«Поезія – це завжди неповторність…»

        Першим до людини приходить слово. З лагідною матусиною колисковою піснею, тихою і доброю бабусиною казкою, щирою батьківською порадою. З часом знання дитини зі словесності поширюються. Вона спинається на ноги, пізнає світ у всій його красі. В освітньому закладі їй у цьому допомагають мудрі наставники - вчителі, розвивають творчі здібності залюблених у слово  школярів.

        Кожна доросла людина чи дитина – це особистість, індивідуальність, яка має власне сприйняття та розуміння світу, свої відчуття, тільки їй властивий спосіб міркування, висловлювання думки, оцінки діяльності, вчинків, світосприйняття індивідумів, уміння їх почути, зрозуміти, підтримати, дати відповідь на питання…

         Поезія - це особливий вид мистецтва, це набагато більше, ніж романтизм, це рима, це весело, це ритм, який змінюється, словом, це вибух короткої творчості. Хоча вірші не обов’язково повинні римуватися, це все одно більш привабливий рід заняття для дітей через те, що весело й пізнавально римувати слова. Це перше, що необхідно використовувати кожному, хто прагне навчити дітей писати вірші.

        Вірші – це емоції, одягнені в слова. Доцільно запропонувати кілька порад, які допоможуть зрозуміти, як складати вірші.

        Для початку рекомендується визначитися з темою, оформити основну думку та ідею, яку хочеться відобразити у творі. Потім потрібно вибрати ритм і розмір. Деяким людям набагато простіше скласти вірші на задані рими. Ритм повинен відповідати темі, настрою, емоційного стану.

        Важливим моментом є наявність у дитини уяви, тому потрібно спробувати абстрагуватися від навколишньої реальності або, навпаки, зануритися в неї, якщо лірика цього вимагає. Для того, щоб зрозуміти, як складати вірші, людина повинна вміти спостерігати, помічати й виділяти все яскраве, цікаве, вражаюче, уміти добирати виразні слова, римувати їх у рядках.

        Окрім того, щоб навчити їх римувати,  необхідно дотримуватися таких прийомів:  перетворити вірш: це швидке та веселе заняття для дітей, щоб навчитися писати вірші;  просто потрібно вибрати дитячу риму, коротку й легку для перетворення. Діти мають шукати, підбирати слова для заміни оригінального вірша.

       Надзвичайно важливими є синоніми та антоніми: це чудовий час для введення синонімів та антонімів, якщо ви їх ще не знаєте. Ці слова використовуються для створення веселих рим, із яким діти навчаться чудово й корисно проводити час.

       Важливо створити список слів, які римуються між собою. Таким чином ви допоможете їм на початку: дітям доведеться навчитися складати речення зі словами, які вони вже мають. Поступово вони відкриють для себе задоволення від вигадування та створення віршів, а найважливіше - самі вивчать і включать у них нові слова. 

       Використовуйте загадки, прислівя, приказки та потішки, саме вони містять рими, приховані таємниці, які діти можуть знайти, і чудово підходять для веселого та пізнавального  заняття.  Це  дуже корисно для навчання дітей писати вірші.

       Навчіться римувати. Багато слів римуються між собою, але не всі мають домовленості. Навчіть дітей римувати слова, які добре підходять, що мають сенс, зрозумілі за змістом. Це також відмінна вправа в концентрації уваги, адже вам доведеться боротися, щоб знайти потрібні слова.

       Обовязково навчіть дитину користуватися словником. Щось, що майже не використовується новими технологіями, але дуже корисно у навчанні. Мати вдома словник - це відкривати слова, збагачувати й культивувати унікальним та особливим чином.

         Діти повинні вчитися через гру, через такі розваги, як ми пропонуємо. Навчання писати вірші - це перший крок до того, щоб навчитися писати добре, використовуючи правильні слова, вирази, розділові знаки та розширити словниковий запас. Крім того, поезія - ідеальний спосіб навчитися правильно будувати речення, що допоможе дітям всіляко розвивати та вдосконалювати правильне й грамотне володіння рідною мовою. Для того, щоб діти були мотивовані, вони повинні розглядати цю діяльність як гру, спосіб розваг та проведення часу вдома. Відзначайте з ними кожну фразу, смійтесь, коли вони придумують смішні рими, і підбадьорюйте їх, коли вони розчаровуються, бо це виходить не так. Це не урок, це не те, що вони повинні приносити до школи. Є  гра, яка, крім того, що вона весела, ще й чудова, необхідна  для навчання  важдивим і потрібним для дітей якостям.

          Також можна навчити дітей виразно, красиво, грамотно й правильно читати вірші, адже це чудовий спосіб навчитися читати речення, кожного разу правильно визначати розділові знаки та інтонацію. Уважно придивіться до дитини, і ви будете здивовані, можливо, у вас вдома є початківець - маленький поет.  Вірші – це результат творчої діяльності, художня мова, яка організована певним чином, особлива емоційно забарвлена форма вираження думки. Вірш часто розуміють як послідовність слів, що відрізняються наявністю ритму і співзвуччя. 

      Щоб зрозуміти, як складати вірші, необхідно знати елементарні правила. Важливою ознакою поезії є наявність рими. Будується вона найчастіше на співзвуччі в закінченнях слів. При написанні потрібно забезпечити дотримання віршованого розміру і структури строф.

       Віршований розмір (ритм) - це певний порядок, у якому розміщуються в стопі наголошеній ненаголошені склади. Для людей, які знають, як скласти вірш, цілком очевидно, що дуже важливо дотримуватися одного ритму, не збиватися з нього. До основних відносяться ямб, хорей, дактиль, амфібрахій і анапест. Ямб – двоскладний розмір з наголосом на останньому складі в стопі. Наприклад, «Весна ще в дорозі…».  Хорей відрізняється від ямба лише тим, що під наголосом виявляється перший склад у стопі: «Наша Таня гірко плаче…».

Дактиль, амфибрахий і анапест – це трьохскладові розміри вірша.

Якщо використовується дактиль, під наголосом перебуває перший склад трьохскладної стопи: «Я за тобою піду…».

Амфібрахій - це віршований розмір, при якому ударним є другий склад в трьохскладній стопі. Наприклад, «треба повірити в чудеса…».

Коли застосовується анапест, наголос падає на третій склад у трьохскладній стопі: «Низка нескінченних смуг…».

       Також при написанні вірша необхідно особливу увагу приділяти його структурі. Строфа – це певна кількість рядків, об’єднаних спільною римою. Як правило, кожна строфа є закінченою смисловою одиницею, вона виражає закінчену думку  і являє собою одну або кілька закінчених пропозицій. Найчастіше використовуються строфи, що складаються з чотирьох рядків. Найбільш поширеними є строфи, які мають перехресне й паралельне римування. У першому випадку римуються між собою перший і третій, другий і четвертий рядки. У другому варіанті римуються перший і другий, третій і четвертий рядки.

        Коли готова основа, можна приступати до створення вірша, трансформації душевного пориву в цілісний і логічний твір.

       Через деякий час після написання твору важливо подивитися на нього, так би мовити, з боку, оцінити, підкоригувати. Це повинні робити автори самі. Складені вірші повинні бути гармонійними, емоційними.

       У результаті роботи повинен вийти якісний продукт поетичної творчості, створений за допомогою емоційного сприйняття й логічного осмислення, заснований на наукових знаннях про техніку віршування.

       Коли треба починати навчання віршостворенню, віршописанню?

Навчитися писати вірші може не кожен. Часто можна почути, що поетами народжуються і що ніяке навчання не може допомогти. Відомо, що існують вроджені особливості чуттєвого сприйняття, які сприяють досягненню успіхів у поетичній діяльності. Але при цьому вважається, що подібну обдарованість мають багато людей. Основним доказом є те, що більшість дітей і підлітків тяжіють до написання віршів. Але з віком цей потяг слабшає або зникає зовсім. У будь-якому випадку вчити складати рими слід починати з раннього віку.

         Перше знайомство дитини з поезією відбувається в ранньому віці. З народження дитина чує перші віршовані твори. Як правило, це народна творчість: колискові,  потішки… Малюк ще не здатний зрозуміти сенс, але він вже знайомиться з красою рідної мови, її мелодійністю, вчиться відчувати риму і розмір. Потім відбувається знайомство з дитячими віршиками. Для першої зустрічі з поезією необхідно вибирати тільки хороші, якісні твори, приємні й душевні.

         Кілька слів про особливості дитячої поетичної творчості

         Юні поети жвавіше, яскравіше здатні сприймати поетичне слово. Пов’язано це з їхньою безпосередністю, здатністю бачити навколишній світ у різноманітних фарбах і помічати те, на що дорослі вже давно уваги не звертають. Усе це виразно виражають вірші, складені дітьми.

         Усі діти складають вірші, отримуючи при цьому надзвичайне, величезне задоволення від радості створення свого твору. Вірші, написані дитиною, відрізняються образністю, барвами. Корній Чуковський говорив: «На початку життя ми всі – поети і лише потім поступово починаємо говорити прозою».

         Для того, щоб допомогти дитині навчитися писати вірші, рекомендується кілька вправ. Наприклад, гра в риму. Мама вдома або вчитель на уроці чи на занятті літературного гуртка, читаючи знайомий віршик, зупиняється в кінці рядка, даючи можливість дитині самій закінчити її, вимовити знайоме слово. З віком, коли словниковий запас малюка стає все ширше, гра в рими відбувається аналогічним чином, з тією лише різницею, що підбираються незнайомі твори. Важливо, щоб слова були зрозумілими дитині, а співзвуччя виявлялися  простими, легко вгадуваними. Для цих цілей чудово підходять загадки у віршованій формі, де відгадка є заримованою. Подібні заняття будуть підштовхувати юних  поетів до власної творчості.

          Для того, щоб отримати більше досвіду й попрактикуватися в написанні віршів, існує літературна гра – буриме. Суть її полягає в тому, що необхідно скласти вірші на задані рими. Слова намагаються підбирати важко поєднувані, часом навіть несподівані. У рідкісному випадку їх можна  міняти місцями. Іноді завдання ускладнюється ще прив’язкою до певної тематики. Найчастіше твори виходять легкими, жартівливими. Підходить гра для людей будь-якого віку. Частенько звертаюся до неї як на уроках літератури, так і в позаурочний час.

Велике значення має систематична робота над розвитком поетичного таланту в дітей різного віку.

          Найяскравіші перші враження (знайомство з природою, технікою, предметами мистецтва), нові  відчуття в кожної людини індивідуальні. І вони багато в чому впливають на формування неповторної людської особистості, унікального складу розуму, душі. Діти складають вірші не тільки для себе, для свого задоволення. Вони люблять присвячувати їх рідним та близьким людям. Воістину права Ліна Костенко, яка стверджує: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…»

          Першопоштовхом до літературної творчості моїх учнів часто ставала система дидактичних завдань, як-от: скласти вірш на задану тему, за даним початком (один-два рядочки), висловити враження від екскурсії, походу, поїздки, від побаченого, почитаного чи почутого тощо. Варто відзначити, що їхні старання  не раз увінчалися  бажаними результатами: поетичні здобутки Макаровець Юлії, Калити Яни, Колєснікової Яни, Шевченко Тетяни та інших були надруковані як у виданнях місцевого, так і всеукраїнського рівнів. Активність учнів у даній сфері з роками не знизилась, а навпаки – дала можливість кожному побачити себе, поставитись критично до власних оформлених у слові почуттів, роздумів, міркувань, хвилювань… Відрадно, що не згасає у вихованців зацікавленість до високої краси слова, навколишнього світу, філософії життя, адже згодом він може трансформуватися  у творчу потребу. І сьогодні школярів милує й захоплює безсмертне поетичне слово Тараса Шевченка і Лесі Українки, Івана Франка та Олександра Олеся, Максима Рильського й Ліни Костенко…

            Іноді й до мене приходить натхнення, і тоді  на папір лягають віршовані рядки, як, наприклад, ось ці…

                    Мої спогади

       Мете зима сувора, білосніжна…

Ні відпочинку, ні тепла нема…

А на душі приємно так, так ніжно:

До нас прийшла красунечка зима!

        Завіяла холодними вітрами

І кучугури сніжні намела.

Ось дітвора озброїлась санками,

Фортеці, сніжки… Лижі принесла!

        Прогадую дитинство, нашу річку,

Сніги сріблясті, любий наш каток…

Були тоді ми зовсім невеличкі,

Любили ліс, наш табір і ставок…

         Було снігів багато-пребагато,

Рясного цвіту пишно навесні,

У нім стояла рідна наша хата.

Вона в цю ніч наснилася мені…

         Спасибі, спогади, що є у цьому світі

Можливість думати, помріяти, згадать…

Я дуже хочу, щоб щасливо жили діти,

Ні радості, ні щастя в них ніхто не міг забрать…

 :