"Поетичне слово Кобзаря при вивченні теми "Прислівник" у 7 класі" (дидактичний матеріал)

ПРИСЛІВНИК

 

1. Якби з ким сісти хліба з’їсти,

Промовить слово, то воно б,

Хоч і як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось. («Якби з ким сісти хліба з’їсти…»)

2. Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить. («Не женися на багатій»)

3. Було колись – в Україні

Ревіли гармати. («Іван Підкова»)

4. А попереду отаман

Веде, куди знає.

Походжає вздовж байдака,

Гасне люлька в роті;

Поглядає туди-сюди –

Де-де буть роботі? («Іван Підкова»)

5. Не журиться Катерина –

Вмиється сльозою,

Візьме відра, опівночі

Піде за водою. («Катерина»)

6. Ледве-ледве поблагословила:

«Бог з тобою!» – та, як мертва,

На діл повалилась. («Катерина»)

7. Лучче ж поміркую,

Де-то моя Катерина

З Івасем мандрує. («Катерина»)

8. Де ж Катруся блудить?

Попідтинню ночувала,

Раненько вставала,

Поспішала в Московщину. («Катерина»)

9. Утомилась завірюха,

Де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш немає. («Катерина»)

10. Ввечері посумую,

А вранці поплачу,

Зійде сонце – утру сльози, –

Ніхто й не побачить. («Причинна»)

11. Було колись – панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької

Повік не забудем! («Тарасова ніч»)

12. Прилітає зозуленька

Над ними кувати;

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати. («Причинна»)

13. Тяжко-важко в світі жить

Сироті без роду. («Думка»)

14. В того доля ходить полем –

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає. («Думка») 

15. Та ладом, та добрим складом хоть на час,

Хоть на годиночку у нас

Ту вінценосную громаду

Покажем спереду і ззаду

Незрячим людям. («Царі»)

16. Вранці-рано Фамар спекла і принесла

Опріснок братові. («Царі»)

17. Надворі вже смеркло, і, тьмою повитий,

Дрімає, сумує Ієрусалим. («Царі»)

18. Ходім до мене, будем жити,

Як там на хуторі колись

Жили, жили. («Петрусь»)

19. Моя ти доле молодая!

Не покидай мене. Вночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною і учи. («Муза»)

20. Колись-то ще, во время оно,

Помпілій Нума, римський цар,

Тихенький, кроткий государ,

Втомившись, пишучи закони,

Пішов любенько погулять

І одпочить. («Колись-то ще, во время оно…»)

21.  В Путивлі-граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна. («Плач Ярославни»)

22. Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..(«Росли укупочці, зросли…»)

23. Не жди весни – святої долі!

Вона не зійде вже ніколи

Садочок твій позеленить,

Твою надію оновить! («Минули літа молодії…»)

24. Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають. («Якби ви знали, паничі…»)

25. Оце воля спить!

Лягла вона славно, лягла вона вкупі

З нами, козаками! («Буває, в неволі іноді згадаю…»)

26. Дай мені хоч коли-небудь, Боже милий,

На світ Твій виглянуть з могили. («Буває, в неволі іноді згадаю…)

27. Я завтра покину…

Тебе й батька сиротами…

Де-небудь загину,

І ти мене не згадаєш,

Забудеш, Ярино,

Свого брата. («Сліпий»)

28. Уже третій, і четвертий,

І п’ятий минає –

 Не малий рік. А Степана

Немає, немає. («Сліпий»)

29. Год, другий минає,

Як побрались, а дивіться –

 Вкупочці гуляють

По садочку. («Сліпий»)

30. Подивіться: я загинув,

Навіки загинув. («Сліпий»)

31. Зрадів старий, мов дитина,

Аж за кобзу взявся;

Хотів вшкварить навприсідки

З усієї сили. («Сліпий»)

32. А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли. («Молитва»)

33. Бо не було того дива,

Може, споконвіку,

Щоб щаслива була жінка

З сліпим чоловіком! («Сліпий»)

34. Та по-молодечій

Будеш Богу молитися,

А не по-чернечій

Харамаркать. («Сліпий»)