поширення педагогічного досвіду " Практичне використання інтерактивних методів на уроках математики та фізики"

Народицька гімназія

Житомирської області

                            ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ

                            ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ТА ФІЗИКИ

                            ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО

                                                                   ПІДХОДУ

Народичі

 2019р.

Автор: Макарчук Олена Олександрівна, вчитель математики та фізики Народицької гімназії Житомирської області.

Посібник складається з двох основних розділів, в яких розкривається практичне використання інтерактивних методів на уроках математики та фізики шляхом впровадження компетентнісного підходу.

Матеріал посібника дозволяє вивести сучасний урок на якісно новий рівень; підвищити статус вчителя; впроваджувати в навчальний процес інформаційні технології;  використовувати різні форми навчання та види діяльності в межах одного уроку; ефективно організовувати контроль знань, вмінь та навичок учнів; полегшувати та вдосконалювати розробку творчих робіт, проектів, рефератів.

Пропонується для використання в роботі вчителів фізики та  математики  закладів загальної середньої освіти.

© Макарчук О.О., 2019

                                                          ЗМІСТ

ВСТУП….......................................................................................................... 4

Розділ 1. Теоретичні засади практичного використання інтерактивних технологій на уроках математики та фізики шляхом впровадження компетентнісного підходу………………………………………………….6

1.1 Інноваційні технології навчання.............................................................9

1.2 Технологія проблемного навчання …………………………………… .10

1.3 Ігрові технології навчання………………………………………………10

1.4 Технологія розвитку критичного мислення………………………….11

1.5 Технологія інтерактивного навчання………………………………...12

1.6 Інформаційні технології……………………………………………….13

1.7 Проектна технологія…………………………………………………..14

Розділ 2.   Авторська методика використання інтерактивних технологій на уроках математики та фізики шляхом впровадження компетентнісного підходу…...................................................................... 17

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................ 25

Вступ

     Світ останнім часом невпізнанно змінився і продовжує змінюватися. Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Сучасний світ змінюється настільки швидко, що в межах життя одного покоління відбуваються кардинальні зміни, які стосуються  всіх сторін існування людини. Всі ці зміни вимагають від суспільства винахідливості, гнучкості, творчого підходу до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті. Однак,  ці вміння не беруться нізвідки, їх треба формувати і розвивати. Тому, школа, яка розуміє дійсне значення цих процесів соціуму, несе на собі особливу відповідальність за вміння пристосовуватися до змін. Якщо необхідність соціалізації учня усвідомлена і визнається вчителем (що, звичайно, свідчить про його сучасний рівень ерудиції, професіоналізм), то він закладатиме цю ідею перш за все в завдання уроку. І, проектуючи урок, думатиме, шукатиме зміст, методи, форми, засоби, створюватиме умови, щоб мета соціалізації була виконана. У контексті євроінтеграційних освітніх процесів особливої актуальності набуває питання щодо застосування методів навчання, спрямованих на формування компетентного школяра.  Адже «людина освічена та, яка знає, де знайте те, чого вона не знає» (Георг Зіммель, німецький соціолог).  «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя».

    Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України у  ХХІ столітті, одним з пріоритетів розвитку освіти є впровадження сучасних технологій, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя.

Сучасні вимоги суспільства до освіти примушують фахівців у багатьох країнах світу переглянути якість і рівень шкільної освіти, що зумовило необхідність її реформування. Змінюються цілі та завдання, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві, поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована, традиційні методи змінюються інноваційними, що передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності. Навчальний процес сьогодні повинен бути орієнтований на особистість учня і враховувати його індивідуальні особливості та здібності. У зв’язку з цим зрозуміло, що в основній школі назріла гостра необхідність в адаптації вчителів до нових умов роботи, ролей і мети, що швидко змінюються. Адже на уроці в комп’ютерному класі вчитель виступає вже не в ролі розповідача, а стає для своїх учнів швидше помічником й інструктором, «… менеджерами з навчання, а учні – їх клієнтами, як сьогодні ми є клієнтами юристів або професійних консультантів» (Дейвід Керр).

    Використання новітніх технологій у сучасному суспільстві стає необхідним практично в будь-якій сфері діяльності людини. Оволодіння навичками цих технологій ще за шкільною партою багато в чому визначає успішність майбутньої професійної підготовки нинішніх учнів. Оволодіння цими навичками протікає набагато ефективніше, якщо відбувається не тільки на уроках інформатики, а знаходить своє впровадження й розвиток на уроках інших предметів, що сприяє розвитку вмінь і навичок застосовувати, набуті на уроках інформатики, знання на практиці та в реальному житті. Однак цей підхід висуває нові вимоги до підготовки вчителя-предметника, ставить перед ним нові проблеми, змушує освоювати нову техніку й створювати нові методики викладання, засновані на використанні сучасних інформаційних технологій.

Визначальним чинником сучасної цивілізації стала інформація й усе, що пов’язане з її накопиченням, оновленням, передавання та використання. Крім того, швидкий розвиток науки, техніки та технологій дає можливість просуватися сучасній цивілізації до інформаційного суспільства. Тому сьогодення вимагає від освіти посісти більш вагомі позиці, оскільки вона відіграє спонукальну роль у забезпеченні інноваційного розвитку суспільства.

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ  ТА ФІЗИКИ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ.

    У сучасній освіті існує певний парадокс: невідповідність між стратегічною метою освіти (а саме всебічний розвиток особистості дитини), закладеною в нормативних документах, і реальною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу (надання умов певної суми знань, вироблення вмінь, набуття навичок, контроль та оцінювання цих знань і вмінь).

    Розв’язати цей парадокс покликані інноваційні освітні технології, виникнення й розвиток яких зумовлені ступенем розвитку суспільства й науки. Ще Ян Амос Коменський намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи і вимагало б тільки «вмілого розподілу часу, предметів і методів».

    Головною причиною модернізації освіти стало те, що вимоги суспільства до якості підготовки учнів зростають, а навчання залишається усередненим. За таких умов активний пошук інструментів побудови ефективного навчального процесу для масового навчання, які б гарантовано забезпечували успіх у руках звичайного педагога є актуальною потребою часу. Потрібно знайти такі дидактичні засоби, які б змогли перетворити навчання на свого роду технологічний процес із гарантованим результатом.

    У наш час у педагогіці широкого використання набули терміни: «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання», проте єдиного тлумачення цих понять немає. Поняття «технології» ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон з початку 1990-х рр. Воно ввійшло в мову соціальних наук і практик, у тому числі і педагогічну, з наук і практик науково-технічних, виробничих. Такий перенос став можливим у рамках представлення про педагогічний процес (будь-якому іншому соціальному процесі) як штучно створеній керованій системі. З іншого боку, поняття технології в педагогіці стало вживатися в зв'язку зі зростаючою роллю інформаційних технологій у процесі утворення. Це редукувало визначення педагогічних технологій до застосування технічних засобів у педагогічному процесі.

    Якщо звертатися до джерел поняття «технологія», то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів: tehne – мистецтво, майстерність і logos – слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлену майстерність. Технологія вказує на конкретні способи і засоби здійснення професійної діяльності, з іншої сторони на результати. Ступінь досягнення за допомогою зазначених засобів і дій характеризує майстерність педагога.

     Отже, технологія – це форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв’язанні суттєвих проблем буття [1]. У словниках іншомовних слів: технологія – «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів».

     За допомогою технології інтелектуальна інформація перекладається на мову практичних рішень. Тобто технологія – це способи діяльності й те, як особистість задіяна в цій технології [1].

    У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що мають своїм завданням оптимізацію форм освіти [5].

    Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії;

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання;

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

     Усі іноваційні технології в освіті покликані зробити навчальний процес повністю керованим, тому доцільно виділити загальні правила й принци­пи технологій навчання:

• принцип педагогічної доцільності, що сформулював ще А. С. Макаренко: жодна дія педагога не повинна бути осторонь від запланованих цілей;
• взаємозв’язок викладання й навчання. К. Д. Ушинський головною за­дачею вчителя вважав перетворення діяльності учня на його самостій­ну діяльність;
• необхідність тематичного планування (яке включає стислу характеристику кінцевих результатів);
• організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів;
• стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки  знаючого, а й умію чого;
• різноманітність форм і методів навчання, недопущення універсаліза­ції певних засобів і форм.

     У цілому за великої кількості визначень понять «технології навчання», «педагогічна технологія» їх функціонування можна описати такими важ­ливими принципами (голланд. психолог Кларк Ван Парререн):

Принцип 1: викликати в учнів стійку мотивацію до навчання (це може базуватися на особистому досвіді учнів).

Принцип 2: навчати діалогічно, тобто в співпраці з учнями.

Принцип 3:  навчати діагностично (постійне спостереження за навчан­ням, корекція, стимулювання).

Принцип 4: варіативність структури навчання.

Принцип 5: навчати у відповідному темпі, використовувати оптималь­ні засоби й способи.

Принцип 6: навчати й допомагати учням на рівні їх фактичних здібнос­тей, а не на рівні зовнішніх характеристик відповідей учнів при виконан­ні навчальних задач.

Принцип 7: здатність учнів до рефлексії та оцінювання свого прогре­су.

Принцип 8: забезпечення учнів такими наборами завдань для самостій­ної роботи, що допомагають уникнути «ригідності» дій, мислення.

Принцип 9 : стимулювання ініціативи й творчості учнів.

Принцип 10: створення таких умов у класі, що сприятимуть формуван­ню соціально інтегрованої особистості учня.

    Наприкінці 90-х років XX століття в педагогічній літературі з’явився новий термін — «інноваційна технологія». Термін «інновація» означає вне­сення в навчальний процес нового (факти, методи, прийоми), що покра­щує діючу систему освіти.

    Інноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір опе­раційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мо­тивація учнів до навчального процесу.

Інноваційні технології навчання

     Підготовка школярів до життя, праці й творчої діяльності закладається в загальноосвітній школі. Тому навчальний процес потрібно будувати таким чином, щоб заохочувати учнів до самостійної творчої діяльності, метою якої є засвоєння нових знань та їхнє успішне застосування на практиці. Педагогічна наука й шкільна практика скеровують свої зусилля на пошуки шляхів удосконалення освіти.

    Зміст освіти останнім часом переорієнтовується на заняття, що мають виховувати загально-людські цінності, орієнтують учня на звернення до навколишнього світу й до себе, на дбайливе ставлення до всього, що його оточує, на творчий пошук, саморозвиток, вміння шукати й знаходити своє місце в житті, бачити красу світу та людей. Звичайно, міцні знання необхідні, але важливо, щоб ці знання не стали самоціллю, а перетворювалися на засіб розвитку особистості, створили передумови до вдосконалення здібностей.

Одним із пріоритетних векторів розвитку освіти, згідно національної доктрини [6], є впровадження інновацій, інформаційних технологій до навчально-виховного процесу новітніх технологій навчання.

    На даний момент відомо ряд педагогічних технологій, які дозволяють вчителям виконувати завдання сучасної освіти. Всі педагогічні технології класифікують за інстументально значущими та різноманітними системними ознаками.

                                  Технологія проблемного навчання

    В основі технології проблемного навчання [1], [5] створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності дитини, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості.

    Проблемна ситуація – це ситуація, яка виникає внаслідок такої організації вчителем взаємодії учня з об’єктом пізнання, яка допомагає виявити пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним утрудненням і потребою розв’язувати його. Сутність пізнавального протиріччя міститься у неможливості за допомого тих знань і способів діяльності, якими володіють школярі,вирішити протиріччя, що виникли.

    Створювати проблемні ситуації на уроках фізики можна різними способами:

• зіткнення школяра з явищами, фактами, які вимагають теоретичного пояснення;
• спонукання учнів до аналізу зовнішніх суперечливих фактів, явищ, висловлювань;
• спонукання школярів до вибору із суперечливих фактів, висловлювань тих, які вважають вірними і обґрунтування свого вибору;
• спонукання до самостійного порівняння, зіставлення фактів, явищ, дій;
• спонукання до висування гіпотез, формулювання висновків та їх перевірки.

    Проблемні ситуації на уроках фізики зручно створювати, з мого досвіду, при розв’язуванні різного виду задач; під час мотивації, використовуючи різні цікаві факти, прислів’я, приказки, загадки, поетичні рядки, літературні твори

Ігрові технології навчання

Ігрові технології навчання [1] відрізняються від інших технологій тим, що гра:

• добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
• ефективний засіб активізації;        
• мотиваційна за своєю діяльністю;
• дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
• багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
• переважно колективна, групова форма роботи;
• має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний);
• має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.

    Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу у комплексі з іншими методами. Але практика застосування ігрових технологій показує, що крім позитивних результатів дана технологія містить і ряд негативних  аспектів. Тому я використовую на уроках не ігри, а ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету; зробити уроки різноманітними, більш цікавими; вносить різноманітність в навчально-виховний процес та підвищує активність, навіть пасивних, учнів на уроках. З цією метою я використовую різні види ігор, серед яких «Снігова куля», «Слово – речення – запитання – відповідь», «Знайди помилку», «Магазин самообслуговування», «Запитай себе сам», «Хто більше», «Ланцюжок», «Фізичне доміно», «Кольорова стрічка», «Перевертні», «Сюрприз», «Вилучи зайве», «Знайди за описом», «Так – ні», «Розсипанка», «Найрозумніший», кросворди, ребуси, загадки, прислів’я, приказки. 

Технологія розвитку критичного мислення

    Технологія розвитку критичного мислення [5] формує творче мислення, сприяє розвитку креативності. Критичне мислення необхідне під час розв’язування проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень.

     Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення – складний процес, який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється:

• у здатності людини самостійно аналізувати інформацію;
• умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів;
• аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вони вірні);
• прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.

    Для розвитку критичного мислення на уроках я використовую такі методи: складання сенканів, мозковий штурм, «кубування», «асоціативний кущ», читання з позначками. 

Технологія інтерактивного навчання

    Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

    Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання [5].

    Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

    Інтерактивні технології на уроках фізики дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Учні опановують всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Змінюється і роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Проте кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. 

    У своїй практиці я використовую такі інтерактивні вправи як «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», «Броунівський рух», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «метод ПРЕС».

Інформаційні технології

    Інформаційні технології – технології інформатики в поєднанні з іншими, пов’язаними з нею, технологіями [3], тобто це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечує високу швидкість обробки даних, ефективний пошук інформації, розповсюдження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

    Інформаційна технологія в навчально-виховному процесі – це поєднання традиційних технологій навчання і технологій інформатики[3], які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань[5], умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя.

    Причин комп’ютеризації  навчання матнматиці  можна назвати багато. У мережі є багато програмних продуктів, які учителі-предметники можуть використати під час проведення уроків із застосуванням  нових інформаційних технологій. Подібні уроки дозволяють підвищити інтерес до вивчення предметів природничо-математичного циклу, активізувати їх пізнавальну діяльність, сприяють формуванню наукового світогляду.

     Найсучаснішим комп’ютерним засобом навчання є мультимедіа, що 
ґрунтується на спеціальних апаратних і програмних засобах.

Однією з беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі інтерактивних комп’ютерних презентацій з фізики.

Презентація – це набір, послідовно змінюючих одна одну, сторінок-слайдів, на кожній з яких можна розмістити будь-який текст, малюнки, 
схеми, відео-, аудіо- фрагменти, анімацію, використовуючи при цьому різні 
елементи оформлення. Вони не вимагають особливої підготовки вчителів й 
учнів та активно залучають останніх до співпраці.

     Мною створено ряд комп’ютерних презентації за допомогою MS Power Point з використанням різноманітних ППЗ, рекомендованих Міністерством освіти і науки, та інтернет-ресурсів. Вони являють собою мультимедійні презентації, які складені відповідно до чинної програми з фізики.

        На мій погляд, презентація – це зручна конструкція, в якій легко орієнтуватися. Аналіз науково-методичної літератури та періодичних видань показав, що мультимедійні презентації здатні реалізувати багато проблем у процесі навчання, а саме:

• використовувати передові інформаційні технології;
• змінювати форми навчання та види діяльності в межах одного уроку;
• полегшувати підготовку вчителя до уроку та залучати до цього процесу  учнів;
• розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку, подавати історичні відомості про видатних вчених, тощо;
• реалізувати ігрові методи на уроках;
• здійснювати роботу в малих групах або індивідуальну роботу;
• дають можливість роздруківки плану уроку та внесення в нього заміток та коментарів;
• проводити інтегровані уроки, забезпечуючи посилення міжпредметних зв’язків;
• організовувати інтерактивні форми контролю знань, вмінь та навичок;
• організовувати самостійні, дослідницькі, творчі роботи, проекти, реферати на якісно новому рівні з можливістю виходу в глобальний інформаційний простір.

     Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, 
самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

Проектна технологія

       Однак сьогодення вимагає від освіти не забезпечення учнів певною сумою знань, а вміння отримувати знання самостійно, що можна забезпечити використанням не тільки однієї технології, а цілим комплексом технологій, поєднуючи їх протягом вивчення однієї теми. Найбільш вдало, на мою думку, сукупність певних технологій навчання можна застосувати під час створення проектів.

     Проектна технологія – це інноваційна форма роботи організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем. Це  сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об'єкта, предмета, різного роду теоретичного чи практичного продукту.

    У основі методу проектів лежить розвиток учнівських пізнавальних навичок, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення високого рівня.

     Метод проектів завжди орієнтований на самостійність учнів – індивідуальну, парну, групову, – яку вони здійснюють упродовж певного часу; допускає можливість розв'язування пев­ної проблеми; у ньому передбачається, з одного боку, не­обхідність використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь із різ­них галузей науки та мистецтва.                   Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це те­оретична проблема, то має бути запропоноване конкрет­не її розв'язування, а якщо практична –  конкретний ре­зультат, готовий до впровадження.

      Створення прооекту передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв'язати ту чи іншу проблему шляхом самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією (викладенням) отриманих результатів. З іншого боку, ця технологія складається із сукупності дослідницьких, пошукових, проблемних ме­тодів, творчих за своєю суттю.

       У основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який одержують під час вирішення тієї чи іншої проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Внутрішній результат (досвід діяльності) стає безцінним надбанням учня, сполучаючи в собі знання та уміння, компетенції та цінності.

     Сутність даного методу полягає в стимулюванні інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, і шляхом проектної діяльності, котра передбачає рішення даної проблеми, показати практичне застосування набутих знань. У силу дидактичної сутності даний метод дозволяє:

• розв’язувати задачі формування інтелектуальних вмінь, критичного й творчого мислення;
• розвивати в учнів комунікативні навички, зокрема працювати в різних за складом групах, виконуючи різні за соціальним значенням функції;
• розвивати в учнів уміння користуватися різноманітними дослідницькими методами (збирати інформацію, факти, аналізувати їх з різних точок зору, висувати гіпотези, аналізувати, робити висновки та узагальнення).

     В наш час метод проектів набув поширення та великої популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їхнього практичного застосування для розвитку конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. «Усе, що я пізнаю, я знаю. Знаю, навіщо це мені потрібно, де та як ці знання застосувати» – основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка приваблює прибічників багатьох освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями та прагматичними вміннями.

       Висновок: Отже, основне завдання навчального закладу-виховати в учневі комунікативну компетентність, за допомогою якої він буде почувати себе вільно серед соціуму. Комунікативна спрямованість є реальним шляхом пізнання математики і реалізується в процесі застосування інтерактивних методів.

                                                     Розділ 2

МЕТОДИКА ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ТА ФІЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ.

«…учитель мусить бути творцем.

Він має так розуміти свої обов’язки,

щоб не затримувати природного

розвитку дитини, а підносити його,

витворюючи довкола дитини атмосферу

здорової діяльності, приємний осередок, повний краси…»

                                                                                   Софія Русова

      Сьогодення потребує від людини не тільки певних знань, а вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Я  вважаю, що саме під час навчання  математики та фізики закладаються основи для того, щоб учень у майбутньому став справді активним, самостійним і відповідальним суб’єктом власної професійної діяльності.

      Орієнтація процесу навчання на розвиток інноваційної особистості, формування його компетентностей вимагають більш широкого використання активізуючи методик, інтерактивних технологій, які є домінуючими під час проведення нестандартних уроків. На мою думку, такі уроки дають можливість доповнити й поглибити знання учнів, розвинути інтерес до математики, формувати у них компетентності, яких потребує сучасне життя: соціальні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку й самоосвіти, продуктивної та творчої діяльності. На уроках математики та фізики мають не тільки  даватися глибокі й міцні знання, але й важливо, щоб ці предмети  допомогли  сформувати в учнів уявлення про роль людини у світі.  Моє перше завдання – прищепити учням інтерес до мого предмету, бо цікавість породжує бажання, а буде бажання – буде і навчання, пошук та пізнання. Одним зі способів підвищення інтересу до математики та фізики, який я дуже часто використовую, є нетрадиційний підхід до уроку (урок – гра «Зелена хвиля»: на уроках систематизації та узагальнення знань учням пропоную самостійну роботу в незвичайній формі. На дошці записую номери задач з підручника, які слід виконати на уроці, або виготовляю карточки з завданнями розвивального характеру. Учням називається «ціна» кожного завдання (наприклад, сьогодні за кожне правильно розв’язане завдання можна отримати по зеленій фішці).  Наприкінці уроку ці фішки обмінюються на оцінку. Заробив 6 фішок – отримав 12 балів і т.д. Головне – це самостійне виконання завдання у зошит раніше, ніж їх розв’язок з’явиться на дошці. Виконавши завдання,  учень піднімає руку, вчитель підходить, перевіряє, якщо правильно, дає фішку, якщо ні – учень шукає і виправляє помилку. Тим часом біля дошки працюють учні за бажанням, як тільки на дошці з’явилась відповідь, це завдання знімається з торгів. Роботу учнів біля дошки теж оцінюю. На таких уроках учні працюють швидко, за урок встигають виконати багато різних завдань, також і творчого характеру. Саме такі уроки сприяють вихованню в учнів зацікавленого й свідомого ставлення до процесу навчання, активізують пізнавальну активність учнів.

       Я зупиняюсь на організації ігрової роботи учнів. Так, при вивченні теми «Взаємодія тіл», урок «Сила тертя» ми з учнями провели його у вигляді гри «Суд над тертям». Клас був поділений на ролі за бажанням самих учнів (суддя, секретар суду, адвокат, прокурор, свідки,  підсудна ). На такому уроці вчитель перебуває, немовби, в тіні, а учні активно і самостійно «здобувають» знання, і, головне, в діалозі одержують необхідну інформацію. Так, при вивченні теми «Чотирикутники», урок «У   гостях у чотирикутників» ми з учнями провели його у вигляді гри.  Дуже жваво і ефективно проходить в ігровій формі підготовка до контрольної роботи, коли учні мають необхідний запас знань і потрібно його актуалізувати й систематизувати: після вивчення будь – якої теми з фізики, алгебри або геометрії перед контрольною роботою я проводжу урок – конференцію, на якому передбачається робота в парах (перевірка теоретичного матеріалу за допомогою кросворду), робота в групах (розв’язування диференційованих задач). Так, наприклад, у 10 класі під час вивчення теми «Термодинаміка» учням було повідомлено, що в кінці теми буде проведено урок - конференція «Роль теплових двигунів у народному господарстві. Екологічні проблеми, пов'язані з тепловими двигунами». Учні на протязі теми збирали інформацію про різні види двигунів, об'єднавшись у групи по бажанню, що дозволило учням забезпечити співпрацю і бажання разом працювати. За таким принципом проводжу урок  «Розвиток засобів зв'язку»  у 11 класі по темі «Електромагнітні хвилі». Метод базово-перехресних груп застосовувала теж у 11 класі на уроці «Розвиток енергетики в Україні». Всі групи формулюють своє бачення розкриття свого питання. Звичайно, ця робота потребує значної підготовки, але вся робота потім приносить певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті власною працею засвоюються краще, та й радість «відкриття» не забувається.

На таких уроках учні взаємно оцінюють знання, зіставляють відповіді, з’ясовують, де допущено помилку. Створюється атмосфера демократизму, взаємний контакт учнів сприяє встановленню дружніх стосунків, формується почуття обов’язку і відповідальності за спільну працю. Дуже часто використовую ігрові елементи  під час контролю готовності учнів до уроку. На початковій стадії уроку перевірку домашнього завдання я проводжу у вигляді гри   «Морський бій». Це, по суті, ігрова форма перевірки домашнього завдання, яка дає змогу включити в процес не двох-трьох учнів, а практично весь клас. Цікаво, що після такого «бою» число «тих, хто забув» чи «тих, хто не розуміє» домашнє завдання, до наступного уроку обов'язково зменшиться (програвати не подобається нікому).    Також на першому етапі уроку я   часто застосовую експрес опитування за допомогою технології «Мікрофон» або «Математичний чи фізичний футбол». Під час такого опитування учні представляють і цивілізовано відстоюють свою точку зору в публічному виступі. Досвід свідчить про те, що учні краще засвоюють фізичну суть явищ, якщо ці явища пов'язані з природою або життям. Їм цікаво те, з чим вони стикаються кожного дня (чому листок падає на землю, чому після дощу на небі з'являється веселка, як працює рентгенівський апарат, куди зникає вага космонавтів у космічному просторі?). На цю цікавість дитинні спираюсь, підтримуючи її. На кожному уроці учні повинні розглядати практичне застосування вивченого матеріалу, щоб дитина знала, чому ми це вивчаємо і де це можна використати на практиці. Таку мотивацію навчальної діяльності учнів на уроці я готую у вигляді запитань-задач.

Так, у 10 класі під час вивчення теми «Третій закон Ньютона» учням пропонується запитання: «Чи був правий барон Мюнхаузен, коли розповідав, що витягнув за волосся з болота себе разом з конем?» Такі задачі-запитання спонукають учнів здійснювати інформаційний пошук і здобувати інформацію з різних джерел, самостійно освоювати знання і вміння.

Неабияку увагу приділяю мотивації на уроках. А найкраща мотивація – вибір професії. В мене є уроки, на яких я намагаюся ознайомити учнів з різними її видами. Так, під час вивчення теми «Динаміка» у 10 класі на одному з уроків  я познайомила учнів з цікавою професією космонавт, яка тісно пов’язана з космічною біологією та медициною ( урок – конференція  «Підготовка космонавтів до польоту». А під час вивчення теми «Розв’язування трикутників» у 9 класі на одному з уроків  я познайомила учнів з цікавою професією геодезист, яка тісно пов’язана з теоремою косинусів та синусів ( урок – гра «Геодезист». Після таких уроків учні розуміють всю значущість фізики та математики в житті людини, і можливо в недалекому майбутньому хтось із учнів обере саме цю професію.

Дуже часто у старших класах на різних етапах уроку можна створювати проблемні ситуації, особливо під час вивчення нового матеріалу (так, у 10 класі при вивченні теми «Основи термодинаміки» на уроці «Робота газу» учням пропоную відповісти на запитання « Як можна обчислити роботу газу у термодинаміці, як одного із способів зміни внутрішньої енергії?». Коли перед учнями постають ситуації, запитання, на які вони не можуть негайно відповісти, мислення, як правило, активізується. Відчуття і сприймання стають особливими діями: вони допомагають думати, стимулюють мислення і символічне мовлення як знаряддя розвитку мислення.

Урізноманітнюють і роблять цікавим урок різні експериментальні задачі. Наприклад, при вивченні в 10 класі руху вільного падіння тіла, учням пропоную обчислити висоту учительського столу, або в цьому ж таки класі під час вивчення теми «Динаміка» учням необхідно визначити масу тіла, використовуючи динамометр, або визначити силу тяжіння на тіло, маючи лінійку і тіло правильної форми (тіло беру відомої густини). При цьому розв'язування задач стає цікавим, набуває нового змісту. Усебічно розглядаючи матеріал, зіставляючи різні точки зору, аналізуючи відповіді, учні розвивають прийоми мислительної діяльності, що істотно підвищує навчальну активність.

        Велику увагу приділяю усній лічбі – невід’ємній частині уроку математики.   Жоден мій урок не проходить без усних (слухових) або напівусних (зорово-слухових)(коли на дошці записую деякі завдання, проміжні результати, числові дані, малюнки) вправ: математичні диктанти «Поспішай, та не помиляйся», гра «Сходинка», «Хто перший», «Мовчанка». Усні вправи розвивають уважність, спостережливість, ініціативу, підвищують дисципліну і викликають інтерес до роботи.

Досвід свідчить про те, що учні краще засвоюють математичну та фізичну сутність, якщо вона пов’язана з нашим життям. Так,  перший урок з геометрії у 7 класі я проводжу у вигляді екскурсії «Країна гармонії та красоти», бо саме світ геометрії оточує нас від самого народження. Адже, все, що ми бачимо навколо нас: будинок (паралелепіпед), колесо (коло), вікно (прямокутник) і т.д. – так чи інакше пов’язане з геометрією. Людині не раз в житті доводиться знаходити площу, об’єм, проводити паралельні та перпендикулярні прямі. Заняття геометрією сприяють розвитку інтуїції та уяви ( особливо уяви). Розвинута просторова уява необхідна інженеру, дизайнеру, економісту.

     А поки мої учні є просто учнями, вони свою уяву про вивчену тему викладають у своїх казках («Дружна сім’я паралелограма» ( про тата паралелограма, маму трапецію, сина прямокутника), «Дочки трикутника» (про три сестри - медіану, бісектрису, висоту)). 

            Ось вже не перший рік мої учні беруть участь в ЗНО з математики. Тож, необхідною   потребою на уроках стало  використання тестових завдань: це може бути самостійна робота, закріплення вивченого матеріалу, перевірка домашнього матеріалу. Учень під час розв’язування тестових завдань приймає рішення, робить вибір.

     Важливу роль в освітньому  процесі відіграє фактор оцінювання знань. На уроках я використовую картки – самооцінки і взаємооцінювання учнів. Так, під час виконання вправи «Математичне дерево» (розв’язування диференційованих завдань), учні вибирають задачу свого рівня, а потім кращий учень перевіряє роботу слабшого і оцінює її. Таким чином, в учнів формується самоконтроль, самооцінка, взаємооцінювання, що є засобом систематизації знань і сприяє успішному досягненню цілей навчання.

     Щодо  учнів, які мають слабкі знання, то для них створюються ситуації успіху, щоб вселити впевненість, а відмінників та лідерів можна і навантажити відповідно, - їхня перемога буде сутужніша, але не менш бажана ( для них я готую додаткові завдання, які приміром використовуються на екзамені або конкурсні). Часто на уроках об’єднуються учні в групи, в яких є хорошисти і слабші учні: така командна робота сприяє встановленню дружніх стосунків, формує відповідальність за спільну працю, почуття взаємодопомоги, привчає вислуховувати думку товаришів, приймати колективне рішення.

             Велика увага приділяється такому етапу уроку, як підбиття підсумків. Саме в цей час  висвітлюється зміст виконаної роботи,  підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між уже вивченим і тим, що може знадобиться учням у майбутньому. Часто пропонується учням дати відповідь на питання «Як би ти оцінив свої здобутки на уроці?». Учні мають обґрунтувати свою відповідь. Але це можуть бути і малюнки, фішки(червона - я все зрозумів, синя - мені була зрозуміла більша частина матеріалу, але я ще іноді припускаюся помилок, зелена - я майже нічого не розумію.

         Впродовж  2012 - 2018 року клас, класним керівником якого я була,  брав участь в проекті «Відкритий світ», за умовами якого учні на кожному уроці використовували інформаційні технології. Уроки проходили цікаво і змістовно. На закінчення проекту учні самостійно складали презентації різних програмових тем, віртуальні кросворди, готували відеоролики та відеодосліди.

        Реформа загальної середньої освіти поставила перед вчителем вимоги: всебічний розвиток учня як особистості, розвиток його талантів, розумових і фізичних здібностей. Прикладом цього є рівнева диференціація, як особистісно - орієнтоване навчання. Сьогодні вчитель повинен не передавати учням свої знання, а навчити самостійно їх здобувати. Пошуки шляхів удосконалення організації навчального процесу висунули план диференційованого підходу до навчання.  А компетентнісний підхід повинен забезпечити кожному учню розвиток соціальних, комунікативних, інформаційних, полікультурних компетенцій. Принципово важливим є те, щоб уроки були побудовані так, щоб усім суб’єктам навчально-виховного освітнього процесу було комфортно, розмова відбувалася конструктивно, було присутнє толерантне  ставлення  до думки кожного.

Висновки

      Застосування інноваційних технологій, які будуються на комплексному психологічному вивченні особистості всіх учасників навчально-виховного процесу, дає можливість позитивно розвивати їх інтелектуальну, соціальну, духовну сфери, сприяє соціальному самоствердженню й культурному самостворенню. Нам, вчителям, часто здається, що ми володіємо ключами від знань і, що саме ми, маємо передати їх дітям, вдало і старанно пояснивши, розтлумачивши. Але життя змінилось так, що школа більше не є монополістом знань і тому необхідно використовуючи сучасні інформаційні технології, йти в ногу з життям, щоб не бути викинутими не узбіччя.

      Математика та фізика – унікальні дисципліні, найбільш  точні, найбільш тісно пов’язані з навколишнім світом. Тому сприяти вивчення учнями математики та фізики потрібно  для того, щоб вони  навчилися думати, знаходити компроміси, аналізувати, систематизувати, узагальнювати, вміли відстоювати свої принципи. Математика та фізика вчить критично ставитися до будь-яких аргументів. Зрозуміло, що на уроках математики та фізики мають даватися глибокі й міцні знання, але важливо, щоб ці предмети допомагали формувати уявлення про роль людини в світі та роль даних наук в освоєнні світу людиною.

      Таким чином, важливою умовою організації навчально-виховного процесу є вибір учителем раціональної системи методів і прийомів активного навчання, використання сучасних технологій у поєднанні з традиційними засобами. [5].

Доцільно на уроках використовувати інноваційні технології разом із традиційними, що дозволяє урізноманітнити діяльність учнів, а саме:

• навчає здобувати знання самостійно;
• акумулює вміння користуватися здобутими знаннями для рішення нових завдань;
• сприяє набуттю комунікативних навичок і умінь (тобто умінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні завдання і ролі);
• надає можливість широких людських контактів в знайомстві з різними 
  точками зору на одну проблему;
• навчає користуватися дослідницькими методами: збирати інформацію, факти, уміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки;
• надає можливість висловлювати свої власні думки.

        Ознайомившись з роллю математики та фізики в житті кожної людини, учні розпочали роботу по використанню   математичних та фізичних знань на уроках   хімії,   біології та інших. Збирають цікавий   матеріал     про  використання математики та фізики, з їх допомогою складають  навчальні проекти. На уроках   створюються  комфортні умови навчання, за яких учень відчуває  свою    успішність, свої інтелектуальї досягнення, що  робить продуктивним сам процес набуття знань.                        

         Виключається домінування однієї думки над  іншими і навчання будується на діалоговому  спілкуванні. Учні навчаються критично мислити, розв'язувати складні проблеми на основі аналізу   обставин і відповідної інформації, зважувати   альтернативні думки, приймати  продумані  рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими   людьми.

Список використаної літератури

1. Андрєєва В.М., Григораш В.В. Настільна книга  педагога.// Х.: Основа, 2006, 352ст.
2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.
3. Використання інформаційних технологій на уроках математики в основній школі. //Інтернет ресурси.
4. Мельник Л.С. Формування ключових компетентностей методами інтерактивного навчання. //Фізика в школах України. – Основа, 2008, №5, 32ст.
5. Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя. //Основа, Х., 2009, 120ст.
6. Національна доктрина розвитку освіти.
7.  Садкіна В.І. 101цікава педагогічна  ідея.//Основа, Х.:, 2009, 88ст.
8. Шарко В.Д. Сучасний урок. //К.: 2006, 224ст.