Створюємо мініоповідання: рекомендації, вправи та проєкти

На уроках літератури вчителі витрачають чимало часу на те, аби розібрати героїв, композицію та діалоги з учнями. Втім, коли справа доходить до практики, найпоширенішим завданням лишається написання твору, яке не завжди допомагає вдосконалити літературні навички дитини.

Якщо ви хочете, щоб діти зрозуміли письменницьку кухню, практикуйте написання розповідей, де учень матиме сам вигадати героїв, композицію та сюжет. Ця вправа не лише розкладе по поличках теорію, але й зробіть дітей уважними до прочитаних творів.

Усвідомлюємо, що текст – цінний продукт

Проблема неопублікованих письменників у тому, що вони пишуть «у стіл». Створюючи твір для уроку мови чи літератури дитина також пише «у стіл», адже світ не побачить її тексти. Утім, це можна змінити. Покажіть дітям, що якісний літературний текст є продуктом, який можна створити за методом проєктів. 

Пристосуйте до створення розповідей ті ж самі етапи, з яких складається проєкт:

• визначаємо аудиторію,
• формулюємо цілі (розробка структури, плану),
• проводимо дослідження,
• робимо висновки.

Аби показати учням ціну якісного тексту, запропонуйте переслати найкраще оповідання у збірку фантастичних оповідей, що час від часу публікують видання. Оголошення про набір творів періодично з’являються у мережі та мають, зазвичай, певну тематику. Наприклад, «людина у майбутньому», або «подвійні 20-ті» – конкурс від журналу «Стос», тематику якого організатори окреслили такими питаннями: «майбутні 20-ті роки ХХІ століття. Куди ми рухаємося? Якими уявляємо свої найближчі 10 років? Що відчуваємо, коли думаємо про них? Наскільки ми відрізняємося від тих, хто писав сто років тому?».

Використовуйте конкурси аби сформувати у дітей розуміння, що вони створили цінний продукт, що може бути представлений іншим людям. Оповідання можна писати на замовлення. Їхнє створення вимагає планування та старанного шліфування, як і виготовлення матеріальних мистецьких виробів.

Обираємо ідею

Чи доводилось вам чути, що написати розповідь важче ніж роман? Така думка зумовлена тим, що оповідання зазвичай невелике за обсягом, тому має бути ємним та динамічним. Для нього обов’язкові: початок, що чіпляє; чітка структура; яскрава, добре сформульована ідея та блискавична кульмінація.

Якщо у романі треба подумати, щоб виокремити основну ідею, то розповідь вимагає лаконічного та влучного формулювання думок. Автор коротенького оповідання не зможе компенсувати відсутність ясності мислення розлогими роздумами. 

Аби пояснити дітям цей момент наведіть приклади відомих науково-фантастичних розповідей, адже у їх основу лягають парадоксальні ситуації, або винаходи. От лише кілька оповідань:

• Науково-фантастичне оповідання Рея Бредбері «І вдарив грім» ілюструє «ефект метелика» – чоловік використовує машину часу аби повернутись у далеке минуле, але випадково вбиває метелика, що призводить до катастрофічних змін у майбутньому. Ідея  – винахід може змінити звичний перебіг життя.
• Співробітника військового відомства заарештовують та приговорюють до термінової страти, адже він – не людина, а робот-носій ядерного заряду, запрограмований знищити місто. Усі спроби чоловіка переконати колег, що він людина, виявляються марними. Лише під кінець герой усвідомлює, що його пам’ять штучна і він дійсно є живою зброєю. Ідея – несподіване усвідомлення, що перевертає увесь попередній хід оповіді (у цьому оповідання легко виділили зав’язку, конфлікт, кульмінацію та розв’язку).
• Розповідь Айзека Азімова, яку той написав за 20 хвилин під час інтерв’ю з журналістами. За сюжетом екіпаж космічної станції потерпає від браку часу та необхідності налаштовувати машини. Вони замовляють робота, що виконує налаштування без участі людини. Уся станція чекає помічника з великими надіями. Нарешті посилка прибуває, її розпаковують, але знаходять розібраного робота з довжелезною інструкцією для збору. Ідея – жарт, що показує розрив між очікуваннями та реальністю.

Зауважити: при написанні розповіді можна використовувати прийом, який залучають стендапери у жартах або анекдотах. Розв’язка виникає несподівано та контрастує з усім, що було сказано до того. Такий прийом змусить читача неодмінно запам’ятати кінцівку.

Як бачимо з наведених прикладів, у найяскравіших оповідях ідея виконує провідну роль і дивує читача. Якщо ваші учні змогли сформулювати таку ідею, вважайте половину роботи вже зроблено. Решта – справа техніки.  

Добираємо деталі

Оповідання – це літературний жанр, якому притаманні невеликий об’єм та висока концентрація змісту. У декількох абзацах автор має викласти суть історії та показати найголовніше. 

Аби зрозуміти принцип, нехай учні уявлять велику і маленьку коробки. Уявили? А тепер перекладіть найважливіші речі з великої у маленьку. Щось і викинути жаль, але й лишити неможливо. Приблизно перед таким вибором стоїть автор оповідання. Нижче ми наводимо декілька порад від професійних письменників, які допоможуть учням сформувати правильне ставлення до матеріалу:

• Уникайте довгих детальних описів. Кожне речення має додавати тексту щось нове та створювати динаміку. Якщо фраза або сцена не несе змісту – видаляйте або переробляйте її.
• У вас вже є ідея і напрямок. Які герої підкреслять її? Наприклад, якщо ваша тема – справедливість, то героями можуть бути: суддя, невинно звинувачена особа, месник, поліціянт, детектив, історик, що розшукує реальні факти, кримський татарин, який повертається на батьківщину.
• Замість великих описів використовуйте яскраві деталі, що передають унікальність оточення чи риси героя. Наприклад: «Очі в нього добрі – як у шотландської вівчарки», або «Їдьте по федеральному шосе №66, повз мотель «Форт уікс» з дев’ятнадцяти бутафорських вігвамів: «Стань індіанцем на одну ніч!» і далі по Карнеліан-авеню із вивісками: Ранчо в половину акру! Травертинові кар’єри, знижка 95%!».

Створюємо план: для яскравого оповідання необхідно чітко сформулювати ідею розповіді; послідовно розписати події, що відбуваються в історії; продумати порядок сцен; імена героїв, назви локацій, їхні короткі характеристики та опис. Використовуйте розробку плану як окрему вправу або елемент роботи над оповіданням.

Після завершення роботи над оповіданням учні мають поділитися своїми знахідками з класом. Які деталі вони обрали й чому? Які ідеї були відкинуті? Чому почали розповідь саме цією фразою? Діти з цікавістю прослухають доповідь однокласників, адже самі занурились у творчі проблеми та зрозуміли складність і важливість пошуків. Такий підсумок неодмінно збагатить досвід школярів, надихне їх на подальші творчі досягнення та навчить розуміти літературу значно глибше!