Театр – найдемократичніший вид мистецтва, адже гра, що лежить у його основі, зрозуміла навіть найменшим. Діти починають пізнання світу саме з наслідування, а у рольових іграх обожнюють прикидаються кимось іншим. І саме це допомагає розвивати ключові компетентності учнів.
Театралізація є важливим елементом навчання та позакласної діяльності. Згідно з програмою, дітям уже з початкової школи доводиться періодично відігрувати різноманітні сценки та брати участь у виставах. І це чудово! А щоб третралізація дійсно пішла на користь, учитель має звернути увагу на кілька важливих аспектів.
Хто тут головний?
Варто пам’ятати – 2/3 глядацького успіху залежать від якісного сценарію та роботи режисера. Сценарист продумує репліки та ситуації, адаптує казку, роман чи п’єсу, визначає, які сцени видалити, а які лишити. Режисер, у свою чергу, обирає форму втілення, єдиний стиль, підтримує напрям розвитку героїв на основі готового сценарію.
Ці дві функції, безсумнівно, мають узяти на себе дорослі (учитель та батьки), адже школярі, особливо молодші, поки що ставляться до власних дій некритично, не здатні розвинути чи обіграти сюжет, комплексно побачити виставу. Утім, певні елементи співпраці з дітьми не тільки можливі, але і бажані.
Театралізація чудово підходить для інтегрованих уроків літератури, де художній твір, на базі якого робиться постановка, можна ретельно обговорити. На таких заняттях учитель має можливість детально проаналізувати твір та майбутню постановку з дітьми:
- Який потенціал даного твору у вигляді вистави?
- Чому деякі твори є більш кінематографічними, більш видовищними ніж інші?
- Чому театр не здатен відтворити книгу один в один та потрібна адаптація?
- Які сцена та репліки можна видалити чи видозмінити?
- Які сцени та репліки є ключовими, а отже не можуть бути видалені?
Незважаючи на загальне керівництво дорослих, на деяких етапах варто подарувати учням свободу дій. Передусім мова йде про створення костюмів та втілення характеру героїв.
Учимося свідомо виражати емоції
Режисер може бути диктатором, і в деяких випадках це на користь спектаклю. Втім, мета вчителя – активізувати творчу індивідуальність учнів, а не реалізовувати власні амбіції. Не варто забувати, що кожна репліка та сцена – поле для імпровізацій. Вживаючись у роль, актор ніби інтерпретує героя, що дарує нове дихання п’єсі та збагачує її.
Співпереживання – одна з найцінніших педагогічних рис театру. Дитина вчиться ставити себе на місце героїв: як тих, хто відповідає її характеру, так і тих, чиї дії зрозумілі не цілком. Саме тому акторська гра сприяє: емоційному розвитку, емпатії, створює ідеальний ґрунт для глибокого соціального аналізу та самоаналізу.
Вправа 1. Хто мій герой?
Попросіть дітей охарактеризувати людей різного віку та соціального положення: королева, принц, жебрак, торговець. Які з названих рис будуть зовнішніми, а які внутрішніми? Як можна зробити їх видимими? Як показати слабкість? А як силу, авторитетність героя?
Візьміть кілька відомих тварин, або героїв мультфільмів (тигр Шерхан, його підлабузник шакал, пан Коцький, мангуст Рікі Тікі Таві, пантера Багіра та ін.). Попросіть дітей зазначити ключові повадки тварин, аа потім спробувати адаптувати їх до людського тіла та рухів.
Зазвичай школярі мало задумуються над власною мімікою чи рухами. Акторська гра вчить помічати найменші сигнали, які транслює мова тіла, розуміти їх на власному прикладі та на прикладі інших. Дитина отримує можливість формувати та змінювати ці сигнали, вчиться розуміти їх силу. Як результат – учень отримує більший контроль над власним життям та розвиває «soft skills», які сприяють подальшому життєвому успіху.
Магія перевтілення
Межа між удаванням та реальністю в акторській грі дуже тонка. У прадавні часи, коли театр був магічним ритуалом, його учасники не бачили та не робили різниці між собою та роллю. А щоб ще краще вжитися у роль, актори вдягали шкури тварин, спеціальні костюми та маски.
Отже, аби достовірно втілити образ героя, необхідне перевтілитися у нього. Зазвичай, це захоплює дітей, а ще таке перевтілення вважалося священним у прадавніх ритуалах та обрядових дійствах. До речі, професійними акторами неодноразово підмічено ефект «одягання личини» – змінюється настрій, починаєш діяти та говорити як персонаж, а згодом потрібен час, аби вийти з образу.
Цікаво знати: розкажіть дітям про знаменитий «Стенфордський експеримент», у якому частина добровольців грала роль засуджених, а частина – охоронців. Вдягнувши форму (що уособлює представника влади) та дзеркальні окуляри (що нівелюють зоровий контакт та приховують особистість), наглядачі за кілька днів зі звичайних хлопців перетворилися на жорстоких тюремників, які виправдовували суворе поводження із засудженими та отримувати від нього задоволення.
Вправа 2. Я та моя маска
Запропонуйте дітям поекспериментувати з вдяганням маски. Навіть сором’язлива дитина здатна бути впевненішою, якщо її «захищає» та підпитує могутній образ. Як змінюється самовідчуття після вдягання костюму, маски, накладання гриму?
Театр належить до мистецтв, що творяться «тут і зараз», отже і актор має сердитися, боятися, сумувати тут і зараз, на сцені. Утім, абсолютний «натуралізм» теж не є метою мистецтва, адже воно демонструє життя у вигляді більш закінченому та загостреному, ніж сама реальність. Мета репетицій – дозволити актору пережити емоції та запам’ятати їх зовнішню форму. Саме ця форма відточується до найбільш ефектних жестів та поз, а потім подається на сцені глядачам.
Вправа3. «Хода персонажа – усвідомлення рухів»
Попросіть учнів пройтися кімнатою. Нехай кожен спостерігає за власною манерою ходити. Де знаходиться центр ваги? Наскільки широко крокує? Як працюють руки? Яка частина тіла є «головною»: голова, плечі, стегна? Через кілька хвилин попросіть дітей перебільшено виконувати рухи, які вони вже помітили, а згодом знову пройтися спокійно. Наступний етап – накласти рухи персонажа на власні. Проаналізуйте, наскільки змінилася хода учнів?
Оскільки театр є відносно новою складовою компетенцій НУШ, чимало вчителів поки не знайомі зі специфікою театрального мистецтва. Якщо ви маєте що розповісти про проблеми і досягнення своїх учнів у цій сфері, діліться досвідом у коментарях чи додавайте розробки у Бібліотеку «На Урок».
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.