Театральна діяльність. Шумський — яскравий актор перевтілення. Грав у виставах світового репертуару в ролях: Петруччо та Бенедикта («Приборкання непокірної» та «Багато галасу даремно» В. Шекспіра),Фіґаро («Весілля Фіґаро» П. Бомарше),Філіппа II («Дон Карлос» Ф. Шиллера),Нейля («Композитор Нейль» Г. Кауфмана);у сучасному українському репертуарі: Гнат Гиря («97» М. Куліша),Дудка («Республіка на колесах» Я. Мамонтова),Зіновій («Яблуневий полон» І. Дніпровського)та в численних драмах О. Корнійчука («В степах України» та «Калиновий гай», ролі Галушки та Романюка). Юрій Шумський виступав також в українському класичному репертуарі; виконав близько 160 ролей; крім того, брав участь у радіовиставах.
Працював у кіно з 1925 року, зокрема у фільмах:«Тарас Шевченко»,«Борислав сміється» (1927, Бенедіо),«Беня Крик» (1927, грабіжник),«Напередодні» (Малина),«Буря» (1928, Силін),«Нічний візник» (1929, офіцер контррозвідки),«Ескадрилья № 5» (1939, командарм),«Третій удар» (1948, Василевський),«В степах України» (1952, Кондрат Галушка),«Калиновий гай» (1953, Романюк).
Захоплення Юрія Шумського. Крім того, Шумський захоплювався образотворчим мистецтвом, сам займався живописом — у Тираспільському музеї навіть зберігається малюнок рідної хати, зроблений рукою актора. Мав він прекрасний музичний слух і голос (баритон) рідкісної краси. Його голос було легко впізнати серед інших. У 1941-1944 рр. він був голосом вільної України — працював художнім керівником Українського радіокомітету, що транслював передачі на окуповані території.
Робота над твором-описом. Твір-опис місцевості – це зв’язний текст, який дає словесне зображення основних ознак міста, села, вулиці, подвір’я, площі. Щоб описати місцевість, потрібно вказати:- де вона розташована;- історичні відомості, пов’язані з нею;предмети (об’єкти), які є в цій місцевості. Отже, складовими опису місцевості є опис місця й описи окремих предметів, які на цьому місці розташовані. Опис місцевості складається за такою схемою: ДЕ? – ЩО? – і ЯКЕ це ЩО?
Художні засоби. СЛОВОЕПІТЕТИМЕТАФОРИПролягає, розкинулася, в’ється, засинає, прокидається. ВУЛИЦЯГоловна, тиха, затишна, відома, історична, сонячна, спокійна, вузька/широка, людна/безлюдна, чарівна. БУДИНКИСамотні, старовинні, низенькі, чепурні, Сумують, радіють, сплятьнемов одинокі люди, велетні, свідки історії, загадки. ДЕРЕВАВіковічніклени: розлогі, королівськіКаштан: кремезний, розлогий. Липи: духмяні, Берези: білокорі, молоді, Ялини: вічнозелена. Горобина: чарівна, висока. Дуб: гіллястий, розлогий. Розкинулися. Палають свічками. Залили ароматом. Розсипають сережки, вдягли сережки Сяє рубінамимов вартові,мов білокорі красуні,мов червонощока дівчина. ПОРІВНЯННЯнемов стрічка/стрічкою,артерія міста
Художні засоби. СЛОВОЕПІТЕТИМЕТАФОРИПРЕШІПТУЄТЬСЯ ГОМОНИТЬЛИСТЯЗАЛИТЕ СОНЦЕМ, ЗАГОРІЛЕ НА СОНЦІСОНЦЕНіжне, тепле. Пестить, обпалює, зігріваєжарина паляниця. НЕБОБездонне, оксамитове, зоряне, похмуре, безкрає, неозоре, безхмарне, блакитне. Розкинулосянемов діамант, мов простирадло. ПТАШКИговірливіЦвірінчать, переспівуютьголос вулиціПОРІВНЯННЯмов золото,мов смарагди