ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК. Цікаві завдання для формування читацької компетентності молодших школярів

Про матеріал

висвітлення практичних аспектів розвитку читацької компетентності в учнів початкової школи, формування загальнокультурних і моральних цінностей шляхом використання на уроках системи ефективних завдань і вправ, пробуджуючи інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним, удосконалення професійної компетентності педагогів і створення умов для активізації їх творчого потенціалу.

Перегляд файлу

Невгодівська філія

Овруцького ліцею імені Андрія Малишка

Овруцької міської ради

ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК

Цікаві завдання

для формування читацької компетентності молодших школярів

$E:\школа. фон\1647736364_12-amiel-club-p-detskie-kartinki-vektor-12.png$

Овруч

2024р

Схвалено методичною радою

Овруцького ліцею імені Андрія Малишка

Протокол № 02 від 30.11.2023року

Укладач: Савенок Наталія Миколаївна, вчитель початкових класів Невгодівської філії Овруцького ліцею імені Андрія Малишка Овруцької міської ради Житомирської області, старший вчитель.

Рецензент: Коркушко Ірина Миколаївна, заступник директора з навчально-виховної роботи Овруцького ліцею імені Андрія Малишка, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, «вчитель-методист».

Савенок Н.М. Цікаві завдання для формування читацької компетентності молодших школярів. Практичний посібник. Невгодівська філія Овруцького ліцею імені Андрія Малишка Овруцької міської ради. 2023. – 41с.

Даний посібник містить практичні завдання, які мають на меті сприяти розвитку читацького інтересу учнів молодших класів, розумінню творів, створенню сприятливих умов для удосконалення вмінь дітей читати усвідомлено, виразно, із щирим зацікавленням.

Методичні рекомендації для вчителів, подані у цьому посібнику, будуть корисні при розробці завдань для уроків читання у початковій школі. Матеріали, зібрані у посібнику, доцільно використовувати на уроках читання, на заняттях із позакласного читання; як для індивідуальної, так і групової перевірки знань учнів, а також для самостійної роботи на уроках літературного читання учнів початкових класів.

Дана робота може бути використана вчителями початкових класів у щоденній роботі.

Овруцької міської ради

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………..…4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Характеристика читацьких та мовленнєвих вмінь молодших школярів ………………………………………………………………………….…..6

1.2. Основні засоби та технології формування читацьких навичок здобувачів освіти початкової школи …………………………………………....13

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2.1. Стратегії формування свідомого читання молодших школярів…..21

2.2. Система ефективних завдань і вправ для формування читацької компетентності молодших школярів…………………………………………….26

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….37

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..38

ВСТУП

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (14).png$ Читання – це одне з найголовніших вмінь людини в житті, без якого вона не може осягнути навколишній світ. Тому стає зрозумілим, яке величезне значення має приділяти вчитель початкової школи навчанню читання та яку відповідальність він несе перед учнем, його батьками, вчителями середньої школи.

У методиці навчання читанню прийнято характеризувати навичку читання, звертаючи увагу на чотири його якості: правильність, швидкість, свідомість та виразність. Всі ці якості взаємопов'язані і взаємообумовлені, тому підготовка читця має будуватися з урахуванням одночасної роботи над усіма чотирма якостями навички читання, що реалізується вже під час навчання грамоти.

Головним джерелом формування навички читання є здатність читати інформацію. У широкому розумінні слово «читати» розуміється як уміння пояснювати, тлумачити світ: читати по зірках, читати обличчям, читати і тлумачити явища природи тощо. Нас цікавить читання у вузькому значенні. Читання як процес інтерпретації та розуміння тексту, як якість людини, яка повинна вдосконалюватися протягом усього її життя в різних ситуаціях діяльності та спілкування.

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (15).png$ Формування молодшого школяра як грамотного читача відбувається протягом усіх років навчання. Під читацькою грамотністю ми маємо на увазі здатність людини розуміти та використовувати письмові тексти, вміти використовувати прочитане, щоб досягати своїх цілей, розширювати свої знання та можливості. Аналіз різних підходів до цього поняття дозволяє виділити такі компоненти читацької грамотності, як:

‒ потреба молодшого школяра в читанні (навіщо читати?);

‒ смислове читання (як читати?);

‒ читацька самостійність (що читати?).

Важливими є всі компоненти читацької грамотності.

У процесі формування читацької грамотності важливо використовувати традиційні та інноваційні методи навчання читання.

У підручниках для початкової школи представлено широкий спектр методичних прийомів та стратегій навчання читання. У той же час на уроках та позаурочних, позакласних заняттях недостатньо використовуються прийоми технології розвитку критичного мислення, матеріали теорії вирішення винахідницьких завдань, методи формування емоційного інтелекту. Також потрібна грамотна діагностика сформованості читацької грамотності на різних етапах навчання читання.

В даному посібнику описано стратегію формування читацької грамотності, компетентності, умови розвитку інформаційної культури молодших школярів, представлено зразки завдань і вправ для використання як на уроках читання, так і в позаурочний час, а також надано практичні приклади використання інноваційних технологій на уроках літературного читання.

$C:\Users\Zver\AppData\Local\Temp\Rar$DRa2076.30764\kwf4_jcn1_220311.jpg$

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Характеристика читацьких та мовленнєвих вмінь молодших школярів.

Прийняття нового Державного стандарту початкової освіти тягне за собою перегляд давно сформованої системи роботи початкової школи, коли принципово змінюються орієнтири в навчанні та вихованні, основним завданням яких є переведення учнів у режим саморозвитку.

Предмет «Літературне читання» є одним із основних у системі підготовки молодшого школяра. Він формує функціональну грамотність, загальну навичку читання та вміння працювати з текстом, пробуджує інтерес до читання художньої літератури, сприяє загальному розвитку та вихованню школяра.

Завданням освіти є формування вміння читати навчальну, довідкову, науково пізнавальну, документальну, мемуарну літературу. Залежно від специфіки навчального матеріалу, на якому відбувається навчання читання, вчитель має навчити читати різні тексти різними способами.

Необхідно сформувати правильну читацьку діяльність молодшого школяра. Саме діяльність, а не окремі дії читача. Без задовільної навички читання, яку опановує першокласник, не можна успішно здійснювати подальше навчання. Вчителю початкових класів при формуванні читця треба вирішувати кілька завдань одночасно:

1. Формування та розвиток мотиву та мети читання, злиття мотивів та змінних цілей читання.

2. Створення розвивального освітнього середовища, до якого входять інформаційно-мистецькі книжкові та електронні ресурси.

3. Вироблення читацьких умінь, які з допомогою систематичної практики, і навіть обговорення прочитаного переростуть читацьку компетентність, тобто здатність повноцінно сприймати будь-які тексти та розшифровувати закодований у них зміст. [5]

Насамперед на уроках літературного читання формується читацька компетентність, що допомагає молодшому школяреві усвідомити себе грамотним читачем, здатним до використання читацької діяльності для своєї самоосвіти. Грамотний читач володіє технікою читання та прийомами роботи з текстом, розуміє прочитане та вміє його відтворити.

У методичній літературі виділяють три етапи формування навички читання: аналітичний, синтетичний та етап автоматизації. 3

Аналітичний етап характеризується тим, що вимагає від дитини окремих зусиль по добутку конкретних операцій: побачити голосну букву, співвіднести її зі складом-злиттям, подумати, куди треба прочитати букви поза злиттям, озвучити кожен побачений графічний склад, тобто вимовити плавно, так, щоб дізнатися слово і зрозуміти його. Читання по складам – це ознака того, що дитина знаходиться на першому етапі формування навички – аналітичному.

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (18).png$

Синтетичний етап передбачає, що сприйняття, промовляння та осмислення читаного відбуваються одночасно. На цьому етапі дитина починає читати цілими словами. Однак головною ознакою переходу читача на цей етап є наявність під час читання інтонування. Важливо, щоб дитина не просто осмислювала окремі одиниці тексту, а співвідносила їх з цілісним змістом прочитаного. Інтонація під час читання з'являється за умови, якщо читець утримує у свідомості загальний зміст того, що читає.

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (17).png$

Етап автоматизації описується як етап, на якому техніка читання доведена до автоматизму і не усвідомлюється читачем. Його інтелектуальні зусилля спрямовані на усвідомлення змісту прочитаного та його форми: ідеї твору, його композиції, художніх засобів тощо. Для етапу автоматизації характерне прагнення дитини читати «про себе». Головною ознакою того, що діти досягли рівня автоматичного читання, є їхня безпосередня емоційна реакція на самостійно прочитаний твір, їх бажання поділитися первинними враженнями від твору як читачів без додаткових запитань вчителя, прагнення обговорити прочитане.

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (19).png$

Такий шлях – від аналітичного етапу до етапу автоматизації – може бути пройдений дитиною в рамках початкової школи за умови, якщо вчитель забезпечить у класі певний режим роботи:

1) вправи у читанні повинні бути щоденними;

2) відбір текстів для читання не повинен бути випадковим, а повинен проводитися з урахуванням психологічних особливостей дітей та літературних особливостей текстів;

3) вчителем має вестись систематична робота з попередження помилкового читання;

4) вчителем має бути використана в роботі доцільна система виправлення допущених під час читання помилок;

5) спеціально має бути організоване навчання читання «про себе», що передбачає кілька ступенів: читання пошепки, беззвучне артикулювання читаного, «тихе читання», власне читання «про себе».

Формування текстових умінь повинно розпочинатися саме в період навчання грамоті.

Тексти або фрагменти текстів з певним типовим значенням становлять відповідні типи мови: міркування, опис, оповідання.

Центральне місце у розвитку мовленнєвої діяльності відводиться роботі з текстом під час уроків читання, оволодінню учнями сукупністю мовленнєвих умінь, що забезпечують сприйняття та відтворення тексту, а також створення власних висловлювань. Фактично на кожному уроці здійснюється робота з текстом.

Основні компоненти роботи з текстом:

 поняття «текст»: формування вміння розрізняти текст та окремі речення;

 план тексту: вміння ділити текст на логічно завершені частини, давати кожній із них заголовок;

 тема тексту: вміння визначити тему тексту;

 заголовок тексту: вміння давати заголовок всьому тексту, спираючись на його тему чи основну думку;

 побудова тексту: вміння розділити на частини (початок, основна думка, кінцівка);

 зв'язок між частинами тексту за допомогою слів «раптом», «одного разу», «потім» та інших: вміння створювати зв'язок між частинами створюваного тексту;

 зв'язок між реченнями в кожній частині тексту: уміння знайти слова та використовувати їх;

 образотворчі засоби у тексті: вміння виділити порівняння, метафори, уособлення, вміння ними користуватися в усних висловлюваннях. [2]

Естетичний підхід до вивчення літератури вимагає відмовитися від звичного для початкової школи шляху розвитку мовлення дітей за рахунок навчання їх різним видам переказу. Переказ художнього тексту привчає школярів до вилучення лише предметного змісту твору, до відриву форми від змісту, що суперечить природі художнього твору та цілям літературного розвитку. Крім того, переказ не цілком відповідає головній меті розвитку мовлення – формуванню здатності змістовно, яскраво, образно висловлювати власні думки та почуття. Тому доцільно відмовитись від переказу художнього тексту та навчати дітей створенню власного висловлювання.

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (16).png$

Вміння, необхідні для створення власних висловлювань

(для говоріння та письма)

Така робота потребує опори на літературознавчі знання. Потім ставиться мовленнєве завдання перед дітьми, і йде пошук засобів його вирішення. Але діти не повинні копіювати раніше прочитані тексти, а мають використовувати засоби подібні до тих, з якими знайомилися на уроці читання для втілення свого мовленнєвого задуму. Таким чином, відбувається взаємопов'язане формування читацьких та мовленнєвих умінь. Система мовленнєвих умінь – головна закономірність процесу створення власного висловлювання. Причому кожному читацькому вмінню відповідають мовленнєві вміння. [1]

Система читацьких та мовленнєвих вмінь

*Читацькі вміння*	*Мовленнєві вміння*
Вміння сприймати образно-виразні засоби мови відповідно до їхньої функції у художньому творі.	Вміння відбирати і використовувати для власного мовленнєвого задуму певні засоби мовлення, аналогічні вивченим.
Вміння відтворити в уяві картини життя, створені письменником.	Вміння передавати свої життєві враження за допомогою створення художнього словесного образу.
Вміння встановлювати причинно наслідкові зв'язки, бачити логіку розвитку дії у творі, динаміку емоцій.	Вміння вибудовувати причинно наслідкові зв'язки, бачити логіку розвитку дії у творі, динаміку емоцій.
Вміння цілісно сприймати образ персонажу в творі, як один із елементів твору, що служить для розкриття ідеї.	Вміння розкрити авторський задум через введення в текст образу-персонажу, створення пейзажу.
Вміння бачити авторську позицію у всіх елементах твору.	Вміння підкорити авторському задуму всі елементи твору.
Вміння засвоювати художню ідею твору.	Вміння розкрити основну думку тексту.

Зауважимо, що мовленнєві вміння формуються з урахуванням читацьких:

1. Познайомити молодших школярів з основними елементами сюжету – вступом, зав'язкою, розвитком дії, розв'язкою та з їх функцією у творі можна при аналізі художньої розповіді. Знайомство з сюжетними елементами доцільно розпочати із виділення зав'язки. Спостереження над текстом приводять дітей до висновку, що вступ необхідний, щоб познайомити читача з героями твору, з місцем та часом дії. Потім виділяються ключові моменти у розвитку дії, виділення кожної частини з'ясовує її роль в розповіді.

2. Навчившись знаходити в тексті сюжетні елементи, дитина набуває вміння поділу тексту на частини та складання плану. Упорядкування плану виступає як прийом аналізу твору, засіб осмислення тексту. Складаючи план художнього твору, учень освоює його ідею та опановує вміння бачити причинно-наслідкові зв'язки, розуміти логіку з’єднання елементів у тексті. Спираючись на одержані знання та читацькі вміння, дитина вчиться вибудовувати сюжет власного оповідання.

3. Вдалим видом роботи буде складання оповідання по серії сюжетних картинок, які допомагають викликати потребу у висловлюванні, дають конкретний матеріал, визначають послідовність подій, що зображуються. Навчання доцільно розпочати із знаходження картинок, відповідних зав'язці і розв'язці оповідання, тобто з виділення події, через яку стало можливо те, що сталося. Потім продумується перехід від зав'язки до розв'язки, тобто намічається розвиток дії.

1.2. Основні засоби та технології формування читацьких навичок здобувачів освіти початкової школи

Психологами встановлено, що на кожному віковому етапі розвитку людини формується провідний тип діяльності, що сприятиме розвитку особистості. Для молодших школярів – це навчальна діяльність, у процесі якої учень освоює теоретичні знання, і одночасно розвиваються довільність поведінки, абстрактне мислення, пам'ять. Учень із об'єкта навчання стає суб'єктом вчення. Знання засвоюються учнем не загалом, а у формі навчальної діяльності.

Загальні структурні елементи навчальної діяльності – навчальне завдання, мета та мотив, орієнтовні та виконавські дії, самоконтроль та самооцінка продукту діяльності – повинні бути присутніми у навчанні завжди. Отже, змістом навчання мають стати не лише предметні знання, вміння та навички, а й діяльність щодо їх засвоєння. Опора на мотивацію вчення, знання способів дії вирішення завдання, операцій із засвоєння знань – це нове, що поступово вноситься в практику початкової школи.

Таким чином, діяльність учня спрямовується на формування спільних розумових дій – умінь вчитися та спеціальних предметних дій у системі будь якого навчального курсу.

У систему формування навчальної діяльності має бути включено і навчання читання. Своєрідність читання у тому, що воно є не лише предметним (спеціальним), а й загально навчальним вмінням, від якого залежить успішність навчання дитини з інших предметів. Читання як один із видів мовленнєвої діяльності співвідноситься із загальною структурою діяльності, в тому числі й навчальною, тому навичка читання не може формуватися повноцінно без мотивації вчення, без наявності орієнтовних та виконавчих дій у процесі його освоєння а також без виховання при цьому в учнів почуття самоконтролю та самооцінки.

Перш за все ми повинні пам’ятати, що навичка читання формується на рівні букваря. Далі вона розвивається спонтанно, та її формування не управляється. Ось чому деякі учні не розуміють сенсу тексту, особливо в процесі його читання мовчки (про себе), читають повільно, з наявністю залишкових зовнішніх рухів губами, а їх читання вголос технічно недосконале, невиразне. Вони важко розуміють і запам'ятовують умову арифметичного завдання, не можуть вичленувати головне в науково-пізнавальній статті, навчальному тексті. Методичних рекомендацій щодо формування читацьких навичок у здобувачів освіти початкової школи досить багато. Навчально-методичні комплекти з літературного читання, навколишнього світу та інших предметів включають різноманітні завдання та вправи, що формують читацькі вміння школярів. У той же час учні не можуть виконати весь обсяг вимог, швидкий темп роботи для багатьох є непосильним, у багатьох знижено мотивацію до процесу читання у зв'язку з наростаючою неуспішністю. [9]

Планування роботи з формування читацьких навичок з урахуванням диференціації учнів за рівнем сформованості умінь читати та розуміти прочитане. Необхідно диференціювати завдання при організації самостійної роботи з текстом таким чином, щоб кожен працював над виконанням посильного завдання. Наприклад, одним учням пропонується прочитати другий абзац тексту та виділити головну думку, іншим необхідно відповісти на всі питання, третім – прочитати два абзаци та пояснити значення виділеного слова.

Зрозуміло, що найбільш успішним учням завдання може бути запропоноване більш важке та об'ємне, пов'язане з коротким переказом прочитаного, складанням плану тощо. Але навіть найслабшому дається аналітичне завдання, наприклад, виділити головне з трьох прочитаних речень. Постійна робота на кожному уроці з текстом зрозумілого змісту та підготовчою роботою дасть свої плоди.

Серед різноманіття шляхів та засобів формування читацької компетентності найбільш значущі для молодших школярів – захоплене викладання, новизна навчального матеріалу, використання інноваційних форм та методів навчання, створення успіху на уроці. Ці засоби знаходять свою реалізацію під час впровадження у процес навчання нетрадиційних методичних прийомів роботи з текстом. За допомогою нетрадиційних прийомів роботи з текстом ми маємо можливість, зробити процес навчання розвиваючим середовищем.

Етапи формування читацької компетентності молодших школярів:

- підготовчий (1 клас);

- початковий (2 клас);

- основний (3 клас);

- заключний (4 клас);

Підготовчий етап – це етап навчання дітей читацької абетки. На цьому етапі діти вчаться сприймати зміст дитячих книг на слух, розглядати книги, встановлювати найпростіші взаємозв'язки між їх змістом та оформленням, привчатися виділяти найважливіші написи на обкладинці (назва книги, прізвище автора) і відразу застосовувати отримані знання у самостійній діяльності з книгою: складати зі знайомих букв склади, слова, читати написи. [4]

Для вдосконалення навички читання першокласників на уроках навчання грамоти та уроках літературного читання використовуються такі види вправ:

 вправи в орфоепічній вимові (чистомовки, скоромовки);

$C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (20).png$ $C:\Users\Zver\Downloads\pngwing.com (20).png$

Зайчик зілля з’їв у Зіни,

Захотів заїсти сіном.

Зіна зойкнула у сінях:

Де ж узяти зайцю сіна?

Через річку, через брід

Ходить чапля на обід,

Носить дрібних жабенят

Для маленьких чапленят.

 вправи, що розвивають оперативне поле зору та пам'ять (наприклад, зорові диктанти за системою І.Г. Федоренко);

Україна

Широко простяглася земля України. Величезні багатства нашої країни. Від краю до краю на її просторах буйно колоситься золотиста пшениця, зеленіють безмежні поля цукрових буряків. Любо вітають нас золотими шапками стрункі соняшники, висока зелень пишної кукурудзи. На степових просторах випасаються великі стада худоби. Запашні сади і зелені городи оточують наші міста і села.

Блискучі рейки залізниць густою сіткою вкривають землі України. Багато в Україні заводів та фабрик, електричних станцій.

( 69 слів)

Український віночок

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі».
Впліталося до віночка багато квітів - вишня, ружа, калина, безсмертник, деревій, незабудки, чорнобривці, любисток, волошка.

Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі маленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку. Її називають у народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко.

Та хоч би де проросла ця рослина, вона завше цвіте. Тому й люди шанують її як символ нескореності.

(69 слів)

 вправи, що розвивають гнучкість і швидкість читання вголос і про себе. [6]

З метою вироблення навички злитого прочитання слів та розвитку артикуляції при виконанні даних вправ застосовуються різні техніки ігрового навчання:

 гра «Переплутанка»:

 читання з картинками:

 читання за «диктором» (діти обирають одного учня, який буде нібито ведучим і він починає читати першим, потім ненадовго зупиняється і всі інші повторюють прочитане за ним; текст для такого читання можна обрати будь-який);

 синхронне читання «буксиром» (для цієї вправи необхідно обрати двох учнів, один з яких нібито буде тягти іншого на буксирі - читати першим, а інший - відразу читати за ним, без зупинок, таким чином ніби буде рухатися на буксирі за першим учнем).

Під час уроків читання важливу роль грає розмова, бесіда-дискусія. Характер бесіди за прочитаним текстом визначається, з одного боку, особливостями літературного твору, з іншого – віком та підготовкою дітей. У ході таких розмов діти вдумуються в текст, вдивляються в книгу, «переймаються» думками автора.

Початковий етап – це етап накопичення рівня мінімального літературного розвитку та випробовування дітьми власних сил у самостійному читанні різних книг під керівництвом та наглядом вчителя. До того часу діти стали грамотними і почали освоєння свідомого читання, тобто опановували вміння свідомо сприймати і відтворювати не слова та речення, а тексти невеликих літературних творів. Принагідно у дітей закріплювалися навички техніки та виразності читання.

Основний етап – це етап безпосереднього формування навичок, що характеризують справжнього читача, що вміє самостійно та кваліфіковано читати доступні книги та інший друкований матеріал для розширення та поповнення своїх знань.

Завдання вчителя на основному етапі навчання полягало в тому, щоб, гранично розширюючи для дітей можливе коло читання, захоплюючи дітей читанням нових і цікавих книг, навчити їх прийомам відшукання та використання доступної літератури різних видів і жанрів для самостійного набуття знань за заздалегідь зазначеною темою.

Заключний етап – це етап формування у дітей за віком читацьких переваг і інтересів з урахуванням отриманих упродовж року знань про книгу і уміння із нею самостійно діяти.

На жодному з попередніх ступенів навчання читацької самостійності такого формулювання не було і не могло бути, оскільки наявність читацьких інтересів – це не просто активна пізнавальна спрямованість дітей на книгу-об'єкт, який викликає у юних читачів позитивні емоції, а бажання діяти з книгою: розглядати її, гортати, читати.

При аналізі літературного твору, з метою збагачення суб'єктивного досвіду учнів, можна використовувати такі прийоми:

1. Аналіз образу конкретного героя. Учням пропонуються такі завдання: знайти відповіді у тексті на запропоновані питання, підтвердити правильність, хибність тверджень; вставити дієслова, прикметники, епітети, інші мовленнєві засоби або чаастини мови, які використовуються автором при описі когось або чогось; вибрати опис зовнішності певного героя, місця події.

2. Створення проблемних ситуацій, постановка проблемних питань до тексту.

3. Упорядкування питань до тексту аналітичного характеру. На етапі закріплення учням пропоную сформулювати три «тонкі» та три «товсті» питання, пов'язані з пройденим матеріалом. Потім ці питання вони ставлять у парах або під час роботи у групі.

Прийом «Товсті та тонкі питання»

Тонкі питання

Товсті питання

Хто..?

Що..?

Коли..?

Як звати..?

Чи було..?

Дайте три пояснення.

Чому..?

Поясніть, чому..?

Яка різниця між..?

Що буде, якщо..?

Чи згодні ви..?

Чи вірно, що..?

4. Розповідь від імені героя. Цей прийом спрямовано на мовленнєвий розвиток учнів. Можна запропонувати учням такі завдання: придумати, що могло б статися, якби…, придумати новий кінець тексту чи його продовження.

5. Робота з ілюстраціями до твору. Оскільки головним предметом вивчення під час уроку літератури є твір художньої літератури, словесний текст, робота з ілюстраціями спрямовано, передусім, на більш глибоке його осмислення. Основне завдання спільного обговорення ілюстрації – зрозуміти, наскільки вона відповідає літературному тексту, якими засобами митець втілює цю відповідність чи, навпаки, що в даній ілюстрації відповідає художнім образам літературного твору. Таким чином, використання різних прийомів роботи з ілюстраціями на уроці літературного читання збагачує та поглиблює розуміння учнями літературного тексту, а також посилює (а в деяких і народжує) естетичну насолоду від художнього твору.

6. Театралізація. Наприклад, учням роздаються уривки з творів, що вивчаються, при можливості навіть костюми і, підготувавшись, вони повинні показати виступ. Театралізована гра, елементи театралізації є гармонійним поєднанням театрального мистецтва з педагогічним процесом за своїми цілями та принципами побудови. У рамках даного способу роботи з твором можемо використовувати такі прийоми:

 «Хто я?». Учень у костюмі персонажа розповідає про нього. Учні вгадують, хто він.

 Літературна сценка. Це невелика вистава, заснована на конкретному сюжеті, епізоді літературного твору. При постановці сценки учні обов'язково одягаються у костюми героїв.

7. Складання плану твору. Це може бути групова або командна робота учнів, але також кожен може складати план самостійно.

8. Творчі завдання. Варто включати в хід уроку твори-мініатюри, вікторини, кросворди, тести, ребуси, проєкти. [8]

Підсумовуючи все вищесказане, можна припустити, що в результаті застосування у своїй роботі описуваних прийомів і методів в учнів у початковій школі будуть закладені основи формування грамотного читача, людини, у якої є стійка звичка до читання, сформована моральна і духовна потреба в ньому як в засобі пізнання світу та самопізнання. Це людина, яка володіє технікою читання, прийомами розуміння прочитаного, знає книги та вміє їх самостійно обирати.

На мій погляд, лише творчий підхід та нетрадиційні прийоми роботи сприяють формуванню активної читацької позиції сучасного школяра, а в подальшому і формуванню читацької компетентності.

2.1. Стратегії формування свідомого читання молодших школярів

Свідоме читання – це така якість читання, при якій досягається розуміння інформаційної, смислової та ідейної сторін твору. Мета свідомого читання – максимально точно і повно зрозуміти зміст тексту, вловити всі деталі і практично осмислити витягнуту інформацію. Коли дитина володіє свідомим читанням, то в неї розвивається усне мовлення і, як наступний важливий ступінь розвитку, мовлення письмове. [7]

Для роботи з текстом на кожному етапі читач обирає свої стратегії. Навчальні стратегії – це набір дій, які робить учень для того, щоб полегшити навчання, зробити його ефективнішим, результативнішим, швидшим, приємнішим, націлити і наблизити діяльність навчання до своїх власних цілей.

У разі успіху учень запам'ятовує способи своєї дії, операції, використовувані ресурси, переносить стратегію на інші ситуації, робить її універсальною. Число стратегій та частота їх використання індивідуальні.

Стратегія №1. Спрямоване читання

Мета: сформувати вміння цілеспрямовано читати навчальний текст. Задавати проблемні питання, вести обговорення у групі.

1. Актуалізація.

Прийом «Асоціативний кущ»: вчитель пише ключове слово чи заголовок тексту, учні один за одним висловлюють свої асоціації, вчитель записує. Використання цього прийому дозволяє актуалізувати знання, мотивувати подальшу діяльність, активізувати пізнавальну діяльність учнів, налаштувати їх на подальшу роботу з текстом.

2. Учні про себе читають невеликий за обсягом текст чи частину тексту, зупиняючись на вказаних місцях.

3. Вчитель ставить проблемне питання з прочитаного.

4. Відповіді кількох учнів обговорюють у класі.

5. Учні роблять припущення щодо подальшого розвитку події.

Стратегія №2. Читання у парах – узагальнення у парах

Мета: сформувати вміння виділяти головне, узагальнювати прочитане як тези, ставити проблемні питання.

1. Учні про себе читають вибраний учителем текст чи частину тексту.

2. Вчитель об’єднує учнів у пари та дає чіткий інструктаж. Кожен учень по черзі виконує дві ролі: доповідач – читає та узагальнює зміст у вигляді однієї тези; респондент – слухає доповідача та ставить йому два питання по суті. Далі відбувається зміна ролей.

3. Вчитель залучає всіх учнів до обговорення.

Ромашка Блума

Ромашка складається з шести пелюсток, кожен із яких містить певний тип питань. Цінність даного прийому в тому, що він вчить дітей слухати та чути, розвиває мовлення, дає можливість спілкування, активізує розумову діяльність, пізнавальний інтерес, спонукає дітей до дії, формує навички роботи з текстом. Ромашку Блума можна використовувати на будь-яких навчальних предметах і всіх етапах навчання: як у початковій, так і у старшій ланці.

Як вже було зазначено, «Ромашка» складається із шести пелюсток, кожен з яких містить певний тип питання. Таким чином, шість пелюсток – шість питань:

1. Прості питання – питання, відповідаючи на які, потрібно назвати якісь факти, згадати та відтворити певну інформацію: «Що?», «Коли?», «Де?», «Як?». Питання слід почати зі слова – «назви…».

2. Уточнюючі питання. Такі питання зазвичай починаються зі слів: «Тобто ти думаєш, що…?», «Якщо я правильно тебе розумію, то...?», «Можливо я помиляюся, але, на мою думку, ти говориш про...?». Такі питання необхідні для надання учневі можливостей для зворотного зв'язку відносно того, як він відповів перед цим. Іноді їх задають з метою отримання інформації, яка відсутня

у відповіді, але мається на увазі. Питання слід почати зі слова – «поясни…»

3. Інтерпретаційні (що пояснюють) питання. Зазвичай починаються зі слова «Чому?» та спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв'язків. «Чому листя на деревах восени змінює колір?». Якщо відповідь на це питання відома, вона з інтерпретаційного «перетворюється» на просту. Отже, даний тип питання «спрацьовує» лише тоді, коли у відповіді є елемент самостійності. 4. Творчі питання. Даний тип питання найчастіше містить частинку «б», тобто елементу умовності, припущення, прогнозу: «Що змінилося б...», «Що було б, якщо...?», «Як ви думаєте, як би розвивався сюжет у оповіданні якби...?". Питання слід розпочати зі слова – «придумай…».

5. Практичні питання. Даний тип питань спрямований на встановлення взаємозв'язку між теорією та практикою: «Як можна використати...?», «Що можна виконати з...?", «Де у звичайному житті можна спостерігати...?», «Як би ви діяли на місці героя оповідання?». Питання слід розпочати зі слова – «запропонуй…»

6. Оціночні питання. Ці питання спрямовані на з'ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів. «Чому це вважається добром, а інше злом?», «Чим одне завдання відрізняється від іншого?», «Як ви ставитеся до вчинку головного героя?» і т.д. Питання слід почати зі слова – «поділися…»

Запитання мають формулювати самі учні. Цей варіант вимагає певної підготовки від дітей, тому що придумати питання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певної навички.

Стратегія № 3. Читаємо та запитуємо

Мета: сформувати вміння самостійно працювати з друкованою інформацією, формулювати питання, працювати в парах.

1. Учні «про себе» читають запропонований текст чи частину тексту, обрані вчителем.

2. Діти об'єднуються у пари та обговорюють, які ключові слова слід виділити у прочитаному. (Які слова найчастіше зустрічаються в тексті? Скільки разів? Які слова виділені жирним шрифтом? Чому? Якби цей текст слід було б читати вголос, то як би можна було зрозуміти, що це речення головне?*)

*Варто виділити фразу інтонаційно. У даній вправі ховається ненав'язливе, але надійне заучування.

3. Один із учнів формулює питання, використовуючи ключові слова, інший – відповідає на нього.

4. Обговорення ключових слів, питань та відповідей у класі.

5. При необхідності вчитель виконує корекцію виконання даного завдання, вказує на «проблемні» місця, мотивує працювати продуктивніше та якісніше наступні рази, при використанні цієї ж стратегії.

Стратегія №4. Щоденник подвійних записів

Мета: сформувати вміння ставити запитання під час читання, критично оцінювати інформацію, зіставляти прочитане із власним досвідом.

1. Вчитель дає вказівку учням розділити зошит на частини.

2. У процесі читання учні мають у лівій частині записати моменти, які вразили, здивували, нагадали про якісь факти, викликали якісь асоціації; у правій – написати лаконічний коментар: чому саме цей момент здивував, які асоціації викликав, на які думки наштовхнув.

Стратегія №5. Читання з позначками

Мета: сформувати вміння читати вдумливо, оцінювати інформацію, формулювати думки автора своїми словами.

Вчитель дає учням завдання написати на полях значками інформацію відповідно до наступного алгоритму:

⮚ V Знайома інформація;

⮚ + Нова інформація;

⮚ Я думав (думала) інакше;

⮚ ? Це мене зацікавило (здивувало), хочу дізнатися більше.

Сутність стратегій свідомого читання полягає в тому, що стратегія має відношення до вибору, функціонує автоматично на несвідомому рівні та формується у ході розвитку пізнавальної діяльності. Навчання стратегії читання включає придбання навичок:

- розрізнення типів змісту повідомлень – факти, думки, судження, оцінки; - розпізнавання ієрархії смислів у межах тексту – основна ідея, тема та її складові;

- власне розуміння – процес рефлексивного сприйняття культурного змісту інформації.

Опанування стратегіями відбувається переважно у групах чи парах, що дозволяє виробити в учнів як читацьку, так і комунікативну компетентність.

Стратегія №6. Сенкан.

Мета: розвинути вміння учнів виділяти ключові поняття у прочитаному, основні ідеї, синтезувати отримані знання, виявляти творчі здібності. Вчитель пропонує написати сенкан за ключовим словом опрацьованого тексту. Сенкан – «білий вірш», слоган із п'яти рядків (від фр. Cing – п'ять), у якому синтезовано основну інформацію.

Враховуючи описані стратегії сучасних підходів до формування свідомого читання, можемо дати такі рекомендації вчителям початкових класів при підготовці та проведенні уроків літературного читання :

✔ вибирати найраціональніші види читання для засвоєння учнями нового матеріалу;

✔ формувати в учнів інтерес до читання шляхом впровадження нестандартних форм та методів роботи з текстом;

✔ визначати характер діяльності різних груп учнів під час роботи з підручником;

✔ передбачати можливі труднощі, що можуть виникати в учнів при виконанні тих чи інших видів навчальної діяльності;

✔ підвищувати рівень самостійності учнів при читанні творів враховуючи їх старанність, підготовку, цілеспрямованість;

✔ організовувати різні види діяльності учнів на уроках читання з метою розвитку творчого мислення, пам’яті, креативності;

✔ навчати самоконтролю та самоорганізації у різних видах діяльності.

2.2. Система ефективних завдань і вправ для формування читацької компетентності молодших школярів

* За підручником О.Я. Савченко: Українська мова та читання: Підручник для 3 класу ЗЗСО (у 2-х частинах) : Частина 2 // О.Я Савченко. – Київ : УОВЦ «Оріон», 2020. – 160 с. : // іл.

І. Вікторини на уроках читання

1. Вікторина до уривку з повісті «Джуді Муді» -

«Джуді знайомиться з новим учителем»

Комплект із 15 книг про пригоди Джуді Муді 1. Як розшифровується «ВСП» - перші букви трьох слів, що побачила Джуді Муді на дошці коли зайшла до класу? (ВЕЛИКА СИРНА ПІЦА)

2. Ім’я нового вчителя Джуді? (Тодд)

3. Як називала свої олівці головна героїня? (буркотливі)

4. Про кого ці слова: «Коли … повернувся з піцою, клас затих. Усі жували малесенькі квадратики сирної піци й слухали, як пан Тодд читає оповідку про пса…». (про Рокі)

5. Якою буквою позначався клас Джуді Муді? Придумай три слова на цю букву, щоб характеризували головну героїню.

6. Як з’явилася фраза і хто її автор «Лис побачив тінь велета і спітнів»? (при складанні нових слів зі слів «ВЕЛИКА СИРНА ПІЦА», автор – Джуді Муді)

Вікторина до української народної казки

«Вечірник, Полуночник і Світанок»

1. Хто народився у батьків першим, другим і третім? (першим – Вечірник, другим – Полуночник, третім – Світанок)

2. Хто пропав у царя? Як йому вирішили допомогти три брати? (дочка, вирішили допомогти у її пошуках)

3. Продовж речення: «Зайшов Світанок у хату: дід з …………………………». (дід з бабою саме вечеряли).

4. Де побачив Світанок цареву дочку? Хто її вкрав? (у печері в скелі, вкрав її семиголовий змій)

5. Чи справедливий кінець у казки? Добери прислів’я. (так; «Добро завжди перемагає зло»).

3. Вікторина до казки Анатолія Дімарова «Для чого людині серце»

1. Яке плем’я жило поміж корінням дерев у густому-прегустому лісі? (плем’я дерев’яних чоловічків)

2. З чим перепутали сльози дівчинки чоловічки? (з дощем)

3. Виправ речення: «Дівчинка тільки засміялася і показала чоловічкові на його ногу, де було брудне взуття». (правильне речення: Дівчинка тільки схлипнула і показала чоловічкові на його долоню, де вже назбиралося світленьке озерце її сліз).

4. Розшифруй слово: «е ц е с р». Поясни, що з цим словом пов’язано? («серце»; чоловічок просив у дівчинки віддати йому її серце).

5. Роз’єднай слова і прочитай речення, розкажи, що було далі. «Ілікаррозсікйомудерев’янігруди,вклавдонихсерце,щоколисьналежалодобрійлюдині».

(Правильний варіант: «І лікар розсік йому дерев’яні груди, вклав до них серце, що колись належало добрій людині»)
6. Чи підходять дані рядки до закінчення казки? Чому?

ІІ. Тестові завдання на уроки читання

1. Тест до української народної казки

«Кирило Кожум’яка»

1. Кому кияни щороку посилали данину: або молодого парубка, або дівчину?

а) дракону

б) змієві

в) лицарю

2. Хто розповів Князівні, що Кожум’яка може перемогти змія?

а) вірний пес

б) тато Князь

в) сам змій

3. Як відправила вісточку Князівна додому?

а) під крилом голуба

б) через моряків

в) попросила вітер передати її шепіт

4. Кого відправили просити про порятунок Князівни до Кирила Кожум’яки?

а) малих дітей

б) сестер Князівни

в) голуба

5. Чому Кирила називали Кожум’якою?

а) він носив шкіряний одяг

б) мочив кожі

в) полюбляв бійки

6. Чим бився Кирило зі змієм?

а) мечем

б) булавою

в) голими руками

7. Хто переміг у двобої?

а) змій

б) була нічия

в) Кожум’яка

8. Скільки кож за один раз міг мочити Кирило Кожум’яка за словами змія?

а) 9

б) 12

в) 13

Прочитай казку, перевір, чи правильно ти виконав тест

2. Тест до казки «Новорічна пригода з відьмою»

1. Як звали головного героя казки?

а) Максимко

б) Андрійко

в) Василько

2. Куди поспішав хлопчик?

а) до школи, на ялинку

б) в театр, на виставу

в) додому

3. Яка погода була на вулиці у казці?

а) тепло, сонячно

б) хуртовина, віхола, сніговій

в) немає в казці слів про погоду

4. Що порекомендував випити Василько Відьмі?

а) філіжанку міцної кави

б) ягідного морсу

в) кухлик чарівної м’яти чи ромашки

5. Яке свято відбулося у Васильковій школі?

а) Святого Миколая

б) Водохреще

в) Новий рік

3. Тест до оповідання Джанні Родарі

«Дорога, що нікуди не вела»

1. Назвіть ім’я головного героя казки:

а) Лука

б) Мартіно

в) Джеральд

2. Скільки доріг розходилися на околиці села?

а) не було там доріг

б) 7 доріг

в) 3 дороги

3. Як прозвали головного героя казки люди?

а) Швидкі Ноги

б) Велика Голова

в) Вперта Голова

4. Кого зустрів Мартіно, коли пішов по дорозі, «яка нікуди не вела»?

а) пса

б) лисицю

в) зайця

5. Що побачив хлопець за гратами великих воріт?

а) хатинку на курячих ніжках

б) палац

в) залізний будинок

6. Що подумали в селі, коли Мартіно пропав?

а) що він загинув

б) що він втік

в) що він переїхав у інше село

7. Чи хотіли люди повторити подорож Мартіно? Чи виходило це в них?

а) так, всі поверталися з враженнями і подарунками як і Мартіно

б) так, але в них нічого не вийшло, вони поверталися ні з чим

в) ні, бо ніхто не повірив Мартіно

ІІІ. Вправа «Знайди відповідність» на уроках читання

1. Легенда «Як з’явилася друкована книга»

Робота з прислів’ями

* Кількість прислів’їв можна змінювати за власним бажанням.

** Завдання може бути подано як на картках, так і усно.

ІV. Вправа «Асоціативний кущ»

1. Розповідь «Як у Німеччині святкують початок навчального року»

2. Легенда «Походження назви Переяслав»

Національний заповідник Музей під відкритим небом

«Переяслав»

V. Плани до текстів

1. План до оповідання «Колядка»

(за Тетяною Череп-Пероганич)

1. Очікування Різдва.

2. Перше знайомство Марічки.

3. Концерт.

4. Квиток до Луганська.

5. Щаслива Марічка.

Подивись як святкують Різдво у нашій країні

* Учні можуть переказати оповідання за складеним планом.

** Можна запропонувати учням придумати продовження оповідання.

2. План до тексту «Руде цуцентятко та Різдвяний ангел»

1. Руде цуценятко з'явилося на світ

2. Великий пес налякав цуценя

3. Викиннуте цуценя

4. Туга покинутого песика

5. Сон маленько цуцика

6. Білява дівчинка

7. Перше «гав» цуценяти

* Учні можуть підібрати пислів’я, яке б характеризувало даний твір. (Наприклад, «Добро творити – себе веселити», «Добро краще багатства») Відповідно до цього, можна скласти «асоціативний кущ».

ВИСНОВКИ

Розвиток читацької компетентності є найважливішим фактором успішності у процесі навчання молодших школярів.

На жаль, в даний час школярі читають мало і без бажання. Це відбувається через певні причини, такі як: відсутність інтересу до читання, поява інтернету, гаджетів та ін.

Але зауважимо, що якщо учень опанував техніку читання, усне та письмове мовлення і якщо він полюбив уроки літературного читання, то він успішно засвоюватиме й інші шкільні предмети.

Ще В. Сухомлинський зазначав, що «Читання – це віконце, через яке діти бачать світ і себе». Адже в процесі читання здійснюється зростання самосвідомості, формування розумових здібностей, моральний, патріотичний та естетичний розвиток. В учнів виникає інтерес до саморозвитку, бажання більш точно та грамотно висловлювати свої думки, розвивати своє мовлення.

Процес формування навички читання – складний, багатогранний процес. Насамперед, це формування вміння усвідомлювати зміст твору, що читається, його головну думку; правильність читання – вміння прочитати слова таким чином, щоб не допустити в них пропусків букв, перестановок, замін, помилок; виразність – уміння правильно інтонувати розділові знаки, надавати тексту емоційності, жвавості, темп – певна швидкість читання.

Таким чином, навичка читання складається з двох найважливіших компонентів: смислового компонента, що включає усвідомлення і розуміння прочитаного тексту, і технічного компонента, суть якого полягає в правильності та виразності читання.

Програмою початкової школи передбачено поетапне навчання від класу до класу, та на кожному ступені сформованість навички читання оцінюється за такими критеріями та показниками, як: обсяг прочитаного, правильність, усвідомленість, виразність.

Завдання, подані у даному посібнику сприяють розвитку в учнів мислення, уяви, мовлення, а також формуванню читацької компетентності. Молодші школярі виконуючи тестові завдання, приймаючи участь у вікторинах, складаючи асоціативні кущі тощо, краще сприймають та запам’ятовують навчальний матеріал. Підібрані завдання можна виконувати як на уроках, так і в позаурочний час; як на самостійних роботах, так і в класі – індивідуально або об’єднуючись в групи. Це допомагає дітям засвоювати прочитане, відтворювати зміст текстів, а також креативно мислити, переказуючи чи доповнюючи оповідання або казки. Завдяки таким завданням ми отримуємо розумну, активну і, як наслідок, всестороннє розвинену особистість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. «Державний стандарт початкової загальної освіти» МОН 2018 р.

2. «Дидактика: теорія і практика». Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2017 р.

3. Концепція нової української школи. Веб ресурс

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska shkola-compressed.pdf

4. Навчальні програми для 1-4 класів. Веб ресур МОН України https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalniprogrami/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyi-shkoli

5. Нова українська школа. Веб-ресурс НУШ https://mon.gov.ua/ua/tag/nova ukrainska-shkola

6. Пометун О., Пироженко Л. «Інтерактивні технології навчання» // Відкритий урок 2003 р. - №3, 4.

7. «Порадник для вчителя НУШ» Під заг. ред. Бібік Н.М. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. - 206 с.

8. Савченко О.Я. «Учні співавтори уроку» // Початкова освіта №8. – с. 2-8 9. Савченко О.Я. «Уміння вчитися — ключова компетентність молодшого школяра: посібник». Київ: Педагогічна думка, 2014. 176 с.

10.https://teach-hub.com/yak-svyatkuyut-pochatok-navchalnoho-roku-v-riznyh krajinah-svitu/

11. https://www.ukrlib.com.ua/narod/printout.php?id=15&bookid=11

12. https://www.youtube.com/watch?v=3eeyyfAszSU