Практична робота "Еволюція європейської соціал-демократії"

9 клас. Практична робота з всесвітньої історії: «Еволюція європейської соціал-демократії від марксизму до парламентської діяльності»

Вступ: В умовах індустріальної цивілізації провідні позиції в суспільстві посіли велика буржуазія та клас найманих робітників, що протистояв їй, — пролетаріат. Завершення промислового перевороту в другій половині XIX ст. на якийсь час призвело до помітного погіршення умов життя робітників, що викликало загострення їх боротьби за свої права. Усе це свідчило про необхідність перегляду й пристосування до сучасних потреб основних засад марксизму. І тому,наприкінці XIX ст. серед партій Інтернаціоналу сформувалося декілька течій, які, вважаючи себе марксистами, по-різному бачили завдання соціалістичного руху в тогочасному західному суспільстві.

Маркс і Енгельс вважали, що комунізм - це суспільний порядок, який є «асоціацією виробників», «суспільством», що засноване на засадах колективізму, великій промисловості, суспільній власності, безкласовій структурі та розподілу із суспільних запасів. Їхнім основним гаслом було «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Російський революціонер М. Бакунін висунув теорію «соціальної ліквідації». Бакунін вважав, що держава - це зло. Був противником будь-якої держави. Вважав, що народ завжди готовий до революціїФрідріх Енгельс (1820 -1895)Карл Маркс (1818-1883)Михайло Бакунін(1814—1876)

- Марксисти(К. Маркс) та анархісти(М. Бакунін) були прихильниками насильницьких революційних дій.   У  чому полягала головна суперечність у  поглядах К. Маркса й  М. Бакуніна?- К. Маркс вважав, що пролетаріат, який за допомогою революційного насильства може ліквідувати капіталістичне суспільство гноблення і встановивши свою диктатуру, здатен побудувати суспільство соціальної справедливості.( Диктату́ра (лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада у державі або певному регіоні однієї чи кількох осіб, класу, соціальних груп, які у своїх діях спираються на безпосереднє застосування апарату насильства (армії, поліції, карних установ), а також відповідний політичний режим). - М. Бакунін вважав, що захоплення влади можна здійснити за допомогою стихійних виступів і терору. Він різко заперечував диктатуру пролетаріату, оскільки вона збереже тиранію держави. Анархісти виступали проти будь-якої держави, яку прагнули замінити добровільними угодами між людьми для досягнення рівності.

І та ІІ Інтернаціонали. Перші зустрічі між робітниками Великої Британії, Франції та німецьких держав виникли ще 1862 р. на Всесвітній промисловій виставці в Лондоні. В липні 1863 р. організували в Лондоні збори в роботі яких взяли участь британські представники, делегати робітничих та демократичних організацій Франції, Італії та німецьких держав. Перший Інтернаціонал був порівняно маловпливовою організацією але вважався основним чинником посилення робітничих рухів у багатьох країнах. Другий Інтернаціонал - міжнародне об'єднання соціалістичних робітничих партій, створене в 1889 році. Продовжив традиції Першого інтернаціоналу, однак у ньому з 1893 року не брали участі анархісти. II Інтернаціонал поставив за мету своєї діяльності боротьбу за соціальні права трудящих, поліпшення умов життя.. Напередодні Першої світової війни II Інтернаціонал був значною політичною силою. Партії, які перебували під його впливом, об’єднували 10 млн осіб.

Чому виникла необхідність і  можливість ревізії марксистського вчення? Марксистський рух був зовсім не однорідним: він містив як праві й ліві течії, так і центристські, поділяючись на прихильників революції та прихильників реформ. Ліві марксисти продовжували відстоювати ідеї «Маніфесту Комуністичної партії» та виступали за їх поглиблення в напрямку радикалізації, ігноруючи нові реалії західного суспільства. Праві марксисти визнавали лише ідеї, до яких К. Маркс і Ф. Енгельс прийшли наприкінці свого життя, і мали намір переглянути чимало положень марксизму відповідно до нової ситуації в суспільстві. Центристи, у свою чергу, прагнули дотримуватися засад марксизму без будь-яких відхилень і змін. Так, Едуард Бернштейн (1850—1932) доводив, що з розвитком капіталізму його соціально-економічна система набуває здатності пристосовуватися до нових умов. Це, на його думку, проявляється в ослабленні періодичних криз, пом’якшенні соціальних суперечностей та ускладненні соціальної структури суспільства, покращенні економічного й політичного становища пролетаріату тощо. Із цього він робив висновок, що краху капіталізму не відбудеться. Із критикою поглядів Е. Бернштейна виступив Карл Каутський (1854—1938), який, власне, і назвав його ревізіоністом. Він стверджував, що лише «соціалістичне суспільство дасть своїм членам добробут і забезпеченість... а також є основою для вищої свободи».

К. Каутський, виступаючи за соціалістичну революцію, говорив про її віддалену перспективу й надавав перевагу боротьбі за соціальні реформи. Разом із цим соціал-демократи, на його думку, не повинні йти для цього на співробітництво з буржуазними урядами. Соціалістична революція, вважав К. Каутський, не може відбутися швидко, вона «готується роками й десятиліттями політичної та економічної боротьби». При цьому він не відкидав можливості, що повалення капіталістичного ладу відбудеться без революції, якщо панівні верстви добровільно підуть на поступки трудящим. У свою чергу, ліві марксисти продовжували говорити про світову соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату, про те, що капіталістичне суспільство незабаром загине. Едуард Бернштейн та Карл Каутський Поясніть основні напрямки реформування марксизму, запропоновані К Каутським.

Бернштейн вважав, що між соціалізмом і демократією немає протиріч. Соціал-демократія виступала за права людини, свободу слова, друку, самостійність профспілкового руху, існування правової держави. Із часом гасла доповнилися вимогами поліпшення якості життя, економічної демократії, самоврядного соціалізму. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, яку Бернштейн вважав «ознакою варварства»,а лише через соціалізацію капіталізму. Основним методом своєї політики він вважав проведення реформ. Найближчими цілями робітничого класу він вважав боротьбу за економічні й політичні права. Едуард Бернштейн(1850-1932)Поясніть,в чому відмінність поглядів Е Бернштейна від інших соціал-демократів?

Чим погляди П. Прудона були схожі з іншими соціалістами, а в чому вони різнилися? Противником марксистської доктрини був П. Прудон - французький філософ, теоретик анархізму. Він та його послідовники першопричину соціального зла вбачали в державі; вважали, що дійсна свобода несумісна з будь-якою політичною владою. Визволення робітничого класу вбачалось у реформуванні законодавства, розвиткові кооперативних асоціацій і створенні «третьої форми суспільства» - синтезу спільності та власності. Ідеал Прудона - суспільство дрібних виробників, що мають рівну за розмірами власність. Розробив програму «мютюелізму» учення про мирну перебудову суспільства за допомогою особливої системи кредиту, за якої відбувався б обмін послугами між її учасниками. П'єр Прудон (1809—1865)