ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ЗАВДАНЬ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ЗАВДАНЬ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ ШКОЛЯРІВ

 

Методичні особливості використання цікавих задач

на уроках математики в початкових класах

 

Користуючись цікавими задачами, бажано зважати на таке:

- для роботи над ними виділяти 7-10 хвилин уроку не менш як 2-3 рази на тиждень;

- на уроці додаткові вправи слід комбінувати з програмними (стандартними) так, щоб попереднє завдання готувало учнів до виконання наступного і щоб ця робота ґрунтувалася на використанні життєвого досвіду дитини;

- особливу увагу слід приділяти розкриттю сюжету цікавої вправи, добиватися, щоб діти усвідомили кінцеву мету завдання;

- розкривати умови задач емоційно і образно, спираючись на наочність;

- не обов’язково, щоб учень розв’язав додаткову задачу самостійно, важливо створювати такі ситуації, щоб він подумав над задачею, спробував її розв’язати;

- при розв’язуванні творчих вправ має всебічно реалізуватися принцип диференційованого підходу;

- під час самостійного розв’язання творчих вправ не варто обмежувати дітей у виборі способів їх розв’язання;

- не слід показувати хід розв’язування, значно важливіше правильно спрямувати думку учня, головне – не кінцевий результат, а сам процес розв’язування;

- потрібно практикувати повторне розв’язування цікавих задач.

Розв’язування задач є специфічною особливістю інтелекту, а інтелект – це особливий дар людини. Тому, розв’язування задач може бути представлене як один з найхаратерніших виявів людської діяльності.

Підбором задач вчитель повинен допомогти учневі зрозуміти, що математична задача теж може бути цікавою і привабливою, а напружена розумова робота у випадку перемоги може принести багато радості.

Вихованню інтересу учнів до математики, розвитку їхніх математичних здібностей сприяє використання в навчальному процесі різних видів цікавих задач.

Розглядаючи різні види цікавих завдань, ми дійшли висновку, що найбільший вплив на розвиток математичних здібностей школярів мають вправи:

- логічного змісту;

-  комбінаторні;

- з елементами дослідження;

- на кмітливість.

Досвід вчителів переконує, що вже в початкових класах слід проводити дослідницьку роботу. Це дозволяє показати учням роль індукції, спостереження, експерименту і дати можливість поряд із навичками логічного мислення прищеплювати навички евристичного мислення, показати їм шлях до математичної творчості.

Постійна робота над цікавими задачами спрямована на відшліфування елементарних розумових операцій, формування критичного мислення в учнів, загального розкріпачення, гнучкості їхнього мислення.

Мати гнучне мислення – значить, насамперед, бути в змозі негайно відмовитись від звичайного способу дії, коли він перестає бути ефективним, змінивши його новим, незвичним, який відповідає новим умовам, що склалися.

В процесі розв’язування цікавих задач школярі набувають навичок роботи за планом, економного вибору засобів для досягнення мети, обгрунтування та аналізу своїх дій. Кінцева мета при цьому полягає в тому, щоб учні навчились самостійно знаходити розв’язок будь-якої доступної їм задачі.

Система навчання розв’язуванню цікавих задач повинна забезпечити поступове наростання складності виконуваної роботи і бути органічно пов’язаною з розвитком в учнів логічного мислення.

 

 

Вимоги до нестандартних завдань на уроках математики в початковій школі

 

Для пожвавлення і підтримання інтересу до математики нестандартні завдання повинні задовольняти наступні умови:

1.     бути несхожими на звичайні математичні завдання;
2.     зміст завдань повинен бути зрозумілим дітям;
3.     розв'язання завдань повинно бути доступно кожному з присутніх дітей;
4.     відповіді повинні отримуватися швидко; якщо необхідні обчислення, то вони повинні виконуватись частіше усно.

З цікавістю діти беруться за відгадування простих ребусів. При цьому слід пропонувати не будь-які ребуси, а лише ті, які мають певний зв'язок з математикою: або в його зображенні зустрічаються математичні знаки, або у відповіді міститься математичний термін, або мають місце першу та другу ознаки одночасно. Ребуси можна заздалегідь зобразити на листах паперу. Тоді в будь-який час учитель може запропонувати дітям їх для розгадування.

Діти завжди з захопленням відгадують загадки. Тут також слід звернути увагу на те, що загадки повинні мати якісь математичні елементи. Найчастіше таким елементом є число, яке міститься в загадці та служить однією з ознак, за якою відбувається пошук відповіді на загадку. В інших загадках можуть зустрітися математичні відношення (“рівність”, “більше”, “менше”) або відповіддю є термін, пов'язаний з математикою.

Доцільно також пропонувати дітям рухливі математичні ігри, наприклад “Математичні салки”, “Знай таблицю множення”. Можна також проводити логічні вправи, наприклад:

1. З яких геометричних фігур складені ці ялинки? Чим відрізняється одна ялинка від іншої? В якій ялинці більше трикутників і на скільки?
2. З скількох різних прямокутників складено це “вікно”?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В результаті знайомства дітей з елементами цікавої математики в хвилини відпочинку може виникнути в них і цікавість  до систематичного проведення групових позакласних занять.

Групові позакласні заняття з математики проводяться після уроків, але ані за змістом, ані за формою вони не схожі на заняття, які організуються для слабких учнів.

До позакласних групових занять доцільно залучати всіх учнів класу. Роботу цю слід починати з 1 класу. Кожне з цих занять планується учнями у відповідності з вимогами підвищення інтересу дітей до математики та з урахуванням знань, вмінь та навичок, які вже є у дітей. Послідовне ускладнення змісту занять проводиться, виходячи з накопичення в учнів знань з математики та вмінь виконувати вправи з цікавої математики (ребуси, шаради, головоломки, загадки і т.д.).

В 1 класі позаурочні групові заняття з математики проводяться епізодично. В 2 та 3 класах ці заняття проводяться систематично, але не частіше, ніж один-два рази на місяць, оскільки вони вимагають великої підготовки.

Тривалість групових позакласних занять з математики повинна бути в 1 класі 20-25 хвилин, в 2 – 25-35 хвилин, в 3 – 35 –40 хвилин.

Позакласні заняття з математики можуть бути тематичними. В цих випадках вчитель ставить мету – застосовуючи цікаві та ігрові форми вправ, сприяти закріпленню знань тої чи іншої теми.

Найчастіше з проводяться комбіновані заняття, матеріал яких безпосередньо не пов'язаний з темами останніх уроків з математики. Більш часте проведення комбінованих занять пояснюється тим, що на них можна використовувати різноманітний матеріал як за змістом, так і за формою. Тому й самі заняття для дітей можуть бути більш цікавими.

Підтримці цікавості дітей на протязі всього заняття сприяє його організація. Кожне позакласне заняття складається з трьох частин: 1) вступної, 2) основної; 3) підсумкової. У вступній частині діти відразу відчувають необхідність цих занять, несхожість їх з уроками. Дітям пропонуються ребуси, задачі у віршах, або вчитель в ситуацію заняття вводить героїв дитячих оповідань і казок, від імені яких пропонуються різні види завдань математичного характеру. В основну частину включаються завдання, які вимагають більш напруженої розумової діяльності учнів, уваги та зосередженості. Діти розв’язують різноманітні математичні задачі, виконують логічні вправи, задачі-жарти тощо. Основним змістом підсумкової частини заняття є загадки й математичні або логічні ігри. Корисно закінчувати заняття в той момент, коли діти готові з задоволенням повторити гру. Ці бажання слугують “зародком інтересу” до наступних позакласних занять, оскільки у молодших школярів інтереси до математики поки ще тісно переплітаються з прагненням до ігрової діяльності.

Під час проведення позакласних занять необхідно ретельно продумувати застосування наочності. З одного боку, наочність повинна бути цікавою, з іншої – вона повинна сприяти розумінню дітьми сутності рішення того чи іншого питання, запам’ятовуванню деталей математичного або логічного завдання.

В процесі занять потрібно забезпечити диференційований підхід, враховуючи особливості окремих учнів, оскільки запропоновані їм питання та завдання можуть бути спрямовані на виховання уваги, пам’яті на числа, формування обчислювальних навичок, розширення загального світогляду, прищеплення інтересу до розв'язання задач і т.д.

 

 Отже, роботу з учнями по активізації пізнавальних інтересів треба будувати  на уроках в такій послідовності: цікаво – знаю – вмію. Треба намагатися  зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом  виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Уміння пробудити в дітей інтерес до знань є важливою якістю творчого вчителя. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатись про нього більше.

Ефективне навчання математики неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність у процесі формування інтересу до вивчення математики.

Розв’язання цікавих задач розвиває в учнів ці розумові операції, а також вимагає від учня певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригинального підходу, кмітливості й винахідливості, критичного ставлення до своєї роботи.

Розв’язання цікавих задач має величезний вплив на розвиток уваги та пам’яті школярів, самостійного мислення, лаконічної математичної мови, уяви, на виховання у них волі, активності та ініціативності.

Вихованню інтересу учнів до математики, розвитку їхніх математичних здібностей сприяє використання в навчальному процесі різних видів цікавих задач.

Розглядаючи різні види цікавих завдань, ми дійшли висновку, що найбільший вплив на розвиток математичних здібностей школярів мають вправи:

- логічного змісту;

-  комбінаторні;

- з елементами дослідження;

- на кмітливість.

Досвід вчителів переконує, що вже в початкових класах слід проводити дослідницьку роботу. Це дозволяє показати учням роль індукції, спостереження, експерименту і дати можливість поряд із навичками логічного мислення прищеплювати навички евристичного мислення, показати їм шлях до математичної творчості.

Постійна робота над цікавими задачами спрямована на відшліфування елементарних розумових операцій, формування критичного мислення в учнів, загального розкріпачення, гнучкості їхнього мислення.

Увесь цей набір нестандартних завдань у комплексі зі звичайними сприяє розвитку логічного мислення молодших школярів, опануванню ними математичної мови, стимулює інтерес дітей до «цариці наук». Крім того, така робота з учнями формує мислячу особистість.

Система навчання розв’язуванню цікавих задач повинна забезпечити поступове наростання складності виконуваної роботи і бути органічно пов’язаною з розвитком в учнів логічного мислення.

В процесі занять потрібно забезпечити диференційований підхід, враховуючи особливості окремих учнів, оскільки запропоновані їм питання та завдання можуть бути спрямовані на виховання уваги, пам’яті на числа, формування обчислювальних навичок, розширення загального світогляду, прищеплення інтересу до розв'язання задач і т.д.