План-конспект уроку з теми "Українські землі у складі Польщі"

Розробка уроку з елементами

розвиваючого навчання та ІКТ

Тема. Українські землі

у складі Польщі.

(Історія України 10 клас)

                                                                       Підготувала: учитель історії

                                                                        Прилуцької загальноосвітньої

                                                                        школи І-ІІІ ступенів № 12

                                                                        Голіненко Оксана Павлівна

2013 - 2014 н. р

Тема. Українські землі у складі Польщі. 

Мета: навчити характеризувати становище та розвиток українських земель у складі Польщі; з’ясувати етапи політики правлячих кіл Польщі щодо українства; схарактеризувати українські політичні сили та перебіг політичної боротьби; розвивати уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати учнів у дусі поваги до історії свого народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, робочі зошити, хрестоматія, диск з презентацією, атласи.

Основні терміни та поняття: сепаратизм, осадники, асиміляція, пацифікація

Основні дати:

1921—1925 рр. — діяльність українського Таємного університету у Львові;

14 березня 1923 р. — рішення Ради послів країн Антанти про входження Східної Галичини до складу Польщі;

31 липня 1924 р. — прийняття закону, за яким польська мова проголошувалась державною та заборонялося вживання української мови в державних установах;

1935—1938 рр. — спроба польсько-українського порозуміння, курс на «нормалізацію». 

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку (Слайд 1).

Розповідь учителя (супроводжується показом на карті).

Як результат Першої Світової війни, післявоєнного мирного урегулювання в Східній Європі, а також Римського договору між УНР та Польщею і Радянсько-Польської війни Західноукраїнські землі у міжвоєнний період опинилися під владою країн Східної Європи: Польщі, Чехословаччини, Румунії. Таким чином, до складу Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь, Підляшшя, Посяння, Лемківщина), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія, Хотинщина, Мармарощина) та Чехословаччини (Закарпаття) (Слайд 2-4). На цьому уроці ми розпочинаємо вивчати,               як складалася доля західноукраїнських земель.

Метод «Фокусуючі запитання»

• На як питання ви б хотіли отримати відповіді після цього уроку? (Питання записуються на дошці).

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Фронтальне опитування

1) Коли було проголошено ЗУНР?

2) Коли було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР?

3) Які держави розділили українські землі після поразки визвольних змагань?

4) Які міжнародні договори закріплювали розподіл українських земель?

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Політика польських правлячих кіл щодо українських земель.

Завдання

Спираючись на  розповідь учителя, складіть і заповніть таблицю «Політика правлячих кіл Польщі щодо українських земель» за планом: а) період; б) зміст; в) основні заходи; г) результат.

Розповідь учителя

У Польщі, де проживало найбільше українців, українське питання стояло найгостріше. (Слайд 5). Польський уряд, маючи стратегічну мету — повне ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У 1919—1939 рр. чітко вирізняються три періоди політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

У 1919—1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світової громадськості довести свої права на українській землі, а також те, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні й у навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але щойно 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері. У цей період українське населення також намагалося відстояти свої права, удаючись до акцій протесту, збройних виступів, бойкоту перепису 1921 р., виборів 1922 р. до сейму. Але в існуванні української державності ніхто в Європі не був зацікавлений.

У 1923—1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. (Слайд 6). Для здійснення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські території: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б», що складалася переважно із західноукраїнських і білоруських земель. Стосовно різних частин відповідно проводилась і різна політика. Щодо Польщі «Б» застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку й повного скасування поступок національним меншинам. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалася державною (Слайд 7). Почалося закриття українських шкіл. Після 1923 р. польська влада зміцнила свої позиції. Вже 31 липня 1924 р. уряд затвердив "кресовий" закон, що запроваджував украквістичну (двомовну) школу. Де-факто школа ставала польською. З 2420 початкових українських шкіл у 1921 р. до 1930 р. залишилися лише 350 (Слайд 8). Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». Але, незважаючи на політику Польщі, діяли й українські навчальні заклади. Льві́вський (тає́мний) украї́нський університе́т — український нелегальний вищий навчальний заклад у Львові. Заснований у липні 1921 року, існував до 1925 року (Слайд 9). В 1922 році на базі технічного відділу було створено Українську (таємну) Високу Політехнічну Школу (існувала в 1922—1925 роках) у Львові (Слайд 10). 1928 року з ініціативи
А. Шептицького створена Богословська академія з філософським та теологічним факультетами (Слайд 11). На українські землі переселялися польські колоністи («осадники»), яким виділялися кращі землі.

Робота над історичним поняттями: пацифікація, осадники (Слайд 12).

Осадники поділялись на дві категорії: військові й цивільні. Перші - ветерани війни 1918-1921 років, котрі мали право носити зброю й розглядалися польською владою як опора на українських землях. Саме військові осадники були основою польських патріотичних організацій, вони брали активну участь у "пацифікації" та найбільше допекли українцям (Слайд 13-14).

− Прокоментуйте інструкції Комендатури державної поліції про порядок проведення затримання.

Робота з історичним документом (Слайд 15)

• Як проходила пацифікація?
• Яке ваше ставлення до цього процесу?

У структурі державної поліції було створено спеціальні відділи (2-й та 4-й відділи), завданням котрих було придушення виступів проти польської влади. З 1918 р. існували надзвичайні військово-польові суди (sąd doraźne), тогочасною термінологією їх називали «наглими судами» (швидкими судами). «Наглі суди» проіснували до 1934 р. Розглядали справи та виносили вироки протягом 12 годин, а апеляцію можна було подати протягом 24 годин (у Великопольщі - протягом 48) (Слайд 16-17). Для ізоляції та перевиховання «небезпечних українців»  в 1934 р. було створено концтабір для політичних в'язнів у містечку Береза-Картузька (тепер         смт. Береза у Білорусі) (Слайд 18).

Учні роблять висновок.

2. Українські політичні партії та організації.

Повідомлення учнів супроводжуються роботою з таблицею (Слайд 19).

Запитання та завдання

1) Назвіть провідні українські політичні партії, що діяли на території Польщі.

2) Яка з них була найчисленішою та найвпливовішою?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання для дискусії

• Чому український рух був представлений низкою партій, а не однією загальнонаціональною?
• Стосовно цього пріоду історії А.Квасневський висловився афористично: «Глибока людська формула «вибачаємо i просимо вибачення» має сенс навiть тодi, коли нi над ким не тяжiє безпосередня вiдповiдальнiсть за те, що вiдбувалося в минулому». Як ви розумієте цей вислів? (Слайд 20).
• Метод «Фокусуючі запитання»
• Учні дають відповіді на питання, які вони поставили на початку уроку.

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Після поразки визвольних змагань значна частина західноукраїнських земель увійшла до складу Польщі.

Політику польських урядових кіл щодо українства можна оцінити як антиукраїнську. Усі спроби знайти порозуміння на основі перетворення українців на лояльних громадян Польщі також не мали успіху.

Український історик І. Русяк-Рудницький, характеризуючи політику міжвоєнної Речі Посполитої щодо українців, говорив словами Толейрана: «Це гірше, ніж злочин, це — дурість».

Антиукраїнська політика зумовила розгортання потужного українського національно-визвольного руху, який був представлений як легальними, так і нелегальними організаціями. У міру зростання антиукраїнських акцій керівну роль у національно-визвольному русі перебирає потужна підпільна мережа ОУН.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Підготуйте реферат за однією з тем: «Курс УНДО на “нормалізацію” українопольських відносин та його наслідки»; «Кооперативний рух у Східній Галичині у 1920—1930-ті рр.»; «Діяльність “Просвіти” в 1920—1930-ті рр.», «Український консерватизм. В. Липинський», «Церковне життя на західноукраїнських землях у міжвоєнний період», «Греко-католицька церква

і український рух у 1920—1930-ті рр» (Слайд 21).