Позакласний захід "Українські вечорниці!"

 

Українські вечорниці!

Зал святково прибраний. Звучить музика. На сцену виходить дівчина в українському вбранні.

 

Дівчина:

Є в народу нашого чудові традиції,

Колядки, щедрівки і вечорниці є.

Там хлопці й дівчата збираються,

Тут знайомляться, ще й залицяються.

 

З правого боку сцени замучений, ледь живий, з висолопленим язиком повзе чорт. За ним спускається Вакула. Він тримає однією рукою чорта за хвіст, а другою хворостину. Черевички за пазухою.

 

Вакула:

А куди тікаєш, нечисто сило?

Постривай лишень!

Ще не все: я ще не віддячив тобі!

 

Вакула бере хворостину і б’є чорта. Той сіпається, скавучить. За третім разом чорт виривається, голосячи, і як ошпарений біжить через зал підстрибуючи.

 

Вакула: (до публіки)

Прийду на вечорниці, та й скажу (витягує з-за пазухи черевички): «Поглянь, Оксано, які я тобі черевички приніс! Ті самі, які носить Цариця!» (Показує всім черевички, піднявши вгору). В цей час чути гомін, сміх дівочий.

• О, це ж вона, моя люба Оксана!

(Ховає черевички і ховається за сценою)

 

Грає музика. Інтер’єр сільської хати. Збоку сцени лавка, два мішки на лавці. Господиня порається, чепурить хату.

 

Господиня:

Уже й вечір, ні дівчат, а ні хлопців чомусь не має.

Де вони забарилися? Молодість… Гарна пора.

Цілу ніч гуляли б, тільки музики та пісні.

І то ж споконвіку так ведеться.

І ми колись…

Як згадаю… Літа – літа! Летять, наче орли сизокрилі.

Ой верніться, літа мої, хоч до мене в гості… (Стук в двері)

 

Заходить голова, знімає шапку, хреститься, повільно знімає кожуха після привітання.

 

Голова:

А вечір добрий вам у вашій хаті! А я ото йду, дивлюся – світиться, а дай, думаю, зайду до одинокої жінки, погомоню, відведу душу.

 

Господиня:

А хіба ж батюшка вас так і не запросив на кутю? Там такого буде: і голова, і Свербигуз, і родичі, а ще й ковбаси, і вареники.

 

Голова:

Ах, завірюха піднялась, світу Божого не видно, а дорога не близька, то я і не пішов. Ой, холодно ж як! Мороз міцнішає аж під чобітки скрипить. А в середині неначе крижина сидить.

 

Господиня:

Ой, проходьте, коло пічки погрійтеся.

 

Голова іде до пічки і тільки сідає, чути знов стук у двері. Голова з переляку заметушився і бігає по хаті.

 

Голова:

Заховай мене куди небудь, я не хочу ні з ким зустрічатися.

Господиня думає, оглядаючи гостя, нарешті бере мішок і запихає туди голову, а потім побачивши капелюх кидає туди, зав′язує мішок і ставить біля лавки.

Входить Дяк, потираючи руки.

 

Дяк: (цапиним голосом)

Благоденственного і мирного пребиванія!

Мир дому сьому (підходить до господині)

О, несравненная Господиня! Как я рад…

 

Господиня: (перебиває його)

Ой, гість дорогий, Осіп Нікіфорович, проходьте, сідайте, відпочиньте.

 

Дяк:

          (бере і торкається пальцями рук Господині, з лукавою посмішкою самовдоволено)

А що це у вас, веліколепная Господиня?

 

Господиня:

Як, що? рука Осіп Нікіфорович.

 

Дяк:

Рука? хе-хе-хе. А, це що? (показує на намисто)

 

 

Господиня:

Намисто. Як, що?

 

Дяк:

Должен сказать вам дрожайшая Господиня…

(говорячи це підходить до неї з-за спини, нахиляється, немов хоче поцілувати)

 

Раптом чути дівочі голоси.

 

Дяк:

Ах, Боже мій, стороннєє ліцо, що ж буде тепер якщо застануть особу мого званія. Дійде до Отця Кіндрата (падає на вколішки, повзе до господині) – Ради Бога, добродєтєльная Господиня, ваша доброта (хреститься), как говоріт пісаніє Луки (стукіт). Ой Боже ж мій! Ой заховайте мене куда небудь.

( Господиня втискує в мішок і ставе поряд).

 

Звучить пісня «Ой, за гаєм, гаєм.» В хату заходять дівчата.

 

Оксана:

Добрий вечір Вашій хаті! Уклін господині!

 

Наталка:

Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

 

Господиня:

Добрий вечір, добрий вечір!

Просимо, просимо!

Аби щастя було в хаті,

Аби ми були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби ми були щасливі!

В нашій хаті гостям раді!

 

Оксана:

Гей на наших вечорницях,

Хот сумний – розвеселися!

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

 

Український танець.

 

Оксана:

Слава Богу, добрі люди!

 

 

Всі: (кланяючись)

Нехай радість з Вами буде!

 

Господиня:

Поспішайте дівчата

Все приготувати,

Бо вже пора вечорниці

Всім нам розпочати.

 

Всі дівчата викладають страви на стіл, а одна крайня з оберемком дров стоїть біля дверей.

 

Оксана:

Мотре! – чом ти стоїш з оберемком дров, клади їх ближче до печі!

 

Мотря:

Ой, дівчата! Мені аж страшно їх перекладати.

 

Наталка:

Та не бійся, від долі не втечеш, нікуди не дінишся.

 

Дівчата: (разом)

Вдівець! Молодець! Вдівець! Молодець! Вдівець! Молодець! Молодець!!!

 

Оксана:

Ось бачиш, Мотре, доля до тебе милостива.

Дано тобі вийти заміж за молодого парубка.

 

Наталка:

Ой, дівчата! А як я вчора ворожила. Уже коли на дворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама мершій на вулицю. Стала від воріт стовбці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець», аж раптом чую, хтось іде. Я мершій заховалась за кущем. Ну, думаю…раз не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його звати. І тільки перехожий порівнявся з кущем, що дав мені притулок, я як вискочу, та як заверещу: «Дядьку, як вас звати?» А дядько з переляку аж присів, а потім побачивши, що перед ним хтось стоїть, та як схопиться, та як дримоне, скоріше вітру побіг і дороги не вибрав!

 

Оксана:

То Наталка, знак тобі такий… Не знайдеш ти і в цьому році собі пари. Але не хвилюйся, наречених в нас багато, а ти ще молода!

 

 

Господиня:

Але годі, дівчата, теревені розводити! Розставляйте всі гостинці на столи, а то прийдуть зараз хлопці, а ми ще й не приготувались.

З вулиці лунає пісня парубків «розпрягайте хлопці коней…»

 

Хлопці: (разом)

Добрий вечір вам дівчата!

Чи запросите до хати?

Разом поспіваємо

В «калити» пограємо.

 

Дівчина 1:

Що ж заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці.

Може з вами веселіші

Будуть вечорниці!

 

Вакула:

Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші, сидите у тиші!

 

Оксана:

Ну що ж давайте веселитись!

 

Дівчина 1:

Пусти мене моя мати

Та й на вечорниці,

А там хлопці чорноброві,

Плетуть рукавиці!

 

Хлопець 1:

Рукавички виплітали

Весело співали,

А музики як заграли,

Ще й затанцювали!

 

Хлопці співають пісню «Їхав козак містом»

 

(З вулиці чути шум)

 

Дівчата: (разом)

Ой, хто це так кричить?

 

 

 

Параска:

Ой, люди добрі, що мені на світі божому робити? Не можна, не можна з лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз пакуйся та й вибирайся на Кубанські степи! Дав же мені Господи сусідочку, нічого сказати! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як капосна баба Палажка! Та що ж і говорити, хіба ві її не знаєте?

 

Палажка:

Люди добрі, що мені на світі божому робити? Не можу через капосну бабу Парвску на світі божому жити! Що вона на мене тільки не понабріхувала! Що я й така-сяка, й носата, й ротата, ще й до того лиса!

 

Параска:

Свята вона та божа! До церкви ходить, богу молиться, ще й других навчає. Прийде до церкви, простелить хусточку та й б’є поклони, певне щоб не забруднити лоба.

 

Палажка:

Боже мій, тільки до тебе здіймаю руки. Я собі молюся, а капосна баба Параска каже, що я по селу чари роблю!

 

Параска:

А хіба це не кумедія? Раз мій рябий підсвинок заліз до неї в город, мене тоді, набіду, вдома не будо. Приходжу я додому, мій підсвинок висить на тину за задні ноги та ратицями дереться об хворост. Я до нього, а Палажка як вискочить!

 

Палажка:

Бодай твоє порося вовки з’їли, бодай ти вчора не діждала, як твій підсвинок поїв мою цибулю!

 

Параска:

А бий тебе сила божа, одколи живу на світі, не бачила, щоб свині цибулю їли.

 

Палажка:

Ой люта я, люта, не підступай, бо голову кочергою провалю (бере кочергу)

 

Кидається до Параски.

 

Параска:

Подивись лишень на свою морду, яка вона стала від люті синя, як гарбуз!

 

 

Палажка:

А в тебе зелена, як гарбуз!

 

Господиня: (підходить)

Та годі вже людей смішити!

Обидві замовкають.

 

Параска:

Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються!

 

Палажка:

Атож! Як почне хтось сваритись, так  говорять: «О, як Параска з Палажкою!»

 

Обнімаються зі словами «Кумасю, серденько»

 

Параска:

Ходімо, Палазю, додому, годі людей смішити!

 

Йдуть обійнявшись.

Дівчата сідають і починають вишивати.

 

Дівчина 2:

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаєм.

 

Звучить пісня «Цвіте терен»

 

Господиня:

Дівчатоньки, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

 

Дівчата співають «Вишиванку»

 

Дівчина 1:

Дівчата! Завтра Стецько до Уляни сватів засилає!

 

Дівчата: (разом)

Та ти що!

 

Стецько:

Та й патлала! А що у вас варили?

 

Уляна:

Нічого!

 

 

Стецько:

Ну, а тепер що?

 

Уляна:

Що?

 

Стецько:

Що?

 

Уляна:

Що?

 

Стецько:

Що?

 

Уляна:

Що, що? Нічого!

 

Стецько:

Брешеш – бо, як нічого? Батько казав, розпитай її про все. А чорт її зна, про що її розпитувати! Я все позабував.

 

Уляна:

То піди до батька та й розпитай, як позабував!

 

Стецько:

Так він бо добре казав: «не іди від неї, поки про все не домовишся».

 

Уляна:

Нема про що нам домовлятись.

 

Стецько:

Як це нема про що, коли вже за мене йдеш?

 

Уляна:

Ні, голубчику, цього ніколи не буде!

 

Стецько:

А чом не буде?

 

Уляна:

Тим, що я за тебе не піду!

 

Стецько:

А чом не підеш?

 

Уляна:

Тим, що не хочу!

 

Стецько:

Та чом не хочеш?

 

Уляна:

А не хочу тим, що не хочу!

 

Стецько:

Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш!

 

Уляна:

Не піду!

 

Стецько:

Ну, а батько казав, не потурай їй.

 

Уляна:

Нічого ти не второпаєш. Ось послухай, що я тобі скажу:

В мене думка не така, щоб пішла я за Стецька,

Стецько стидкий, Стецько бридкий,

Цур тобі, відчепися, цур тобі, не в’яжися!

Ну, що, Стецько, чи гарні мої слова?

 

Стецько:

Погані. Який нечистий такого навчив? Я як послухав, та погані. Навіщо ти так кажеш?

 

Уляна:

Та я тобі і кажу, що я не люблю тебе і не піду за тебе!

 

Пісня «Ой під вишнею, під черешнею»

 

Після пісні Вакула підходе до Оксани, дістає черевички і каже:

 

Вакула:

Дозволь мені сісти біля тебе.

Поглянь, які я тобі приніс черевички!

 

Оксана: (радісно)

Ай!

 

Вакула:

Ті самі, що їх носить цариця!

 

Оксана:

Ні, ні! Мені не треба черевичків! Я і без них тебе люблю!

 

Пісня «Ой дівчино, шумить гай»

 

Раптом чути стукіт.

Господиня:

Ой, хто це? Ми нікого не чекаємо так пізно.

 

Ворожка:

Добрий вечір, я тут ішла дорогою мимо вас та й почула, що у вас вечорниці. А на вечорницях треба ворожити, так я і вирішила заглянути до вас на вогник.

 

Господиня:

Заходьте, бабусю! Сідайте! (бабуся сідає посередині)

А як ви вмієте ворожити? Замовляєте, чи лікуєте хвороби, чт на картах ворожите, або на долоні?

 

Ворожка:

Усе вмію! І на долоні, і на картах, і на зорях, і на кісточках, і на воду замовляти вмію! Ось тобі, господине, скажу. Дай руку! (дивиться долоню) Довга лінія життя у тебе, і щаслива будеш. А ще якась пригода з тобою трапиться. Ось, дивись, яка тут петля!

 

Світлана:

Бабуню, ви нам краще щось страшне розкажіть!

 

Ворожка:

А боятися не будете?

 

Дівчата: (разом)

Ні! Ні!

 

Ворожка:

Ну тоді слухайте! Я вам розкажу як ворожили дівчата:

В хаті каганець блищіть,

Жар під пічкою тліє.

Повна мисочка стоїть –

Віск Маруся гріє.

Ну, Марусю, загадай,

Віск на воду виливай,

Що там виллється, пізнай.

Як живе твій милий,

Чи живий він, чи мертвець…

Чи з тобою під вінець

Піде з старостами,

Зв’яжуть руки рушником,

Коло столика кругом

Обведуть з свічками.

Віск шкварчить, а в серці – тьох!

К печі підбігає,

Ухватила черенок –

В воду виливає…

Тихо в хаті під вікном

Півень кукурікнув.

А Марусенька тремтить.

Страшно, страшно ворожить,

Труситься небога.

Що ж, Маруся? – На воді

Плівка воску плава

І дівчинонька тоді

На ній прочитала:

«Домовина, хрест, свічки,

Заступ, дві лопати,

Пояс, яма, рушники,

Нари, склеп дощатий».

«Горе! Милий мій мертвець!»

Загасила каганець –

Дівка лихо чує…

Сіла бідна у вікна,

Серце б’ється, серце зна, серце щось віщує…

 

Наталка:

Ой, як страшно! А я знаю як ворожити на кінській гриві! Зрізали пасмо волосся з кінської гриви і спалювали так, щоб хлопця дим обкурив. Тоді хлопець полюбить дічину.

 

Хлопець 1:

Колись уміли чаклувати. Навіть змії засушували, у страву підсипали, щоб когось заворожити. А вже трави які вживали! І любисток, і м’яту, і чортополох, і відьомське зілля.

 

Господиня:

Та не все то на добре виходило. Ось як Маруся Чурай напоїла козака зіллям, а він помер. І за це її судили. Але прославилася Маруся піснями своїми.

 

Оксана:

Бігають ще дівчата попід вікнами слухати. Оце підбіжить під вікно до тієї хати, де багато дітей, стане і слухає. А в хаті саме розбешкетувалися діти. Мати свариться на них: «Сядь, Івасю!» Дівчина сердито відбігає від вікна, бо почути «сядь» значить, що вона сидітиме ще «в дівках» цілий рік.

 

Хлопець 2:

Під вікном другої хати інша з дівчат чула, як господиня до свого чоловіка, або сина сказала: «Іди, Грицю, корові дай сіна!» Це добрий знак, бо сказане «іди» віщує весілля.

 

Світлана:

Для дівчини почути мало, що вона вийде заміж, вона ще хоче довідатись, чи буде в парі зі своїм судженим. Пізно ввечері, коли стемніє, дівчина набирає в пелену насіння пшениці, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

Пшениченьку сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Потім набирає жменю снігу, там де сіяла пшеницю, вносить до хати і коли сніг розтане, лічить насіння, якщо кожна зернина має пару – добре, якщо ні – поганий знак.

 

Дівчина 1:

Бабуню, а приворожити когось можете?

 

Ворожка:

Можу, дівоньки! Можу, золотенькі! Ходи сюди, я тобі до місяця поворожу, до зіроньок ясних. Місяцю мій, ти високо літаєш, ти все бачиш, ти все чуєш, як невільники плачуть за отцем - матір’ю, як корова за телям, як ослиця за ослям. Даруй же так, Господи, щоб за мною, хрещеною рабою Божою, Грицько плакав!

 

Господиня:

Пропав ти, Грицю, ні на цапову душу!

Краще тікай звідси!

 

Гриць:

А як же вареники? Казали ж що будуть!

 

Пісня «А мій милий вареничків хоче»

 

За дверима чути шум і гамір.

 

Господиня: (здивовано)

І хто там ще, в такий час? Ідемо, подивлюсь.

 

Відкриває двері, злякано тікає.

Вистрибує чорт.

 

 

Чорт:

Всі святкуєте?

Всі гуляєте?

Мене навіть не згадаєте.

Я – чотр Андрій.

Андрій був мій батько,

Андрон був дід,

Анжей був дядько,

Династія вся загранична

І бездоганно блискавична.

Ану в цю ж мить стіл накривайте!

(звертається до господині)

Бо як не станеш пригощати,

Рознесу всю твою хату.

Всю челядь позабираю,

В чортенят понаряджаю.

Ну то як? Готово? Ні?

 

Господиня:

Чорте, чорте! Постривай.ю

Ти мене не підганяй.

Зараз дівчата з хлопцями загадають тобі загадки та пограємо.

А тоді вже будем їсти вареники.

 

Ігри, загадки…

 

Наталка:

Чом ви, хлопці,зажурились?

Замерзли дівчата!

 

Оксана:

То ж заграйте нам, музики,

Будем танцювати!

 

Танець.

 

Чорт: (до господині)

Вашу ручку, люба мадам!

Я урок Вам перший дам!

Як затанцюєш так як я,

Своє серце тобі віддам!

 

Чорт танцює з господинею, всі плескають.

 

Наталка:

Всіх сьогодні ми розвеселяли!

 

Світлана:

Зимові вечорниці гарно святкували!

 

Співають пісню «І в вас, і в нас»

 

 

Оксана:

Милі гості вже стомились,

Вареників зачекались,

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

 

Вас чекають у макітрі,

Вареники дуже ситні,

Білолиці, круглолиці –

З української пшениці.

 

Покуштуйте, просимо щиро,

Вареники наші з сиром,

Вареники не погані,

Вареники у сметані!

 

Хлопці:

Бувайте здорові!

 

Дівчата:

Живіте багато!

 

Всі:

А ми вже підемо вареники куштувати!

 

Господиня:

Прощавайте! В добрий час, та приходьте ще до нас!