7 клас НУШ: огляд і розбір Держстандарту мовно-літературної освітньої галузі (мова та література корінного народу/національної меншини)

Аби розібратися з орієнтирами для оцінювання навчальних досягнень школярів у мовно-літературній освітній галузі, ми підготували вибірковий огляд Держстандарту базової середньої освіти для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини.

Бажаєте підвищити рівень професійної майстерності та поповнити педагогічну скарбничку цікавими ідеями щодо організації освітнього процесу? Долучайтесь до дводенної Всеукраїнської інтернет-конференції «6 і 7 клас НУШ: організація ефективного навчання». Під час етеру ми обговоримо важливі теми, що стосуються роботи в середній школі, та поділимось інноваційними методами і прийомами викладання.

Навчальне навантаження

Типовим навчальним планом визначено річний діапазон кількості годин для вивчення кожної освітньої галузі. У 7-х класах для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини поряд з державною мовою чи з навчанням українською мовою та вивченням мови корінного народу або національної меншини для реалізації мовно-літературної освітньої галузі встановлено обсяг у межах:

мінімального показника, який становить 350 годин;
максимального – 420 годин;
рекомендованого – 367,5 годин.

Діапазон тижневого навчального навантаження цієї освітньої галузі становить від 10 до 12,5 годин (рекомендовано – 10,5 годин). Для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини поряд з державною мовою чи з навчанням українською мовою та вивченням мови корінного народу або національної меншини навчальні години розподілені на вивчення таких навчальних предметів:

українська мова – не менше 3 годин;
українська література – 2 години;
«Зарубіжна література» або «Література корінного народу або національної меншини» (заклад освіти обирає самостійно) – 1,5 години;
мова корінного народу або національної меншини/іноземна мова – 4 години.

Також заклад загальної середньої освіти може продовжити вивчення таких галузевих навчальних предметів:

інтегрований курс української мови і літератури. 5-9 клас;
інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 5-9 клас;
інтегрований курс літератур (корінного народу або національної меншини та зарубіжної літератури). 5-9 клас;
інтегрований мовно-літературний курс (мова та література корінного народу або національної меншини). 5-9 клас.

Резерв навчальних годин (різниця між рекомендованою та мінімальною кількість годин) становить 0,5 години, який може бути розподілений між обов’язковими для вивчення та вибірковими освітніми компонентами.

Компоненти обов’язкових результатів навчання учнів

У Державному стандарті обов’язкові результати навчання учнів позначено індексами. Розберемося, як він розшифровується на прикладі індекса 9 РМЛ 1.2.1-2:

перша цифра вказує на порядковий номер року навчання, на завершення якого очікується досягнення результату навчання (9 клас);
скорочений буквений запис означає освітню галузь (РМЛ – мовно-літературна освітня галузь (мова та література корінного народу/національної меншини)).

Цифри після буквеного запису означають номер:

групи споріднених результатів навчання (1);
загальних результатів навчання учнів, через які реалізується компетентнісний потенціал галузі (2);
конкретних результатів навчання учнів, що визначають їхній навчальний прогрес за освітніми циклами (1);
орієнтир для оцінювання, на основі якого визначається рівень досягнення учнями результатів навчання (2).

Отже, досягнення обов’язкових результатів навчання учнів базового циклу у мовно-літературній освітній галузі очікується по завершенню 9 класу.

Орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів у мовно-літературній освітній галузі (мова та література відповідного корінного народу/національної меншини)

Мовно-літературна освітня галузь включає 4 групи споріднених результатів навчання, а саме:

1. Усна взаємодія з іншими особами, сприймання і використання інформації для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

1.1. Сприймання усної інформації.

Навчальний прогрес характеризується вмінням учнів слухати інформацію з різних джерел на відому і нову тематику, брати активну участь у комунікації, розпізнавати та передавати прихований зміст почутого повідомлення, вираженого невербально.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

свідоме застосування прийомів активного слухання;
надання відповідей на запитання за змістом почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), акцентуючи увагу на важливих деталях, зокрема художніх деталях у літературному творі;
обговорення актуальності, жанрово-родової належності, ідейно-тематичних і загальних естетичних особливостей тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту), його зв’язку з ситуацією спілкування та певною епохою, творчістю митця;
доречне реагування на почуте, демонструючи розуміння комунікативних намірів співрозмовника;
формулювання уточнювальних запитань до почутого для його розуміння;
вирізнення невербальних засобів, які сприяють розумінню не вираженого вербально змісту повідомлення, зважаючи на етнокультурну специфіку;
виявлення невербальних засобів, що вказують на наявність прихованої інформації у почутому повідомленні (зокрема художньому тексті, медіатексті), передача прихованого змісту почутого.

1.2. Перетворення інформації з почутого повідомлення в різні форми повідомлень.

До конкретних результатів навчання відноситься вміння учнів переказувати почуте повідомлення у різний спосіб і фіксувати його для оптимізації запам’ятовування, розуміння та подальшого використання почутого, самостійно добирати різні способи та засоби візуалізації для передачі інформації, яка стосується почутого повідомлення, і у разі потреби вносити відповідні зміни.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

докладний, стислий, вибірковий, творчий переказ почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), акцентуючи увагу на змісті в цілому, на окремих важливих деталях або фрагментах почутого відповідно до мети і ситуації спілкування;
самостійне складання та компонування складного плану, створення конспекту, тез почутого, надання характеристики персонажів літературного твору з доцільним використанням цитат, скорочень, умовних позначень, символів тощо;
самостійна передача власного розуміння почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) за допомогою різних способів та засобів візуалізації, структуруючи інформацію за допомогою схем, таблиць, графіків тощо.

1.3. Виокремлення усної інформації.

Передбачається, що у під час базового цикла навчання учні навчаться виокремлювати та доцільно використовувати інформацію з одного чи кількох джерел (зокрема художніх текстів, медіатекстів) відповідно до самостійно визначених цілей.

Орієнтиром для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

знаходження потрібної відомої або нової інформації в одному чи декількох джерелах (зокрема художніх текстах, медіатекстах) і використання її відповідно до самостійно визначених цілей.

1.4. Аналіз і інтерпретація усної інформації.

Конкретними результатами навчання є вміння учнів визначати тему та основну ідею, окреслювати коло порушених проблем у почутому повідомленні, прогнозувати взаємовплив елементів форми і змісту усного повідомлення в різних ситуаціях спілкування, передбачати комунікативний намір співрозмовника. Також учні мають навчитись інтегрувати почуте із власним та суспільно-історичним досвідом, розрізняти основні факти і судження та розуміти підтекст у почутому повідомленні.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

окреслення тематики та проблематики повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) для подальшої інтерпретації;
виявлення важливих деталей почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) для ілюстрування власного розуміння почутої інформації;
аналіз стильових, жанрових, естетичних і мовних особливостей почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту);
прогнозування того, як зміна форми впливає на зміст повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), а зміна змісту впливає на форму;
формулювання основної мети та прогнозування намірів співрозмовника, у разі потреби ставлячи уточнювальні запитання та цитуючи почуте, для налагодження комунікативної взаємодії та порозуміння;
розрізнення окремих елементів маніпуляції та пропаганди;
обґрунтування зв’язку почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) із власним та суспільно-історичним, зокрема етнокультурним, досвідом (підтримка діалогу “читач ― текст ― автор”) для оптимізації власної діяльності, зокрема в нових обставинах, прийняття рішень у різних ситуаціях;
розпізнавання ключових фактів і суджень про них, вирізнення авторських інтерпретацій, розуміння аргументації в почутому повідомленні (зокрема художньому тексті, медіатексті), коментування підтексту.

1.5. Оцінювання усної інформації.

Навчальний прогрес характеризується тим, що учні вміють оцінювати зміст і форму почутого повідомлення, визначати істотні деталі, що сприяють або заважають ефективній комунікації, виокремлювати та пояснювати роль важливих деталей в почутому повідомленні та оцінювати виражальні можливості.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

коментування інформації (зокрема частково неповної), сприйнятої з одного чи кількох джерел;
визначення достовірності, новизни, несуперечливості інформації, її відповідності своїм переконанням і поглядам;
коментування окремих аспектів форми повідомлення (відповідності ситуації спілкування та соціокультурним нормам);
обґрунтування своєї позиції щодо почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) з урахуванням власного досвіду та інформації з окремих джерел, які вважає авторитетними;
визначення позиції співрозмовника/мовця та ступеня досягнення мети комунікації;
дослуховування до інших думок, демонструючи готовність до зміни власної позиції за умови отримання достатньої аргументації;
виокремлення істотних особливостей, зокрема етнокультурних, що сприяють або заважають ефективній комунікації в різних ситуаціях спілкування;
характеристика ролі, виражальних можливостей та впливу на слухача (адресата) важливих деталей, зокрема художніх деталей, почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту).

1.6. Висловлення та обстоювання власних поглядів, ідей, переконань.

Держстандартом передбачено, що школярі мають навчитись обстоювати власну позицію щодо особистісно і суспільно важливих питань, зокрема порушених у почутому повідомленні або у реальній ситуації спілкування.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

логічна та послідовна презентація власних поглядів, ідей та переконань у доцільній жанровій формі, підкріплюючі їх аргументами та наводячи доречні приклади із власного або суспільно-історичного досвіду;
комунікація з дотриманням принципів етики спілкування та норм літературної вимови, визнаючи право на існування іншої думки;
доречне використання цитат з різних джерел, зокрема із творів національної літератури, для підтвердження та конкретизації власних поглядів, ідей та переконань.

1.7. Використання вербальних і невербальних засобів під час представлення своїх думок.

Передбачається, що школярі навчаться здійснювати та обґрунтовувати самостійний вибір вербальних та невербальних засобів і використовувати засоби художньої виразності для вироблення власного стилю спілкування.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

добір і використання необхідних вербальних і невербальних засобів для ефективної комунікації з урахуванням ситуації спілкування, комунікативних намірів, соціального і культурного контексту;
контроль використання невербальних засобів в умовах реалізації типових стратегій спілкування;
модифікація використання інтонаційних засобів залежно від комунікативної ситуації;
використання різних засобів художньої виразності у власному мовленні, обґрунтовуючи доцільність їх вибору.

1.8. Регулювання власного емоційного стану.

Конкретними результатами навчання школярів є вміння аналізувати та враховувати різні емоційні реакції, керувати власними емоціями в типових ситуаціях спілкування, здійснювати позитивний вплив на емоційний стан співрозмовників для досягнення мети спілкування. Також школярі мають навчитись характеризувати міжособистісні взаємодії в тексті, вказуючи на розмаїття емоційних станів і пояснюючи їх для розвитку власного емоційного інтелекту.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

виявлення та передбачення емоційних реакцій в різних ситуаціях спілкування;
пояснення причин відповідного емоційного стану в типових життєвих ситуаціях;
здійснення емоційної саморегуляції, доречно використовуючи вербальні та невербальні засоби (зокрема під час виступу перед аудиторією);
позитивний вплив на емоційний стан учасників групової комунікації, цінуючи власну культурну традицію та виявляючи повагу до інших осіб;
коментування особливостей вираження емоційного стану в різних культурах на основі аналізу почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) для розвитку власного емоційного інтелекту.

2. Сприймання, аналіз, інтерпретація, критичне оцінювання інформації в текстах різних видів і використання її для збагачення власного досвіду

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

2.1. Сприймання тексту.

У ході базового циклу навчання учні мають навчитись застосовувати різні види критичного читання одиничних та множинних текстів на відому і нову тематику, ефективно використовувати складники друкованого чи цифрового текстового джерела інформації та сприймати тексти відповідно до особливостей національної культури та епохи.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

застосування різних видів критичного читання текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) різних стилів, зокрема фрагментарних, чи уривків з них;
використання різних складників друкованого чи цифрового текстового джерела інформації (рубрикацію, заголовки, скорочення, виділення тощо) для оптимізації роботи з текстовою інформацією;
визначення специфіки складників структури текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) різних родів і жанрів, особливостей міжродових і міжжанрових утворень;
співвідношення змісту сприйнятого тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) з історичним і соціокультурним контекстами, світоглядною позицією автора.

2.2. Аналіз і інтерпретація тексту.

Держстандартом визначено, що школярі мають навчитись визначати і коментувати проблеми, порушені в одному чи кількох текстах, виокремлювати очевидну та приховану інформацію, розрізняти об’єктивні факти і суб’єктивні судження в тексті і визначати зв’язок між елементами його змісту. Також конкретними результатами навчання визначено вміння школярів зіставляти тексти подібної тематики, інтегрувати інформацію, подану в різні способи у межах одного або кількох текстів і робити висновки на основі аналізу та інтерпретації кількох прочитаних текстів.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

коментування та обґрунтування актуальності порушених проблем в одному чи кількох текстах (зокрема художніх текстах, медіатекстах) з урахуванням власного досвіду та культурно-історичного контексту;
розмежування в тексті (зокрема художньому тексті, медіатексті) фактичної інформації, суб’єктивних суджень та прихованого підтексту, наведення аргументів для спростування або підтвердження суджень, коментування підтексту, наведення прикладів із особистого та суспільного досвіду;
характеристика взаємозв’язку між темою, мікротемами та основною думкою тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту);
визначення спільного та різного в певних літературних творах за тематикою, порівнюючи їх проблематику, стиль, мовне оформлення тощо;
поєднання поданої в різні способи інформації з кількох текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів), гіпертекстів у цифровому середовищі;
характеристика взаємообумовленості елементів змісту, структури та мовного оформлення текстів, зокрема творів національної літератури, різних типів, стилів і жанрів, епох, зважаючи на культурно-історичний контекст, естетичний та ціннісний потенціал;
розпізнавання в тексті (зокрема художньому тексті, медіатексті) зображувально-виражальних засобів, ознак авторського стилю, етнокультурних символів;
формулювання логічних і послідовних висновків на основі аналізу структурно-змістової єдності та інтерпретації кількох прочитаних текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів).

2.3. Збагачення естетичного та емоційно-чуттєвого досвіду.

Конкретними результатами навчання школярів є вміння аналізувати причини виникнення емоційного стану персонажів у літературному творі, висловлювати власні почуття та враження від прочитання текстів, пояснювати естетичну та мистецьку цінність прочитаних текстів у культурно-історичному контексті.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

характеристика поведінки та причин виникнення емоційного стану персонажів у літературному творі, коментування їхніх вчинків і висловлювань;
проєціювання емоційно-чуттєвого досвіду персонажів текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) на власну поведінку, переконання, ставлення та цінності;
коментування власних почуттів під час читання тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) і вражень від прочитаного, аналіз впливу виражальних засобів на емоційно-естетичне сприймання тексту;
обґрунтування думки щодо естетичної та мистецької цінності прочитаних текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) у культурно-історичному контексті з урахуванням взаємозв’язків національної культури з іншими культурами.

2.4. Оцінювання тексту.

У ході базового циклу навчання учні мають навчитись встановлювати значення прочитаного в кількох текстах для досягнення визначеної мети діяльності, визначати якість і достовірність інформації на основі власного досвіду, висловлювати власну думку про те, як особливості форми, мови тексту впливають на вираження змісту і досягнення відповідної мети. Також конкретні результати навчання включають вміння школярів визначати роль і місце тексту в культурно-історичному контексті та обговорювати тексти, демонструючи толерантність та усвідомлюючи множинність поглядів та інтерпретацій.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

з’ясування важливості та прогнозування доцільності подальшого використання інформації, здобутої з декількох текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів), спираючись на прочитане та інші джерела;
аргументоване висловлювання про актуальність і достовірність інформації на основі власного досвіду, аналізу прочитаного тексту та критичних суджень інших осіб;
формулювання аргументованих висновків про наявність у тексті (зокрема художньому тексті, медіатексті) ознак маніпулятивного впливу, доречно цитуючи фрагменти;
характеристика особливостей структури тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту), визначаючи функції та роль мовних засобів у ньому;
обстоювання власної думки про роль і місце тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту тощо) у культурно-історичному контексті;
пропонування варіантів інтерпретації образів, подій і ситуацій у текстах (зокрема художніх текстах, медіатекстах), зважаючи на потенційну множинність прочитання в різних контекстах.

2.5. Вибір текстів для читання.

Держстандартом встановлено, що школярі мають навчитись самостійно добирати тексти, зокрема твори національної літератури різних стилів і жанрів, самостійно визначати критерії добору і способи пошуку інформації, керувати власною читацькою діяльністю та орієнтуватись у відповідних джерелах.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

використання достовірних і надійних текстових/медіатекстових джерел для виконання завдань, аргументація такого вибору;
обговорення з іншими особами своїх читацькі вподобань, наводячи приклади та аргументи, презентація прочитаного літературного твору у різний спосіб;
використання різних ресурсів, зокрема цифрових, для розширення кола читацьких інтересів, демонструючи навички критичного мислення.

2.6. Перетворення текстової інформації.

Конкретними результатами навчання школярів є їхнє вміння словесно та графічно передавати тексти та трансформувати графічну інформацію у текстову на основі кількох джерел.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

передача змісту прочитаного з кількох джерел, узагальнюючи, скорочуючи, доповнюючи словесно інформацію (реферат, тези тощо);
представлення текстової інформації з одного або декількох джерел (зокрема художніх текстів, медіатекстів), комбінуючи різні способи і засоби візуалізації змісту;
створення тексту на основі кількох графічних джерел інформації, аналізуючи, порівнюючи, систематизуючи, узагальнюючи та оцінюючи її.

2.7. Творче читання.

Держстандартом встановлено, що школярі мають навчитися експериментувати з текстом за самостійно визначеним напрямом і створювати власний текст на основі прочитаного.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

творче опрацювання прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту), передача його в іншому культурно-історичному контексті;
створення власного або колективного медійного продукту на основі прочитаного;
самостійний добір і використання деяких способів творчого експериментування із текстом (зокрема художнім текстом, медіатекстом), зважаючи на власні потреби і мету, етнокультурний контекст та усвідомлюючи ризик несприйняття створеного продукту.

3. Висловлювання думок, почуттів і ставлень, письмова взаємодія з іншими особами, зокрема інтерпретація літературних творів українських і зарубіжних письменників; взаємодія з іншими особами у цифровому середовищі, дотримання норм літературної мови

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

3.1. Створення письмового висловлення.

У ході базового циклу навчання школярі мають навчитися записувати власні міркування або інформацію з різних джерел, створювати тексти різних типів, стилів і жанрів із дотриманням принципів академічної доброчесності та усталених мовних норм і добирати доречні мовні засоби для досягнення відповідної комунікативної мети.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

запис власного або чужого мовлення з використанням у разі потреби відповідних прийомів оптимізації викладу думок (різних графічних прийомів, скорочень, виділень тощо) та засобів мовної виразності;
створення та презентація текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) різних типів, стилів і жанрів на актуальну самостійно визначену тематику;
зіставлення власної думки, зафіксованої у письмовій формі, із думками інших осіб;
обстоювання власної позиції щодо порушеної проблеми, аналізуючи та узагальнюючи різні погляди та ідеї;
оформлення власного висловлення з дотриманням принципів академічної доброчесності;
складання та оформлення власних текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) різних типів, стилів і жанрів відповідно до усталених словотвірних, лексичних, орфографічних, граматичних, пунктуаційних та стилістичних норм;
самостійне створення текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів), використання різних форм їх презентації для досягнення відповідної комунікативної мети;
добір виражальних мовних засобів, виявляючи творчу індивідуальність.

3.2. Письмова взаємодія в режимі реального часу (у цифровому середовищі).

Конкретними результатами навчання учнів є їхні вміння створювати типові дописи/медіатексти у цифровому середовищі для обговорення особистісних і соціально важливих питань, брати участь в онлайн-взаємодії та в онлайн-дискусіях із дотриманням норм етикету, принципів академічної доброчесності та основ безпечної поведінки у цифровому середовищі.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

створення у цифровому середовищі повідомлень/медіатекстів різних жанрів (дописи, коментарі, статті, замітки тощо) із застосуванням гіпертекстових посилань для обговорення особистих і соціально важливих проблем;
виконання різних ролей у груповій онлайн-комунікації, вибір потрібних стратегій співпраці в різних ситуаціях спілкування;
організація та проведення онлайн-дискусій, участь в обговоренні суспільно важливих проблем;
толерантне коментування та узагальнення різних поглядів на проблему обговорення, обстоювання власної позиції, дотримання норм етикету, принципів академічної доброчесності під час онлайн-спілкування;
вирізнення та уникнення проявів маніпулятивних впливів у цифровому середовищі;
безпечне спілкування у цифровому середовищі з урахуванням принципів академічної доброчесності.

3.3. Редагування письмових текстів.

Передбачається, що під час базового циклу навчання учні навчаться ідентифікувати та усувати різні види помилок, аналізувати та вдосконалювати зміст написаного відповідно до теми та мети висловлювання і визначати власні навчальні цілі.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

ідентифікація різних видів помилок у змісті, структурі та мовному оформленні, виправлення та обґрунтування зроблених виправлень;
аналіз та вдосконалення змісту написаного відповідно до теми та мети висловлювання, культурного контексту;
усунення помилок у структурі тексту, враховуючи його стилістичні та жанрові особливості;
визначення переваг і недоліків власноруч написаних текстів та планування власного навчального прогресу, спираючись на аналіз допущених помилок;
демонстрація толерантності та здатності до конструктивної взаємодії у процесі редагування.

4. Дослідження індивідуального мовлення, використання мови для власної мовної творчості, спостереження за мовними та літературними явищами, їх аналіз

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

4.1. Дослідження мовних явищ.

Навчальний прогрес характеризується тим, що учні вміють розрізняти мовні одиниці різних рівнів, виявляти системні міжрівневі взаємозв’язки між ними та визначати особливості розвитку національної мови, аналізуючи усне мовлення та тексти.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

визначення та характеристика системних міжрівневих взаємозв’язків між мовними одиницями різних рівнів, типових закономірностей їх функціонування на основі узагальнення власних спостережень за мовою і мовленням, зокрема за літературними творами;
використання знань про системність мовних явищ для вдосконалення власного мовлення;
аналіз окремих мовних явищ в усному мовленні, творах національної літератури, медіатекстах і формулювання висновків щодо функціонування та доцільності використання певних мовних одиниць.

4.2. Використання знань з мови в мовленнєвій творчості.

Держстандартом передбачено, що школярі мають навчитися використовувати результати власної мовотворчості для особистісного самовираження, імпровізувати з різними художніми засобами, використовувати твори мистецтва для створення власних текстів і вдосконалювати власний стиль мовлення за допомогою різноманітних джерел.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

творче використання мовних засобів, обираючи із запропонованих варіантів нестандартні рішення, виявляючи художньо-образне та асоціативне мислення;
імпровізація з текстом (зокрема художнім текстом, медіатекстом), застосовуючи елементи стилізації, пародії тощо, обстоювання своєї позиції та права на самовираження;
взаємодія з іншими особами через власну мовотворчість, зокрема через текст або медіатекст (постер, відеоролик тощо);
використання різноманітних стратегій (вільного запису асоціацій, “карти знань”, складання списків дивних ідей тощо) для продукування нових мистецьких ідей, використання та доопрацювання ідеї інших осіб з урахуванням принципів академічної доброчесності;
дослідження власного мовлення, аналіз основних рис авторського стилю тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) для вдосконалення власного стилю мовлення.

Бажаєте дізнатися, як на практиці впроваджувати новий Держстандарт та поспілкуватися з колегами щодо урізноманітнення освітнього процесу? Долучайтесь до нашої конференції та слідкуйте за анонсами!