого Свята Перемоги, хай кожна родина сяде за щедрий святковий стіл, пом’яне тих, хто віддав життя за Батьківщину.

         О, Україно! Ніжно пригорни

 Усіх живих своїх синів, як мати,

 Щоб ми уже не бачили війни

 Не чули, щоб ніколи звук гармати.

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ «День перемоги»

Виховний захід

Подорож „Стежками рідного краю”

 

Мета: Ознайомити учнів з історією рідного краю та видатними і почесними жителями селища. Формувати національну свідомість школярів, громадянсько-патріотичні почуття. Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, до школи, в якій навчаються.

Обладнання: Виставка виробів народних умільців, хліб-сіль на вишитому рушнику, ілюстрований фільм „Мій рідний край – прекрасний Цибулів!”, національні та державні символи. гімн школи, факел любові до рідного краю.

Фанфари. Звучить музика про рідний край.

Організатор:

Пишаюся тобою, рідний краю

Бо з дитинства закохана я.

Тут сільські неповторні світанки –

Мала Батьківщина моя.

Звідсіль мене перші стежинки

В широкий виводили світ.

Мала, дорога Батьківщино, -

Мій дім ти з дитячих ще літ.

Рідний край... Починається він від батьківського порогу, стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найважливішими для нас є слова - Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина – це не тільки Україна, а й рідна домівка, і те місце, де минули найкращі роки твого життя.

       Сьогодні ми пройдемо знайомими і невідомими стежками рідного краю, познайомимося з прекрасними людьми, що творили історію села, а ще із тими, що на сьогоднішній день сприяють його розвитку.

 Тож хай сьогоднішній захід зігріє ваші серця добром, любов’ю до рідного краю та залишить найкращі спогади.

   Моє село – це батьківський поріг

   Заквітчаний барвистими квітками.

   Мене чекають тисячі доріг,

   та лиш одна – в село, - до мами!

Звучить мелодія про рідний край, показ ілюстрованого фільму на екрані „Мій рідний край – прекрасний Цибулів” протягом всього заходу.

Ведучий 1:

Добрий день, всім, хто тут зібрався нині

Добрий день, всім, хто слухає нас!

Добрий день, нашій славній Україні!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Ведучий 2:

Село найкраще й найдорожче

Краплинка неньки – України,

Часточка черкаської землі,

Тебе шанують твої діти,

Ті, кого зростив, Цибулів!

Ведучий 3:

Селище наше, наш Цибулів!

Йде твоя слава з далеких віків.

Ти пам’ятаєш грізні навали,

Тебе наче батька, сини захищали!

Ведучий 4:

Живи наш Цибулів і розквітай,

Поля твої буяють хай врожаєм

Сади цвітуть, щебечуть солов’ї

Калиною хай квітнуть короваї!

Пісня „Розкинулось над Тікичем село”

Виходять ведучі і 2 учні в українських костюмах з хлібом на рушнику.

Ведучий 1:

Наш славний Цибулів, хай молодіє, квітне,

І щедрі врожаї дарують нам поля.

Живуть тут люди щирі і привітні,

Твоя це гордість, матінко-земля.

Ведучий 2:

Прийміть хліб-сіль, шановні гості,

Без хліба – свята в нас нема,

Бо хліб – добробуту початок

І символ щедрого життя.

1 учень:

За данім українським звичаєм:

„Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром”

2 учень:

Від щирого серця, від рідної Цибулівської землиці

Дозвольте вам люди, до пояса вклониться.

(учні вручають хліб гостям)

Звучить пісня про Цибулів „Село наше миле”

Ведучий 3: Рідний край ... Прекрасний він своїми традиціями, звичаями , історичним минулим та пам’ятниками архітектури. Наше селище було засноване в 1608 році. Це рік, коли янчинські магнати продали землі княгині Анні Корецькій. Поблизу території старого парку, що в центрі селища, княгиня збудувала гарне містечко, заселила його євреями, створила вперше базар.

 

 

Ведучий 4: Згодом містечко стало обростати селянськими хатами. З тих пір його почали називати Цибулів, бо розташувала його княгиня Анна Корецька на берегах річки Цибулівки, що нагадує разом з притоками розгалуження коріння цибулі, а стару частину поселення назвала Старосіллям.

Ведучий 1:  Селище Цибулів є одним з найдавніших поселень на території нашого району. Про це свідчить наявність поселення Чорнопійської культури, Земляної фортеці та інших поселень, що існували в I – X століттях нашої ери. Проте перша згадка про селище відноситься до XVI століття.

Ведучий 2: У 1725 році Цибулів купив пан Рогозинський. Він перетворив селище у справжнє містечко. На території теперішнього парку, де знаходиться зараз лікарня, пан збудував в ті часи маєток. На сьогодні – зберігся великий мурований тин, поблизу селищної Ради та панська конюшня, яку реставрували і перетворили на стаціонарну лікарню.

Ведучий 3: Ще в нашому селищі збереглося перше підприємство капіталістичного ладу, збудоване в 1873 році – це Цибулівський цукровий завод. Під забудову цього заводу пан Рогозинський виділив близько 25 десятин землі. Побудував гуртожиток, школу, які є на сьогодні – пам’ятниками архітектури.

Ведучий 4: Отже ми, цибулівчани першими навчилися сіяти і вирощувати буряки, а на заводі виробляти цукор.

Орали землю, сіяли жита,

Рушали в бій до Змієвого валу.

І нива пращурів – земля свята

Сто сотень поколінь нагадувала.

Музичний номер.

Ведучий 1:

Живе наше село вже сьоме століття

Переживши негоди, війни, лихоліття.

Рік 33-ій ... Страшний голодомор…

Та наш народ, що пережив ті дні

Зробив усе, щоб врожаїлись ниви,

Зростав добробут на землі.

Ведучий 2:

Але знову біда, страшна, несподівана.

Вибухи злісної сили, мирних людей збудили

сльози, розруха, голод. Почалася жахлива Велика Вітчизняна війна.

Події ВВв й досі не забуті односельцями.

Печуть ранами в душах людей, ветеранах,

котрим сьогодні сняться атаки, в яких невиліковно

ниють рани і щемлять серця.

Війна забрала в нашого селища 701 бійця, з яких 306 односельців не повернулися до рідних домівок.

Мужньо захищали рідну землю односельці, герої Радянського Союзу М.Я. Дзигунський та І.А. Пахолюк. Пам’ять про них - вічна.

Ведучий 3: Живуть серед нас і молоді ветерани, але уже афганської війни. Ці чоловіки пройшли дорогами війни в чужій країні, бачили смерть свої молодих товаришів, яких додому в кожну область привозив „чорний  тюльпан”.  Не   обійшов   цей   біль    і   наше   село   стороною.

11 молодих юнаків забрала війна. Один з них – Корченюк Віктор Васильович не повернувся до рідної домівки.

Учениця:

А молоді були, красиві –

І так хотілося їм жити,

Радіти сонцю, стиглій ниві,

Красу життя всім серцем пити.

Зустріти росяний світанок,

Та довелось в землі чужій

Лиш погляд кинуть наостанок

Туди, де край їх золотий.

Музичний номер.

Ведучий 4: Горем і болем увійшов 24 роки тому в наше життя Чорнобиль. Серед нас живуть земляки, які брали участь у ліквідації чорнобильської катастрофи. Ми низько вклоняємося і шануємо тих людей, які пройшли через це страшне лихо.

Ведучий 1:

Комусь курличуть журавлі,

Когось виманюють в дорогу,

А я і тут, на цій землі

Знайду і радість, і тривогу.

А я нікуди не піду,

Хоча б за морем рай відкрився:

Усе – і щастя і біду –

Зустріну тут, де народився.

Ведучий 2: Рідне наше село! Звідки витоки нашої любові до нього? Можливо із села, із батьківського дому, із того поля, на якому ростуть золотаві жита і пшениці. Село – наш дім, наше коріння і доля.

Ведучий 3:

Шануйте руки в мозолях,

Вклоніться мудрим і жилястим

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

Ведучий 4:

Село наше живе і росте. бо створили і створюють йому славу і гордість видатні люди. За свою невтомну працю, перемоги у соціалістичних змаганнях вони нагороджені найвищими медалями та орденами в той час, зокрема Орденом Леніна, Орденом трудового Червоного прапора.

 

Ведучий 1: Це Перший голова колгоспу „Пам’ять Леніна”

   Андрущенко Віктор Капітонович

Ведучий 2: Головний агроном колгоспу

   Журавель Никифор Арсенійович

Ведучий 3: Директор радгоспу

   Манжула Володимир Федорович

Ведучий 4: Комбайнер

   Козловський Володимир Якович

Ведучий 1: Тракторист

   Святецький Микола Антонович

Ведучий 2:  Бригадир

   Кремінський Анатолій Миколайович

Ведучий 3: Ми пишаємося нашими ветеранами. які завоювали мир нам і свободу, лікарями, учителями, майстрами, керівниками.

Своїми дочками й синами село пишається по праву.

Є мудрість в нашого народу – не забувати свого роду.

В яких світах не довелося б нам бувати

Своє село завжди будемо пам’ятати.

Ведучий 4:

Хай лине вітер крізь лани і гори,

Хай принесе наші палкі слова,

Прийміть наш спів, сердечні побажання

Прийміть уклін для щастя і добра.

Музичний номер

Організатор:  Дорогі діти, колеги, гості!

Відомий педагог Сухомлинський стверджував: „Людина народжується у світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, людина народжується щоб лишити по собі, слід вічний”.

Незважаючи  ні на що: лихоліття, життєві складності, селище наше живе і квітне, а головним джерелом - є люди, які творять історію, невтомно працюють,  будують, садять  садки, орють землю, народжують і виховують дітей, створюють йому славу і гордість. Є в нашому селищі й чудові майстри, які творять прекрасне: виготовляють  гарні меблі, шиють, вишивають, малюють і співають,  пишуть вірші.  З їх виробами ви можете познайомитись оглянувши виставку.

 Лине слава величава про невтомний їхній труд. 

 І  багатшає держава бо їх майстрами  вже зовуть.

Нам є чим пишатись, є з кого брати приклад. Недарма сьогодні на свято ми запросили шановних людей: селищного голову - Кучеренка В.Ф., почесного громадянина селища…., митців слова - Крук Т.В. і Луценко З.В. та голову будинку  сімейного типу с.Антоніна Чекмана Олександра Олексійовича. Ми раді бачити вас у стінах нашої школи, і хочемо з вами поспілкуватися.

 Шановний В.Ф.Кучеренко (селищний голова), Ви мабуть не  заперечуєте, що труднощі були в усі часи історії. Але в такий  складний час село живе і працює.

•                   Чим може  пишатися селище сьогодні?
•                   Що допомагає рухатися вперед?

В народі говориться: „Гарна земля своїм плодом, а людина своїм родом”. Ці слова сказано в адресу людини,  якою пишається не  тільки  родина, а й селище.

 Шановний (почесний громадянин селища)!  Ваше життя, як приклад наслідування для молоді. В свій час ви мабуть  і не задумувалися, що станете почесним  громадянином селища.

- Ваші постанови підростаючому поколінню, як людини, яка творила історію селища?

 

 

 

Дорогі діти!

Людина приходить в світ щоб залишити добрий слід на землі. Обов’язок кожної людини посадити дерево, побудувати дім, виростити сина. А як нелегко створити будинок сімейного типу і виховувати  10  дітей!

Для прикладу родина Чекманів. Про них кажуть:

  ”Турботливі і чуйні мама й тато,

  бо опікуються дітьми.

   Роблять для них все, й багато –

  Берімо приклад з них і ми”.

Шановний Олександр  Олексійович!

- Що спонукало вас взяти на себе таку складну, але водночас благородну справу - виховання різних дітей?

   А я нікуди не піду,

   Хоча б  за морем  рай відкрився:

   Усе – і щастя і біду –

   Зустріну тут, де народився.

Серед присутніх учасників нашої зустрічі є й випускники нашої школи, які люблять і цінують рідний край, школу, солов’їну мову. Тож недарма обрали одну з нелегких  професій – вчити, любити, знати й викладати рідне слово. Свою любов вони виливають у поезії,  які йдуть від душі та серця.

 Запрошуємо до слова поетів Луценко З.В. та Крук Т.В.

Особисто для вас: «З чого починається любов до Батьківщини?»

Дорогі гості, прийміть в дарунок музичне  вітання.

Ведучий 1:  З чого починається село? З дороги над якою схилилися верби в зажурі?  З домівок,  що усміхаються віконцями  з  працьовитих і гарних людей?

Ведучий 2:  Чи може воно починається  з головного  шкільного дзвоника  і веселого, щасливого дитячого сміху?  Якщо немає школи, тоді село не живе.

Ведучий 3:  

Село  живе, коли не сплять лелеки.

Із виріїв вертаються далеких.

Приносять діток до домівок тихих,

Нас захищають і відводять лихо.

Ведучий 4:  

Село живе, коли сміються діти,

Коли у травах пломеніють квіти.

Коли пшениці заквітчають поле,

Коли живе, працює рідна школа!

Пісня „Гімн школи ”

На сцену заходять  учні початкових  класів.

1 учень: Наша рідна Цибулівська  школа – це затишок милий

               Душі і серцю притулок надійний.

               Для розуму ріст і для сили підмога,

               У всьому зустрінемо тут допомогу.

2  учень: 28 літ від роду школа має

               Та все молодіє та все процвітає.

               Бо спонсори гарні і друзі надійні

               Дають допомогу,  ремонти постійні.                                                    

3 учень: Відчуваємо ми скрізь батьківську турботу

               Піклувальна рада школи і райво проводять роботу

               Це і гроші, й меблі, і тепло, і світло .

               Чи у школі, чи в дорозі –

 Вони завжди на підмозі.

4 учень: Ми любимо щиро наш затишний дім

       Надійно і тепло , спокійно у нім

       Його полюбили і вас закликаєм

       Частіше приходить в гості бажаєм.

Ведучий 1: З 1982 року зі стін нашої школи випущено ... учнів. З них ... учнів закінчили школу із золотою медаллю, ... учнів із срібною. Нині школа нараховує ... відмінників, які є активними учасниками районних та обласних олімпіад та виховних заходів.

Ведучий 2: Сьогодні ми хочемо з гордістю і шаною назвати видатних випускників нашої школи. Це:

- Швець Віктор Володимирович – капітан корабля „Монастирище”. У     шкільному музеї є прапор його корабля.

Ведучий 3: Калашник  Юрій  Іванович – генеральний директор ТОВ «Тамюк»  в м. Черкаси. Ми вдячні його подарункам - ксероксом та сучасними  комп’ютерами.

Ведучий 4: Кересюк Валентина Вікторівна – начальник  управління освіти  Уманської державної адміністрації.

Ведучий 1: Бялківська Валентина Михайлівна начальник районної санепідемстанції.

Ведучий 2: Кучерява Інна Петрівна – лікар-педіатр м. Вінниця.

Ведучий 3: Ротаєнко  Олександр Адамович – радник народного депутата України  Малиновського.

Ведучий 4: Кутинський  Анатолій Андрійович – генеральний директор ТОВ Літинський м’ясокомбінат.

Ведучий 1: Тихоневич Богдан Іванович – голова районного агропромислового комплексу.

Ведучий 2: Білоусов Віктор Федорович – директор Черкаського центру метрології  та  стандартизації, та багато інших.

Ведучий 3: Однією з видатних випускників Цибулівської школи є                                                                                                                             Ковальська Ольга Михайлівна – талановита і сильна жінка, прекрасний керівник, творча людина – директор нашої школи.

Ведучий 4: Шановна Ольга Михайлівна!

Запрошуємо вас до співрозмови.

- Яка роль нашої школи в розвитку селища? (досягнення та нагороди). 

 

Ведучий 1: 

Село засина поступово

У вікнах згаснуть вогні,

Як матір’ю навчене слово,

Ти завжди потрібне мені.

Ведучий 2:

До тебе ніколи не пізно

Нам завжди вертатись буде.

Спасибі за хліб і за пісню

Тобі, моє рідне, село!

Ведучий 3:

За те, що любити навчало

З дитинства ти серце моє.

За те, що було ти началом,

За те, що на світі ти є.

Ведучий 4:

Наше рідне село!

Мов той сад розцвіло!

Ой, яке воно в нас мальовниче!

Із далеких країн, зарубіжних країн

Нас до себе завжди воно кличе!

Організатор:

Є багато земель, але кращої в світі немає,

Вона в наших серцях,  хоч ми в різних краях  живемо...

І безмежну любов до батьківського отчого  краю

Ми нащадкам своїм, теж як спадок передамо.

Сьогодні ми з вами пройшлися знайомими і невідомими стежками рідного краю, перегорнули історичні  сторінки, зустрілися з чудовими людьми,  сучасними творцями долі селища.

Нам є чим пишатися, є з кого брати приклад. Ваше завдання,  дорогі діти,  гарним навчанням,  хорошою поведінкою, добрими справами продовжувати історію свого  народу, шанувати його традиції.               Ви повинні гордитися своїм селом, школою, що носить ім’я Героя Радянського Союзу М.Я. Дзигунського, славними людьми. Колись від хати до хати щоб освітити і обігріти душу переносили вогонь.

Бо вогонь – символ тепла, світла, любові. Тож і ви через все своє життя пронесіть любов до отчого дому, до стежки, яка веде до його порогу. Нехай символічна свіча освітить вам цю стежку!

Право запалити факел любові до рідного краю надається селищному голові та представнику молодого покоління.

Запалімо свічку, хай палає,

Хай вогонь святий єднає нас,

Хай душа в любові розквітає

Дивним цвітом нині й повсякчас.

       Дай вам, Боже днів щасливих

Дай добра, здоров’я, сили.

Дай любові, згоди, втіхи,

Змоги дай – життю радіти

І ділитись словом щирим

Теплим, радісними, правдивим.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ

«ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯМ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТАМ»

 

На фоні музики

Афганістан – ти край війни і крові

Тих молодих, завзятих юнаків

В котрих у грудях полум’я любові

Горить, допоки дух їх не дотлів.

Афганістан  - твоя війна – це сльози

Братів, сестер і ледь живих батьків

Жахлива спека і страшні морози

Навіки в пам’яті відважних юнаків.

Війна… Безглузда війна… За що? За які ідеали? За чию Батьківщину?... В ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків.

Покоління воїнів-інтернаціоналістів пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат.

27 років… Багато чи мало?

Кожна сім’я веде власний свій лік

З тої пори, коли перші «двухсоті»

З «Півдня» летіли… Несучи крик

Рідної мами, що сина чекала

З війська додому, в сім’ю, до батьків.

І сьогодні, напередодні 27-ї річниці виведення військ з Афганістану, ми зібралися для того, щоб пам’ятати, поклонитися вам, ветерани-афганці і тим, хто не повернувся з цієї несправедливої війни, а також відкрити меморіальну дошку пам’яті в честь героя-земляка, воїна-афганця.

З теплими словами вдячності подякувати нашим землякам, воїнам-афганцям за виконання інтернаціонального обов’язку та вшановувати пам’ять загиблих радо завітали почесні гості.

Серед них:

В нашому селищі проживає  14  воїнів-інтернаціоналістів.

В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі, вони готові були віддати найдорожче – життя.

Шановні присутні!

Тож давайте дружніми оплесками віддамо шану героїзму, бойовій витримці та відвазі запрошеним воїнам-інтернаціоналістам.

Пам’ятайте друзі, цих людей довіку

Тих, хто повернувся і поліг в боях

І вклонімось всі ми низько до землі їм

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Мелодія пісні «Чорний тюльпан»

Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було життя.

І понесли чорні птахи смерті похоронки в Україну, не обминаючи нашого району, нашого селища.

Ще й досі не знімає чорної хустки мати героя-афганця, нашого односельчанина

КОРЧЕНЮКА ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА,

якого привезли в цинковому гробу і поховали на старому кладовищі у центрі селища.

Учні, тримаючи портрет з чорною стрічкою

КОРЧЕНЮКА ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА читають вірші.

Учень 1.

Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома.
Палить їй душу афганська гроза -
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й 20 не було йому літ ...
Юним на вік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулось з війни?
Скільки гибіє ще у неволі?

Учень 2.

Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом,
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті
Обмацує труну: "Чи ж там він є ?!!"
Стоять, відводять очі вбік солдати
І шепотить сержантик, ледве чуть:
"Не велено ... Не можна відкривати ... 
Не велено ..."
Уже струмки течуть, 
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ ...
Кого клясти, кого назвати винним? 
І що той світ? Хіба він дасть одвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

Шановні присутні!

Право відкрити меморіальну дошку Пам’яті героя-афганця, нашого односельчанина, учня Цибулівської школи КОРЧЕНЮКА ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА надається:_________________________________________

Афганська війна героїчна і трагічна, не тільки із-за пам’ятних знаків та обелісків, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна війна.

Ми називаємо цю війну помилкою.

В цьому році ми відзначаємо 70-річчя визволення країни від німецько-фашистських загарбників. Діди наші й не думали, що їх онуків також називатимуть ветеранами і на їхню честь лунатимуть слова вдячності, поваги, співчуття.

До слова запрошуються запрошені гості.

15 лютого - 27 років з часу виведення радянських військ з Афганістану, а в душах колишніх солдат та офіцерів, що воювали, все ще живе війна.

Вони живуть серед нас, ці, ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Їм виповнилось по 45-50 літ.

До слова запрошуємо ветерана афганської війни, солдата, який чесно виконував свій обов’язок.

Слово воїну-афганцю.

Шановні воїни-афганці!

Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати останньою. Але вам випало щастя вижити і повернутись до рідної домівки.

Тож нехай не заболять у нас ноги в цю хвилину, а тільки защемить серце за тих, кого немає, хто лежить у сирій землі, а можливо, з підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської землі.

 

 

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан

Чиї він душі зранив і скалічив.

Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю героя-земляка, Корченюка Віктора Васильовича і всіх тих, кого забрала афганська війна

ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.

Вмикається фонограма  метроному.

Дорогі діти!

Нехай же ніколи не зазнають війни всі ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг.

Не схилять скорботно голови біля «Чорного тюльпана».

Ми не повинні забувати тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.

Вище піднімайте стяг Пам’яті.

 

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни

Не чули, щоб ніколи звук гармати.

Запрошую всіх винести квіти на могилу воїна-афганця Корченюка Віктора Васильовича, що знаходиться на старому цвинтарі.

Звучить пісня Стаса Михайлова «Уходите»

 

 

 

 

 

 

Урочиста лінійка.

21 листопада – День Гідності та Свободи

 

Вступне слово учителя

 Минуло два роки із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але впершу чергу Майдан став випробуванням, виміром  людської гідності.

"Це революція гідності", якось сказав зі сцени Майдану Олег Тягнибок.

- Що таке гідність. Чи бачили ми її? Чи маємо ми її?

 Гідність проявлялася в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім  поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Ми бачимо гідність матерів, жінок, коханих, які відпускають своїх чоловіків на захист України, жінок, які воюють.

Ми бачимо гідність волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було.

Ми теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру.

Гідність проявлено у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

 Гідність була в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриваючись самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади, хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

  Гідні і люди, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі.

 Гідність проявлена в журналістів і операторів на Майдані,  у кримських мусульман, у священиках, які повернули  віру в те, що Церква може бути разом з народом та в  українського офіцера, котрий без зброї йшов на озброєних окупантів.

 Але не було гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

 Що є негідно? Негідно – роздягати людину на морозі.  Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати.  Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти. Подумай про це.

 Україна заплатила і продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти .

 Єдиний символ Революції гідності – прапор України.

Єдиний духовний помічник - національний гімн.

 До слова запрошуємо  голову села - Калашника  Юрія Миколайовича.

 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 р. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
 До слова запрошуємо директора школи - О. М. Ковальську.

    Виступ учнів.

1.               Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

2.  Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

В голос думку народу сказати посміли!!!

 

3.  Слава нашим Героям – Небесної Сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій наддав заповітних!

4.  Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

5.  Для чого люди вийшли на майдан? 
Що їхні сонні душі розбудило?
Розвіявся густий-густий туман,
Що прикривав всю правду так грайливо…

6.  Для чого мерзли, нащо стояли?
Бо хочем Україну ми підняти!
Її «Європою» ми гордо назвемо
Бо вона гідна статус такий мати.

7.  Тож не сидіть тихенько в стороні,
Не будьте ви до цих подій байдужі!
Бо знайте, ви сьогодні не одні! 
А разом ми нестримні й справді дужі!

8.  Майорів Майдан мільйонами вогнів,
Запал принісши у серця людей.
Ми разом. Поруч. Ти тут не один.
З тобою поруч тисячі плечей, 

9.       І ще мільйон очей горять твоїм завзяттям.
Ми – українці. Діти Кобзаря.

Ми сестри й браття.
Наш дух не розтоптати просто так. 
 

10.  І наш народ не встане на коліна.
Бо перемога завжди з нами поруч йшла,
І йтиме, поки ми єдині, 
І поки майоріє прапор наш, і гімн лунає з вуст дитини.

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення. Але поклик душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий мирний час. Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш

  Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Серед них і наші земляки - Кізім Петро Анатолійович, Нищик Руслан Петрович, Бевз Роман Миколайович.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

  Пам'ять, яка залишила сльози дружин,дітей і матерів, наречених, що не долюбили своїх хлопців,поминальний дзвін та тепло свічки.                                                         Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.                                          

Право запалити поминальну свічку надається 

 Хай горить свічка, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Герої не вмирають,просто йдуть      

Із поля бою-в небо. В лицарі-зі смерті 

Пливуть човни, пливуть човни,пливуть…

Героям слава - вписано у серці

Звучить  гімн Небесної сотні «Пливе кача»

Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою.

Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

Героям, впавшим мертвими за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання) метроном

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…
 

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…

Під цю пісню, як символ міцності, єдності, боротьбі за мир йшли в бій Герої України.

Тож хай прозвучить державний гімн України!

Звучить Гімн. 

Хай  живе Україна. Слава Україні!

      Діти!

Пам’ятайте! Ви майбутнє нашої держави, майбутні її захисники. Любіть свою Батьківщину, примножуйте її  традиції.

Ваше завдання, гарним навчанням, добрими справами, хорошою поведінкою продовжити історію народу.

 

 

ВИХОВНІ   ЗАХОДИ   З  УЧАСТЮ  ВОЇНІВ АТО

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД: «ДОБРОТА Й МИЛОСЕРДЯ В ІМ’Я МИРУ НА ЗЕМЛІ»

Презентація про Україну

Звучить запис гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни»

Виходять по черзі дівчата в національному одязі

Учениця 1.

Я - Україна… У братній любові

Кидають камінь в жіноче плече.

Я - Україна. Втопилася в крові,

Через Батурин до Львова тече.

Знову воскресла посеред раю.

Боже, злодії у райськім вінку!

Я - Україна. Сльозами вмиваюсь,

Але молюся на свят-рушнику.

Пасинки... 3 фарсом! Нерідністъ — повсюди!

Навіть небесний зірвали би дах!

Я – Україна. Співаю на людях,

Тихо стогну у нічних полинах.

Учениця 2.

Чи ж то не чую і чи ж то не бачу?!

Кожному сину дала по зерну.

Я – Україна. Всесильна… жебрачка.

Руки до Господа лиш простягну.

Кожна дочка, як ота Пенелопа.

Стільки чекання в предвічній красі

Я - Україна - колиска Європи,

А колискової прагнуть усі.

Шлях мій чумацький іде попід кручу,

Що покладу на горячу черінь?

Я - Україна. Калина пекуча.

Вже обпеклася аж сім поколінъ.

Учениця 3.

Ходим обпечені звечора й зранку...

Всім простягаємо жар із долонь.

Я - Україна. Чи вічна повстанка?!

Де мої статки? I де мій вогонь?!

Все погоріло?.. Достатньо роботи.

А безробіття накрило стави.

Я - Україна! Воскресну й усоте,

Тільки би знов не спізнилися ви!

Страдне терпіння сягнуло до неба,

А полинова зоря - у траву!

Я - Україна...

Дивуюсь із себе.

(В кінці слів чутно дзвони)

Презентація «Україна в вогні»

Організатор:

Україно моя, наша нескорена мати

Український народе – ти на коліна не став

Знов війна на Донецьких й Луганських просторах

Біль і горе – цього ніхто не бажав.

Багато років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.

Цей рік найважчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще Європейське життя наш народ зустрівся з агресією Російської федерації.

Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом.

Сьогодні десятки тисяч наших братів, коханих, батьків, чоловіків знаходяться на передовій.

І як тепер бути? Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримують поранення?

Кожен це питання вирішує по-своєму: хтось пересилає кошти на спеціальні рахунки, інші опікуються біженцями, хтось відвідує поранених вояків АТО у госпіталях. А деякі допомагають продуктами харчування, одягом, медикаментами в найгарячіших точках війни на Сході.

Слова «Слава Україні! Героям Слава!» перестали бути просто вітанням.

Це слова вітання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини, а також засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Сьогодні ми поговоримо про справжніх патріотів, про тих, які долучаються до активної роботи «в тилу», про волонтерів, на плечах яких тримається наша армія.

Сьогоднішній захід ми присвячуємо милосердю, доброті, патріотизму в ім’я миру на Землі.

Дозвольте представити гостей нашого зібрання.     

(представляємо гостей)

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих воїнів, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу»  став для сучасної історії української нації не просто словами гімну - це стало станом душі.

До слова запрошується учасник АТО.

•                   Що допомагає вірити в перемогу України, по збереженню миру на Землі?

У кривавих боях з російськими найманцями та терористами народжуються нові герої, люди, які вже сьогодні творять історію своїми вчинками. Серед них багато цибулівчан. Серед них батьки і брати, випускники нашої школи.

Ми прихиляємося перед безстрашними воїнами світла, які боронять нашу землю від російського агресора, які хочуть, щоб діти спали спокійно на мирних територіях, їх подвиг неоціненний.

Відео і пісня «Повертайтеся живими!»

Діти:

1.               Тримайтеся, дорогі наші солдати,

За вас ми молимося кожен день.

І хоч на Сході ще гудуть гармати,

Ми віримо, що світлий день прийде.

2.               Мої ви рідні, козаки сучасні!

Я знаю, Бог вас береже.

І стане мирним небо й сонце ясним,

Молюся, протримайтеся лише!

3.               Земля ж бо хлібороба жде, а не снарядів;

Жінки чекати хочуть із роботи – не з війни.

Питають діти: «Скоро прийде тато?»

А винуватці брешуть світові – нема війни…

4.               Ми просимо вас, любі, протримайтесь

І виженіть падлюк із України,

Щоб стало мирним небо й сонце ясним,

Повірте, дуже-дуже ми вас ціним!

5.               Мої ви рідні, козаки сучасні!

Я знаю, Бог вас вбереже.

Майбутнє буде! І воно – прекрасне!

Молюся, протримайтеся лише!

Організатор:

Ми в боргу перед нашими героями, інакше завдання - підтримати їх і допомогти.

У нашому селищі є багато небайдужих людей, які долучаються до активної роботи «в тилу» (про їх діяльність щоразу описується на сторінках районних газет)

Вони, волонтери, на війні як батько, як мати, як держава.

У ці складні часи до допомоги воїнам долучаються ті, хто на перший погляд, сам потребує допомоги - це люди похилого віку, інваліди, діти.

Одним із ініціаторів по наданню волонтерської допомоги в зону АТО є випускник нашої школи, батько нашої учениці, Ігор Іванович Зеленко.

Він є також герой, і ваш життєвий досвід є взірцем для прийдешніх поколінь, адже щоразу доставляючи волонтерську допомогу в зону АТО, під вибухи «градів» наражає себе на небезпеку.

•                   Що спонукає вас до цього?
•                   Скільки разів ви побували в небезпеці?
•                   Хто з бійців з якими ви зустрілись, запам’ятались?

Відомий педагог, Олександр Захаренко сказав: «Поспішайте робити добро! І не сьогодні, не завтра, а з цієї хвилини»

В усі часи місія Товариства Червоного Хреста була направлена на допомогу ближньому, але сьогодні, як ніколи, вона набула вагомого змісту.

В чому саме?

На це питання я запрошую відповісти представника Товариства Червоного Хреста.

Моральний обов’язок кожного громадянина надати посильну допомогу нашим хлопцям. Революція Гідності та війна на Сході згуртувала людей, змінила їх свідомість. Яскравим прикладом є прості люди, які об’єднавшись в групи, готують воїнам консервацію, збирають теплі речі, медикаменти, печуть хліб тощо.

Хочу запросити до слова волонтерку

•                   Що стимулює вас до роботи?

Презентація про участь школи

Президент України, Петро Порошенко сказав: «Ми, українці, маємо бути єдині, як ніколи. В єдності сила. Ніхто крім нас.» Ці слова стали девізом для колективу нашої школи.

З 1 вересня у школі триває Акція «Допоможемо разом воїнам АТО». Учнівським та педагогічним колективом щоразу надається волонтерська допомога у вигляді необхідних речей для наших хлопців збираються кошти.

Діти збирають теплий одяг, печуть печиво, пишуть листи, малюють малюнки в підтримку бійцям, які знаходяться на передовій. Дитячі посилки потрапляють на різні блок пости та військові частини, які захищають від терористів і найманців незалежність територіальну цілісність України.

З вдячністю за підтримку, учням та педагогам нашої школи висловлюють українські солдати, серед яких і донецькі кіборги.

Серед солдат існує прикмета: якщо дитячий малюнок чи лист тримати при собі, то він обов’язково захистить від куль ворога.

Відеоматеріали про участь школи у підтримці воїнів АТО

(фільм з редакції газети «Алекс»)

Нашу Україну зламати не можна. Як фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу згадати слова одного з політиків при ООН «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм та високому рівні, згуртовану націю, а Росія безіменні могили».

В результаті бойових дій в Україні загинуло близько 5000 людей, тисячі поранених. Солдати  добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас. Не обійшла біда і Монастирищину. Війна на Сході України забрала жителя с.Леськове, батька 3-х дітей.

Ми закликаємо згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі (запалюється свічка)

Герої України. Прапор. Чорна стрічка

І сльози, бо ти, хлопче вже не з нами

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка

І линуть буде «Слава Україні!» над ланами.

Героям, впавши мертвими за світле майбутнє України оголошується

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ (метроном)

Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті, під вибухи гранат ішли на смерть…

«Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…». Під цю пісню, як символ єдності, міцності, боротьби за мир йшли у бій Герої України.

Тож хай прозвучить державний гімн України.

Гімн

Хай живе Україна! Слава Україні!

Учениця 1.

Є голос коріння і роду святиня,

Над садом вишневим шумлять ясени

О ні, Україна не буде рабиня,

Її захистити повинні сини.

Учениця 2.

Вже стогне Чорнобиль, покритий хрестами

І чаша терпіння налита сповна

Ділити не можна нас більше мечами,

Бо є Україна, як совість, одна.

Учениця 3.

Колін не зігнемо, в нас клич «Заповіту»,

За волю пролили в борні предки кров.

Єднає нас правда, покажемо світу

Красу і велику вселюдську любов.

Учениця 4.

Нам ласки чужої ні крихти не треба,

І кривди, і глуму нема вороття.

Закохані в колір ми сонця і неба.

Здобудемо право на вільне життя.

Учениця 5.

Боже, Отче всемогутній,

Захисти коханий край.

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай.

Учениця 6.

Захисти нас від свавільних

Хижаків жорстоких, злих.

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

Учениця 7.

Хай собори на руїні

Стануть там, де ти прорік.

Суверенній Україні

Слава нині і вовік!

Учениця 8.

Моя Україно!

Вірю, що дух твій ніколи не згасне,

Ти совість народу, незгасна зоря.

Живи й процвітай, моя Україно,

Для миру, для щастя, любові й добра.

 

 

Організатор.

Нема життя без України, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі.

Відеокліп групи «ТІК» про Україну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД: «МИ ХОЧЕМО БЕЗ ВОЄН ЖИТИ,

                                       ХАЙ БУДЕ МИР НА ВСІЙ ЗЕМЛІ!»

 

Відеослайди «Україна - молитва»

Рідний край, рідна земля. Україна… Які це прості, а разом із тим прекрасні і святі слова. Велика і свята любов до Батьківщини, прагнення миру живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих дочок і синів.

На сторожі України стоїть закон і Збройні Сили України, весь український народ. Кожна частинка української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідну землю від численних загарбників. Тому українська земля свята. За неї віддали життя найславніші лицарі нашого народу.

Цей рік найтяжчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Російської Федерації.

Російська Федерація анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну соборну Україну.

Свідомість українців постійно змінюється. майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й весь світ.

Ми продемонстрували Європі і всьому світові, що українці – міцні духом і волелюбна нація. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства і гідності.

Слайди про мир

Хочеться вірити, що настане мир. Про це мріють усі. Миру прагнуть всі народи. Недарма в вересні світ відзначає Міжнародний День Миру встановлений Генеральною Асамблеєю ООН.

Щороку в ці вересневі дні люди з різних країн і міст беруть участь у мирній  ходьбі, виражаючи єдність, мир, відмову від насильства та припинення вогню.

Заходять діти з паперовими голубами

Привітання «Мир на землі». Презентація «Це моя Україна»

 

Діти:

1.               Мир на землі — це затишок і тиша,
   Це сміх дитячий і душі політ,
   Коли поет чарівні вірші пише
   Про незвичайний, дивовижний світ. 
2.               Мир на землі — це росяні світанки,
   Краса і творчість, пісня у гаях.
   Мир на землі — це вечори і ранки
   Із радістю і щастям у серцях. 
3.               Мир на землі — це дім і мама, й тато,
   Й любові стільки — просто через край!
   Це та земля, де щастя є багато
   І в кожній хаті — хліба коровай. 
4.               Це та земля, де сміх і пісня лине,
   А діти йдуть до школи знов і знов.
   Й ніколи у боях ніхто не гине,
   Бо там господар — щастя і любов.
5.               Нам не треба війни, не треба —
   Ми за спокій і мир на Землі,
   Щоб не коршаки в чистому небі,
   А космічні пливли кораблі,
6.               Щоб щасливо зростали діти
   І не бачили жаху війни,
   Щоб зловісний воєнний вітер
   Був розвіяний вітром весни.
7.               Слухайте, чесні люди Землі,

Дуже просимо вас: «Боріться», бо ми ще малі –

Мир захищайте для нас.

Хочемо миру – хай буде мир

Пісня лунає і сміх,

Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір,

Сонце хай сяє для всіх.

8.               Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не ростина.

Бо ти - єдина Україна,

Бо ти - на світі всіх одна.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод.

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не ростина.

Бо ти - єдина Україна,

Бо ти - на світі всіх одна.

Пісня про Україну. Відеокліп «Я люблю Україну свою»

Організатор: Дорогі діти!

Українська земля - це ваша земля по праву. Вона прекрасна, родюча, багата, співуча. І щоб вона залишалась такою багато-багато років ми повинні її берегти і любити.

Присвятити своє життя захисту Батьківщини  - це честь для кожного юнака.

Дозвольте представити гостей сьогоднішнього зібрання.

Народна мудрість стверджує: «Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі джерела, але захистити себе не може».

Тому, це святий обов’язок тих, хто на ній живе, хто користується всіма її благами і дарами.

Поділитися з вами знаннями оборонно-масової роботи запрошуємо

Голову районного Товариства сприяння обороні України

Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий мирний час. Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш.

Я хочу звернутись до хлопчиків, майбутніх захисників Вітчизни словами Василя Симоненка:

«Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу

Виростуть з тобою приспані тривоги

Можеш вибирати друзів та дружину

Вибрати не можна тільки Батьківщину!»

Пам’ятайте ці слова. І якщо виникне потреба, та не задумуючись віддайте всі свої сили, знання, навіть життя, і не допустіть щоб нашу рідну Вітчизну підкорили, поставили на коліна.

Запрошую до слова учителя предмету «Захист Вітчизни», який розповість про практичні вміння і навички захисту Вітчизни та військовий призов.

Відеокліп «Про Україну»

Важкою дорогою йде наша країна, дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою.

Нині просторами України лунають постріли на Сході, а разом з тим лунає рідна мова і вільні пісні.

Скільки топтали нас, палили і гнітили

Скільки з корінням рвали, але не скорили.

Ми, як вода цілюща, знову оживали,

Ще й рясним, буйним цвітом розквітали

Й вставали, поки зовсім ми не встали

На повний зріст,на повну нашу силу

Щоб прославляти Україну милу!

Пісня про Україну.

В зоні АТО постійно працюють волонтерські загони, які передають українським солдатам продукти, одяг, медикаменти та збирають кошти для підтримки армії. Наша школа також бере активну участь у цій благородній акції. На підтримку українських солдат з зони АТО учительським колективом зібрано 5,325 грн., учнями – 1,548 грн.

Діти пишуть листи та малюють малюнки для солдат та збирають теплі речі для дітей-біженців. Прагнемо і надалі допомагати українським воїнам.

Слайди про Небесну Сотню

Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали учасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? " "За Україну, друже мій."

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

" За Україну нас вбивають, брате мій."

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Слайди і пісня про Небесну Сотню

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Вірш «КОЛИСЬ ПРИЇДУ ДО КИЄВА»

Колись я приїду до Києва з сином

Колись…Як цвістимуть каштани…

Під небом пройдемось високим і синім

Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся, припавши на мить на коліно

Гладкого новенького бруку…

Він все ще гарячий! Це так неймовірно!

Давай,приклади свою руку…

- То сонце нагріло! - і в сина усмішці

Шукатиму трохи розради…

- Ні, сину, не сонце…На цьому ось місці

Горіли колись барикади…

Людей, що піднялись на ці барикади,

Ніщо не могло подолати!

Ніякої сили не було у влади

Лиш страх,брудні гроші та грати…

І люди боролись…І найсміливіші

Дивилися снайперу в дуло…

І лилася кров…Але найголовніше,-             

Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати…

Я всіх називати не стану…

- А що там? Чому стільки квітів там,тату?

- Це стела героїв Майдану…

- Цікаво?... Навіщо туди позносили

Ці шини від автомобілів?

- Це замість вінків…Це тепер, ніби символ.

Це знаки для всіх зрозумілі…

Мій син промовчить і спитає останнє:

( Мов вітром холодним подуло!)

- Я все розумію…Одне лиш питання:

Чому тебе з ними не було?

Звучить  гімн Небесної сотні «Пливе кача»

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Право запалити поминальну свічку надається  представнику старшого покоління та представнику молодого покоління (запалюється свічка і передається з руки в руку)

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню -частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде «Слава Україні!» над ланами.

Героям, впавшим мертвими за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання. (метроном)

Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

«Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…» Під цю пісню, як символ міцності, єдності, боротьбі за мир йшли в бій Герої України.

Тож хай прозвучить державний гімн України!

Звучить Гімн

Відео про прапор

Боже – Отче Всемогутній!

Захисти коханий край,

Дай нам вийти у майбутнє

Мужність і сміливість дай.

Захисти нас від свавільних

Хижаків жорстоких, злих,

Захисти від божевільних

Від Чорнобилів нових.

Діти!

Пам’ятайте! Ви майбутнє нашої держави, майбутні її захисники. Любіть свою Батьківщину, примножуйте її  традиції.

Ваше завдання, гарним навчанням, добрими справами, хорошою поведінкою продовжити історію народу.

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Запрошую всіх взяти участь у флеш-мобі «МИ - ЗА МИР»

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД: «ХОРОБРІ СЕРЦЯ»

Презентація про АТО

Ведучий 1.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом - казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Ведучий 2.

 Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі - славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців, які боролися за незалежність та волю України: Бандера, Шухевич…
Вчитель.

 Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Ведучий 1.

Вітаємо вас на нашому заході присвяченому воїнам, які воюють, воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

 

 

Ведучий 2.

23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому, ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому, ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні! Героям слава!», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких, тримається наша армія.

Ведучий 1.

Слова «Слава Україні! Героям Слава!» перестали бути просто вітанням. Це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Коли перед очима кадри з новин,фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 2.

В результаті бойових дій в Україні загинули близько 4 тисячі людей (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити), в тому числі й діти. 8 тисяч отримали поранення. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий 1. 

Не обійшла біда і Монастирищину. У вересні 2014 року загинув Роман Бевз, мешканець с. Леськове. На похороні воїна АТО, якому посмертно присвоєно звання Героя України, зібралося на лише село, а й мешканці навколишніх сіл та жителі м. Монастирище.

Учень 1.

Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

Людська долоня,тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям Слава - вписано у серці.

 

 

Ведучий 2.

Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».

Учень 2.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Хай живе Україна!

Слава Україні!

Героям слава!

Відеофільм «Повертайся живим!».

 Флеш-моб

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД: «ЗУСТРІЧ З ВОЇНАМИ АТО» - 1

Діти в українських костюмах з хлібом-сіллю в руках

Учень 1.

У нас склалась гарна традиція урочисто зустрічати своїх воїнів. Впевнена, щ саме на таке ставлення заслуговують ті, хто чесно виконує справжню військову роботу. Адже в надскладних умовах війни ви гідно витримуєте всі фізичні, психологічні та моральні навантаження.

Учень 2.

Раді ми вас зустрічати, дорогі ви наші!

Щире дякую від серця вам сказати.

На землі Вкраїнській ми вас величаємо,

Доброго здоров’я від душі бажаємо!

Вклоняємося низько, полюбити нас просимо,

Як велить звичай: «Хліб та Сіль підносимо»

Учень 3.

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну – державну

Злий не позаздрився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

Учень 4.

Моліться, люди, за тих, хто на передовій

Моліться за чужого сина,

Щоб вас колись потішив свій

Ті хлопці нам не є чужими

Бо нашу волю бережуть

Вони не знали чи живими

До матерів колись прийдуть.

Презентація «Україна у вогні»

Організатор.

Багато років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.

Цей рік найважчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще Європейське життя наш народ зустрівся з агресією Російської федерації.

Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом.

Сьогодні десятки тисяч наших братів, коханих, батьків, чоловіків знаходяться на передовій.

Слова «Слава Україні! Героям Слава!» перестали бути просто вітанням.

Це слова відання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини, а також засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Сьогодні ми поговоримо про справжніх патріотів, про тих, які долучаються до активної роботи «в тилу».

Сьогоднішній захід ми присвячуємо милосердю, доброті, патріотизму в ім’я миру на Землі.

Дозвольте представити гостей нашого зібрання  (представляємо гостей)

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих воїнів, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу»  став для сучасної історії української нації не просто словами гімну це стало станом душі.

У кривавих боях з російськими найманцями та терористами народжуються нові герої, люди, які вже сьогодні творять історію своїми вчинками. Серед них багато цибулівчан. Серед них батьки і брати, випускники нашої школи. Це  Бурлаченко Олександр Ігорович та  Оксентюк Олександр Володимирович.

До слова запрошується учасник АТО.

•                   Що допомагає вірити в перемогу України, по збереженню миру на Землі?

Є голос коріння і роду святиня,

Над садом вишневим шумлять ясени

О ні, Україна не буде рабиня,

Її захистити повинні сини.

Ми прихиляємося перед безстрашними воїнами світла, які боронять нашу землю від російського агресора, які хочуть щоб діти спали спокійно на мирних територіях, їх подвиг неоціненний. Ми повинні низько голови матерям, які народили і виховали таких героїв. Це  Наталія Василівна Оксентюк  та Інна Павлівна Бурлаченко.

До слова запрошуються матері

•                   Чи думали Ви, що ваш син на сьогоднішній день буде прикладом, взірцем для наслідування?
•                   Чи горді Ви за свого сина?

Відео і пісня «Повертайтеся живими!»

Тримайтеся, дорогі наші солдати

За вас ми молимося кожен день

І хоч на Сході ще гудуть гармати

Ми віримо, що світлий день прийде.

Відомий педагог, Олександр Захаренко сказав: «Поспішайте робити добро! І не сьогодні, не завтра, а з цієї хвилини.»

Моральний обов’язок кожного громадянина надати посильну допомогу нашим хлопцям. Революція Гідності та війна на Сході згуртувала людей, змінила їх свідомість. Яскравим прикладом є прості люди, які об’єднавшись в групи, готують воїнам консервацію, збирають теплі речі, медикаменти, печуть хліб тощо.

До слова запрошується Голова районної ради Товариства оборони України, Мандрик Микола Георгійович.

До слова запрошується директор школи, Ковальська Ольга Михайлівна.

Президент України, Петро Порошенко  сказав: «Ми, українці, маємо бути єдині, як ніколи. В єдності сила. Ніхто крім нас.». Ці слова стали девізом для колективу нашої школи. З 1 вересня у школі триває акція «Допоможемо разом».

Серед солдат існує прикмета: якщо дитячий малюнок чи лист тримати при собі, то він обов’язково захистить від куль ворога. Прохання малювати щоразу малюнки і писати листи воїнам АТО.

Відеофільм «Слава Героям»

Нашу Україну зламати не можна. Як фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу згадати слова одного з політиків при ООН «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм та високому рівні, згуртовану націю, а Росія безіменні могили».

В результаті бойових дій в Україні загинуло більше 4 тисяч людей, тисячі поранених. Солдати  добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас. Не обійшла біда і Монастирищину. Війна на Сході України забрала жителя с.Леськове, батька 3-х дітей Бевза Романа.

Ми закликаємо згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі (запалюється свічка)

Герої України. Прапор. Чорна стрічка

І сльози, бо ти, хлопче вже не з нами

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка

І линуть буде «Слава Україні!» над ланами.

Героям, які загинули за світле майбутнє України оголошується хвилина мовчання (метроном)

Боже, Отче всемогутній,

Захисти коханий край.

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай.

Нема життя без України, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Моя Україно!

Вірю, що дух твій ніколи не згасне,

Ти совість народу, незгасна зоря.

Живи й процвітай, моя Україно,

Для миру, для щастя, любові й добра.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій зустрічі з воїнами АТО - 2

На фоні тривожної музики.

 

Це не сон, це війна …Не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

 

Війна –це жах. Війна – це смерть…

Офіційно її немає, та  вона поруч щодня.

І є ті, для яких Батьківщина більша за життя – це герої, які не вмирають.

Ми чуємо кожен день про кроки війни.
І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини.

Ми живемо лиш з думкою, кожного дня:
– Стала  б мирною моя Україна…–  Хай скінчиться війна…

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Війна... АТО.. хоч як би ми це не називали…

Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально. Ніщо так не об’єднує людей, як біда

В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти . Тож не даремно триває і у нашій школі акція «Допоможемо разом воїнам АТО», проводяться  теплі зустрічі зі своїми героями – земляками.

І сьогодні ми знову вітаємо наших воїнів – земляків, яких ми запросили, організовуючи 7 зустріч, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм

Давайте гарячими оплесками  привітаємо наших гостів, патріотів свого народу, воїнів АТО:

-

-

   Пісня «Над землею тумани»

До слова запрошуємо учасників АТО.

Вірш

Наша Україна може по праву гордитися своїми доньками й синами за почуття глибокого патріотизму,за їх любов і вірність,за готовність до самопожертви. Тож прийміть в дарунок від учнів квіти та дитячі дарунки.

Квіти й подарунки воїнам АТО.

За даними ООН,на початок червня 2015 року в зоні АТО загинуло понад 6362 особи,а кількість поранених-15тис.775осіб.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!  

Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них і наші земляки - Кізім Петро Анатолійович, Нищик Руслан Петрович, Бевз Роман Миколайович.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Пам'ять, яка залишила сльози дружин,дітей і матерів, наречених, що не долюбили своїх хлопців,поминальний дзвін та тепло свічки.

Право запалити поминальну свічку надається воїнуАТО.

Хай горить свічка, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Запалюється поминальна свічка.

 

 

 

Герої не вмирають, просто йдуть      

Із поля бою - в небо. В лицарі - зі смерті 

Пливуть човни, пливуть човни, пливуть…

Героям СЛАВА - вписано у серці

Пісня «Білі лебеді»

До слова запрошуємо директора школи - О.М. Ковальську

Презентація

Вірш

Дорогі наші хлопці-орлята!

Ми слідкуємо за вами щодня,
Молимо Бога, щоб вас не здолати,

Щоб скоріше скінчилась війна.
То ж вертайтеся, рідні, живими,

Щоб усмішка була на лиці,
Вас чекають кохані і мами,

Та ще в декого діти малі.

Ми бажаємо Вам щастя й здоров’я,

Перемоги в безглуздій війні

Хай збуваються мрії, покинуть тривоги.

Хай завжди буде мир на землі!...

 Хай живе Україна! Слава Україні!