Декілька порад для вчителів, які працюють із дітьми, що пережили складні ситуації.

Війна травмує всіх. Але особливо вразливими є діти. Особливо ті, хто прибув із гарячих точок нашої країни. У ваших класах, скоріше за все, з'явилися учні-ВПО, які приїхали до більш спокійних регіонів, рятуючися від регулярних обстрілів. Але нам варто розуміти, що життя не налагоджується за миттєво, варто лишень переїхати з одного міста до іншого. Діти отримали психологічну травму, вони бачили та чули те, із чим не так просто впоратися.

Навіть якщо дитина здається цілком спокійною та врівноваженою, це не означає, що із нею все гаразд. Але зазвичай уважний педагог може помітити тривожні дзвіночки: тривожність, складнощі з концентрацією, проблеми з роботою в групі, виконанням інструкцій тощо. Як зрозуміти дітей, які пережили події, що травмують? Ми знайшли для вас кілька корисних порад.

Що буде далі?

Діти, які отримали психологічну травму, дуже переживають щодо майбутнього. А що заспокоює краще за все? Психологи стверджують, що це виконання простих, зрозумілих та рутинних дій. Саме тому вчителям за можливості радять зробити уроки максимально структурованими та передбачуваними. 

Також варто пам'ятати, що дітям у стані стресу може бути складно сприймати слова, тож під час занять краще використовувати більше візуального матеріалу. А ще можна створити візуальні інструкції: короткі презентації, де буде розписано, що так як робить клас упродовж дня, тижня, як проходитиме вивчення теми тощо. Що краще діти розумітимуть, чого очікувати, то краще себе почуватимуть та зможуть зосередитися на навчанні. 

Кожна ситуація індивідуальна

Інколи може здаватися, що все було не так уже й погано, але необхідно пам'ятати: важливі не наші думки, а почуття дитини. Зверніть увагу: травмувати міг не сам факт початку війни, а події, що відбулися внаслідок цього. Наприклад, необхідність покинути домівку та лишити там усі дорогі серцю речі. Або розуміння того, що можеш більше ніколи не побачити друзів та рідних, що ніколи не прогуляєшся центром міста, адже навіть коли його відбудують, все буде інакшим.

Найгірше, що може статися з вами, це спроба порівнювати. Наприклад, «Вона поїхала з Харкова в перший же день, а він два тижні пробув у Маріуполі». Одразу женіть такі думки! Усі реагують на різні події по-різному. Ми не знаємо, що відбувається в душі людини та як насправді реагує її психіка. Хтось може витримати серйозні удари, а хтось зламається від найменшого поштовху.

Звісно, ви не можете виправити це і зупинити війну, але ви можете зробити щось для дитини. Психологи говорять, що навіть невеличкі позитивні взаємодії, наприклад, персоналізоване привітання на початку онлайн-уроку, допоможе підтримати дитину.

Аби допомогти, не обов'язково знати всі нюанси

Замість того, аби зосередитися на специфіці ситуації, що призвела до травми, спробуйте перемкнутися на підтримку дітей. Вам цілком достатньо реакцій, які ви можете бачити: занепокоєння, біль, гнів тощо. Зрештою, вчителі – не психологи, тож ви не маєте глибоко занурюватися у травму (навіть більше – не варто цього робити, ви можете зробити лише гірше). Та цього й не потрібно для того, аби ставитися до учнів зі співчуттям та проявляти емпатію. 

Коли дитина у стресі, їй складно вчитися

Насправді це очевидно: людина у стресі нерідко може думати лише про те, що з нею сталося. Але ж повертатися до життя та вчитися теж треба, чи не так? Психологи радять у такій ситуації продемонструвати дитині, що ви чудово розумієте її та готові підтримати. Учень переживає, що пропустив забагато тем, які складно буде надолужити? Просто поясніть, що ви вже розробили навчальний план на такий випадок, що готові дати кілька порад, що немає нічого неможливого та що зараз головне прийти до тями. 

Чудово, якщо діти матимуть можливість обирати мету та досягати її. Це поверне їм відчуття контролю, втрачене через війну. Запропонуйте дитині виконати індивідуальний творчий проєкт (заздалегідь дізнайтеся, що їй подобається), або доручить важливу роль у груповій роботі тощо. Давайте конкретні завдання – це допомагає відчути власну цінність. 

Не всі знають прийоми психологічної саморегуляції

Тому навчіть їм дітей. Зрештою, вони стануть у пригоді всім без виключення, адже зараз наше життя - суцільний стрес. Корисні вправи, які доможуть вашим учням (і вам), ви знайдете в наших статтях «5 вправ для підвищення емоційної стійкості учнів» та «Саморегуляція психоемоційного стану: дієві прийоми»

Знання цих прийомів допоможе школярам заздалегідь відчути паніку, що підступає, та вжити заходів. Цікавий варіант: ви можете дібрати кілька простих психологічних та фізичних вправ для розвантаження та виконувати їх на початку уроку разом із учнями. Це легко та дієво! 

Просто запитайте

Зрештою, ви завжди можете просто запитати в дітей, як ви можете їм допомогти. Так, багатьох це здивує, бо далеко не всі звикли до уваги з боку дорослих, до того ж якщо це не рідні чи близькі. Але так ви станете ближче до школярів, зробите великий крок уперед у процесі реабілітації дітей. 

А щоб зусилля не були марними, звісно, потрібна комплексна робота. Тож поділіться цими порадами з колегами, а також проконсультуйтеся зі шкільним психологом: якщо ви працюватимете разом, результат вас вразить!

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter