ПОРАНЕННЯ ТА КРОВОТЕЧІ

Про матеріал

Навчити студентів прийомам тимчасового зупинення кровотеч, способам по обробленню ран, садин, подряпин, правилам накладання пов’язок. Приймати конструктивні рішення при різних непередбачуваних ситуаціях, користуватися науковою термінологією, складати конспект. Виховувати відповідальне ставлення до життя та здоров’я громадян - як найбільшої соціальної цінності.

Перегляд файлу

Хмельницький музичний коледж

імені В.І. Заремби

ВІДКРИТИЙ УРОК

«ПОРАНЕННЯ ТА КРОВОТЕЧІ»

дисципліна: «МЕДИКО-САНІТАРНА ПІДГОТОВКА»

для студентів І курсу

Хмельницький

2018

Мета: дати загальну характеристику різного виду поранень, кровотеч. Навчити студентів прийомам тимчасового зупинення кровотеч, способам по обробленню ран, садин, подряпин, правилам накладання пов’язок. Приймати конструктивні рішення при різних непередбачуваних ситуаціях, користуватися науковою термінологією, складати конспект. Виховувати відповідальне ставлення до життя та здоров’я громадян - як найбільшої соціальної цінності.

Зміст

Види поранень, їх загальна характеристика.

Кровотечі та їх види.

Способи тимчасового зупинення кровотечі.

Заходи по обробленню ран, садин, подряпин.

Правила накладання пов’язок.

Обладнання:

малюнки:

1) місця притиснення артерій для тимчасового зупинення кровотечі;

2) тимчасове зупинення кровотечі максимальним згинанням кінцівок;

3) тимчасове зупинення кровотечі гумовим еластичним джгутом;

4) тимчасове зупинення кровотечі джгутом-закруткою;

5) розкривання індивідуального пакета (а) і накладання пов’язки (б);

6) пов’язка накладена на ділянку гомілковостопного суглоба (цифрами позначено витки бинта);

7) накладання пов’язки на голову;

8) пов'язка, накладена на грудну клітку;

9) косинкова пов'язка;

10) пращоподібна пов'язка;

11) пов'язка, накладена на ділянку плечового суглоба (цифрами позначено витки бинта).

ВИДИ ПОРАНЕНЬ, ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Залежно від виду предмета, яким поранено людину, форми і характеру ушкодження тканин рани поділяють на колоті, різані, рвані, забиті тощо. Вони можуть бути забруднені клаптиками одягу, піском, уламками скла та ін. При цьому в рану іноді потрапляють збудники гнійного зараження. Буває, що різні предмети проникають у черевну або грудну порожнину, всередину черепа, що може призвести до ушкодження внутрішніх органів (печінки, легень, мозку та ін.).

Будь-яке поранення викликає гострий біль, у ділянці травми починається кровотеча, краї уражених тканин розходяться.

КРОВОТЕЧІ ТА ЇХ ВИДИ

Найбільшу загрозу для життя потерпілого становить кровотеча з ушкодженої кровоносної судини.

Кровоносні судини поділяють на артерії, вени і капіляри.

При ушкодженні артерій з рани витікає яскраво-червона кров - йде переривчастою цівкою. Коли поранено великі артерії, наприклад шиї, плеча, стегна, кровотеча може бути масивною. І якщо негайно не зупинити її, людина вмирає.

Венозна кров темно-червона, витікає рівномірно, не пульсуючи, і швидко заповнює рану. Венозна кровотеча так само, як і артеріальна, може бути значною і становити серйозну небезпеку.

Капілярна кровотеча найчастіше спостерігається при поверхових ранах і саднах. Рана поступово заповнюється краплями крові. У людей з нормальною здатністю крові зсідатися така кровотеча припиняється сама собою.

Трапляються кровотечі й змішаного характеру, особливо при глибоких і великих за обсягом пораненнях, коли ушкоджуються різні кровоносні судини.

У потерпілих внаслідок ушкодження внутрішніх органів (наприклад, легень, печінки, селезінки) виникає внутрішня кровотеча: кров збирається у порожнинах тіла, просякає тканини.

Внутрішню кровотечу виявити нелегко. Як при зовнішній, так і внутрішній кровотечі спостерігаються певні ознаки великої крововтрати:

блідість обличчя і слизових оболонок губ;
швидке, прискорене дихання;
пульс 100 ударів на хвилину та більше;
похолодіння кінцівок, запаморочення, позіхання, слабкість, короткочасна непритомність.

СПОСОБИ ТИМЧАСОВОГО ЗУПИНЕННЯ КРОВОТЕЧІ

Надаючи першу допомогу потерпілому, слід, не гаючи часу, зупинити кровотечу. Застосовують різні способи тимчасового зупинення кровотечі (остаточно кровотечу зупиняють звичайно в лікувальній установі).

1. Накладання на рану стискуючої стерильної пов'язки.

Якщо поранено руку або ногу, то, наклавши пов'язку, поранену кінцівку треба підняти догори або надати їй підвищеного положення. При невеликих венозних і капілярних кровотечах ці заходи досить ефективні.

2. Притиснення артерій до кістки вище від місця ушкодження.

Артерії притискують там, де вони розташовані ближче до поверхні тіла (мал. 1). Роблять це великим або чотирма іншими пальцями. Стискування артерій пальцями потребує певних зусиль. А під час транспортування потерпілого стискувати артерії досить незручно. Тому, якщо є змога, накладають джгут або стискуючу пов'язку.

3. Надання кінцівкам певного положення.

Коли дуже зігнути ногу в колінному суглобі, то можна зупинити кровотечу із судин стопи й гомілки. Максимально зігнувши руку, зупиняють кровотечу з рани в ділянці передпліччя й ліктьового суглоба. Зігнуті кінцівки перев'язують бинтом, косинкою, ременем тощо, поклавши перед цим в підколінну ямку або в ліктьовий згин невеликий валик з бинта чи вати (мал. 2).

Кровотечу з рани в пахвовій ділянці можна зупинити, якщо максимально відвести за спину і зв'язати обидві руки, зігнуті в ліктьових суглобах. При цьому ключиці наближаються до першого ребра і стискують підключичну артерію.

4. Накладання джгута.

У разі ушкодження великих кровоносних судин кінцівок найбільш надійним способом зупинення кровотечі є накладання ґумового еластичного або пневматичного джгута, а також зробленого джгута-закрутки.

Джгут накладають на кінцівку вище від місця ушкодження кровоносної судини. Перед тим бажано кінцівку трохи підняти догори, щоб прискорити відплив венозної крові. Під гумовий джгут треба обов'язково покласти щось м'яке - хустку, рушник, вату та ін. Джгут розтягають з певним зусиллям і накладають так, щоб витки його лягали поряд і не залишалося проміжків між ними. Кінці джгута закріплюють гачком, ланцюжком або зав'язують (мал. 3).

Ознаками правильно накладеного джгута є припинення кровотечі й пульсу в місцях промацування артерій нижче від накладення джгута, воскувата блідість шкіри кінцівки.

Джгут, накладений слабко, не стискує артерій, а тільки перешкоджає відпливу венозної крові. При цьому кровотеча не припиняється, іноді навіть посилюється, кінцівка стає синюшною. В такому разі джгут замінюють іншим або накладають той самий знову, але трохи вище або нижче від попереднього місця. Надмірне перетягування кінцівки джгутом може ушкодити м'які тканини, в тому числі й нервові стовбури.

Стискувати кінцівку джгутом можна не більш як 1,5-2 год, оскільки тривале знекровлення призводить до стійкого порушення функції і навіть до змертвіння тканин кінцівки. Транспортуючи потерпілого із джгутом у лікувальну установу, до одягу або до бинта прикріплюють записку, в якій зазначають час накладення джгута.

Тривале стискування кінцівки джгутом нерідко викликає значні больові відчуття. Тому бажано через кожні 30-40 хв послаблювати джгути на 2-3 хв, спочатку притиснувши артерію пальцями до кістки. Потім джгут знову затягують або перекладають його, трохи відступивши від попереднього місця.

Якщо в аптечці немає стандартного джгута, то застосовують джгут-закрутку (мал. 4). Для цього використовують ґумовий шланг, косинку, рушник, шарф, краватку тощо. Кінці саморобного джгута міцно зав'язують, вставляють під нього дерев'яну чи іншу паличку і закручують петлю до повного зупинення кровотечі. Щоб джгут не розкрутився, паличку прив'язують до кінцівки.

Закрутку так само, як і джгут, можна накладати на стегно, гомілку, плече або передпліччя. Оскільки закрутка тисне сильніше, ніж еластичний джгут, то не варто застосовувати її в ділянці середньої третини плеча, де існує найбільша небезпека ушкодження нервових стовбурів. Закрутку можна залишити на кінцівці не більш як 1,5-2 год. Невдовзі після перетягування кінцівки джгутом, особливо закруткою, нерідко з'являється сильний біль. Отже, хворого треба негайно доставити в лікарню.

ЗАХОДИ ПО ОБРОБЛЕННЮ РАН, САДИН, ПОДРЯПИН

Після того як вдалося зупинити кровотечу, слід ужити відповідних заходів, щоб запобігти додатковому забрудненню рани мікробами та її травмуванню під час транспортування потерпілого. Шкіру навколо рани протирають спиртом, одеколоном і змащують йодом або розчином брильянтової зелені. Поверхню рани очищають. Будь-яку рану, крім садна або подряпини, перев'язують. Для цього найкраще використовувати спеціальні пакети, що складаються із стерильних ватно-марлевих подушечок і бинта, а також стерильні бинти і марлеві серветки. Ці перев'язні матеріали є в наборі автомобільної аптечки першої допомоги (мал. 5).

ПРАВИЛА НАКЛАДАННЯ ПОВ’ЯЗОК

Під час накладання пов'язки треба дотримувати певних правил. Насамперед потерпілого кладуть або садовлять у зручній позі. Накладаючи пов'язку на ділянку суглобів, нозі чи руці надають такого положення, в якому вона буде під час транспортування. Наприклад, бинтуючи ділянку ліктьового суглоба, руку хворого згинають у цьому суглобі під кутом, близьким до прямого.

Пов'язка має вкривати всю рану і рівномірно охоплювати ділянку ушкодження. Якщо пов'язка накладена слабко, то вона сповзе. Коли рану забинтувати дуже тісно, то потерпілий невдовзі відчуватиме біль, зумовлений стискуванням кінцівки і порушенням кровообігу в ній.

Накладаючи пов'язку на кінцівку, пальці звичайно лишають відкритими, що дає змогу контролювати стан кровообігу в перев'язаній кінцівці за забарвленням нігтів. Якщо пов'язка накладена правильно, вони рожевого кольору, коли нога чи рука перев'язана дуже тісно, нігті стають синюшними.

Індивідуальний пакет розкривають безпосередньо перед накладанням пов'язки. Стерильний бинт виймають так, щоб руками не торкатися тих його місць, які потім вкриватимуть рану (мал. 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11).