Павло Тичина Блакить мою душу обвіяла

Павло Тичина“Гаї шумлять…”

Павло Григорович Тичина (1891-1967)Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією. Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле…» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»1914 р. «Арфами, арфами»1915 р. «О, панно Інно..»1918 р. «Золотий гомін»1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)1919 р. «Революційний гімн»1933 р. «Партія веде»З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади. Збірки:1918 р. «Сонячні кларнети»1920 р. «Плуг»1920 р. «Замість сонетів і октав»1921 р. «В космічному оркестрі»1924 р. «Вітер з України»Створив унікальний кларнестичний стиль.

Гаї шумлять… Гаї шумлять –Я слухаю. Хмарки біжать –Милуюся. Милуюся-дивуюся,Чого душі моїйтак весело. Гей, дзвін гуде –Iздалеку. Думки пряде –Над нивами. Над нивами-приливами,Купаючи мене,мов ластівку. Я йду, іду –Зворушений. Когось все жду –Співаючи. Співаючи-кохаючи. Під тихий шепіт травголублячий. Щось мріє гай –Над річкою. Ген неба край –Як золото. Мов золото – поколото,Горить-тремтить ріка,як музика.

Аналіз вірша. Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя. Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи. Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю. Рід літератури: лірика. Жанр: вірш. Тематика: пейзажна лірика. Художні засоби. Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами. Метафори (персоніфікація, або уособлення): гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка. Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика. Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить. Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото»Кількість строф – чотири. Вид строфи: семивірш (септима).