2 грудня о 18:00Вебінар: Предмет «Захист України» у школі: теоретичні засади, цікаві ідеї, поради для дистанційного навчання
Ключови тези виступу Викторії Концевої.

«Уміти відрізняти баладу від билини важливо, але ще важливіше на уроках літератури – навчитися виражати та розуміти себе», – говорить Вікторія Концева, вчителька української мови та літератури, переможниця Всеукраїнського конкурсу вчителів-інноваторів «Teacher Innovation Cup!». Саме тому так важливо розвивати емоційний інтелект учнів. 

Емоційний інтелект – це сукупність здібностей до розуміння власних емоцій і емоцій інших людей. (Девід Карузо)

Ключовими компонентами емоційного інтелекту є:

  1. Саморозуміння – усвідомлення власних емоцій, упевненість у собі, самоповага.
  2. Комунікативний потенціал – емпатія, соціальна відповідальність.
  3. Власне адаптаційні здібності – вміння вирішувати проблеми, долати труднощі, емоційна стійкість.
  4. Антистресовий потенціал – стійкість до стресів, самоконтроль.
  5. Загальний настрій – оптимістичний погляд на майбутнє.

Попри технічний прогрес, емоційний інтелект ніколи не втратить своєї актуальності. Це – надважлива здібність кожної сучасної людини. А для вчительства він особливо важливий! Як його розвивати? Для цього лекторка радить прочитати ці книжки:

  • Ґоулман «Емоційний інтелект».
  • Деніел Ґоулман, Енн Маккі, Річард Бояціс «Емоційний інтелект лідера».
  • Пітер Саловей, Девід Р. Карузо «Емоційний інтелект керівника».
  • Ларрі Сенн «Ліфт настрою. Як керувати своїми почуттями та емоціями».
  • Ліза Фельдман Барретт «Як народжуються емоції».

Цікаві вправи для розвитку емоційного інтелекту учнів

А як щодо учнів? Робота з емоційно-чуттєвою сферою дітей відбувається перш за все на уроках гуманітарних дисциплін. Саме тому заняття з літератури – чудовий майданчик для розвитку емоційного інтелекту. 

1. Колесо емоцій Роберта Плутчика

Із чого почати? Лекторка радить звернути увагу на мотивацію школярів до навчальної діяльності та рефлексію. Але часто вчителі зіштовхуються з проблемою: діти не розуміють власних емоцій, не вміють їх розпізнавати та виражати. 

Аби розвинути цю компетентність використовують різні схеми емоцій, до яких учні звертаються протягом уроку. Одна з них – колесо емоцій Роберта Плутчика. 

Необхідно роздрукувати зображення колеса емоцій та роздати всім учням по одному екземпляру. Протягом уроку діти мають звертатися до цього зображення, скануючи свої переживання.

- На початку уроку (або після прочитання твору) можна запитати: «Що ви зараз відчуваєте?»
- Під час читання твору періодично запитуйте в дітей: «Як думаєте, які емоції переживає зараз герой твору?»

2. Характеристика героїв за вправою «Сканер»

Лекторка звертає увагу на те, що часто вчителі випереджають учнів, називають емоції та почуття героїв твору замість них. Але цього не потрібно робити! Усвідомлення емоцій інших – перший крок до розвитку емпатії. А другий крок – це розуміння вчинків персонажа. У цьому допоможуть кілька запитань, на які мають відповісти учні:

  • про що думає?
  • що говорить? (цитата)
  • що робить? (загалом у творі)
  • що було? (події, факти, що вплинули на його вчинки) 
  • де знаходиться, куди йде?
  • що відчуває? (за допомогою палітри емоцій)

Відповіді можна записувати у зошиті.

3. Імпровізація

  1. Через малюнок. «Якби емоції мали колір і форму?» – запитання, що можна поставити дітям після прочитання будь-якого літературного твору. Важливо пояснити, що учні можуть дати волю фантазії та навіть відмовитися від реалістичних ліній.
  2. Через музику. Якщо у вашій школі є музичні інструменти, їх обов’язково треба застосувати для музичної імпровізації на уроці літератури! Не обов’язково вміти професійно грати, можна обрати прості інструменти. Калімба, картали, дощовиця… Музикою можна передавати атмосферу твору або окремий його сюжетний момент.

4. Плейбек-театр

Playback-театр – це форма альтернативного театру, в основі якої лежить спонтанна гра та імпровізація акторів. Назва походить від фрази, що була девізом першої трупи – «We play the story back to you» («Ми граємо історію, повертаючи її тобі»).

  1. «Жива обкладинка твору». Заздалегідь необхідно домовитися про твір, який школярі будуть зображати. Згодом 4-5 учнів мають зобразити персонажів або предметів із твору. Але найголовніше – не можна видавати будь-які звуки та заздалегідь домовлятися про ролі! 
  2. «Рідка скульптура». Головна відмінність цієї вправи від попередньої – тут актори розмовляють та видають звуки. 
  3. «Автовідповідач». Мета цієї вправи – глибоко зрозуміти героя твору. Один із учнів стає автовідповідачем, тобто персонажем твору, та повертається спиною до класу. Або можна просто поставити стілець, створюючи ілюзію того, що за ним сидить конкретний герой. Після – до героя звертаються школярі, ніби залишаючи голосові повідомлення. Перед цим потрібно назвати, хто вони для персонажа твору. Наприклад: «Пі! Я – робота. Ти мене не любиш, але мусиш завжди ходити, щоб отримувати гроші.»
  4. «Монологи». Учні хаотично ставлять стільці та погоджують між собою ролі. Вони мають відтворити невеликі монологи персонажів твору, не написані автором. По завершенню має вийти цілісна картина твору. Чудово створює атмосферу твору музика, яку можна завчасно підібрати усім класом!

Хочете почути більше про вправи з емоційного інтелекту на уроках літератури? Радимо переглянути вебінар Вікторії Концевої!

 
Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter