Позаурочний захід "Крути- бій за майбутнє"

Позаурочний захід.

Година спілкування присвячена пам’яті героїв Крут «Крути - бій за

майбутнє».

Мета: - формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу;

• закріпити й  поглибити знання учнів про події під Крутами 29 січня 1918 року, розвивати творчі здібності учнів, формувати їх художньо-образне мислення, сприяти становленню національної свідомості учнів;
• розвивати готовність захищати Батьківщину, формувати толерантність, громадянську компетентність, відповідальність, виховувати пізнавальний інтерес до історичного минулого України, до героїчних вчинків людей, залучати учнів до колективно-творчих справ.

Обладнання: презентація, рушник, свічка, оформлена книжково-ілюстративна виставка.

Хід заходу:

І згадую чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх.

(О.Олесь)

Вступне слово бібліотекаря: Доброго дня шановні присутні!

Кожна епоха породжувала нових героїв. У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків при битві під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

Сьогодні тема нашого заходу якраз і присвячена пам’яті героям битви під Крутами.

Ця подія в українській історії стала знаковою, символічною. Смерть молодих юнаків, які стали на , захист молодої Української держави, яка заявила світові 22 січня 1918 року, що вона є вільною, незалежною, суверенною. А вже через 7 днів, 29 січня, на залізничній станції, біля села Крути, що на Чернігівщині, 300 київських студентів вступили в нерівний бій з 6-ти тисячною більшовицькою армією, яка напала на Українську народну республіку. Вони майже всі загинули в цім нерівнім бою, принесли в жертву Батьківщині свою молодість, своє життя.

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка, однак це символ нескореного духу нашої української нації.

Довгий час наш український народ страждав у ярмі, неволі, довгі роки боровся за свою незалежність проти монголо-татар, поляків, російських військ. Наша історія не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які піднялись на захист незалежної Української держави.

Сьогодні український народ вшановує пам'ять молодих борців за волю, полеглих під Крутами. Ця битва стала символом героїзму  та відданості національній ідеї, а її дата – 29 січня – днем національної трагедії..

(Відео про бій під Крутами)

Ведучий 1: 102 роки відділяють нас від тих страшних подій. Та живуть в душі українського народу, надихають наших сучасних воїнів на славні подвиги на честь Батьківщини.

Ведучий 2: Крути - це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталося? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

 Ведучий 1: 1917-1920 роки – це роки боротьби українського народу за свою державність. 25 жовтня в Росії більшовики на чолі з Леніним здійснили переворот і захопили владу. Вони заявили, що кожний народ, який входить до складу Росії має право на самовизначення – тобто обирати свій шлях – бути в складі Росії чи будувати незалежну державу. А насправді більшовики, як і царський уряд, хотіли єдиної неділимої Росії. Як же їм бути без українського хліба, вугілля та іншої сировини?

Ведучий 2: В березні 1917 року в Україні було проголошено утворення Центральної ради, яку очолив Михайло Грушевський.  Центральна рада не підтримала більшовицького перевороту і більшовицька Росія стала безсоромно втручатися у внутрішні справи України. І вороги не спали. Вони проголошували інтернаціональні гасла, а насправді готували армію до війни зброю для війни з Україною. Раднарком Росії вимагав від Центральної ради визнати радянську владу на  Україні. Уряд України відкинув цю та інші вимоги.

Ведучий 1: У листопаді 1917 року було проголошено Українську народну республіку . Більшовики не змогли змиритися із створенням Української держави і почали застосовувати війська проти України.

В Україну рушили численні війська під командуванням колишнього царського полковника Муравйова. До російських окупантів почали приєднуватися місцеві більшовики. Серйозна загроза нависла над Києвом. Збройні сили Центральної ради були незначні і ненадійні. Нажаль лідери Центральної ради гальмували створення Української армії. Зокрема, Михайло Грушевський вважав, що революція відкидає всяку потребу у створенні власної армії, хоча у 1917 році українських солдатів налічувалось понад 4 млн.чол.

Ведучий 2: 5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету святого Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців.

Всупереч радянським теоріям, вступ до куреня був винятково добровільним. До новоствореного куреня навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м.Києва.

Серед них був і один-єдиний буковинець, виходець із заставнівського села Симушин – Крисантій Спринжинат. (фото на презентації)

Без будь-якої військової підготовки, погано озброєні юнаки під керівництвом студента-сотника Омельченка, 27 січня 1918 року вирушили на фронт.

Наступного дня, о 4 годині ранку вони зупинилися на залізичній станції Крути. З ними було 250 учнів старшинської школи та майже 40 гайдамаків.

Учень читає вірш:

Не цвіли ще яблуні духмяні,

Не пишались вишнями сади.

Як рушали юнаки-кияни

Боронити села і хати.

Триста їх, як цвіт рясний, весняний

В снігових заметах залягло

В їх серцях одне палке бажання

Й в лютий холод полум’ям цвіло.

Захистити матір-Україну

Від орди червоних москалів

Триста їх – спинили орд лавину

На порозі рідної землі.

Ведучий 1: Настав холодний похмурий ранок 29 січня.  О 9 годині розвідка донесла, що більшовики наступають, невдовзі розгорівся кривавий бій. Проти 300 молодих борців за волю України наступало 6 тисяч вояків матросів  Балтійського флоту.

Половина з наших хлопців впало в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками.

Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту розстріляти.

(Відео «Крути» від Радіо Свобода)

Ведучий 2: 27 засуджених стали в ряд.. Наближалась страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень 7-го класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати «Ще не вмерла Україна..» і всі інші студенти підтримали спів.

І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров’ю. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих. Пізніше селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм.

Ведучий 1: Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики  відправили до Харкова лікуватися. Так вони вціліли і потім розповіли про все.

Уже після очищення Києва від більшовицьких банд почалися пошуки останків. І 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі.

Бібліотекар: Десятиліттями намагалися витравити у народу пам'ять про Крути. Понад 70 років не друкувався вірш молодого ще тоді поета Павла Тичини «Пам’яті тридцяти» опублікований в газеті «Нова рада» в березні 1918 р.. Світ побачив цей вірш аж у 1989 році.

(відео з віршем П.Тичини «Пам’яті тридцяти» у виконанні М.Бурмаки)

1934 року могили героїв на Аскольдовому цвинтарі були зрівняні із землею. І лише в 1991 році ентузіасти із Спілки української молоді встановили на станції Крути хрест із терновим вінком, а в 1996 р. з’явився земляний пагорб Слави та меморіальна дошка. 25 серпня 2006 року відкрито меморіал Героям Крут.

102 роки тому, 300 юних героїв пішли у безсмертя. Вони показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.

Ведучий 2: Сьогодні у цій залі зібрались ті, кому небайдужа пам'ять про молодих героїв. Тож вшануймо пам'ять полеглих хвилиною мовчання.

Стук метронома.

(хвилина мовчання)

Бібліотекар:     ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ.

В радянській історичній літературі бій під Крутами всіляко намагалися замовчати.

У тритомній «Українській РСР в період громадянської війни» (1967р.) про бій під Крутами згадано лише одним коротким реченням.

Схожим чином автори енциклопедичного видання «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні» (1987 р.) роз’яснили читачам, що в січні 1918 року біля станції Крути «точилися запеклі бої між радянськими частинами і військами «буржуазно-леніністської контрреволюції». Дбаючи лише про чистоту «марксистсько- ленінської концепції» радянські дослідники менше всього піклувалися  про дослідження історичної дійсності.

Нажаль в українській історичній літературі також не обійшлося без «міфотворчості» на тему Крут. Згадуючи про подвиг студентів і гімназистів помічного куреня, чимало сучасників геть забули про подвиг юнаків 1-ї Української військової школи, які винесли на своїх плечах основний тягар бою. Більшість документів українських частин в ході цих боїв було знищено. Визначити дату бою зі слів його учасників виявилось непросто, оскільки для багатьох з них це був лише епізод безнастанних бойових дій.

Зате в радянській пресі вказувалась точна дата зайняття «переможцями» станції «Крути»  29 січня. В дійсності це було хибне повідомлення зі штабу Муравйова, яке насправді стосувалось станції «Плиски». Та оскільки інших документальних свідчень у розпорядженні представників української влади не було, цю дату вирішили вважати правильною.

У наступні десятиліття саме день 29 січня став для українців «днем Крут». На жаль, історики не намагалися пояснити, чому в спогадах деяких учасників бою, днем крутянського подвигу все ж таки названо 30 січня.

Лише нові архівні знахідки дозволили виявити неточності й детально реконструювати перебіг бою під Крутами та збройної боротьби в Україні на початку 1918 року.

Ми, свідомі українці, повинні пам’ятати подвиг наших попередників.

Нехай бій під Крутами й не справив великого впливу на перебіг війни, але він став символом непереможності духу, який не сплюндрувати і не знівечити ворогам української нації.

Дякую всім за увагу!.