Позаурочний захід «Добрий кухар – найкращий лікар»

Про матеріал

Перегляд файлу

Автор: Корчукова М.Ю., викладач української мови й літератури

Назва роботи:

«Методика проведення бінарного позакласного заходу із кулінарії і української літератури»

Методична тема: самостійна і творча робота учнів при

проведенні позакласного заходу

Коротка анотація:дана розробка вміщує досвід викладача та

майстра виробничого навчання по проведенню

бінарного позакласного заходу із української

літератури та кулінарії

Тема позакласного заходу : «Добрий кухар – найкращий лікар»

План методичної розробки

Мета методичної розробки.
Розгорнутий план заходу
Методика проведення позакласного заходу.
Додатки та доповнення до розгорнутого плану заходу.
Рекомендації щодо подальшого використання даної методичної розробки.
Перелік використаної літератури.

1.Мета методичної розробки.

Важливу роль у становленні підлітка як особистості,як творця і проектувальника життя відіграє позакласна робота в ліцеї.

Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, майстрів виробничого навчання, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.

Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів учнів, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику та майстру виробничого навчання, які є передусім організаторами позакласних виховних заходів.

Дана робота вміщує досвід майстра виробничого навчання та класного керівника по проведенню бінарного позакласного заходу із української літератури та кулінарії, який спрямований на закріплення, поглиблення знань із української літератури та кулінарії, розширення кругозору учнів, розвиток творчих здібностей, організацію дозвілля, культурного відпочинку. Велику увагу організатори позакласного заходу приділяють виховним завданням, які мають реалізуватися впродовж заняття, - це виховання любові до праці, до професії кухар, кондитер, до звичаїв та традицій українського народу; поглиблення почуття патріотизму, любові до рідної мови та літератури.

Класний керівник та майстер виробничого навчання, керуючись власним педагогічним досвідом, дійшли висновку, що до підготовки позакласного заходу необхідно якомога більше залучати учнів, тоді вони стануть не пасивними слухачами, а співтворцями, сприятимуть тому, щоб заняття стало цікавим. Місія ж на цьому заході викладачів – допомагати, спрямовувати роботу, підтримувати бажання пізнавати. Тому заздалегідь було розподілено завдання між групами учнів, таким чином, щоб кожний міг взяти участь і не залишився осторонь. Учні працювали групами за захопленнями: група «Художники» - готували проект «Пам’ятники стравам і столовим приборам», група «Музиканти » - проект «Українські страви в піснях», група «Літератори» - проект «Українські страви в творах письменників», група «Кулінари» - проект «Цікава кулінарія», група «Актори» - гуморески і сценки про українські народні страви. Таким чином,підсумувавши пророблену роботу, вийшов літературно-кулінарний вінегрет, який вирішили назвати «Добрий кухар – найкращий лікар»

2. План уроку

Фах : кухар, кондитер

Група : СК -89, 1 курс

Тема : «Добрий кухар – найкращий лікар» (літературно–кулінарний вінегрет)

Тип заходу: бінарний позакласний захід із української літератури та кулінарії

Методи і прийоми : метод проекту, рольова гра «Пригадай автора й назву

твору», випереджальні завдання

Мета уроку :

Навчальна : розширити знання учнів із української літератури – пригадати

письменників, які в своїх творах досить часто зверталися до

опису української кухні, прислів’я та приказки про професію

кухаря; поглибити знання учнів із кулінарії – традиції та звичаї

української кухні;

розвиваюча: розвивати вміння учнів працювати із додатковою літературою;

формувати навички роботи в групах ; розвивати вміння

презентувати власний проект;

виховна : виховувати в учнів в учнів любов до своєї майбутньої професії,

до звичаїв та традицій українського народу, до української

літератури.

Матеріальне забезпечення : проект «Пам’ятник стравам та столовим

приборам», записи українських народних пісень про українську

кухню, портрети письменників: І.Нечуя – Левицького,

І.Котляревського , М. Гоголя, Г. Квітки – Основ’яненка.

Міжпредметні зв’язки : кулінарія, українська література, музика, зарубіжна

література, географія, історія, хімія.

Хід уроку

1.Організаційна частина - 3 хв.

- Вступне слово вчителя української літератури;

- Вступне слово майстра виробничого навчання.

2. Презентація творчої групи «Літераторів» -5 хв.

- Рольова гра «Пригадай автора й назву твору».

3. Презентація творчої групи «Музиканти» - 2 хв.

- Лунає пісня у виконанні Раїси Кириченко «Варенички».

4. Презентація творчої групи «Кулінари» - 20 хв.

- Рольова гра «Знавці української кухні»;

- Повідомлення експертів «Цікаво про інгредієнти борщу».

5. Презентація творчої групи «Музиканти» - 2 хв.

- Лунає пісня у виконанні Михайла Поплавського «Борщ»

6. Презентація творчої групи «Актори» - 3 хв.

- Звучить гумореска Павла Глазового ;

- Сценка у виконанні учнів.

7. Презентація творчої групи «Кулінари» - 3 хв.

- «Цікавинки з історії кулінарії».

8. Слово вчителя літератури та майстра виробничого навчання про страви української кухні, занесені до книги рекордів Гіннеса - 3 хв.

9. Презентація творчої групи «Художники» - 3 хв.

- Слайд-шоу «Пам’ятники стравам і столовим приборам»

10.Презентація творчої групи «Актори» - 3 хв.

- Гумореска Павла Глазового;

- Жарти про сало – національний продукт.

11. Презентація творчої групи «Літераторів» - 2 хв.

- Рольова гра «Продовж прислів’я»

12. Заключне слово вчителя української літератури та майстра виробничого навчання - 3 хв.

13. Презентація творчої групи «Музикантів» - 2 хв.

- Лунає українська народна пісня «Із сиром пироги» , під яку учні частують гостей випеченими власними руками пиріжками із сиром

3.Методика проведення бінарного позакласного заходу із української літератури та кулінарії

1.Організаційна частина - 3 хв.

Вступне слово учителя української літератури.

Кажуть, що їжа сприймається краще, якщо людина споживає її в сімейному колі, у доброму товаристві, з приємним настроєм. Мабуть, не бракувало здорового глузду нашим предкам, що полюбляли сідати до столу гуртом. Якщо трапеза була святковою, то не обходилось без пісень, танців, всякого роду примовлянь до їжі, до тих, хто її готував.

Керуючись старим добрим звичаєм, вирішили запропонувати вам – «вінегрет», в якому пісні, гуморески,прислів’я та приказки перемежовувалися б із кулінарними рецептами та цікавими новинами із світу кулінарії. Тим паче,що ви майбутні кулінари, то кухарська майстерність – це ваша зброя. Сьогодні ви презентуєте свої проекти, які готували творчими групами : «Актори», «Кулінари», «Літератори», «Художники», «Музиканти»

Вступне слово майстра виробничого навчання.

Сьогодні весь наш позакласний захід буде пов'язаний саме із українською кухнею

Українська кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова,література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна і варто пишатися, який не слід забувати. Українська кухня створювалася протягом віків, тому вона в певній мірі відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї, традиції та культуру.

Серед слов’янських кухонь українська користується широкою популярністю. Вона давно одержала поширення за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад,борщі й вареники, ввійшли в меню міжнародної кухні.

Українська кухня має свою давню історію, славиться різноманітністю, нараховує сотні рецептів: борщі й пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, печеня та напої з фруктів та меду. Для більшості страв характерний складний набір компонентів (так у борщі нараховується їх до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів (смаження, варіння, тушкування, запікання). Така технологія обумовлює неповторні смакові якості, аромат і соковитість страв української кухні.

2. Презентація творчої групи «Літераторів» -5 хв.

- Рольова гра «Пригадай автора й назву твору».

(«Літератори» по черзі зачитують уривок із твору, в якому описані страви, а учні мають відгадати назву й автора твору)

Багато письменників і драматургів любили смачно поїсти, а також були й авторами кулінарних рецептів. Їм доводилось включати в свої твори кулінарні сцени. Це й відомий російський письменник Олександр Пушкін, в честь якого названа «картопля а ля Пушкін», і Микола Гоголь, який описував у своїх творах незрівнянну українську кухню, та й український композитор Станіслав Людкевич, що всі свої кращі твори починав створювати в одному й тому ж ресторані «У Жоржа», де для нього завжди був замовлений столик. Тож зараз ми проведемо з вами конкурс на кращого знавця творів української літератури.

Кругом наставили мисок;

І страву всякую, без мови,

В голодний пхали все куток

Тут з салом галушки лигали

І брагу кухликом тягли

(Іван Котляревський «Енеїда»)

На другий день раненько встали,

Огонь надворі розвели

І м’яса в казани наклали,

Варили страву і пекли

П’ять казанів стояло юшки,

А в чотирьох були галушки,

Борщу трохи було не з шість,

Досита щоб було всім їсть.

(Іван Котляревський «Енеїда»)

Був борщ до шпундрів з буряками,

А в юшці потрух з галушками,

Потім до соку каплуни,

Крохмаль, який їдять пани.

(Іван Котляревський «Енеїда»)

«І пішов Вакула просити допомоги у самого чорта. Коваль не без страху відчинив двері й побачив Пацюка, який сидів на долівці по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками. Не поворухнувши жодним пальцем,він злегка нахилив голову до миски та тьопав юшку, хватаючи іноді зубами галушки» (Микола Гоголь «Ніч перед Різдвом»)

«Тут помітив Вакула, що галушки й діжка кудись зникли ; та замість них з’явилися дві дерев’яні миски: одна наповнена варениками, інша – сметаною. Думки та очі парубка мимоволі стежили за цими стравами. «Побачимо, - говорив він сам собі, - як буде їсти Пацюк вареники. Нахилятися він, напевне, не захоче, щоб тьопати, як галушки, та й не годиться : треба вареник спочатку вмочити в сметану» Тільки він про це подумав, як Пацюк роззявив рот, подивився на вареники, та ще більше роззявив рот. У цю ж саму мить вареник вилетів із миски, гепнувся в сметану, перевернувся на інший бік, підскочив вгору і саме потрапив йому до рота. Пацюк ковтнув і знову роззявив рот, а вареник тим же порядком відправився знову. Всього й роботи Пацюкові було, що жувати та ковтати» ( Микола Гоголь «Ніч перед Різдвом»)

«Борщ с кормленною птицею, салом свиным заправленный и сметаною забеленный – прелесть! Таких борщей я уже не нахожу нигде. А при захождении солнца нам подавали ужинать: галушки вздобные в молоке, колбаса, шипящая на сковороде, и всегда вареники, плавающие в масле и облитые сметаною. Приказ от маменьки был прежний: есть побольше: ночью, мол, не дадут» (Григорій Квітка-Основ’яненко «Пан Халявський».

«Кайдашиха помолилася богу й почала знов навчати невістку, як наливать борщ, як затовкувати, коли вкидать сало. Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралася і за холодну воду

Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та накриши сала на вишкварки до каші, - знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далі знов полізла на піч, заохала і знов лягла одпочивать.» (Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я »)

Слово вчителя літератури.

Скажіть, які страви найбільше описують у своїх творах письменники, що народилися на Україні?
Так, це галушки, вареники, борщ, бо вони є національними стравами України. Але не тільки українські митці захоплювалися ними, відомо багато прикладів того, як, відвідавши наші національні страви, люди не можуть забути їх. Так, О. Пушкін описав галушки в своєму вірші «Гусар» : «Толь дело Киев! Что за край! Валятся сами в рот галушки!». А Білл Клінтон, Президент США, відомий гурман, відвідавши вареники з вишнями, коли перебував із візитом в Україні, повідомив про те, що внесе вареники до свого списку «Must Be Served» (повинно бути в меню). Ще багато цікавого ви дізнаєтеся на сьогоднішньому заході.

3. Презентація творчої групи «Музиканти» - 2 хв.

- Лунає пісня у виконанні Раїси Кириченко «Варенички».

4. Презентація творчої групи «Кулінари» - 20 хв.

Слово майстра виробничого навчання.

Кожна держава має свою перлину в кулінарії, що є невід’ємною частиною світової кухні. Японія, наприклад, внесла у світову кухню відому рибну страву суші, Італія – піцу й макарони, Росія – щі, Китай – рисові коржі, а Україна – борщ, вареники й галушки. А зараз творча група «Кулінарів» презентують нам свій проект про українські національні страви.

Рольова гра «Знавці української кухні» (учні повинні дати відповіді на питання, поставлені знавцями)

Ведуча1. В українській кухні знайшли відображення не лише історичний розвиток народу, а й природно-географічні умови того чи іншого регіону, його культурно-побутові традиції, а також зумовлені ними напрями господарської діяльності. Кожному з регіонів властиві свої особливості приготування страв, зумовлені національними традиціями. На жаль,багато рецептів, які раніше вважалися традиційними й широко використовували, тепер почали забувати. Тож давайте згадаємо давні традиції, пов’язані з українською кухнею.

1 питання. Відомо, що борщ – це українська національна страва, обов’язковою складовою частиною якої є буряк столовий червоний. У стародавній українській кухні існують три різновиди традиційного борщу. Перший – червоний, який з другої половини 19 століття почали готувати з картоплею, другий – щавлевий, а от третій різновид називали сирим борщем. Що це за борщ? Назвіть його й поясніть, чому він сирий?

Відповідь. Борщ холодний або холодник готували тільки влітку. Молоді буряки варили, заправляли сироваткою, додавали свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, круто зварене яйце. Сирий борщ – тому що варили тільки буряк.

2 питання. Цю страву легко готувати в домашніх і польових умовах. Звідси й інша назва страви - польова каша. Особливо смачна з салом, шматком м’яса. Готовою страва вважалася тоді, коли продукти розварювалися повністю й утворювалася кашоподібна маса. Назвіть цю страву .

Відповідь. Куліш – перша страва із пшона. Смачним вважався густий куліш.

3 питання. Улюблена страв в Україні – вареники. В давнину вони наділялися певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує місяць, йому в народі приписували функції місяця – сприяти добробуту й зміцненню здоров’я людини. Начинка для вареника мала також особливі прикмети. Так, начинка з круп, бобових, маку повинні були сприяти родючості й розмноженню людського роду. Тому на весілля обов’язково готували вареники. Увага! З якою начинкою готували вареники, щоб задобрити духів.

Відповідь. Із сиром.

4 питання. Ця страва дуже поширена в Україні й поряд з борщем стала символом української народної кухні. Її готували майже щодня,здебільшого на вечерю. Ця страва досить легка у приготуванні, надзвичайно поживна й дуже смачна, особливо після тяжкої й виснажливої праці у посівну, косовицю чи жнива. Назвіть цю страву.

Відповідь. Галушки.

5 запитання. Ця назва на більшій території України входить у меню урочистих трапез. Подається, як правило, останнім і є тактовним натяком на закінчення застілля, за що його у народі й прозвали «вишибалою» або «виганяйлом» . На початку 20 століття це поширена страва, яку називали «панською». Назвіть її.

Відповідь. Кисіль.

6 питання. Українці дуже полюбляють вареники. А як називали вареники в західних регіонах?

Відповідь. «Пироги» або «варені пироги».

Повідомлення експертів «Цікаво про інгредієнти борщу».

Ведуча 2. А зараз давайте згадаємо, із яких інгредієнтів складається наша національна страва борщ, та послухаємо експертів, які розкажуть цікаві відомості про них.

Експерт 1.Часник. Згадайте, як пахне лілія, а якої краси тюльпан. До чого тут вони? Бо часник – їхня рідня, з тієї ж родини лілійних. Так, красенем його не назвеш. Що ж до запаху,то у Стародавній Греції, тим, від кого тхнуло часником, навіть заборонялося заходити до храму. А ось у долині ріки Ніл, де зводилась піраміда Хеопса,щоб не хворіли раби, які 20 років її будували, їм щодня давали цибулю й часник. Часником у Стародавньому Єгипті лікували всі хвороби – від нежиті й зубного болю до чуми. Єгиптяни навіть клялися цибулею й часником. У чарівну силу часнику вірили в Індії й на Кавказі. У Стародавньому Римі воїни перед боєм жували білі зубці часнику, щоб стати хоробрішими. В Англії й досі влаштовують півнячі бої, і знавці стверджують, що півень, який подзьобав часнику,б’ється завзятіше й швидше перемагає. Наша народна медицина здавна користувалася часником, а після відкриття фітонцидів перед ним розчинилися двері аптек.

Експерт 2. Щавель. Французи вважають щавель своїм національним овочем. На думку болгарок, немає кращої начинки для пирога, ніж зелений щавель, листя якого містить яблучну й лимонну кислоту. А наші господині, починаючи з травня, варять борщ із щавлю. За те й цінують щавель, що він перший зеленіє на грядках, що достигає не влітку чи восени, як інші овочі, а навесні.

Експерт 3. Помідор . Один овоч має дві назви. Яка ж з них правильна: помідор чи томат? Назву «томат» він дістав у себе на батьківщині, у країні інків Перу. Перші томати, які іспанці привезли з Америки в Європу, мали жовті плоди. На сонці вони світилися золотом. «Помодоро» , як назвали їх італійці, означає «золоте яблуко». Томати спочатку садили на клумбах для краси. Ніхто не наважувався їх скуштувати. Найсміливішими виявилися португальці. Скуштували, й «золоте яблуко» сподобалось. Відтоді й відбулося переселення помідорів із саду на город та в поле. А в країні інків та ацтеків про помідори забули, бо гордий народ не захотів вирощувати їх для завойовників. І коли через багато років з Європи привезли до Америки помідори на продаж, люди здивовано розглядали їх, питаючи у продавців, що це таке. Бо овоч вже став для Америки іноземцем. Його довелось розводити знову з привезеного з чужини насіння європейських сортів. У помідорах міститься багато вітаміну Є.

Експерт 4. Цибуля. Спробуймо пожувати цибулю протягом 3 хвилин. Можна гарантувати, що у тебе в роті не лишиться жодного мікроба, бо цибулина – це військова фортеця, яку охороняє невідома сторожа. Розрізавши цибулину ти випустив сторожу на волю й вона атакувала твої очі. Сльози швидко висохнуть, зате ти познайомишся з фітонцидами. В перекладі з латини це означає «рослина, що вбиває». Якщо на шляху фітонцидів, цих летючих захисників речовин цибулі, з’явиться туберкульозна чи дизентерійна паличка, їх буде вбито. І бацилу черевного тифу теж буде вбито, і багато інших шкідливих для людини бактерій. Гнійні рани після бомбардування фітонцидами цибулі перестають гноїтися. А відкрив фітонциди російський професор Б. П. Токін всього близько 70 років тому.

Експерт 5. Капуста. Голова по-латині – «капут», звідси й капуста. Ще римляни називали качан капусти «головкою» за схожість з людською головою. Вітаміну С у капусті не менше ніж у лимоні, а росте вона й на півночі , де не те, що лимон, а й яблуня не росте. За добу одна капустина випаровує піввідра води. Тому вона не любить жаркого півдня. Наш клімат їй до вподоби. У давнину в Україні навесні дівчата водили танок, співаючи: «В’яжись, в’яжись, качан”. Восени в сільських хатах було чути розмірений стукіт і пісні про «матінку-капусту». Це дівчата сікли качани. На «капустки» до хати, де збиралися дівчата, приходили й парубки: наглядати наречених.

Експерт 6.Картопля. 400 років тому її привезли з Чилі. Однак новинка припала до смаку не скрізь: багато хто, не знаючи, як вживати картоплю, отруювався шкідливими для людини ягодами, що утворювалися на кущах після цвітіння. Через це селяни й відмовлялися саджати картоплю у себе на городі. Називали її «чортовим яблуком», навіть піднімали проти її вирощування бунти. На території нашої країни картопля з’явилась понад 200 років тому. Вважається, що перший мішок бульб у Росію надіслав із Голландії ПетроI . До цього на наших городах головними були ріпа та пастернак. В картоплі міститься багатий набір поживних речовин: крохмаль, білки, цукор, вітаміни С, В, А. Здавна сиру, нарізану кружальцями картоплю прикладали до чола та скронь для зниження температури, терту – до опіків та наривів.

Експерт7 . Квасоля. І смачний овоч, і лікарська рослина. Вона допомагає при цукровій хворобі діабеті. Привезена до Європи з Мексики.

Експерт 8.Кріп. Містить вітаміни. Від його запаху підвищується апетит. 9 століть ми знаємо цю пахучу середземноморську травичку. Він і на городі, він і в аптеці. Коли хворе серце чи жовчний міхур – вживають ліки з насіння кропу.

Експерт 9. Морква. По-латині «карота» - морква, тож речовину, яку вперше знайшли у моркві, назвали каротином. Це ще не вітамін А, який допомагає дітям рости, робить їх стійкими до інфекційних захворювань, це його напівфабрикат. Перетворення каротину на вітамін А відбудеться в тобі самому, в твоєму організмі після того, як ти з’їси морквинку.

Експерт 10. Перець. Це індійська рослинна, привезена до Європи Колумбом. Король Іспанії мріяв від мореплавця багато золота отримати, а той привіз червоного гіркого перцю. Розсердився король і звелів закувати Колумба в ланцюги. Помираючи, ці ланцюги Колумб заповів покласти йому в домовину. А перець поширився на південь Європи. Від гіркого перцю пішов солодкий овочевий перець. Якби влаштували злигання овочів(хто багатший на вітаміни), чемпіоном став би солодкий перець. Він дістав би 3 золоті медалі: одну – за каротин, другу – за вітамін Р, що лікує захворювання шкіри, третю – за вітамін С. Недарма кажуть : хто їсть солодкий перець, той довго житиме.

Експерт 11. Петрушка. Дика петрушка – горянка. Її батьківщина – Греція, царство сірого каміння, десь поблизу гірського струмка. Петрушка – справжня маленька аптека . Коріння корисне для людей з хворою печінкою, листя багате на каротин, а вітамін Є необхідний спортсменам, чиї м’язи постійно напружені.

Ведуча1. На кожну тисячу дітей існує майже півтори тисячі хвороб. Багато є ліків для боротьби з ними. Але вітамінізоване, повноцінне і різноманітне харчування може замінити купу пігулок. Про це ми повинні пам’ятати як майбутні кухарі.

5. Презентація творчої групи «Музиканти» - 2 хв.

- Лунає пісня у виконанні Михайла Поплавського «Борщ»

6. Презентація творчої групи «Актори» - 3 хв.

Зараз ми з вами відпочинемо й послухаємо гумореску сучасного українського митця Павла Глазового.

Сидить москаль на прилавку,

Прищурює очі…

Так і знати москалина

Вареників хоче…

Хоче бідний вареників,

То й ніщо питати!

Та тільки їх по-нашому

Не вміє назвати.

«Хазяюшка, галубушка! –

Став він говорити. –

Свари-ка мне вот ентаво!»

«Та чого зварити?..»

«Да ентаво… как, бишь, его

У вас називают?..

Вот, что, знаєш… берут тесто,

Сиром накладают.»

« То галушки, може?»

« Не галушки, не галушки,

Я галушки знаю…

Свари-ка мне, галубушка,

Все, бишь, забиваю…

Уж с глаз долой, так с памяти!..

Вот ентакой бес-то…

Да знаєш ли, ентак сир-то

А на сире тесто!»

« То бог його святий знає

І добрії люди!..

Сир у тісті… Хіба, може,

Чи не пиріг буде?»

« Да не пирог, галубушка,

Екая досада!..

Да знаєш-ли, туда масла

Да сметани надо!..»

А вона-то добре знає,

Чого москаль хоче…

Та чекає барабана, За ким затуркоче.

Як почула барабана…

Слава тобі, боже!

Та й говорить москалеві :

« Вареників, може?..»

Аж підскочив москалина,

Та ніколи ждати.

«Вареники, вареники!»

Тай пішов із хати.

Сценка у виконанні учнів.

Миколо!
Га?
А ти чув, як москалі наше пиво називають?
Як?
Піво.
А борщ?
Пєрвоє, галушки – втроє, вареники – пєльмені, сметану- майонез, університет – палітєх, сало – целюліт.
От перевертні

7. Презентація творчої групи «Кулінари» - 3 хв.

«Цікавинки з історії кулінарії» (Учні по черзі зачитують цікаві факти)

Чи знаєте ви, що перші українські кухарі з’явилися в монастирях та княжих палацах, тобто приготування їжі відокремилось у спеціальність з яскраво вираженою необхідною майстерністю. Уже в 11 столітті в Києво-Печерській лаврі серед монахів було декілька кухарів.
Чи знаєте ви, що посуд вперше з’явився ще 10-15 тисяч років тому і мав вигляд кам’яної плити з невисокими бортиками. Це була прапрапрабабуся нашої сковорідки. Глиняний посуд молодший. Йому 3 тисячі років. Робити його легко, а розписувати приємно, тому глиняний посуд радує нас різнобарв’ям кольорів і розмаїттям назв : глечики, барильця, куманці, кашники, борщівники. Металевий та пластмасовий посуд ще зовсім молодий.
Чи знаєте ви, що хліб з’явився на землі понад 15 тисяч років тому. Зерна розтиралися в борошно й готувалася каша-бовтанка. Мабуть, коли вона «збігла» , то запеклася й перетворилася на корж.
Чи знаєте ви,що назва макаронів,які ми всі любимо, пішла від вигуку «О, мі кароне!», тобто «О, як мило!». Так вигукнув один із кардиналів, побачивши вперше макарони на своєму столі.
Чи знаєте ви,що появою вареників на нашому столі ми зобов’язані туркам. Скуштувавши турецьку дюшвару, українці були в захваті та переінакшили її на свій манер, покращивши начинку й спростивши приготування тіста.
Чи знаєте ви, що італійські родичі наших галушок – це ньоккі. В Італії найбільше поціновують галушки із вбивчою назвою «душителі священика». Кажуть, ніби один із високопоставлених осіб церкви, такий собі Галіакі, так обожнював галушки, що, побачивши їх на столі, забував про все. Він накидався на них, як голодна тварина, та заковтував по декілька штук за один раз. Кінець цієї історії сумний : священик помер прямо за обіднім столам, вдавившись улюбленими галушками.
Чи знаєте ви, що існує легенда, згідно якої борщ виник під час оточення турецького Азака козаками. Коли були з’їжені всі запаси, кашевари, нарвавши різних коренів та вершків, приготували, що змогли. А коли ж козаки поцікавилися,що то, вони перебудували звуки слова «щерба», так у ті часи називалася юшка, так вийшов борщ.
Чи знаєте ви, що в деяких регіонах борщ настільки популярний, що його їдять майже тричі на день. Мабуть, звідси й пішов вислів «переборщити», тобто перейти міру.

8. Слово вчителя літератури та майстра виробничого навчання про страви української кухні, занесені до книги рекордів Гіннеса - 3 хв.

Слово вчителя літератури.

Всі ви знаєте, що таке книга рекордів Гіннеса. Це – світове культурне явище. Спочатку Книга рекордів Гіннеса була задумана як джерело цікавої інформації для відвідувачів пивних барів. Створив її володар британської пивоварні «Гіннес» Хью Бівер. Клоном цієї книги є Книга рекордів України, куди легше потрапити, маючи національні особливості. Більшість рекордів цієї книги пов’язані із кулінарією.

Так, наприклад, туди внесені : найбільший бісквітний торт вагою 800 кг, 3-тонна плитка шоколаду, 120 метровий шашлик. А в Дніпропетровську приготували та скуштували найбільший бутерброд із салом. На хлібну площу було намазано 40 кг сала дикого кабана, приправлено 5 кг часнику, 4 кг солі та 400 г приправи. Загальна вага бутерброда – 99 кг 400 г. На ньому була зображена карта України з усіма обласними центрами.

Слово майстра виробничого навчання.

Що ж стосується страв, про які ми сьогодні говорили, то й про них згадано в книзі рекордів України. Так, на Хортиці цього року зварили 600 л борщу в двох казанах по 300 л , який змогли скуштувати всі бажаючі. А полтавські кулінари приготували галушку-рекордсмен вагою 10 кг. В Києві, щоб нагодувати 800 людей вигадали створити 85-кілограмовий вареник із грибами та картоплею, довжина його становить 1 м 60 см, а ширина – 80см. Не відстають від нас і росіяни, які приготували найбільший у світі вареник із пшонкою, салом і беконом. На тісто було використано 10 л кефіру, 15 кг муки, 40 яєць, стакан солі. Такий вареник варили у ванні на 700л води 2 години.

Але й це ще не все. В Україні існують рекордсмени по найшвидшому поїданню різних страв. Нещодавно був проведений Всеукраїнський чемпіонат по швидкому поїданню вареників. Його переможцем став 25-річний львів’янин, який з’їв за 5 хвилин 100 штук. А в нашому обласному центрі Полтаві щорічно проводиться свято галушки. Цього року переможцем став студент Полтавського кооперативного університету, який за 1 хвилину 18 секунд скуштував 12 галушок.

9. Презентація творчої групи «Художники» - 3 хв.

(Слайд-шоу «Пам’ятники стравам і столовим приборам» )

- Процес увічнення популярних українських народних страв уже розпочався на теренах України. Так, у місті Черкаси побудували пам’ятник варенику, який має висоту 2,5 метрів, біля нього сидить козак Мамай з макітрою вареників. Відкриття пам’ятника полтавській галушці було присвячено дню народження письменника Миколи Гоголя, який прославив цю національну страву в своїх творах. Пам’ятник, що символізує достаток і добробут сім’ї, має вигляд великої глибокої тарілки з готовими до вживання 12 галушками й ложкою.

А на дошці ви можете переглянути стенд зі світлинам з усього світу, на яких зображені пам’ятники стравам та столовим приборам, бо ж ви повинні цінувати свою майбутню професію й пишатися нею. (Додатки 1 - 9)

10.Презентація творчої групи «Актори» - 3 хв.

Слово майстра виробничого навчання.

Та яка ж українська нація без… (сала). В українській культурі сало набуло дещо культового значення. Як національна страва, воно стоїть поряд з такими безсумнівними візитними картками української кухні, як борщ, вареники, галушки. Сало є унікальною стравою в тому

сенсі, що більшість народів вживає мелене сало (смалець), а українці їдять його великими й малими шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами. Українське сало та любов до нього є предметом великої кількості жартів та фольклорних історій. Послухайте одну з них, а саме гумореску Павла Глазового.

Учень читає гумореску Павла Глазового.

Над безмежним океаном

Лайнер проліта,

А в салоні дід старенький

Сало упліта.

Пахне салом українським

На увесь літак.

Підбігає стюардеса

І говорить так:

Командір наш сало любіт,

Он у нас хохол.

Просіт он кусочок сала

Принєсті на стол.

Настовбурчились у діда

Вуса, наче дріт.

Він не буде їсти сала,
Відмовляє дід.

Вертається стюардеса

Через п’ять хвилин

А у нас любітєль сала

Єсть єщо одін.

А це ж хто? – старий питає
Наш второй пілот.

Он хохол і любіт сало.

Щирий патріот.

Дід серветкою утерся:

Дівко чи мадам,

Він не буде їсти сала,

Повторяю Вам.

Стюардеса пильно в очі

Дивиться йому.

Як це так – не буде їсти…

Поясніть, чому.

Дід насупився сердито:

Поясню, мадам..

Той і цей не будуть їсти

Тому, що не дам.

Українцям дав би сала,

А хохлам не дам.

Учні читають жарти про сало.

Послухайте, які ще жарти створив народ про свою любов до сала.

Два українці розмовляють між собою: «Куме, чув, що від сала з’являється склероз?». «Те-то я думаю, що коли зранку сала з’їм, то цілий день не пам’ятаю, що їсти хочеться.»

Лист студента-українця додому: «Вишли сала. Привіт, мамо…».

Українець солдат сидить і їсть сало. До нього підходить солдат по службі й питає: «Що посилку з дому одержав?». «Прислали», - відповідає українець і питає: «А ти що, сала хочеш?». «Ага». «Ну напиши, хай вишлють.»

11. Презентація творчої групи «Літераторів» - 2 хв.

Рольова гра «Продовж прислів’я»

Ось такий наш народ дотепний та кмітливий. Здавна велику роль українці відводили своєму харчуванню. Підтвердженням тому є численні народні пісні, в яких згадуються різноманітні страви та кухарська майстерність, та, звичайно ж, прислів’я й приказки про кухню та їжу й усе, що з цим пов’язане. Зараз ми проведемо з вами конкурс на кращого знавця усної народної творчості. Ви повинні продовжити закінчення прислів’їв та приказок.
Риба – вода, ягода – трава, а хліб – (усьому голова).
Борщ та каша – (мати наша).

Як кусок сала, то й гриб (приправа).

Коли б не їли, не пили,(то в золоті ходили б).

Не їв – зомлів, а наївся – (звалився).

Не розбивши крашанки, не спечеш (яєчні).

Ото ласа їда : (з часником лобода).

Хоч нічого їсти, та весело (жити).

То снідаю, то обідаю, а (погуляти ніколи).

Хто не куштує, той (смаку не знає).

Картопля – (половина хліба).

Який кухар, такий (борщ).

12. Заключне слово вчителя української літератури та майстра виробничого навчання - 3 хв.

Заключне слово вчителя літератури.

Ось і підійшов до кінця наш захід. Ви повинні зрозуміти, що кухар - це дуже важлива й відповідальна професія , бо всюди: й у дитсадку,й у школі, й на заводі, і в будинку відпочинку – люди користуються підприємствами громадського харчування. Професія кухаря прирівнюється до лікаря, художника, поета, так як це відповідальна,творча й натхненна робота. Недарма прислів’я говорить : «Кухар – найкращий лікар». Адже від того,як харчується людина, залежить її здоров’я й настрій, й продуктивність праці. А ще це така професія, котра потребує постійного пошуку, творчої фантазії, тому що треба дивувати клієнта кожного разу, коли він заходить у кафе, ресторан чи їдальню.

«Доля нації залежить від способу її харчування» , - так сказав юрист-високопосадовець Брилья-Саварен, який до безтями був захоплений кулінарним мистецтвом. У наш час харчування людей стає здебільше інтернаціональним. Але ж багато народів намагається зберегти й розвивати свою національну культуру, звичаї, свою кухню. Доречним буде тут згадати слова автора перших кулінарних книг у Росії Е. Авдєєвої, яка писала : «Не неславлячи ні німецької, ні французької кулінарії, гадаю, що для нас у всіх відношеннях кориснішим є наше рідне, те, до чого ми звикли, що пережило століття, що передавалося від покоління до покоління й визначається місцевістю, кліматом, способом життя. Добре захоплюватися чужим, але й свого забувати не можна й воно повинно бути визначальним.» Дійсно народна кулінарія – це частина його культури й так само, як література, музика й живопис, наша кулінарія пройшла складний історичний шлях розвитку. Я гадаю, що ви як майбутні кулінари ніколи не будете цуратися свого рідного.

Заключне слово майстра виробничого навчання.

Я думаю, що сьогодні ви багато чого дізналися. Ми хочемо, щоб ви стали справжніми майстрами своєї справи. А для цього ви повинні розвивати «уяву й сміливість. Бо якщо кухар їх позбавлений, він ніколи не відважиться на експеримент, а буде сліпо «готувати по книзі». А ще відчуття гармонії. Добрий кухар безпомилково визначає, які продукти уживуться в одній каструлі, а які – ні. А ще відчуття міри. Він солить і знає : коли буде необхідно пальці самі зупиняться. І, звичайно ж, кухарю необхідно мати розвинений смак плюс тонкий нюх. Без них він як скрипач без скрипки.» ( Л.А.Сапожников) Тож бажаємо вам успіхів у здобутті знань.

13. Презентація творчої групи «Музикантів» - 2 хв.

4.Додатки та доповнення до розгорнутого плану заходу.

Додаток 1. Пам’ятник галушкам у Полтаві

Додаток 2. Пам’ятник варенику в Черкасах

Додаток 3. Вареник із Канади.

Додаток 4. Пам’ятник пельменю в Іжевську.

Додаток 5. Пам’ятник хлібним виробам.

Додаток 6. Пам’ятник сковорідці .США, штат Техас

Додаток 7. Пам’ятник виделці. США, Міссурі.

Додаток 8. Пам’ятник ложці. США, Міннеаполіс.

Додаток 9. Пам’ятник Їжі в Женевському озері поблизу музею їжі.

5.Рекомендації щодо подальшого використання даної методичної розробки.

Методика проведення бінарного позакласного заходу дала змогу реалізувати велику кількість виховних цілей, які були поставлені класним керівником та майстром виробничого навчання, розширити знання учнів із таких, на перший погляд, несумісних предметів, як кулінарія й українська література.

Дана методика проведення позакласного заходу з використанням методу проекту й презентації показала, що всі учні активно брали участь на занятті, байдужих не було. Діти навчилися спілкуватися в групах, тим паче це важливо, бо це першокурсники, які тільки звикають до нового колективу. На даному позакласному заході учні змогли розкрити свої здібності, обдарування, знайти своїх однодумців, розвинули навички співробітництва.

Класний керівник і майстер виробничого навчання вважають за доречне застосування бінарних позакласних заходів, а метод проекту й презентації можна використовувати на будь-якому уроці чи виробничому навчанні.