Це був складний рік. Сповнений раптових змін, викликів, невизначеності та втрат. Але попри все освітній процес триває, а наші діти продовжують вчитися в українських школах (дехто навіть перебуваючи в іншій країні), та вперто здобувати знання. Але як їм це вдається? Із якими викликами та складнощами зіштовхуються діти? Аби спробувати знайти відповідь на це запитання, ми звернулися до батьків школярів, провели невелике дослідження та з’ясували, як наші діти навчаються в умовах воєнного стану.
А відповідь проста та й очікувана – навчатися складно. Але коли ми говоримо про те, що непросто зараз усім, маємо все ж розуміти, що з дітьми ситуація особлива. Адже їм набагато складніше зрозуміти та прийняти нову реальність, знайди відповіді на глобальні запитання. До того ж вони просто не мають достатньо життєвого досвіду для того, аби швидко адаптуватися.
Непростих моментів було чимало, але що було для учнів цьогоріч найскладнішим?
Відсутність світла
Насправді глобальна проблема, що впливає буквально на всі сфери нашого життя. Немає світла – немає навчання. І якщо школярам пощастило потрапити на онлайн-заняття, то, на жаль, не факт, що вони матимуть можливість нормально попрацювати над домашнім завданням (і, звісно, навпаки). Утім, учні все одно намагаються сумлінно вчитися (психологи пояснюють це тим, що навчання – свого роду острівець стабільності в нашому світі). Батьки розповідають, що їхні діти буквально «ловлять світло», аби встигнути виконати завдання та надіслати його вчителю.
Можливі шляхи розв’язання проблеми:
- більше уроків у записі;
- перенесення термінів здачі робіт;
- більше часу на пояснення нового матеріалу.
Батьки школярів наголошують на тому, що здебільшого педагоги ставляться до того, що діти не встигають здати роботи вчасно, з розумінням. Але, на жаль, є й інші випадки, коли вчителі не зараховують надіслані пізніше роботи, або знижують за це оцінки. Звісно, ми всі маємо розуміти, що учні теж не завжди на 100% чесні, а фраза «Я не зробив домашнє завдання, бо в мене вимкнули світло», може бути звичайною маніпуляцією. У такому разі до кожного випадку є сенс підходити індивідуально.
Складна і перенасичена інформацією програма
Так, про те, що шкільна програма складна та перенасичена інформацією, а кількість домашніх завдань узагалі лякає, почали говорити ще кілька років тому. І багато хто із освітян із цим погоджувався, але зараз проблема стала серйозною як ніколи. Раніше із великим навантаженням вдавалося впоратися завдяки постійній підтримці вчителя, тепер усе набагато складніше.
Хтось із педагогів іде назустріч учням та змінює навчальну програму так, аби не перевантажувати школярів, але роблять це все ж далеко не всі. До того ж, у випадку із середньою та старшою ланкою це фактично неможливо та й може призвести до іншої проблеми: учні просто не опанують усі необхідні теми. Батьки скаржаться, що є предмети, які дійсно складно (а для декого і нереально) вивчити онлайн, зокрема фізика та хімія.
Окрема проблема – відсутність підручників. Так, на щастя, не всюди, але отримали нові підручники не всі школи. Причини цього цілком зрозумілі, та й ІМЗО виклав електронні версії книжок у вільний доступ. Але й батьків, які говорять, що через читання з екрану комп'ютера або мобільного в дитини погіршився зір, а роздрукувати підручник немає можливості, теж можна зрозуміти.
Можливі шляхи розв’язання проблеми:
- дублювати матеріали з тем, які проходили під час заняття, на платформі для дистанційного навчання, яку використовує школа;
- якщо навчання проходить у змішаному форматі, то обов’язково повторювати матеріал під час офлайн-заняття;
- проводити додаткові консультації.
Як зазначають батьки, найгірший варіант – просто отримати завдання із переліком параграфів, які треба прочитати, та вправ, які необхідно виконати. Розібратися із темами самостійно здатні не всі діти, а батьки далеко не завжди можуть їм допомогти. На жаль, у частини школярів навчальний процес відбувається лише в такому форматі.
Нестача спілкування зі вчителем
Нерідко батьки дітей зазначають, що, на жаль, комунікація педагогів із учнями поза заняттями майже відсутня. Дійсно, в умовах війни організувати повноцінне спілкування, як було раніше, складно. Але тут виникає парадокс: саме зараз, коли нам усім так складно, дітям неабияк потрібна підтримка, і не лише батьків, а й інших дорослих, яким вони довіряють, зокрема вчителів.
Дехто з батьків узагалі скаржиться на ігнорування вчителями учнів та їхніх запитань. Ми розуміємо, що в поточних умовах оперативно відповідати всім дуже і дуже складно. Але насправді необхідно, адже інакше втрачений зв’язок відновити буде майже неможливо.
Можливі шляхи розв’язання проблеми:
- спілкування із дітьми за допомогою чатів у Viber та Telegram;
- онлайн або офлайн зустрічі (залежить від того, в якому режимі ви працюєте), під час яких ви зможете вільно спілкуватися з учнями, давати відповіді на запитання тощо.
Утім, набагато більше позитивних відгуків та розповідей про те, що вчитель завжди на зв’язку хоча б у месенджері та намагається відповідати на всі запитання учнів. І це ще раз доводить, що наші вчителі неймовірні та віддані своїй справі.
Навчання на дві школи
І на дві країни. Тут ми можемо чимало сперечатися з приводу того, чи варто це взагалі робити, але дехто дійсно навчається одразу і в українській, і в закордонній школах. Батьки зізнаються, що поєднувати виявилося дуже і дуже складно, хоча у серпні багато кому здавалося, що все реально.
Але виявилося, що тягнути дві програми не надто просто. І якщо батьки учнів 1-5 класів наголошують на тому, що впоралися б, якби українська програма була б такою ж легкою, як і закордонна, то батьки учнів 7-11 класів уже знають, що з часом програми стають складними всюди. Тож багато хто зрештою був змушений таки зробити вибір на користь однієї школи. На жаль, дистанційне навчання в українських школах обирали далеко не завжди.
Можливі шляхи розв’язання проблеми:
- Просто обрати одну зі шкіл. Так, дехто з дітей таки впорається із подвійним навантаженням, але будьмо відверті – для більшості це складно. А скільки часу це займає? У дітей просто не буде вільної хвилинки. Яку школу обирати? Тут, звісно, все залежить від того, що батьки вважатимуть для своєї дитини за краще.
Позитивні моменти
Але не будемо зосереджуватися виключно на складнощах. Позитивних моментів теж було чимало! Багато хто з батьків школярів надав чудові відгуки:
- Учителі намагаються зробити все, аби діти таки опанували навчальний матеріал попри всі складнощі.
- Педагоги підтримують постійний зв'язок із учнями, спілкуються не лише на освітні теми.
- Учителі допомагають адаптуватися дітям, які перевелися до нових шкіл через вимушений переїзд.
- Освітянам вдається навчати як тих учнів, які залишилися на території України, так і тих, хто евакуювався.
- Педагоги вигадують цікаві завдання та намагаються зробити все можливе, аби зробити навчання в такій складній ситуації простішим.
Повітряні тривоги, бомбардування, відключення світла, дистанційка – це реалії, у яких живуть та навчаються просто зараз українські діти. Багато хто не має можливості ходити до школи, бачити однокласників і вчителів (і навіть якщо формат навчання змішаний – це все одно не зовсім те, що потрібно). Та тим не менш, школярі все одно прагнуть вчитися та отримувати нові знання. Так, інколи вони не все роблять вчасно, а інколи ставлять забагато запитань, і так, ми не можемо не розуміти, що якість навчання знизилася з об’єктивних причин. Але ми обов’язково все наздоженемо та вчитимемося ще краще, знатимемо ще більше. І одного дня всі перелічені вище складнощі стануть просто спогадом. Головне – Перемога.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.