Розвиток нейропластичності у дітей на уроках хімії

Нейропластика – одна з найбільш трендових тем сьогодення, яка набуває все більше обертів і популярності. І це не дивно! Адже розвиток нейропластичності вдосконалює можливості пам'яті, дозволяє поліпшити пізнавальні здібності та робить навчання ефективнішим.

Тож як розвивати нейропластичність на уроках хімії та інших предметах природничого циклу? Що таке нейропластична гімнастика та як вона впливає на загальний стан дитини? Власними думками та досвідом ділиться Юлія Батура в межах нової інтернет-конференції «Професійний розвиток учителів хімії та біології: досвід і поради». Виступ буде корисним не лише для ефективного навчання дітей, але й для особистого вдосконалення!

Нейропластічність – це загальний термін для позначення сукупності різних змін мозку і його адаптації. Наш мозок стає пластичним лише тоді, коли ми розвиваємося, тож найефективнішим способом є навчання! Будь-який новий досвід здатен підключати нові нейрони та змінювати наші уявлення. Щоби досягти успіху, ми маємо тренувати мозок цілеспрямовано. 

Лекторка зазначає, що нейронні зв’язки вирішують усе! Кількість і міцність синапсів (контактів між нейронами або між нейронами та клітинами, які не належать до нервової системи) визначає ефективність роботи мозку та його потужність. Звичайно ж, ця закономірність розповсюджується і на дітей.

«Усе, що пов'язано з розвитком і освітою людини, має бути переглянуто у світлі нейропластичності», – зазначає Норман Дойдж, автор книг «Пластичність мозку», «Мозок, який змінює сам себе» та інших. Так, усі природничі науки, і хімія зокрема – це чудова платформа для розвитку та підтримки пластичності мозку.

Що ж сприяє розвитку нейропластичності?

• Навчання. Системне виконання інтелектуальних вправ формує стійкі нейронні зв’язки, відповідні кожному психічному процесу. Вчителі зацікавлені в тому, щоби діти були розвиненими та мали всі можливості для якісного та ефективного навчання. Знання з нейропластичності допоможуть використовувати найбільш вдалі вправи й завдання, добирати дієві алгоритми подання матеріалу.
• Новий досвід. Потрібно розвивати мозок різнобічно, бо практикувати якусь одну властивість мозку неефективно. Одноманітність блокує утворення нових нейронних зв'язків. Тож навіть звичні речі корисно робити по-новому чи в іншій послідовності! Що більше ми маємо нейронних зв'язків, то більшим діапазоном навичок володіємо. Також це сприяє нашій інтелектуальній та ментальній ефективності.
• Цілеспрямоване та системне тренування мозку. Актуально не лише для дітей, а й для дорослих. Адже саме ми навчаємо та надихаємо дітей. Як казав Генрі Форд: «Кожен, хто перестає вчитися, старіє, – не важливо, у 20 або 80 років, – а той, хто продовжує вчитися, залишається молодим». Тренування мозку сприяє розвитку та покращенню вроджених навичок, талантів і здібностей. Коли мозок стає нейропластичним, людині легше розвиватися та самовдосконалюватися. Як і в будь-яких вправах, головне – регулярність.

Якщо ж говорити про учнів, то маємо пам'ятати, що дитячий мозок постійно росте, розвивається і змінюється. 

Цікавий факт: У дворічному віці нейрони мозку дитини мають приблизно у два рази більше зв'язків, ніж у мозку дорослого. З віком вони починають скорочуватися та руйнуватися, адже ми виробляємо унікальні шаблони мислення та перестаємо використовувати деякий функціонал. 

Тож наше головне завдання – збільшити кількість власних та учнівських нейронних зв'язків! 

Методи та вправи, що підсилюють нейропластичність

Сучасні вчителі – креативна спільнота, яка звикла до гнучкості та вміє майстерно адаптуватися під потреби класу чи конкретної дитини. Є загальні поради, які сприяють розвитку мозку. Ми ж адаптуємо рекомендації під свій урок та власну систему викладання. 

• Подорожі. Наш мозок отримує нові стимули в новому середовищі та відкриває нові зв'язки, схеми й активності. Здавалося б, це не так просто реалізувати в межах шкільної програми з хімії. Але вихід є! Ми можемо організувати екскурсію на виробництво чи у якусь лабораторію. Діти побачать практичне втілення науки та подивляться на шкільний предмет по-новому! Існує багато сервісів з віртуальними екскурсіями, які допоможуть організувати мініподорож, не виходячи з дому чи класу. Це особливо актуально під час локдауну.
  Для того, щоби така діяльність була ефективною та конструктивною, бажано дати тематичне завдання після екскурсії.
• Використання мнемонічних прийомів. Навчання та розвиток пам'яті поліпшує взаємодію в префронтальній корі та запобігає частковій втраті пам'яті з віком. Природничі науки мають розлогий термінологічний апарат, тому важливо використовувати різні техніки для класифікацій і запам'ятовування матеріалу.
  Навчання грі на музичному інструменті. Підсилює зв'язок між зонами мозку та допомагає сформувати нові нейронні зв'язки. Щодо адаптації на уроках природничого циклу: можна застосовувати музичний супровід. Наприклад, вистукувати ритм певної пісні й одночасно повторювати назви хімічних елементів. Не секрет, що застосування різних каналів сприйняття інформації сприяє кращому запам'ятовуванню.
• Вправи для не домінантної руки. Утворюються нові нейронні схеми, зі зміцненими зв'язками між ними. Лекторка пропонує долучити руханки, що спрямовані на використання то лівої, то правої руки. Або ж записувати нові формули чи терміни не домінантною рукою.
• Розширення словникового запасу. Активує візуальні та слухові процеси, а також обробку пам'яті. Можна запропонувати гру в слова, або ж «Крокодил», адаптовану до вивчення предмету. Наприклад, обираєте учня, який відгадуватиме слово за темою. Разом з класом обираєте певний термін та просите дітей пояснити його значення, не називаючи саме слово. Учень має вгадати поняття. Так можна організувати декілька циклів повторення матеріалу.
• Читання. Збільшує і покращує зв'язки в мозку. До читання слід привчати на будь-яких уроках, можна давати великі тексти для вивчення та аналізу матеріалу. Цей метод може здатися примітивним, але він активно залучає роботу мозку та вчить виділяти головне.
• Заняття образотворчим мистецтвом. Покращує зв'язки головного мозку, підвищують самоаналіз, пам'ять, емпатію, увагу та фокус. Можна запропонувати малювати каліграфічно або вигадувати комікси. Створити лепбук або ейдос-конспект.
• Танці. Зменшують ризик розвитку хвороби Альцгеймера та збільшують нейронні зв'язки. На уроках доречні руханки, аби переключити увагу та розрядити обстановку.
• Сон. Сприяє кращому запам'ятовуванню. Уві сні відбувається зростання дендритних шипиків, що діють як зв'язка між нейронами та допомагають передавати інформацію по клітинах.

Бажаєте отримати більше практичних порад, вправ і технік для розвитку нейропластичності? Неодмінно перегляньте виступ Юлії Батури.