Пізнавальна бесіда «Птахи нашої місцевості»

Мета:закріпити і розширювати знання про  з осілими  і перелітних птахів України,розширювати світогляд,   виховувати любов до природи.

Обладнання: малюнки, ілюстрації

Хід заходу

І. Організаційний момент . Повідомлення теми.                                                            - Діти, відгадайте загадку:Без сокири і без рук, а дім будує.                                   Тема виховного заходу  «Птахи нашої місцевості» .                           

ІІ. Основний матеріал

2.1. Розповідь вихователя з елементами бесіди. - Пташки – наші найменші друзі і невід’ємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня , яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Сьогодні ми будемо говорити про птахів нашої місцевості.

       Птахи – непосиди. Скачуть з гілки на гілку, перелітають з дерева на дерево. Але так і білка вміє. А от летіти за тисячі кілометрів і потім знову повертатися можуть лише птахи. І то не всі.

       Пташиний світ дуже різноманітний. В  Україні їх 360 видів.  Є серед них дуже маленькі, а є й велетні. Найменший в Україні птах корольок важить 6г, а найважчий – дрофа – 20кг. Найвищим  птахом є журавель сірий. Висота його досягає 120см, а маса 7кг. Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є птахи – дереволази і навіть птахи – водолази. Одні залишаються з нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко…

       Синиць знають всі. Птахи це лісові, які завжди з першими приморозками прилітають до людських осель, тому що в лісі не вистачає бідолашним птахам їжі. Синиці добре пам'ятають місце, де їх годували минулої зими і повертаються туди не самі, а із своїми малюками. Гніздяться синиці в хвойних лісах. Виводять пташенят два рази на літо. Пара синичок за одне літо виховує у середньому 20 пташенят.  Синиці дуже кмітливі пташки. В морозяні ночі зграйки синиць залазять у дупла, щілини будівель і сплять, тісно притулившись одна до одної, утворюючи пухнасту кулю, із якої стирчать хвостики. Така ночівля допомагає синичкам зберегти тепло. Переживши зиму біля людей, весною повертаються назад до лісу. 

        Дятли - осілі птахи,  лишаються в нас протягом цілого року. Та іноді, шукаючи їжі, досить далеко мандрують, приєднуючись до зграї дрібних комахоїдних птахів. Його життя тісно пов’язане з деревами, у стовбурах яких він будує житло – дупло, а під корою та у деревині знаходить основну їжу –  лялечок, личинок і яєчка комах. Птах  має сильні м’язи, чіпкі ноги з великими кігтями, тверді пера хвоста, на який мусить спиратися і, звичайно, свій головний інструмент – міцний, довгий, трохи затуплений на кінці дзьоб. Пташенята у пташок народжуються голими й сліпими. Триста разів на день дятел приносить своїм дітям дорослих комах і їх личинки.

           Всі ми знаємо про велику користь, яку приносить деревам дятел. Недаремно ж його назвали санітаром лісу. Не менш корисний він і як своєрідний будівельник дупел для інших птахів – шпаків, синиць. Адже кожної весни він довбе нове житло, залишаючи в подарунок на багато років свої ,,квартири’’ іншим пернатим мешканцям.

          Снігурі – звичайні зимуючі птахи в Україні. Це - червоногруді пташки з чорною шапочкою на голові. Прилітають до нас із далекої півночі. Вони з'являються в лісах, парках, нерідко біля людських осель.. Основною умовою їхньої появи біля людських осель є наявність плодів на горобині, ясені, бузку. Узимку їдять різні ягоди, насіння бур'янів, бруньки дерев. Коротким і товстим дзьобом снігурі вилущують насіння ясеня, горобини.  Гніздяться у хвойних лісах. Пташенят батьки годують рослинною їжею, і тільки іноді, з неуважності, комахами. Снігурі довірливі птахи. Вони співають нескладні пісеньки, які особливо приємно почути взимку, коли відлітає більшість співаючих птахів.  Ці птахи - окраса нашої природи.

          Споконвічний супутник людини — горобець в Україні трапляється повсюдно. На нашій території мешкають два види горобців – хатній і польовий.  Проте, лише хатній горобець може вважатися нашим близьким сусідом. Його дрібнішого брата, польового горобця, можна зустріти далеко від населених пунктів – у ярах, лісосмугах, заростях по берегах річок.  Мостить гніздо у дуплах, штучних гніздівлях, норах, гніздах білих лелек і інших подібних місцях, тоді як хатній горобець зазвичай облаштовується під дахами людських осель.

         У живленні горобців переважають «дикі» корми: навесні і влітку — здебільшого комахи і їх личинки, а восени і взимку — насіння різних бур’янів та інших рослин. Горобці  надзвичайно корисні, адже поїдають різних шкідливих комах і їх личинки — довгоносиків, саранових і трав’яних клопів, гусінь тощо.

          Після холодної довгої зими повертаються навесні до рідної землі перелітні птахи. Оживають ліси ,зникає тиша і світ наповнюється звуками.

       17 березня  — день Преподобного Герасима. За народною прикметою в цей день прилітають з- за моря граки. З'являються граки і влаштовують несамовиті бійки за місця гніздування. Ще сніг не зійшов на полях, а граки вже діловито походжають по них, по розмерзлих дорогах і горбах, збираючи убогу їжу. Й одразу,  лагодять гнізда, відкладають яйця. Ніхто з перелітних птахів раніше за граків не виводить потомство.

          Скільки віршів, пісень, переказів склали люди своїм хорошим друзям — ластівкам. Ластівка назвалася сусідкою людини ще задовго до того, як люди стали осілими будівниками. Річ у тім, що гніздо ластівки не боїться сирості, міцне, але відкрите зверху, йому потрібен дах. І цим дахом ластівка вибрала будівлю людини. Поселившись поряд із людьми, ластівки щоденно бачать людей, звикають до них і зовсім їх не бояться. Вони надзвичайно турботливі батьки: постійно літають у пошуках їжі для своїх жовторотих дітлахів.

           Шпаки  прилітають, коли на полях з’являються перші проталини. Перші кілька днів літають зграями, шукають місце для житла. То ж не баріться: зробіть шпаківні і повісьте їх у своєму садку. Ви почуєте різноманітний спів і, навіть, деякі людські слова. Так, це , шпак, може і співати, і говорити.

          Лелеки зимують у Південній Африці. Дістались туди лише в грудні, та вже через місяць зібрались назад до рідної домівки. Цікаво, що лелеки летять до вирію довго, а повертаються на Батьківщину удвічі швидше. Ніхто з птахів не сумує так за рідним краєм, як лелеки.

2.2 . Розгадування загадок

ІІІ. Підсумок.  – Читання вірша Н. Красоткіної « Люби цей світ, моя дитино»

Люби цей світ, моя дитино,
Свій рідний край, ліси, поля.
Турбуйсь про нього кожну днину,
Бо рідна це, твоя земля.

Тут ти живеш і вчишся в школі,
Тут в тебе друзі і сім’я.
Не нищ нічого і ніколи —
Людина ж бо тобі ім’я!

Допоможи малій пташині,
Її ти вчасно підгодуй.
Під силу це малій дитині,
Але нічого не марнуй.

Бо світ чарівний, наче казка,
Ти теж частиночка його.
Тож бережи цей світ, будь ласка,
Прийми до серденька свого.

      -  Не можна уявити собі ліс, парк або сад тихим, беззвучним. Вес­ну — без пісні жайворонка, співу синиці, без цвірінькання горобців,пісні соловейка!

        Шануй, примножуй скарб неоціненний,який вручила нам свята земля!

Насаджуй сад і прочищай джерельце,і скривдити не дай маленьке пташеня.