Позакласний захід для учнів 8 класу "Традиції японського чаювання"

Позакласний захід для учнів 8 класу в межах тижня зарубіжної літератури

Тема. Традиції японського чаювання.

Мета. Поглибити знання учнів про культуру Японії, ознайомити з традиціями японського чаювання та іншими культурними надбаннями країни, розвинути інтерес до культурної спадщини Японії, виховувати повагу до традицій різних народів світу, почуття душевної гармонії, здатність зосереджуватися на прекрасних моментах життя.

Обладнання. Мультимедійне обладнання, презентація, килим, прибори для проведення ритуалу японського чаювання.

Для учнів та вчителя. Відповідний одяг, грим (за бажанням).

                                            Хід заходу

Японія – вишуканий прекрасний сад - втілення самої Краси

К. Бальмонт

                                                                              Чай освіжає тіло, зміцнює дух,

                                                 пом'якшує серце, будить думки, проганяє лінощі.

                                                                                                                Авіцена

І. Слово вчителя.

     Доброго дня всім: і учням, які згодилися взяти участь у нашій імпровізованій чайній церемонії, і нашим гостям, і господарям, які приймають гостей у своєму будинку! Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми помандруємо до чудової країни, яку називають «країною сонця, що сходить» або «країною вранішнього сонця». Здогадалися? Правильно, ми помандруємо до Японії. Слайд 1

ІІ. Оголошення теми заходу.

     Японія, як і кожна країна, має багато цікавого й неповторного. І ми з деякими цікавими фактами сьогодні ознайомимося. Але традиції японського чаювання, які сягають ще у VІІІ століття, заслуговують на особливу увагу. Японська чайна церемонія являє собою особливу культуру, що побудована на ритуально-філософському дійстві. Ми спробуємо відтворити хоча б деякі елементи цієї церемонії.

ІІІ. Мотивація учнів.

Робота з епіграфом.

     Російський поет Костянтин Бальмонт сказав про Японію, що це вишуканий прекрасний сад. Чи це дійсно так? Сьогодні на уроці ми це з'ясуємо.

     Які асоціації виникають у вас, коли ви згадуєте про Японію?  (відповіді учнів, а також презентація)

• Мистецтво ікебани,
• вирощування бонзай,
• розпис порцелянового посуду,
• японський живопис, ямато-е – школа японського живопису, Слайд 2
• архітектура, Слайд 3
• японські сади, сад води, парк квітів Асікага, Слайд 4
• сьодо – японська каліграфія, Слайд 5
• орігамі,
• бойові мистецтва (дзюдо, карате, кендо, сумо),
• скульптура, Слайд 6
• цвіт сакури.  Слайд 7

     Ви мали змогу впевнитися, що Японія-дивна країна. А пригадайте, що ви знаєте про Японію з уроків географії ?

     Японію називають країною сонця, що сходить. (Слайд 8). Це острівна держава, яка розміщена на близько 3 тисяч островів. Найбільшими з них є: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. (Слайд 9). Давня назва держави – Ямато. Столиця Японії – Токіо, "Східна столиця",яка розміщена на острові Хонсю. (Слайд 10). Площа Японії – 372 тис. км².

      75 % площі Японії становлять гори. Найвища вершина – гора Фудзіяма (3776 метрів), в перекладі - Священна гора. (Слайд 11). Біля Японії проходить Тихоокеанський сейсмічний пояс, що спричиняє часті землетруси (7-8тис. на рік), 150 вулканів, 15 з них діючих. Вулканічна лава є цінним добривом, тому люди,в боротьбі за родючу землю, на свій ризик, підкорюють вулкани та живуть на їх схилах.

       У Японії дефіцит води, оскільки водними ресурсами забезпечена слабо. Річки короткі і переважно використовуються для зрошення. Земельними ресурсами теж малозабезпечена,  бідна на мінеральні ресурси. В її надрах знаходиться майже вся таблиця Менделєєва, проте ресурси знаходяться в незначній кількості.

       За формою правління Японія – це конституційна монархія із травня 1947 року. З 1989 року імператором Японії є Акіхіто, який є "символом держави і єдності народу". Це високорозвинена держава, яка займає 3-є місце в світі після США та Китаю. Входить до " Великої 7". За кількістю населення країна займає 7 місце в світі і є єдиною країною, яка в результаті проведеної демографічної політики перейшла від ІІ типу відтворення населення до І. Японія - однонаціональна держава - 99,7% японці, нація здорових людей з найнижчим у світі показником дитячої смертності.

       Цікаві факти про Японію. (Слайд 12)

• Японці дуже працелюбні і надто цінують свій час. Тому не дивно, що саме в Японії винайшли найкоротший ескалатор у світі, який налічує всього 5 сходинок. (Слайд 13).
• Японія – густонаселена країна. Тому капсульні готелі в ній дуже розповсюджені. (Слайд 14).
• Японці дбають про навколишнє середовище, тому ретельно сортують сміття для подальшої переробки. (Слайд 15).

    Але на особливу увагу заслуговує японська чайна традиція. (Слайд 16).

ІV. Ознайомлення з традиціями японського чаювання.

Дещо з історії.

      У  Японії чай з’явився  у VIII ст. Перші чайні плантації  були разбиті монахом Сайсьо в Киото, біля підніжжя гори Хейдзан, у 802 році. Але тільки з XII ст. чай в Японії отримує широкое разповсюдження. (Слайд 17).

       Це пов’язано з діяльністю священника Эйсая (1141-1215). Він привіз з Китаю чайні кущі і почав вирощувати чай при дзэн-буддийському монастирі. Чай підносили Будді. Його пили під час релігійних ритуалів і медитацій. Эйсай наголошував не лише на смакових якостях чаю, а й на користі для здоровья. (Слайд 18).

       Саме в ХІІ ст. в Японії з’являється спосіб приготування подрібленого чаю, а також звичай влаштовувати чайні турніри. Спочатку такі турніри проводили монахи в монастирях. Суть змагання полягала в тому, щоб відібрати якомога більше гарних сортів чаю. Переможця відзначали призами. (Слайд 19).

        У XV-XVI ст. чайна церемонія перетворилась в своєрідний ритуально-філософский міні-спектакль, в якому кожна деталь, предмет, порядок речей мали своє особливе значення. (Слайд 20).

       Чайна церемонія –це не просте вживання улюбленого напою, а справжнє мистецтво, яке характеризується водночас вишуканістю і простотою.

        Чайні церемонії відбувалися у спеціальних будиночках, які так і називалися «Чайні будиночки». Особливого значення надавалося конструкції чайного будиночка. Це невелика кімната з вузьким і низьким входом. Такий, здавалося б, незручний вхід має глибокий философський зміст: кожний, хто захоче прилучитися до високого мистецтва чайної церемонії, незалежно від  чину, повинен зігнутися, щоб зайти в будиночок, в якому всі рівні. Низький вхід не давав можливості військовим аристократам зайти всередину озброєними- довгі мечі доводилося залишати  за порогом. И це було символічно: «Пусть оставят вас все жизненные невзгоды и мирская суета, пусть ничто не волнует ваше сознание здесь, где надо сосредоточиться на прекрасном». (Слайд 21).

        Чайна церемонія вчила бачити красу в буденному і простому, бачити прекрасне в малому, усвідомлювати высоку цінність всього, що дано в цьому житті. (Слайд 22).

       Чай по-японськи.

Чай "матча" - це японський порошковий зелений чай. Робиться з подрібненого листя зеленого чаю найвищої якості. Саме його традиційно використовують у класичній японській чайній церемонії. У наш час матчу також широко використовується як харчова добавка до різних японських десертів: вагасі, морозива з зеленим чаєм, а також до локшини соба. (Слайд 23).

       Принципи церемонії

Чайна церемонія в Японії має чотири основних принципа.

 Їх сформулював засновник, Мурат Дзюко. (Слайд 24).

     Перший принцип - це гармонія («ва»). Вона повинна бути в рухах і думках.

      Друге - це шанобливість («кей»), яка супроводжує всю церемонію.

      Третій принцип - це чистота («сей») дій і думок.

      Останнє - це тиша і спокій («сэки»). (Слайд 25).

Чайна церемонія в Японії проводиться в тиші, спокійній обстановці, де ніщо не порушує розміреного плину життя. 

      Особливості чайної церемонії

 Господар церемонії повинен насипати в чашку зелений чай і залити його окропом. Всі рухи повинні бути повільними, без суєти. Потім чіткими рухами маса збивається за допомогою бамбукового вінчика. Чайний порошок повинен повністю розчинитися і перетворитися в піну. Весь цей час гості спостерігають за процесом і вслухаються в ритмічні рухи. Далі чаша передається самому почесному гостю, і той робить перший ковток, відпиваючи чай. Все робиться повільно, без порушення загального спокою. (Слайд 26).

       Потім чаша віддається назад господарю церемонії. Після цього вона передається з рук у руки, щоб кожен учасник міг відчути структуру і теплоту глиняній поверхні. Далі починалася некваплива бесіда. Слід було говорити про красу сувою і букета, розташованих в ніші, про властивості чаші для чаювання. Проблеми і повсякденні справи залишаються за межами чайного будиночка і саду. Вся церемонія проходить у три етапи. Перший - це прийом їжі. Далі слідує питво густого чаю, тобто ритуал, описаний вище. Потім йде питво рідкого чаю. (Слайд 27).

       Господар церемонії займається вибором гостей. Найголовніше для нього - це визначення самого почесного учасника. Ця людина повинна знати традиції чайної церемонії і правила її проведення. Головний гість є прикладом для інших учасників. Його сповіщають про проведення церемонії як мінімум за тиждень. Після цього він дає свою згоду або відмовляється брати участь у цій дії. Головний гість разом з господарем займається підбором інших учасників. Організатор церемонії надсилає йому список, з якого треба відібрати п'ять осіб, або обговорює це питання при особистій зустрічі. Коли учасники церемонії відібрані, всім розсилаються запрошення. Сьогодні для цих цілей використовують телефон. Раніше все було набагато складніше і більш вишукано. У відповідь кожен гість був зобов'язаний персонально відвідати організатора свята або надіслати йому листа з подякою. (Слайд 28).

      Чайна церемонія розподіляється на шість типів. Церемонія, здійснена при місяці, закінчується не пізніше чотирьох годин ранку. Порошковий чай заварюють в ході самого чаювання. Він повинен бути дуже міцним. Ритуал, проведений на сході сонця, закінчується не пізніше шести годин ранку. Існує ранкова чайна церемонія в Японії. Це чаювання після шести ранку. Вечірній ритуал проводять після години дня. З їжі тут подають тільки тістечка. В шість годин вечора починають вечірню церемонію. Існує ще і спеціальна церемонія, яку проводять в особливих випадках. Наприклад, в честь якоїсь важливої події. Найпоширеніша - це післяобідня церемонія. У кожного ритуалу є свої особливості. Вони не помітні для звичайного обивателя, але знавці відчувають тонкі нюанси різних церемоній. (Слайд 29).

     Головною метою будь-якої  чайної церемонії є досягнення гармонії. Учасники повинні відмовитися від земних проблем, турбот і думок. Учасники ведуть розмову про красу речей, що стосуються самої церемонії, і досягають єдності у своїх бажаннях, діях і думках. Це і є мета проведення таких заходів. Учасники повинні проявляти терпимість і повагу по відношенню до старшого покоління або до інших учасників церемонії, мати  душевну і фізичну чистоту. Думки кожного учасника повинні бути світлими. Не повинно бути ніяких злих чи корисливих намірів. Згідно з повір'ями, такі люди будуть мати хороше здоров'я і безліч благ. (Слайд 30).

      (Учні разом з учителем, а можливо й з гостями, сидять на килимі і супроводжують елементи розповіді діями. А далі п'ють чай та пригощають гостей за традиціями японського чаювання.)

V. Підсумок заходу.

Робота з другим епіграфом.

           Чи згодні ви зі словами Авіце́нна — перського вченого-    енциклопедиста, філософа, лікаря, хіміка, астронома, теолога, поета?

           Висловіть свої враження від сьогоднішнього заходу. Що відчуваєте ви? Чи схожі японські чайні традиції на звичайне вживання чаю?

          Як ви зрозуміли, що головне в японському чаюванні? Чи досягли ми потрібного ефекту?

Як ви вважаєте, чи важливо, який чай пити?

Я вам дуже дякую за те, що ви змогли уявити себе господарями та гостями на справжньому японському чаюванні. Давайте подякуємо один одному за чудово проведений час. (Слайд 31).

До побачення. Буду рада бачити вас у імпровізованому чайному будиночку.