Згадуємо основні принципи, які варто пам’ятати при розсадженні дітей у класі.

Дехто ставиться до розсаджування дітей, як до формальності. Дехто ліберально, дозволяючи школярам самостійно обирати місце та товариша по парті. Втім, трапляються складні педагогічні ситуації, коли пускати справу на самоплив не можна. Тоді вчитель, наче генерал, має взяти ситуацію під особистий контроль. 

Хто займе правий і лівий фланг, а хто центр? Яку функцію виконують ті чи інші «загони»?  Правильне тактичне рішення може зробити клас спокійнішим, дітей менш конфліктними, а роботу на уроках продуктивнішою. Яких правил варто дотримуватись, обираючи місця для учнів? Які фактори враховувати? Згадаємо основні моменти.

Що варто враховувати?

Часто у старших класах діти обирають місце самостійно. А от молодших школярів, у яких самоконтроль і концентрація ще слабкі, доводиться розсаджувати вчителю. Особливо це необхідно у класі, де є: 

  • гіперактивні діти, або діти холеричного темпераменту;
  • є булінг та конфлікти;
  • учні з ООП або послабленим здоров’ям;
  • школярі дуже високого або маленького зросту;
  • компанія учнів, що шумить і заважає іншим;
  • діти, що відстають, вимагають особливої уваги або адаптації.

Якщо у дитини слабкий зір або порушення слуху, вчитель має слідувати медичним показанням. Таких учнів, як правило, саджають за 1-2 парту середнього ряду. А от високих дітей, які можуть закривати дошку іншим, зовсім не обов’язково саджати позаду. Їм підійде будь-яке місце не в центрі класу. Наприклад, коло вікон або стіни у бічних рядах. 

Утім, майте на увазі – на ці самі парти можуть претендувати інтроверти, флегматики або сором’язливі діти, що просто не люблять додаткової уваги. Такі школярі оцінять місце, що не оточене однокласниками з усіх боків. Там вони почуватимуть себе захищеними. Однак, не варто саджати таких учнів позаду, де флегматик «загубиться» або почуватиметься вигнанцем, відірваним від колективу. «Гальорка» – хороше місце для галасливих, вертких або гіперактивних дітей. Вони не страждатимуть від нестачі комунікації навіть на задній парті, а от опинившись у перших рядах неодмінно відволікатимуть однокласників жартами та витівками.

Деякі вчителі намагаються помирити дітей або «заспокоїти» клас, посадивши активну та тиху дитину поряд. Інколи це дає плоди, втім, будьте обачні. Якщо за партою опиниться нападник і жертва булінгу, уроки перетворяться для одного з учнів на справжні тортури.

Якщо батьки проти

Інколи батьки мають дуже конкретні уявлення про те, де саме має сидіти дитина. Втім, якщо ці уявлення не ґрунтуються на медичних показаннях, вони нестимуть статус необов’язкових побажань і рекомендацій. Звісно, час від часу вчителі стикаються з незгодою чи навіть обуренням. У таких випадках будьте готові аргументувати, чому прийняли те, а не інше рішення. 

Якщо ви посадили дитину на задню парту, а батькам здається, що «місце відмінника» – перша, спокійно поясніть, що це забобон. Жодного взаємозв’язку між місцем посадки й оцінками немає. В останні роки методи роботи із класом суттєво змінились. Тепер дошка та вчитель не є основним джерелом знань. Під час уроку практикуються форми навчання, які вимагають об’єднання у групи, практичної діяльності та самостійної роботи, а вчитель постійно пересувається класом. 

Якщо невдоволення зберігається, запропонуйте батькам самостійно скласти схему розташування дітей. Це завдання може стати чудовою вправою для знайомства та тімбілдінгу під час батьківських зборів. Для його виконання слід утворити кілька груп. У кожній роздайте картки з інформацією про учнів (без вказівки імен і прізвищ). Орієнтуючись лише на об’єктивні дані (спокійна дитина, математик, слабкий зір тощо), дорослі мають розподілити місця за партами. Щойно групи впораються, обговоріть і синтезуйте отримані схеми в одну. Тепер можна відкрити імена дітей і підписати, хто де сидітиме. 

Спробуйте самоорганізацію: запропонуйте дітям самостійно вирішити, хто де сидітиме. За п’ять хвилин школярі мають обрати партнера (або лишитись наодинці) та узгодити з іншими своє місце в класі. При цьому учні мають бути поінформовані, що отримують право вибору лише за умов дотримання порядку. Якщо якась парта заважатиме роботі, вчитель може розсадити їх на власний розсуд. Через декілька місяців запропонуйте дітям обрати місця заново. Ті учні, що сиділи на задніх партах мають пересісти за перші, а учні з перших і середніх – на задні.

Слідувати правилам чи імпровізувати – ваш вибір. Головне – досягти оптимальної комбінації, при якій кожна дитина буде плідно працювати та почуватися комфортно.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter