Позакласний захід "Світ Шевченкового дитинства. Літературна композиція-вікторина для учнів 5 класу"

Світ Шевченкового дитинства

(Літературна композиція-вікторина для учнів 5 класу)

Мета: вшанувати пам’ять великого Кобзаря, викликати в учнів почуття любові та пошани до Т. Г. Шевченка; розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість, граматичну вправність та кмітливість, удоскона­лювати вміння правильно висловлювати свою думку; виховувати почуття патріотизму, гордості за свій талановитий народ.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, прибраний рушником та квітами, виставка творів Т. Г. Шевченка та книг про нього; плакати-висловлювання, ілюстрації до творів Шевченка, учнівські роботи за творчістю поета, презентація.

Учитель

Його життя написане сльозами,

 Що запеклися кров'ю на душі.

У кожний звук, у кожний тон у слові

Крізь чорноту минущих лихоліть

Услухайтесь! Почуйте в його мові

Те, що лікує, плаче й полонить. Почуйте серцем голос...

Виходять дівчатка і хлопчики в українському вбранні.

Учень.

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

Учениця.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

Учень.

Вмерли мама й тато ...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

Учениця.

В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

Учень.

Хоче малювати

Прагне він до знань -

Та за це багато

Зазнає знущань.

Учениця.

За ясну свободу й

Світле майбуття –

Він віддав народу,

Все своєжиття!

Звучать слова з мікрофона (або запис)

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

                   Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Інсценізація   «Зіркове небо»

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так ,мій синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї. кладе толову на коліна матері, вона співає «Колискову»).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює.І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре – свічка згасає, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив...Мамусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледьтліє. А коли добра, робить людям добро, тоді свічечка світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить сина по голові).

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить,

          Не розгинаючи і спини. 

Сценка «Залізні стовпи»

(Маленький стіл, на столі миска, дерев'яна ложка, хліб. Тарас, батько та брат одягнені у білий одяг; мати та сестричка Катерина - у вишитих сорочках, спідницях; на голові у матері хустка, у Катрусі - стрічка. Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат).

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Слава навіки.

Брат. У нас клопіт, Тарас пропав,  усі бур'яни обшукали, - як у воду впав!

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться - прийде...

Брат. Ну й де дітись вражій дитині?

(Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»)

Сестричка. А ось і наш волоцюга з'явився!

Брат. Нарешті, прийшов!

Мати. Де це ти був?

Батько. Де це тебе носило досі?

Брат.Де ти блукав?

Батько. Де це ти був оце - питаю? Чому не кажеш?

Тарас. Був у полі та й заблудив.

Батько. Бачили отаке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками. Питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, - кажуть, - з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти».

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! і як воно згадало, що з Кирилівки? Почумакував, а тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати.Чого тебе понесло в поле? Чого? Як ложкою працює! Наче три дні не їв!

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці, а вони уважно слухають.Мати підслуховує).

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує,старий цього не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо. І ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

Учитель. І вийшло!

Це був Поет. Поет з родини бідної.

А душу мав розкрилену, як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова - в народу на вустах.

А скільки ж раз його було розіп'ято

За правду, за Кобзар, і «Заповіт».

В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.

Учитель. Тарас любив учитися. А чого навчилися ви, зараз перевіримо.

Експрес-тест

“Закінчити речення”

1. Тарас Шевченко народився у ….
2. Батьки Шевченка були…
3. У 9 років Тарас залишився без …
4. Сестру Тараса звали…
5. З кріпацтва Шевченка було звільнено у…
6. Книга Тараса Шевченка, у якій було зібрано поетичні твори, називалася…
7. 10 років Кобзар перебував…
8. Поховано Великого Кобзаря українського народу…

Прислів’я та приказки про Шевченка

У прислів’ях та приказках слова переставлені місцями, треба правильно скласти речення і записати.

1. З Шевченком набирається той знається, розуму хто.

(Хто з Шевченком знається, той розуму набирається)

2. Прочитав, той Шевченка хто став багатший серцем.

(Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став)

3. Тараса – наша слово окраса і зброя.

(Слово Тараса – наша зброя і окраса)

4. Слово живе Тарасове здорове і

(Тарасове слово живе і здорове)

Вікторина "З якого твору?"

• ...Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

("Садок вишневий коло хати")

• ...Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!

  ( "І виріс я на чужині" )

• ...Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

("Мені тринадцятий минало")

• Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

(Поема "Причинна.

Уривок "Реве та стогне Дніпр широкий")

• ...А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

("Тече вода з-під явора")

• ...І усміхнулася небога.

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила...

("Сон")

• ...Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

("Тече вода з-під явора")

Вікторина «Продовжте поетичні рядки»

• Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька ... (встає).

• Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко ... (не затих).

• Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами ... (йдуть).

• За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки ... (зове).

• Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до ... (води).

• Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце ... (зустрічає).

• Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у ... (гаї).

• Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона ... (калина).

• На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина ... (годувать).

• В лиху годину,

Якось недавно довелось

Мені заїхать в ... (Україну).

Гра “Я – літературознавець»

У віршах «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе»

виписати художні засоби.

Жартівлива вікторина

1. Хто ворог моря? (Туман)
2. Хто закохався у сонце? (Хмаронька)
3. Кому вода служить ліжком? (Сонцю)
4. Хто, не маючи язика, говорить? (Серце)
5. Хто любить червоний одяг? (Хмаронька)
6. Кого завжди чекають з нетерпінням? (Матері)
7. Що слугує аеродромом для хрущів? (Вишні)
8. Кого втома не бере? (Дівчат)
9. Хто сперечається з матір’ю і кого вона боїться? (Соловейко)
10.  Назвіть вечірній дует? (Солов’ї і дівчата)
11.  Назвіть вечірній ліхтар? (Зіронька)
12.  Хто й увечері не розлучається зі своїми помічниками? (Плугатарі з плугами)

 «Сторінки із «Кобзаря»  (Поетична хвилинка)

Учні читають вірші про Т.Шевченка.

Учитель. 200 років минає від дня народження Шевченка. Два століття! А він живе у своїх віршах-думах, картинах… І так буде завжди! Бо хтось повинен достукатися до наших сердець, нашого сумління й совісті. Ніхто не зробить цього краще від генія усього українського народу Тараса Шевченка.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття.

До ніг тобі, титане, кладемо,

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе сучасником звемо.

Сонце правди осяває

і Дніпро, і кручі.

І тебе в сім’ї великій,

в сім’ї вольній, новій

Ми врочисто споминаєм

своїм вдячним словом.